Урок ​Тема. Захист проектів «Гіподинамія – ворог сучасної людини» або «Рухова активність - основа фізичного здоров'я»

Тема. Захист проектів «Гіподинамія – ворог сучасної людини» або «Рухова активність - основа фізичного здоров’я»

Цілі уроку: розглянути вікові особливості опорнорухової системи, показати умови, що

сприятливо й несприятливо впливають на опорно-рухову систему, ознайомити учнів з правилами гігієни опорно-рухової системи.

Обладнання й матеріали: таблиці «Скелет людини», «Мікроскопічна будова кісткової та хрящової тканин», «М’язи тіла людини», «Попередження викривлень хребта», «Попередження плоскостопості».

Базові поняття й терміни: вікові особливості, гіподинамія, дистрофія, лордоз, кіфоз, сколіоз, плоскостопість, постава.

Концепція уроку

Розглянути зміни, що відбуваються зі скелетом і м’язами під впливом часу; показати, що в різні вікові періоди змінюється характер росту й розвитку скелета і м’язів; пояснити, яким чином стан опорно-рухової системи залежить від рухової активності, живлення й діяльності залоз внутрішньої секреції; дати визначення гіподинамії і показати її вплив на різні системи й органи організму.

Хід уроку

І. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Питання для бесіди

1. Перелічіть фізичні властивості м’язів.

2. Як визначити роботу м’язів?

3. Порівняйте статичну й динамічну роботу м’язів.

4. Що таке надвідновлення? 

5.Які вікові особливості опорно-рухової системи можна спостерігати у людини?

 

III. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

Ріст кісток

Ріст і скостеніння кісток відбуваються в дитячому й підлітковому віці. Найбільший приріст у довжину — у перші два роки життя. Наступні підвищення інтенсивності приросту — 7–8 років і в період статевого дозрівання (у дівчат — у 12–13 років, у хлопчиків — у 13–14 років). Ріст кісток у довжину припиняється у 22–24 роки. Ріст м’язів

Відбувається більш-менш рівномірно, за винятком періоду 14–16 років, коли інтенсивність росту найбільша. Нормальний розвиток опорно-рухової системи можливий лише за наявності нормальної рухової активності, повноцінного живлення й нормальної діяльності залоз внутрішньої секреції.

Гіподинамія — знижена рухова активність.

Наслідки гіподинамії:

- дистрофія скелетних м’язів;

- послаблення сили скорочень серця й тонусу судин;

- зниження інтенсивності обміну речовин і енергії;

- порушення кровообігу й атеросклероз;

- погіршення перетравлення й засвоєння їжі;

- послаблення імунітету;

- емоційна нестійкість. 

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Питання до учнів

1. Які вікові зміни відбуваються зі скелетом?

2. Які вікові зміни відбуваються з м’язами?

3. Як гіподинамія впливає на серцево-судинну систему?

4. Як гіподинамія впливає на обмін речовин?

5. Як гіподинамія впливає на внутрішні органи?

Самостійна робота учнів

Підготувати повідомлення про правильну й неправильну поставу.

V. Домашнє завдання

 

 

Рух - природна потреба організму людини. Надлишок або недолік руху - причина багатьох захворювань. Воно формує структуру і функції людського організму.

У ході тривалого еволюційного розвитку людини склалася дуже тісний зв'язок між його руховими функціями та діяльністю внутрішніх органів. У період росту і розвитку людини рух стимулює обмін речовин і енергії в організмі, покращує діяльність серця і дихання, а також функції деяких інших органів, що грають важливу роль в пристосуванні людини до постійно змінюваних умов зовнішнього середовища.

Велика рухливість дітей і підлітків надає сприятливу дію на їхній головний мозок, сприяючи розвитку розумової діяльності. Рухова активність, регулярні заняття фізичною культурою і спортом - обов'язкова умова здорового способу життя.

У нашій країні розроблені гігієнічні нормативи добової рухової активності для дітей та підлітків. Гігієнічна норма рухової активності, виражена загальним числом добових локомоцій (кроків) і загальною тривалістю (в годинах) рухового компонента в режимі дня, наведена в таблиці.

Для виконання функції опори і пересування в організмі людини з перших днів формуються опорно-руховий апарат - скелет і м'язи. При народженні дитини його кісткова та м'язова системи вже достатньо розвинені і продовжують інтенсивно зростати.

Особливо це стає помітним, коли дитина починає ходити: збільшуються розміри кісток і м'язів як у довжину, так і в товщину; хрящова тканина поступово заміщується кістковою. Повний розвиток кістково-м'язової системи людини за умови виконання норм рухової активності закінчується до 20-24 років.

При недоліку руху виникає хвороба, звана гіподинамією (гіпо. .. - знижений проти норми). При цьому в людини погіршуються кровообіг, дихання, травлення, знижується м'язова сила, страждають і інші функції організму. Гірше стають пам'ять, увагу, падає розумова і фізична працездатність. Людина найчастіше хворіє Реферат..

Тому потрібно привчати організм до руху з раннього дитинства і займатися фізичною культурою протягом всього життя.

Деякі дослідники стверджують, що в нашому 20-му столітті фізичне навантаження зменшилося в 100 разів, у порівнянні з попередніми сторіччями.

Якщо як слід розібратися, то можна прийти до висновку, що в цьому твердженні немає або майже немає ніякого перебільшення. Уявіть собі селянина минулих сторіч. Він, як правило, мав невеликий наділ землі. Інвентарю і добрив майже ніяких. Проте, часто, йому доводилося годувати "виводок" з десятка дітей.

Багато хто до того ж відпрацьовував панщину.

Все це величезне навантаження люди несли на собі день за днем ??і все життя. Предки людини випробовували не менші навантаження. Постійні погоні за здобиччю, втеча від ворога і т.п.

Звичайно ж фізичне перенапруження не може додати здоров'я, але і недолік фізичної активності шкідливий для організму. Істина як завжди лежить десь посередині.

Важко навіть перелічити всі позитивні явища, що виникають в організмі під час розумно організованих фізичних вправ. Воістину - рух це життя. Звернемо увагу лише на основні моменти.

 

1. Поняття рухової активності та її роль для здоров'я людини.

Оздоровчий і профілактичний ефект масової фізичної культури нерозривно пов'язаний з підвищеною фізичною активністю, посиленням функцій опорно-рухового апарату, активізацією обміну речовин. Вчення Р. Могендовича про моторно-вісцеральних рефлексах показало взаємозв'язок діяльності рухового апарату, скелетних м'язів і вегетативних органів. В результаті недостатньої рухової активності в організмі людини порушуються нервово-рефлекторні зв'язки, закладені природою і закріплені в процесі важкої фізичної праці, що призводить до розладу регуляції діяльності серцево судинної та інших систем, порушення обміну речовин і розвитку дегенеративних захворювань (атеросклероз і ін.)

Для нормального функціонування людського організму і збереження здоров'я необхідна певна "доза" рухової активності. У зв'язку з цим виникає питання про так звану звичну рухову активність, тобто діяльності, що виконується в процесі повсякденної професійної праці і в побуті.

Найбільш адекватним виразом кількості виробленої м'язової роботи є величина енерговитрат. Мінімальна величина добових енерговитрат, необхідних для нормальної життєдіяльності організму, складає 12 - 16 МДж (в. залежності від віку, статі та маси тіла), що відповідає 2880 - 3840 ккал.

