УРОК – ТОК – ШОУ «ЧЕКАЙ НА МЕНЕ» Морально-етичні уроки доброти, чуйності, турботи про близьких у повісті Г. Тютюнника «Климко»

УРОК – ТОК – ШОУ «ЧЕКАЙ НА МЕНЕ»

 

Морально-етичні уроки доброти,

чуйності, турботи про близьких

 у повісті Г. Тютюнника «Климко»

Мета: продовжувати опрацювання ідейного змісту твору;

дослідити, як у творі відображено воєнне дитинство;

проаналізувати фрагменти повісті, в яких персонажі виявляють турботу про інших;

розвивати культуру зв’язного мовлення, вміння висловлювати власні роздуми про значення доброти і чуйності в людському житті;

виховувати в учнів активну життєву позицію, високі гуманістичні почуття; прищеплювати риси чуйності, доброти, щирості.

 

Обладнання: портрет Г. Тютюнника, виставка книг письменників, які писали про війну, учнівські ілюстрації до твору, презентація, асоціативний кущ «У чому велич людини»

Ідеалом для мене завжди була доброта,

самовідданість і милосердя людської душі…

Г. Тютюнник

 

Хід уроку

На дошці:

Тема уроку, портрет письменника, проблемне питання: «У чому велич людини» (у вигляді асоціативного куща), піраміда цінностей Климка.

1. Слово вчителя ( під музику передачі «Чекай на мене»), висвітлюється тема уроку і звучить мелодія.  Слайд 1

    Доброго дня! Ми раді вітати вас на програмі «Чекай на мене». Уже стало доброю традицією зустрічатися з вами двічі на тиждень. Упродовж наших зустрічей ми знайомимося з біографіями цікавих людей, стаємо учасниками різноманітних життєвих історій. Але сьогодні наша передача особлива, тому що присвячена тільки одній людині. У нас у студії зібралися люди, які шукають і чекають на повернення тільки одного хлопчика, героя повісті   Г.Тютюнника, Климка. Тому що, виконуючи домашнє завдання, ви придумали продовження повісті, залишивши Климка живим. Хто бажає зачитати свій варіант?

Перевірка домашнього завдання. Учні зачитують продовження повісті.

      Усі ми  розуміємо, що які б  ситуації  у житті людини не траплялися, потрібно підійти до них обдумано, виважено,  зберігаючи при цьому власну позицію,  порядність, людяність, доброту, турботу про інших людей.

     Недарма і   Бог заповідав нам любити і шанувати своїх батьків, любити свого ближнього, як самого себе.

     Як же ж ці дорогоцінні людські  якості -  доброта, чуйність, турбота про інших, самовідданість розкрито Г.Тютюнником у повісті «Климко», ми і розглянемо сьогодні.

    Тому запишіть, будь ласка, тему уроку.

Епіграфом ( Слайд2)сьогодні послугують слова Г. Тютюнника

«Ідеалом для мене завжди була доброта,                                                                 самовідданість і милосердя людської душі…»

   Сьогодні на нашому ток-шоу присутні літературні герої повісті: аптекар Бочонок, Зульфат, Наталія Миколаївна, швець, тітка Марина, журналісти, художниці, які протягом уроку створюватимуть   портрет Климка, і навіть сам автор Г.Тютюнник. Вони нам розкажуть, як  їм довелося зберегти високі моральні якості, незважаючи на воєнне лихоліття, дадуть нам поради, а ми висловимо власні роздуми про значення доброти і чуйності в людському житті.

    Зараз ми напишемо кодовий диктант. ( Слайд3) Якщо ви правильно його виконаєте, то зможете скласти певні дати, які стануть відповіддю на питання.

    Кодовий диктант

    ( За поданими висловленнями з’ясуйте, хто з героїв про кого виявляє турботу.