Рухова активність належить до основних чинників, що визначають рівень обмінних процесів організму і стан його кісткової, м'язової та серцево-судинної системи. Вона пов'язана тісно з трьома аспектами здоров'я: фізичним, психічним та соціальним і протягом життя людини відіграє різну роль.

Потреба організму в руховій активності індивідуальна і залежить від багатьох фізіологічних, соціально-економічних їхніх культурних чинників. Рівень потреби в руховій активності значною мірою обумовлюється спадковими та генетичними ознаками.

Для нормального розвитку і функціонування організму збереження здоров'я необхідний певний рівень фіз. активності. Цей діапазон має мінімальний, оптимальний рівні рухової активності і максимальний.

Мінімальний рівень дозволяє підтримувати нормальний функціональний стан організму. При оптимальному досягається найбільш високий рівень функціональних можливостей і життєдіяльності організму; максимальні межі відокремлюють надмірні навантаження, які можуть призвести до перевтоми, різкого зниження працездатності.

При цьому виникає питання про звичну фізичної активності, яку можна визначити рівнем і характером споживання енергії в процесі звичайної життєдіяльності. Оцінка цієї рухової активності проводиться за двома складовими, професійної та непрофесійною.

Існує кілька методів кількісної оцінки рухової активності: 1) за даними хронометражу виконаного за добу роботи, 2) за показниками енерговитрат на основі непрямої каллоріметріі; 3) шляхом підрахунку енергетичного балансу. Оскільки частота серцевих скорочень досить точно відображає ступінь навантаження на серцево-судинну систему під час м'язової діяльності і знаходиться в прямій залежності від споживання кисню. Тому величина ЧСС під час м'язової роботи може служити-кількісним показником фізичної активності, перевіряється під час проведення різних тестів.

В економічно розвинених країнах за останні 100 років питома вага м'язової роботи як генератора енергії, використовуваної людиною, скоротився майже в 200 разів, що привело до зниження енерговитрат на м'язову діяльність (робочий обмін) в середньому до 3,5 Мдж [1].

У зв'язку з цим для компенсації недоліку енерговитрат в процесі трудової діяльності сучасній людині необхідно виконувати фізичні вправи з витратою енергії не менше 350 - 500 ккал на добу (або 2000 - 3000 ккал в тиждень). За даними Беккера, в даний час тільки 20% населення економічно розвинених країн займаються досить інтенсивним фізичним тренуванням, що забезпечує необхідний мінімум енерговитрат, в інших 80% добовий витрата енергії значно нижче рівня, необхідного для підтримки стабільного здоров'я. Різке обмеження рухової активності в останні десятиліття призвело до зниження функціональних можливостей людей середнього віку, таким чином, у більшої частини сучасного населення економічно розвинених країн виникла реальна небезпека розвитку гіпокінезії.

При цьому воно споживає певну кількість поживних речовин і з певною швидкістю зношується (як і організм в цілому). У людини абсолютно не тренованого серце робить в хвилину більшу кількість скорочень, також більше споживає живильних речовин і звичайно ж швидше старіє. Все інакше у добре тренованих людей.

Кількість ударів в хвилину може дорівнювати 50, 40 і менш. Економічність серцевого м'яза істотно вище звичайного. Отже зношується таке серце набагато повільніше [2].

Фізичні вправи приводять до виникнення дуже цікавого і корисного ефекту в організмі. Під час навантаження обмін речовин значно прискорюється, але після неї - починає сповільнюватися і, нарешті, знижується до рівня нижче звичайного.

У цілому ж у тренується, обмін речовин повільніший звичного, організм працює економічніше, а тривалість життя збільшується. Повсякденні навантаження на тренований організм надають помітно меншу руйнівну дію, що також продовжує життя.

Удосконалюється система ферментів, нормалізується обмін речовин, людина краще спить і відновлюється після сну, що дуже важливо. У тренованому організмі збільшується кількість багатих енергією з'єднань, як те АТФ, і завдяки цьому підвищуються практично всі можливості і здібності. У тому числі розумові, фізичні, сексуальні.

При виникненні гіподинамії (недолік руху), а також з віком з'являються негативні зміни в органах дихання. Знижується амплітуда дихальних рухів. Особливо знижується здатність до глибокого видиху.

У зв'язку з цим зростає об'єм залишкового повітря, що несприятливо позначається на газообміні в легенях. Життєва місткість легенів також знижується. Все це призводить до кисневого голодування.

У тренованому організмі, навпаки, кількість кисню вища (при тому, що потреба понижена), а це дуже важливо, оскільки дефіцит кисню породжує величезне число порушень обміну речовин. Значно зміцнюється імунітет.

У спеціальних дослідженнях проведених на людині показано, що фізичні вправи підвищують імунобіологічні властивості крові і шкіри, а також стійкість до деяких інфекційних захворювань. Крім перерахованого, відбувається поліпшення цілого ряду показників: швидкість рухів може зростати в 1,5 - 2 рази, витривалість - у кілька разів, сила в 1,5 - 3 рази, хвилинний об'єм крові під час роботи в 2 - 3 рази, поглинання кисню в 1 хвилину під час роботи - в 1,5 - 2 рази і т.д.

Велике значення фізичних вправ полягає в тому, що вони підвищують стійкість організму по відношенню до дії цілого ряду різних несприятливих факторів. Наприклад, таких як знижений атмосферний тиск, перегрів, деякі отрути, радіація і ін У спеціальних дослідах на тваринах було показано, що щури, яких щодня по 1 - 2 години тренували плаванням, бігом або висіння на тонкому жердині, після опромінення рентгенівськими променями виживали в більшому відсотку випадків.

При повторному опроміненні малими дозами 15% нетренованих пацюків гинуло вже після сумарної дози 600 рентгенів, а той же відсоток тренованих - після дози 2400 рентгенів. Фізичні вправи підвищують стійкість організму мишей після пересадження їм ракових пухлин.

Стреси роблять на організм найсильніша руйнівна дія. Позитивні емоції навпаки сприяють нормалізації багатьох функцій. Фізичні вправи сприяють збереженню бадьорості і життєрадісності.

Фізичне навантаження має сильний антистресовим дією.

Від неправильного способу життя або просто з часом в організмі можуть накопичуватися шкідливі речовини, так звані шлаки. Кисле середовище, яке утворюється в організмі під час істотного фізичного навантаження окисляє шлаки до нешкідливих з'єднань, а потім вони з легкістю виводяться.

Як бачите, благотворний вплив фізичного навантаження на людський організм справді безмежний! Це і зрозуміло. Адже людина спочатку була розрахована природою на підвищену рухову активність.

Знижена активність веде до багатьох порушень і передчасного старінню організму!

Здавалося б грамотно організовані фіз. вправи повинні принести нам особливо вражаючі результати. Однак, чомусь ми не помічаємо, щоб спортсмени жили набагато довше звичайних людей.

Потреба в русі - одна з общебиологических потреб організму, що грає важливу роль у його життєдіяльності та формуванні людини на всіх етапах його еволюційного розвитку. Розвиток відбувається у нерозривному зв'язку з активною м'язовою діяльністю.

Рухова активність належить до основних чинників, що визначають рівень обмінних процесів організму і стан його кісткової, м'язової та серцево-судинної системи. Вона пов'язана тісно з трьома аспектами здоров'я: фізичним, психічним та соціальним і протягом життя людини відіграє різну роль.