1. «Ай добра ж! ( про юшку ) Такої не всяка кухарка зварить». 1

2. «Не треба Вам нічого промінювати, а переходьте, переходьте жити до нас. Ми Вам помагати будемо, маленьку глядітимемо».9

3. «Гляди ж у дорозі, а краще – пристань до якихось добрих людей, біженців, - серед нещасних багато є добрих, - то іди в купі з ними».4

4. «Може б, ти до мене перейшов? Куди ж тобі тепер діватися? Хто тепер тебе догляне?»1

5. «Листя палять… Треба ж роботу якусь зробити…, а то тільки набалакав: і те зроблю, і те…»1

6. «Не треба… Носи собі, раз уже ти земляк».9

7. «Пустіть її! Це моя сестра! Сестра моя, чуєте? Вона мені за матір!»4

8. «Тільки накинь зараз на себе старе шмаття якесь або хусткою великою запнися, щоб ні лиця, ні очей не видно було».5

Відповіді:

1. Дядько Кирило про Климка.

1. Тітка Мотя про Климка.

4. Дід Бочонок по Климка.

9. Климко із Зульфатом про Наталію Миколаївну.

9. Швець про Климка.

4. Климко про незнайому дівчину.

1. Климко про тітку Марину.

5. Швець про дівчину.

 

Що ви знаєте про ці дати, які стали вашою відповіддю?  (Слайд 4)

( На екрані відповіді з цифрами, діти записують тільки цифри, потім наступний слайд – правильна відповідь 1941 – 1945 і 1 кадр Велика Вітчизняна війна ).

 

 

 

    Учитель зачитує вірш, який висвітлюється на слайді під музику.

Все починалося з грому небесного,

Такого жорстокого, такого нечесного.

Із ненависного, злісного грому,

Який на світанку вигнав із дому...

 А небо світле закрили чорні хрести!

 Господи! Боже! Якщо ти є, захисти!..

 Крізь руки у двір гусенята малі...

 І кров на травиці... І кров на землі...

Учитель. Індивідуальним завданням  Попрузі Аміні було підготувати  поезію про Велику Вітчизняну війну та воєнне дитинство. Зверніть увагу, яке означення стоїть при слові «дитинство»? Що ж,Аміночко, можеш розповісти про дітей війни? Ви послухали   поезію, і я вам теж   допоможу зрозуміти страхи війни  .Порівняйте дітей часів Великої Вітчизняної війни та сучасної  агресорської війни на Сході.   Що їх об»єднує?(презентація «Діти війни»). На фоні пісні «Діти війни» Гвардцителі  (Слайд 5-13)

    На фоні презентації діти відповідають.

    Учень.  Жахіття війни,смерті,розруха,стогони дітей кров…

    Учитель. Отже, ми шукаємо Климка, дитину війни. На щастя, тільки з книжок ви знаєте про страшні лихоліття Великої Вітчизняної війни. Сьогоднішня історія теж пов’язана з цією сторінкою долі нашого народу.

    Сьогодні ми говоритимемо про воєнне дитинство. Читаючи твір, кожен із вас, я надіюся, замислився над тим, як складно жилося дітям під час війни.

    Чи схожі картини з презентації на життя Климка в ті часи? Яким було дитинство Климка? 

 

Відповіді учнів.

 

Учитель.  Протягом уроку Ю.Пасічник і Н.Бокало будуть створювати ілюстрації до прочитаного нами твору,а потім прокоментують їх.

     Як же ж ці дорогоцінні людські  якості: доброта, чуйність, турбота за іншу людину, самовідданість розкрито Г.Тютюнником у повісті «Климко»? Ці  високі моральні  людські якості розкрито у системі людських взаємин, які можна  схематично  зобразити у  вигляді потягу.  (слайд 14)

 

Климко і д. Кирило

Климко і Бочонок

Климко і водовоз

Климко і Зульфат

Климко І Н.М.

Климко і бабуся

Климко і дівчина

   O          O           O           O           O            O           O            O           O        

 

 

   Давайте звернемось до наших гостей, і вони пригадають, яким був Климко, а ми,  роблячи висновки, спробуємо відповісти на проблемне питання нашого уроку  (слайд 15 ) « Чому дитина,позбавлена в житті всього,поспішає творити добро?»

Учитель. Надаємо слово журналісту.