Потреба організму в руховій активності індивідуальна і залежить від багатьох фізіологічних, соціально-економічних їхніх культурних чинників. Рівень потреби в руховій активності значною мірою обумовлюється спадковими та генетичними ознаками.

Для нормального розвитку і функціонування організму збереження здоров'я необхідний певний рівень фіз. активності. Цей діапазон має мінімальний, оптимальний рівні рухової активності і максимальний.

Мінімальний рівень дозволяє підтримувати нормальний функціональний стан організму. При оптимальному досягається найбільш високий рівень функціональних можливостей і життєдіяльності організму; максимальні межі відокремлюють надмірні навантаження, які можуть призвести до перевтоми, різкого зниження працездатності.

При цьому виникає питання про звичну фізичної активності, яку можна визначити рівнем і характером споживання енергії в процесі звичайної життєдіяльності. Оцінка цієї рухової активності проводиться за двома складовими, професійної та непрофесійною.

Існує кілька методів кількісної оцінки рухової активності: 1) за даними хронометражу виконаного за добу роботи, 2) за показниками енерговитрат на основі непрямої каллоріметріі; 3) шляхом підрахунку енергетичного балансу. Оскільки частота серцевих скорочень досить точно відображає ступінь навантаження на серцево-судинну систему під час м'язової діяльності і знаходиться в прямій залежності від споживання кисню. Тому величина ЧСС під час м'язової роботи може служити-кількісним показником фізичної активності, перевіряється під час проведення різних тестів.

 

3. Вплив на організм недостатньої рухової активності.

Рух є для живого організму такий же фізіологічною потребою як потреба в безпеці або статевому партнерові. Незадоволення цієї потреби протягом тривалого часу призводить до розвитку серйозних відхилень у стані здоров'я, передчасного старіння і смерті.

Життєва необхідність рухів доведена в експериментах на тваринах. Так, якщо щурів (одне з найбільш життєздатних тварин) утримувати в умовах повної нерухомості протягом 1 місяця, то 40% тварин гине. В умовах мінімальних фізичних рухів гине 20% тварин.

Курчата, вирощені в умовах знерухомлення в тісних клітках і випущені потім на волю, гинуть після найменшої пробіжки по двору.

Існує два різновиди недостатньої рухової активності:

гіпокінезія - недолік м'язових рухів,

гіподинамія - недолік фізичної напруги.

Зазвичай, гіподинамія та гіпокінезія супроводжують один одного й діють спільно, тому замінюються одним словом (як відомо, найбільш часто вживається поняття «гіподинамія»).

Це атрофічні зміни в м'язах, загальна фізична детренованість, детренованість серцево-судинної системи, зниження ортостатичної стійкості, зміна водно-сольового балансу, системи крові, демінералізація кісток і т.д. У кінцевому рахунку знижується функціональна активність органів і систем, порушується діяльність регуляторних механізмів, що забезпечують їх взаємозв'язок, погіршується стійкість до різних несприятливих факторів; зменшується інтенсивність і обсяг афферентной інформації, пов'язаної з м'язовими скороченнями, порушується координація рухів, знижується тонус м'язів (тургор), падає витривалість і силові показники [3].

Найбільш стійкі до розвитку гіподинамічного ознак м'язи

антигравітаційного характеру (шиї, спини). М'язи живота атрофуються порівняно швидко, що несприятливо позначається на функції органів кровообігу, дихання, травлення.

В умовах гіподинамії знижується сила серцевих скорочень у зв'язку із зменшенням венозного повернення в передсердя, скорочуються хвилинний об'єм, маса серця і його енергетичний потенціал, послаблюється серцевий м'яз, знижується кількість циркулюючої крові у зв'язку з застаивание її в депо і капілярах. Тонус артеріальних і венозних судин послаблюється, падає кров'яний тиск, погіршуються постачання тканин киснем (гіпоксія) і інтенсивність обмінних процесів (порушення в балансі білків, жирів, вуглеводів, води і солей).

Зменшується життєва ємність легенів і легенева вентиляція, інтенсивність газообміну. Все це ослабленням взаємозв'язку рухових і вегетативних функцій, неадекватністю нервово-м'язових напружень. Таким чином, при гіподинамії в організмі створюється ситуація, яка загрожує "аварійними" наслідками для його життєдіяльності.

Якщо додати, що відсутність необхідних систематичних занять фізичними вправами пов'язано з негативними змінами в діяльності вищих відділів головного мозку, його підкіркових структурах і утвореннях, то стає зрозуміло, чому знижуються загальні захисні сили організму і виникає підвищена стомлюваність, порушується сон, знижується здатність підтримувати високу розумову або фізичну працездатність.

Недолік рухової активності у нашій країні характерний для більшості міського населення і, особливо, для осіб, зайнятих розумовою діяльністю. До них відносяться не тільки працівники розумової праці, але також школярі та студенти, основною діяльністю яких є навчання.

За даними ВООЗ (всесвітньої організації охорони здоров'я), на 1999 рік число активно і регулярно займаються фізичними вправами у розвинених країнах (таких як США, Франція, Німеччина, Швеція, Канада) складає близько 60%, у Фінляндії - 70%, у Росії - лише 6% [4 ](!).

Деякі наслідки, до яких приводить тривале зменшення фізичної активності [5]:

В м'язових клітинах розвиваються дегенеративно-дистрофічні зміни (процеси виродження внаслідок порушення обміну речовин), зменшується м'язова маса. При цьому між м'язовими волокнами можуть проявлятися прошарку жирової тканини.

Знижується тонус м'язів, що веде до порушення постави. Порушення постави, у свою чергу, призводить до зміщення внутрішніх органів. Зовні зниження м'язового тонусу проявляється у вигляді в'ялості м'язів.

Зменшується навантаження на серцево-судинну систему, що призводить до зниження маси серцевого м'яза і порушення протікання процесів обміну речовин в клітинах серця. Зменшуються розміри серця, знижується сила серцевого м'яза, погіршується стан судин серця. Ці зміни підвищують ризик розвитку серцевих патологій, зокрема інфарктів зі смертельним результатом.

Знижується сила дихальних м'язів і функціонального стану апарату дихання. У легенях розвиваються застійні явища, що є передумовою для розвитку запальних захворювань. У важких випадках може розвинутися легенева недостатність, при цьому навіть незначні м'язові зусилля викликають напади сильного задишки.

Розвиваються застійні явища в органах черевної порожнини, у тому числі в органах шлунково-кишкового тракту, що призводить до затримки їжі у шлунку, до порушення роботи кишечника, посилення процесів гниття. Зазначені зміни супроводжуються інтоксикацією (отруєнням) отрутами гниття, замками.

Слабкість м'язів черевного преса (м'язів живота, бічних поверхонь тулуба, спини) веде до зниження внутрішньочеревного тиску. Зростає ризик опущення органів черевної порожнини (наприклад, нирок).

Погіршується стан кровоносних судин внаслідок відсутності для них достатніх навантажень. Спавшиеся в стані спокою дрібні судини у малорухливого людини знаходяться закритими майже весь час, що веде до зменшення їх числа. Зменшення числа резервних судин знижує загальні резерви організму.

Поганий стан судинних стінок сприяє розвитку варикозного розширення вен, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі та інших патологій.

Спостерігається зниження функцій залоз внутрішньої секреції, в тому числі зменшується викид адреналіну - гормону, який допомагає успішно долати стресові стани. У малорухомого людини підвищується потреба в стимуляції синтезу адреналіну штучними способами за допомогою куріння тютюну, вживання алкоголю та ін.

Зменшення навантаження на кістковий апарат і погіршення їх харчування призводить до виходу з кісток кальцію, що порушує їх міцність. У результаті кістки стають схильними до деформації під впливом навантажень, наприклад, при перенесенні вантажів [6].

Розвиваються застійні явища в органах малого тазу з порушенням їх функції і, як наслідок, знижується репродуктивна здатність (здатність виробляти здорові статеві клітини), зменшується статевий потяг і потенція.

Для малорухомих і ослаблених жінок характерна важка переносимость вагітності внаслідок зниження загального функціонального стану організму, велика тривалість пологів і високий ризик родової смертності, а також слабкий стан здоров'я народженої дитини.

Значно знижуються енерговитрати організму і, як наслідок, знижується швидкість обміну речовин, і збільшується маса тіла за рахунок жирового компоненту.

Знижується швидкість синтезу матерії, яка відповідає зменшується швидкість і інтенсивність самооновлення клітин організму. Процеси розпаду речовин можуть перевершувати процеси їх синтезу - спостерігається передчасний процес старіння.

Зменшення імпульсації, що надходить у центральну нервову систему від працюючих м'язів, знижує її тонус і функціональний стан. Як наслідок, зменшується працездатність головного мозку, в тому числі знижуються вищі функції мозку (мислення, пам'ять, увагу та ін.)

Погіршення функціонального стану центральної нервової системи знижує якість виконання нею трофічної функції - функції контролю за процесами обміну речовин у всіх клітинах організму. Погіршення контролю за протіканням обміну речовин у клітинах організму призводить до зниження функціонального стану всіх органів і систем.

Зниження функціонального стану центральної нервової системи супроводжується різким підвищенням емоційної збудливості, що, у свою чергу, сприяє розвитку емоційних стресів, а в подальшому - психосоматичних захворювань.

Погіршується стан органів почуттів, особливо зорового аналізатора, а також вестибулярного апарату. Знижується координація, погіршується м'язова чутливість (здатність оцінювати положення тіла і окремих його частин у просторі, визначати величину напруги м'язи). Людина істотно гірше може керувати своїми рухами.

Зниження контролю нервової системи за процесами обміну речовин клітин і погіршення кровопостачання органів послаблюють імунітет організму [7]. У результаті знижується стійкість організму до розвитку будь-якого роду захворювань. Зокрема, низький рівень імунного контролю за процесами поділу клітин збільшує ризик розвитку злоякісних утворень.

Одноманітне малорухливе стан організму поступово призводить до згладжують біологічних ритмів (менш вираженими стають добові зміни пульсу, температури та інших функцій). У результаті сон стає неміцним, а в період неспання спостерігається низька працездатність, млявість, висока втомлюваність, погане самопочуття і настрій, постійне бажання відпочити.

Знижується працездатність всього організму, збільшується «фізіологічна вартість навантаження», тобто одна і та ж навантаження людиною з тривалою низькою фізичною активністю буде викликати більшу напругу в функціонуванні органів, її забезпечують (серця, дихальної системи та ін.) Крім того, в довгостроково фізично мало активних людей фізіологічні зміни під час навантаження носять нераціональний характер. Нераціональні фізіологічні зміни під час навантаження призводять до високої стомлюваності навіть при низких фізичної напруги.

Знижується рівень життєдіяльності організму як біологічної системи. Тобто організм переходить на новий, більш низький рівень функціонування. Приміром, основний обмін малорухливого організму зменшується на 10-20% (основний обмін - це енергетичні витрати організму на протікання мінімально необхідних життєвих функцій: 1) обміну речовин у клітинах, 2) діяльності постійно працюючих органів - дихальних м'язів, серця, нирок, мозку , 3) підтримання мінімального рівня м'язового тонусу).

Таке явище отримало назву "гіпокінетичним хвороби" "гіпокінезії".

При зменшенні фізичної навантаження в м'язах відзначається посилюється атрофія із структурними та функціональними змінами, що ведуть до прогресуючої м'язової слабкості. Наприклад через ослаблення м'язів зв'язкового і кісткового апарату тулуба, нижніх кінцівок, які не можуть виконувати повноцінно свою функцію - утримання опорно-рухового апарату, розвиваються порушення постави, деформація хребта, грудної клітки, тазу і т. д., які тягнуть цілий ряд порушень здоров'я, що призводить до зниження працездатності [8].

Обмеження рухової активності призводить до змін функцій внутрішніх органів. При цьому дуже вразливою є ССС. Функціональний стан серця погіршується, порушуються процеси біологічного окислення, що погіршує тканинне дихання. При невеликому навантаженні розвивається, киснева недостатність.

Це призводить до ранньої патології системи кровообігу, розвитку атеросклеротичних бляшок, швидкого зносу системи.

Особливу увагу рухової активності необхідно приділяти школярам.

Необхідною умовою гармонійного розвитку особистості школяра є достатня рухова активність. Останні роки в силу високого навчального навантаження в школі і вдома і інших причин у більшості школярів відзначається дефіцит у режимі дня, недостатня рухова активність, що обумовлює появу гіпокінезії, яка може викликати ряд серйозних змін в організмі школяра.

Дослідження гігієністів свідчать, що до 82 - 85% денного часу більшість учнів знаходиться в статичному положенні (сидячи). Навіть у молодших школярів довільна рухова діяльність (ходьба, ігри) займає тільки 16 - 19% часу доби, з них на організовані форми фізичного виховання припадає лише 1 - 3%.

Загальна рухова активність дітей з надходженням у школу падає майже на 50%, знижуючи від молодших класів до старших. Встановлено, що рухова активність у 9 - 10 класі менше, ніж у 6 - 7 класі, дівчинки роблять у добу менше кроків, чим хлопчики; рухова активність у неділі більше, ніж у навчальні [9].

Відзначено зміну величини рухової активності в різних навчальних чвертях. Рухова активність школярів особливо мала взимку; навесні і восени вона зростає.

Школярам не тільки доводиться обмежувати свою природну рухову активність, але й тривалий час підтримувати незручну для них статичну позу, сидячи за партою або навчальним столом.

Мало рухливе положення за партою чи робочим столом відбивається на функціонуванні багатьох систем організму школяра, особливо серцево-судинної і дихальної. При тривалому сидінні подих стає менш глибоким обмін речовин знижується, відбувається застойкрові в нижніх кінцівках, що веде до зниження працездатності всього організму й особливо мозку: знижується увага, послабляється пам'ять, порушується координація рухів, збільшується час розумових операцій.

Негативні наслідок гіпокінезії виявляється так само опірності молодого організму "простудним і інфекційних захворювань", створюються передумови до формування слабкого, нетренованого серця і пов'язаного з цим подальшого розвитку недостатності серцево-судинної системи. Гіпокінезія на тлі черезмерного харчування з великим надлишком вуглеводів і жирів в денному раціоні може вести до ожиріння.

У малорухомих дітей дуже слабкі м'язи. Вони не в змозі підтримувати тіло у правильному положенні, у них розвивається погана постава, утворюється сутулість.

У пресі були опубліковані досить цікаві спостереження впливу обмеження рухової активності на фізичний розвиток молодого організму. Вчені встановили, що 6 - 7 літні діти, уже прийняті в школу, відстають у рості і масі тіла і мізків від однолітків, які не відвідують навчальний закладів.

Різниця під кінець року виявляється значною: у хлопчиків розходження в зростанні складає 3, 2 см. в масі тіла 700 гр. А у дівчаток - відповідно 0,9 см. і 1 кг. 300 гр.

Єдина можливість нейтралізувати негативне явище, що виникає у школярів при тривалому інапряженном розумовій праці, - це ативно відпочинок від школи і організована фізична діяльність.

Руховий режим школяра складається восновнос з ранкової фіззарядки, рухливих ігор на школьнихпеременах, уроках фізичної культури, заняття в гуртках та спортивних секціях, прогулянок перед сном, октивного відпочинок у вихідні дні.

При систематичних заняттях фізичною культурою і спортом відбувається безперервне вдосконалення Органова систем організмі людини. У цьому головним чином і полягає полажітельное вплив фізичної культури на зміцнення здоров'я.

Середні показники росту і розвитку, а так само деякі функціональні показники уюних фізкульнурніков значно вище, ніж у їхніх однолітків, які не займаються спортом: довга тіла юнаків 16-17 років більше на 5,7 - 6 см., маса тіла - на8-8, 5 кг, а окружність грудної клітки на 2,5 - 5 см., сила стиску кисті руки - на 4,5 - 5,7 кг, життєва ємність легень - на 0,5 - 1,4 літра.

У літературі описані наступні спостереження: у школьніковне займаються фізичними вправами станова сила протягом року збільшувалася на 8,7 кг.; Уподростков того ж віку, які займалися фізичною культурою, - на13 кг., А у займалися, окрім уроків фізвиховання, ще й спортом на 23 кг. Наочне пояснення цьому дає наступний експеримент.

При розгляді під мікроскопом ділянки м'язів тварини було виявлено, що в одному мм квадратному м'язи, що знаходиться у спокої, налічується від 30 до 60 капілярів. На цій же ділянці після посиленого фіз. роботи м'язи налічувалося до 30 000 капілярів тобто в десятки разів більше. Крім того, кожен капіляр збільшився майже в 2 рази в діаметрі.

Це свідчить про те, що в стані спокою вони не беруть участь в кровообігу, а під час м'язового навантаження капіляри наповнюються кров'ю, сприяють надходженню в м'язи поживних речовин. Таким чином обмін речовин при м'язовій роботі в порівнянні зі станом спокою зростає в багато разів.

М'язи становлять від 40 до 56% маси тіла людини і навряд чи можна чекати гарного здоров'я якщо добра половина складових організм клітин не отримують достатнього харчування і не володіють хорошою працездатністю [10].

Під впливом м'язової діяльності відбувається гармонійний розвиток всіх відділів центральної нервової системи. При цьому важливо, що фіз. Навантаження були систематичними, різноманітними і викликали перевтоми.

Вищий відділ нервової системи надходять сигнали від органів почуттів і від скелетних м'язів. Кора головного мозку переробляє величезний потік інформації та здійснює точну регуляцію діяльності організму.

Фіз вправи благотворно впливають на розвиток таких функцій нервової системи як сили, рухливість і врівноваженість нервових процесів. Навіть напружена розумова діяльність неможлива без руху. Ось учень сів і задумався над складним завданням і раптом відчув потребу пройтися по кімнаті-так йому легше працювати, думати.

Якщо поглянути на думаючого школяра, видно, як зібрано вся мускулатура його обличчя, рук тіла. Розумова праця вимагає мобілізації м'язових зусиль, тому що сигнали від м'язів активізують діяльність мозку.

Зниження фізичної активності веде до захворювань (інфаркт, гіпертонія, ожиріння тощо). Наприклад, у людей розумової праці інфаркт зустрічається в 2-3 частіше, ніж у людей фізичної праці.

Патологічні зміни в організмі розвиваються не лише за відсутності руху, а й навіть при звичайному способі життя, але тоді, коли руховий режим не відповідає "задуманої" природою генетичною програмою Онлайн бібліотека.. Недостатність фізичної активності призводить до порушення обміну речовин, порушення стійкості до гіпоксії (недолік кисню).

Здатність людини протистояти гіподинамії - відсутність м'язової активності - далеко не безмежна.

Вже через одну-дві тижня постільного режиму, навіть у абсолютно здорових людей відзначається значне зменшення м'язової сили, розлад координації рухів, зниження витривалості. Негативні наслідки гіподинамії поширюються на багато функцій організму навіть, не мають відношення до м'язової роботи, руху.

Наприклад, недолік нервових імпульсів сприяє розвитку гальмівних процесів у головному мозку, через що погіршується його діяльність, яка контролює роботу внутрішніх органів.

У результаті їх функціонування, взаємодія цих органів поступово порушується.

Раніше вважали, що фізичні вправи впливають в основному на нервово-м'язовий (або руховий апарат), а зміни обміну речовин, системи кровообігу, дихання і інших систем можуть розглядатися як побічні, другорядні. Останні дослідження в медицині спростували ці подання.

Було показано, що при м'язовій діяльності виникає явище отримало назву моторно-віцеральних рефлексів, тобто імпульси з працюючих м'язів адресовані внутрішнім органам. Це дозволяє розглядати фізичні вправи як важіль, що впливає через м'язи на рівень обміну речовин і діяльність найважливіших функціональних систем організму.

М'язової діяльності відводиться одне з провідних місць у профілактиці серцево-судинних захворювань і інших органів.

Зі сказаного ясно випливає, що тривало малорухливий людина - це хвора людина, або людина, яка неминуче стане хворим.

Розумова працездатність. Втома та її профілактика.

Працездатність людини визначається її стійкістю до різних видів втоми - фізичному, психічному та ін і характеризується тривалістю якісного виконання відповідної роботи. Розумова працездатність студентів, наприклад, визначається успішністю засвоєння навчального матеріалу.

Розумова працездатність в значній мірі залежить від стану психофізіологічних якостей студентів. До їх числа слід віднести загальну витривалість, в тому числі й фізичну, швидкість розумової діяльності,

здатність до перемикання і розподілу, концентрації і стійкість уваги, емоційну стійкість.

Важливе значення для успішного професійного навчання має стан здоров'я студентів, їх стійкість до несприятливих впливів зовнішнього середовища.

Розумова працездатність не постійна, вона змінюється протягом робочого дня. На початку вона низька (період впрацьовування), потім піднімається і якийсь час утримується на високому рівні (період стійкої працездатності), після чого знижується (період некомпенсованого стомлення).

Така зміна розумової працездатності може повторюватися двічі на день. Розумова працездатність людини значною мірою залежить від часу доби. Добовий фізіологічний ритм функцій систем організму визначає підвищену інтенсивність діяльності органів і систем в денний час і знижену - у нічний час.

Розумова працездатність змінюється і протягом тижня. На понеділок доводиться стадія впрацьовування, на вівторок, середу і четвер-висока працездатність, а розвивається стомлення припадає на п'ятницю і суботу.

Саме тому в неділю слід більше уваги приділяти фізичної підготовки та занять спортом. Вони знижують втому. Що ж таке стомлення?

Втома - це фізіологічний стан організму, що виявляється у тимчасовому зниженні його працездатності в результаті проведеної роботи. Провідними причинами втоми є порушення в злагодженості функціонування органів і систем. Так, порушується обмін речовин в периферичному нервово-м'язовому апараті, пригнічується активність ферментативних систем, знижується збудливість і провідність сигналів, відбуваються біохімічні і біофізичні зміни рецептивних і скорочувальних елементів структури м'язів. В ендокринній системі спостерігається або

гіперфункція при емоційній напрузі, або гіперфункція при тривалій і виснажливої ??м'язовій роботі.

Порушення у вегетативних системах дихання і кровообігу пов'язані з ослабленням скорочувальної здатності м'язів серця і м'язів апарату зовнішнього дихання.

Погіршується киснево-транспортна функція крові.

Таким чином стомлення є складним фізіологічним процесом, що починається у вищих відділах нервової системи і поширюється на інші системи організму.

Розрізняють суб'єктивні і об'єктивні ознаки стомлення. Стомленню, як правило, передує почуття втоми. Втома - сигнал, що попереджає організм про дезорганізацію в первинній діяльності кори мозку.

До почуттів, пов'язаних з втомою можна віднести: відчуття голоду, спрага, болю й т.д.

Про значення знання ступеня втоми при різних видах розумової праці можна судити з того, що в країні кожен четвертий працівник зайнятий розумовою працею. Існує безліч видів розумової праці. Відрізняються вони організацією трудового процесу, рівномірністю навантаження, ступенем нервово-емоційного напруження.

Представники розумової праці об'єднані в окремі групи. Таких груп сім:

Інженери, економісти, бухгалтери, працівники канцелярій та ін Роботу вони виконують в основному за заздалегідь розробленим алгоритмом. Робота відбувається у сприятливих умовах, невелике нервово-емоційне напруження;

Керівники установ і підприємств великих і малих колективів, викладачі середньої та вищої школи. Для них характерні нерегулярність навантаження, необхідність приймати нестандартні рішення.

Наукові працівники, конструктори, творчі працівники, письменники, артисти. Їх роботі властиво створення нових алгоритмів, що підвищує ступінь нервово-емоційного напруження.

Група осіб, що працюють з машинами, обладнанням. Так званий операторський працю. Висока концентрація уваги, миттєва реакція на сигнали.

Різна ступінь розумового і нервово-емоційного напруження.

Складачі, контролери, складальники і ін Їм властива висока нервово-емоційна напруга і локальне м'язове напруження.

Медичні працівники. Їх праця пов'язана з великою відповідальністю і високим нервово-емоційною напругою, особливо у хірургів і співробітників швидкої допомоги.

У цю групу об'єднані студенти та учні різних навчальних закладів. Їхня праця вимагає пам'яті, уваги, розумових процесів, тому що вони постійно сприймають нову і у великій кількості інформацію. Їм притаманне - обмеження рухової активності, велика напруга вищих відділів ЦНС, психічне та емоційне напруження.

3. Значення фізичної культури для профілактики гіподинамії

Достатня рухова активність є необхідною умовою гармонійного розвитку особистості.

Фізичні вправи сприяють гарній роботі органів травлення, допомагаючи перетравлювання і засвоєння їжі, активізують діяльність печінки і нирок, покращують залоз внутрішньої секреції: щитовидної, статевих, надниркових залоз, що грають величезну роль в рості і розвитку молодого організму.

Під впливом фізичних навантажень збільшується частота серцебиття, м'яз серця скорочується сильніше, підвищується викид серцем крові в магістральні судини. Постійне тренування системи кровообігу веде до її функціональному вдосконаленню. Крім того під час роботи у кровотік включається й кров, що в спокійному стані не циркулює по судинах.

Залучення до кровообіг великої маси крові не тільки тренує серце і судини, а й стимулює кровотворення.

Фізичні вправи викликають підвищену потребу організму в кисні. У результаті чого збільшується "життєва ємність" легких, покращується рухливість грудної клітини. Крім того, повне расправление легких ліквідує застійні явища в них, скупчення слизу і мокротиння, тобто служить профілактикою можливих захворювань [11].

Легені при систематичних заняттях фізичними вправами збільшуються в обсязі, дихання стає рідшим і глибоким, що має велике значення для вентиляції легенів.

Заняття фізичними вправами також викликає позитивні емоції, бадьорість, створює гарний настрій. Тому стає зрозумілим, чому людина, пізнав "смак" фізичних вправ і спорту, прагне до регулярних занять ними.

Механізм захисної дії інтенсивних фізичних вправ закладений в генетичному коді людського організму. Скелетні м'язи, в середньому складові 40% маси тіла (у чоловіків), генетично запрограмовані природою на важку фізичну роботу. «Рухова активність належить до основних чинників, що визначають рівень обмінних процесів організму і стан його кісткової, м'язової та серцево-судинної систем», - писав академік В. В. Парин (1969).

М'язи людини є могутнім генератором енергії. Вони посилають сильний потік нервових імпульсів для полдержания оптимального тонусу ЦНС, полегшують рух венозної крові по судинах до серця («м'язовий насос»), створюють необхідну напругу для нормального функціонування рухового апарату.

Згідно з «енергетичному правилу скелетних м'язів» І. А. Аршавського, енергетичний потенціал організму і функціональний стан всіх органів і систем залежить від характеру діяльності скелетних м'язів. Чим інтенсивніше рухова діяльність у межах оптимальної зони, тим повніше реалізується генетична програма і збільшуються енергетичний потенціал, функціональні ресурси організму і тривалість життя.

Розрізняють загальний і спеціальний ефект фізичних вправ, а також їх опосередкований вплив на чинники ризику. Найбільш загальний ефект тренування полягає у витраті енергії, прямо пропорційній тривалості і інтенсивності м'язової діяльності, що дозволяє компенсувати дефіцит енерговитрат.

Важливе значення має також підвищення стійкості організму до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища: стресових ситуацій, високих і низьких температур, радіації, травм, гіпоксії. У результаті підвищення неспецифічного імунітету підвищується і стійкість до простудних захворювань.

Проте використання граничних тренувальних навантажень, необхідних у великому спорті для досягнення «піку» спортивної форми, нерідко призводить до протилежного ефекту-пригнічення імунітету і підвищенню сприйнятливості до інфекційних захворювань Реферат на тему.. Аналогічний негативний ефект може бути отриманий і при заняттях масової фізичною культурою з надмірним збільшенням навантаження.

Спеціальний ефект оздоровчого тренування пов'язаний з підвищенням функціональних можливостей серцево-судинної системи. Він полягає в економізації роботи серця в стані спокою і підвищенні резервних можливостей апарату кровообігу при м'язовій діяльності [12].

Один з найважливіших ефектів фізичної - тренування - уражень частоти серцевих скорочень у спокої (брадикардія) як прояв економізації серцевої діяльності і нижчої потреби міокарда в кисні. Збільшення тривалості фази діастоли (розслаблення) забезпечує більший ліжечок і краще постачання серцевого м'яза киснем.

З ростом тренованості (з підвищенням рівня фізичної працездатності) спостерігається виразне зниження всіх основних факторів ризику - вмісту холестерину в крові, артеріального тиску і маси тіла.

Слід особливо сказати про вплив занять оздоровчою фізичною культурою на старіючий організм. Фізична культура є основним засобом, що затримує вікове погіршення фізичних якостей і зниження адаптаційних здібностей організму в цілому і серцево-судинної системи зокрема, неминучих у процесі інволюції.

Вікові зміни відбиваються як на діяльності серця, так і на стані периферичних судин. З віком істотно знижується здатність серця до максимальних напруг, що проявляється у віковому зменшенні максимальної частоти серцевих скорочень.

Адекватна фізичне тренування, заняття оздоровчою фізичною культурою здатні в значній мірі призупинити вікові зміни різних функцій. У будь-якому віці за допомогою тренування можна підвищити аеробні можливості і рівень витривалості - показники біологічного віку організму і його життєздатності.

Таким чином, оздоровчий ефект занять масової фізичної культурою пов'язаний перш за все з підвищенням аеробних можливостей організму, рівня загальної витривалості і фізичної працездатності. Підвищення фізичної працездатності супроводжується профілактичним ефектом відносно чинників ризику серцево-судинних захворювань: зниженням ваги тіла і жирової маси, вмісту холестерину в крові, зниженням артеріального тиску і частоти серцевих скорочень.

Крім того, регулярне фізичне тренування дозволяє в значній мірі загальмувати розвиток вікових змін фізіологічних функцій, а також дегенеративних змін різних органів і систем (включаючи затримку і зворотний розвиток атеросклерозу). У цьому відношенні не є виключенням і кістково-м'язова система.

Виконання фізичних вправ позитивно впливає на всі ланки рухового апарату, перешкоджаючи розвитку дегенеративних змін, пов'язаних з віком і гіподинамією. Підвищується мінералізація кісткової тканини і зміст кальцію в організмі, що перешкоджає розвитку остеопорозу.

Збільшується приплив лімфи до суглобових хрящів і між позвонкового дисків, що є кращим засобом профілактики артрозу і остеохондрозу. Всі ці дані свідчать про неоціненний позитивний вплив занять оздоровчою фізичною культурою на організм людини.

У життєвих умовах школи підвищується значимість фізичного виховання і формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості-випускника школи з високим ступенем готовності його до професійної діяльності.

Регулярні заняття різноманітними фізичними вправами і спортом в навчальному процесі в школі дають організму додатковий запас міцності, підвищуючи стійкість організму до найрізноманітніших чинником зовнішнього середовища. Фізична культура і спорт в навчальному процесі використовується як засіб активного розвитку індивідуальних і професійно значимих для студентів якостей, вони використовуються як засіб досягнення ними фізичного вдосконалення, як засіб соціального становлення майбутніх фахівців.

Поєднання фізичної растренерованності організму і підвищення нервово-емоційного напруження організму в умовах інтенсифікації виробництва та прискореного ритму життя призводить до передчасної втоми, помилок у виробничій діяльності, які тим серйозніше, ніж більш складною технікою управляє людина, втома - це явище, спільне для всього живого світу . Втома у здорового і нормальної людини - це зниження функціональної здатності органів і систем організму, викликане надмірною роботою і супроводжується характерним відчуттям нездужання, що приводить до різних захворювань і навіть ранньої втрати працездатності.

Встановлена ??пряма залежність між успішністю школярів та їх фізичним розвитком і, хоча значна частина людей не знаходить прямого взаємозв'язку навчальних оцінок та обсягу фізичних навантажень у вузі, вона існує. Механізм такого взаємозв'язку можна умовно порівняти з дією інерційних ваг (з-за інерцією вони не відразу переважують у ту чи іншу сторону).

У інерційних вагах навчання та заняття фізичними вправами і спортом важливо враховувати вплив двох узагальнюючих факторів: накопичення та неминучості прояви змін. Ці фактори можуть надавати позитивний і негативний вплив.

Позитивний вплив полягає в тому, що при регулярних заняттях з фізичного виховання і спортом накопичуються багаторічні запаси вольових якостей, стійкості до стресів, розумової працездатності. Все це неминуче приводить до підвищення ефективності навчання у вузі.

Негативний вплив полягає в тому, що нехтування руховою активністю призводить до накопичення чинників ризику, а це неминуче рано чи пізно проявиться в захворюваннях, зниженні розумової та фізичної працездатності, труднощі у навчанні.

У роботах багатьох зарубіжних і вітчизняних вчених показано, що фізично більш розвинені виконували теоретичні та практичні завдання щодо дисциплін швидше і краще, робили менше помилок, швидше відновлювалися після напруженої розумової праці.

«Видатний вітчизняний фізіолог Н. Е. Введенський писав, що кожен молодий організм у нормальних умовах носить у собі запас сил і задатків. Зазвичай лише частина цих сил і задатків дійсно здійснюється і використовується в подальшому житті, причому в більшості випадків лише незначна частина. Нагальне питання полягає в тому, як по можливості найбільш повно використовувати той багатий запас сил, який закладено в нашому організмі »[13].

Лікарі рекомендують починати виконувати фізичні вправи з дітьми грудного вік. Для цього можуть бути використані безумовні рефлекси. Корисні й пасивні рухи, масаж - вони сприяють фізичному розвитку дитини [14].

Слід зазначити, що фізичний та розумовий розвиток дітей раннього віку йде паралельно [15]. Оволодіння рухами, обмацування предметів руками стимулюють розвиток центрів мови.

Важливе значення в руховій активності має формування довільних рухів дитини. Новонароджений має комплекс умовних і безумовних рефлексів, який забезпечує їй виживання в перші тижні життя. З розвитком і дозріванням нервової системи на базі цього комплексу формуються цільові, довільні рухи.

Дитина починає стежити за переміщенням яскравою іграшки, навчається доторкатися до неї і відштовхувати, а потім і захоплювати. У цьому неважко побачити прояв орієнтовних рефлексів, які є і у тварин.

Основною метою фізичної культури в дошкільному віці - розвивати й удосконалювати ходьбу, біг, лазіння. Зарядка, рухливі ігри включають в роботу велику кількість м'язів, покращують координацію рухів. Вправи ж, пов'язані з упором, вісом, розраховані на розвиток сили і витривалості, не рекомендуються.

Добре розвиває окомір гра у м'яч. Дошкільнятам корисні ігри, де треба перекочувати м'яч до партнера, дошкільнятам середнього віку - ігри, в яких треба кидати м'яч, старшим дошкільнятам корисно метати м'яч з певної відстані.

Малюків 4 - 6 років можна навчати плавання, катання на лижах, ковзанах, велосипеді.

В іграх, які рекомендуються молодшим школярам. У них удосконалюються рухові навички за рахунок ускладнення тих вправ, які виконувалися раніше. При цьому велику увагу потрібно приділяти правильній поставі і профілактиці плоскостопості [16].

Велике значення в початковій фізичної підготовки мають вправи, що дозволяють удосконалювати м'язове почуття. Тренована людина, на відміну від нетренованого, здатний відчувати роботу м'язових груп, що виконують допоміжні рухи. Нетреновані люди до цього не здатні.

Звичайно добре усвідомлюються цільові руху і погано - допоміжні.

Молодшим школярам корисні ігри, де треба дозувати зусилля - відпрацьовувати темп руху, розмах, ступінь розслаблення і скорочення м'язів. Тоді поступово наростають швидкість рухів і їх складність.

При іграх з хлопцями 4 - 7 класів корисно освоїти правильну техніку руху в складних умовах. Вони можуть використовувати і спортивний інвентар, але силові навантаження корисно обмежувати. Хлопці цього віку можуть непогано випалювати.

Випилювати, в'язати, шити, бігати на короткі дистанції, брати участь у лижних забігах, але силову гімнастику краще починати в більш пізньому віці.

Школярі 8 - 10 класів можуть займатися практично всіма видами спорту. У цей період у підлітків інтенсивно розвивається скелет, наростає м'язова маса, досить легко формуються спортивні і трудові навички. Тим, хто пройшов необхідну підготовку дозволяється працювати на сільськогосподарському виробництві.

Але треба мати на увазі, що витривалість, як правило, відстає від сили, тому можливо швидке стомлення, особливо при незвичній роботі.

Кожна професія вимагає засвоєння не тільки певної суми знань, а й виробничих навичок. У підлітків періоді вони купуються значно легше, ніж після 20 років. Тому набори У ПТУ, де від учнів потрібно оволодіння прийомами раціонального праці на верстатах, приладах і т. п. доцільні вже після 8 класу.

При виборі видів фізичної культури, спортивної і професійної спеціалізації слід враховувати індивідуальні особливості людей і їхню стать. Хлопчики зазвичай легше справляються з інтенсивною силовим навантаженням, оскільки вони володіють більшою амплітудою рухів і силою, але вони поступаються дівчаткам в гнучкості, витривалості, стійкості уваги в умовах одноманітного руда. Вправи на розвиток витривалості і швидкості, точності координації та рухів можуть виконувати і хлопці і дівчата, силова гімнастика рекомендується юнакам, а вправи на розвиток гнучкості - дівчатам [17].

Фізична культура дозволяє уникнути таких захворювань, як викривлення хребта та плоскостопість.

Поставою називають звичне положення тіла людини при стоянні, ходьбі, сидінні. Воно залежить від вигинів хребта, нахилу тазу і розвитку м'язів тулуба. Фізіологічні вигини хребта формуються до 6 - 7 річного віку.

При правильній поставі голова і тулуб знаходяться на одній вертикальній лінії, плечі розгорнуті й злегка опущені, лопатки притиснуті, груди злегка опукла, живіт втягнутий. Вигини хребта нормальні.

Найчастіше порушення постави виникає внаслідок неправильного сидіння: занадто низько нахиляються над столом, згинають тулуб убік.

Але буває й так, що погана постава виробляється свідомо. Так, деяким здається, що напружений положення тіла є ознака мужності. От і стоять, широко розставивши ноги, нахилившись вперед.

Через напруженості м'язів втрачається свобода рухів, невимушеність, поєднання підтягнутості і гнучкості.

До порушень постави можуть призвести навіть невдало підібрані вправи. Якщо в роботу залучаються не всі м'язи тулуба, рук, спини, то порушується симетрія рухів, а це може позначиться на хребті і плечовому поясі.

Плоскостопістю називають деформацію стопи, при якій уплощаются її склепіння. При поперечному плоскостопості нога спирається на всі плеснові кісточки, а не на першу і п'яту, як має бути в нормі. При поздовжньому плоскостопості уплощается подовжній звід стопи.

Причиною захворювання можуть стати неправильно підібране взуття, тривале ходіння або стояння, захворювання ніг з порушенням кровообігу [18].

При плоскостопості страждає м'язовий і зв'язковий апарат стопи, вона розплющується, набрякає. П'яти розгортаються в бік, великі пальці повертаються у бік мізинця і деформують інші. Проявляється хвороба ниючими болями в стопі, м'язах гомілки, попереку, стегні.

Порушується хода.

Ходьба босоніж, правильно підібране взуття, спеціальні вправи сприяють профілактиці плоскостопості.

Розглядаючи фізичні вправи як одне з основних засобів оптимізації рухової активності, слід визнати, що на сучасному етапі реальна фізична активність населення не відповідає взросшім соціальним запитам фізкультурного руху і не гарантує ефективного підвищення фізичного стану населення.

Системи спеціально організованих форм м'язової діяльності, що передбачають підвищення фізичного стану до належного рівня ("кондиції"), отримали назву "кондиційних тренувань" "оздоровчих".

Методи таких тренувань розрізняються за періодичністю, потужності і об'єму. Існують три методи таких тренувань:

Перший метод передбачає переважне використання вправ циклічного характеру (ходьба "біг, плавання, велосипед), що проводяться безперервно 30 і більше хвилин.

Другий метод передбачає застосування вправ швидкісно-силового характеру (біг вгору, спортивних ігор, вправи з відтягують, опором, тренажери), діяльність роботи від 15 сек до 3 хвилин з числом повторень 3-5 разів з періодами відпочинку.

Третій метод використовує комплексний підхід до застосування фізичних вправ, що стимулюють як аеробну, так і анаеробну продуктивність, удосконалюють рухові якості [19].

Висновок.

Гіпокінезія (грец. hypo - зниження, зменшення, недостатність; kinesis - рух) - особливий стан організму, обумовлене недостатністю рухової активності. У ряді випадків цей стан призводить до гіподинамії. Гіподинамія (грец. hypo - пониження; dinamis - сила) - сукупність негативних морфофункціональних змін в організмі внаслідок тривалої гіпокінезії.

Недолік рухової активності у нашій країні характерний для більшості міського населення і, особливо, для осіб, зайнятих розумовою діяльністю.

Достатня рухова активність є необхідною умовою гармонійного розвитку особистості. Для нормального функціонування людського організму і збереження здоров'я необхідна певна "доза" рухової активності.

 

Це атрофічні зміни в м'язах, загальна фізична детренованість, детренованість серцево-судинної системи, зниження ортостатичної стійкості, зміна водно-сольового балансу, системи крові, демінералізація кісток і т.д. У кінцевому рахунку знижується функціональна активність органів і систем, порушується діяльність регуляторних механізмів, що забезпечують їх взаємозв'язок, погіршується стійкість до різних несприятливих факторів; зменшується інтенсивність і обсяг афферентной інформації, пов'язаної з м'язовими скороченнями, порушується координація рухів, знижується тонус м'язів, падає витривалість і силові показники.

Найбільш стійкі до розвитку гіподинамічного ознак м'язи антигравітаційного характеру (шиї, спини). М'язи живота атрофуються порівняно швидко, що несприятливо позначається на функції органів кровообігу, дихання, травлення.

В умовах гіподинамії знижується сила серцевих скорочень у зв'язку із зменшенням венозного повернення в передсердя, скорочуються хвилинний об'єм, маса серця і його енергетичний потенціал, послаблюється серцевий м'яз, знижується кількість циркулюючої крові у зв'язку з застаивание її в депо і капілярах. Тонус артеріальних і венозних судин послаблюється, падає кров'яний тиск, погіршуються постачання тканин киснем (гіпоксія) і інтенсивність обмінних процесів (порушення в балансі білків, жирів, вуглеводів, води і солей).

Зменшується життєва ємність легенів і легенева вентиляція, інтенсивність газообміну. Все це ослабленням взаємозв'язку рухових і вегетативних функцій, неадекватністю нервово-м'язових напружень. Таким чином, при гіподинамії в організмі створюється ситуація, яка загрожує "аварійними" наслідками для його життєдіяльності.

Якщо додати, що відсутність необхідних систематичних занять фізичними вправами пов'язано з негативними змінами в діяльності вищих відділів головного мозку, його підкіркових структурах і утвореннях, то стає зрозуміло, чому знижуються загальні захисні сили організму і виникає підвищена стомлюваність, порушується сон, знижується здатність підтримувати високу розумову або фізичну працездатність.

Фізичні вправи сприяють гарній роботі органів травлення, допомагаючи перетравлювання і засвоєння їжі, активізують діяльність печінки і нирок, покращують залоз внутрішньої секреції: щитовидної, статевих, надниркових залоз, що грають величезну роль в рості і розвитку молодого організму Загальна характеристика класу Павукоподібні