Журналіст 1.  Я хочу зачитати лист, адресований героєві.

 

Журналіст 2. А я зачитаю вам дещо зі спогадів  дядька Кирила.

Климко був мені за сина.  Допомагав в усьому. Справжній господар:  і наварить, і прибере.  Та й розумний до наук вдався.  Мені завжди хотілося йому гостинчика принести.  Хоч маленького, але з поїздки. Климко завжди мене виглядав з роботи:  чи вранці я приходжу, чи ввечері.  На свята старався  хлопцеві купити солодощі:  морозива, цукерок. Люди, будьте  милосердними. Виховуйте в собі і в своїх дітей хороші моральні якості. Допомагайте усім і завжди.

 

(Запитання: Що найбільше ви цінуєте в людях?)- працьовитість,доброту,відповідальність за доручену справу

Учитель. Надаємо слово аптекарю Бочонку.

Бочонок, аптекар:  Усе своє життя я звик допомагати людям у позбавленні хвороб: кому куальцексом, кому аспірину призначу. А кого просто заспокою.  Климка знаю давно. Без жалю віддав гроші, які тримав у кишені, галети і дав життєву пораду: пристати до старенької бабусі в поміч,  поки життя налагодиться. Хочу сказати усім  людям: будьте уважними,  співчутливими один до одного, тримайтеся купи,  умійте вибачати.

Учитель. Діти, можливо, у когось є запитання до наших героїв, прошу, задайте їх.

(Запитання.  Скільком  людям   у житті ви допомогли. Чому?)-Я їх навіть не рахував,допомагав усім,хто звертався за допомогою,таке моє покликання в житті

Учитель. Зульфате, просимо, будь ласка

. Зульфат.  Климко – це мій  давній друг,  однокласник. Він  ніколи мене не  зраджував, не видавав секретів,   не ображав, не розпускав кулаків. По натурі він дуже спокійний. Боляче мені було, коли дізнався, що фашистський  снаряд зруйнував Климові барак.  Потім я шукав Климка, хотів  по -товариськи допомогти.  Після нашої зустрічі допоміг облаштувати його невеличку кімнату.  Дуже добре, що  переїхала до нас Наталія Миколаївна. Життя стало кращим. Для маленької Олі приніс  колиску ще свою.   Дуже вболівав за Климка, коли його довго не було. Бігав на  станцію щодня. Та ось на кінець замаячила його постать.  Я кинувся до нього, але враз він упав.Страшно,боляче,словами не передати бій біль

     Шановні семикласники! Цінуйте своїх учителів, любіть школу, не зраджуйте своєї людяності.

Запитання.  Що найбільше ти цінуєш в дружбі?-вірність,доброзичливість

Учитель. Послухаємо Наталію Миколаївну.

Наталія Миколаївна.  Повік буду вдячна Климкові, і Зульфатові,які в тяжку хвилину протягнули руку допомоги. Дуже переживали ми із Зульфатом за Климка. Була б побігла за ним, наздогнала, та  куди. Де він пішов? Климка наздогнала ворожа куля …   У його торбинці була маленька пляшечка з молоком. Це ж він для Олі ніс. Так можуть вчинити тільки  самовіддані  сердечні люди.  Самопожертва його дуже велика.  Люди,  майте Бога в серці, будьте турботливими, добрими, бережіть один одного. І тоді життя  буде прекрасним.

 

Запитання.  Скажіть, чим  були   схожі Зульфат і Климко?-їх об»єднувало почуття милосердя,доброти?

Учитель.  Звертаюся до шевця: «Які спогади у вас про Климка?»

 Швець.  Дивлюсь на  цього босоногого хлопчину і думаю: «Яке ж складне життя  тобі випало,  хлопчику?», -  та й подарував йому взуванку. Хотілося  ще й  нагодувати його,  але грошей у  мене не було, бо й сам  бідував.  Пристроїв хлопчину до жіночки, у якої  була сіль.  Думаю, може, підсобить йому, харч  дасть який – небудь.  А може, Климко  ще й залишиться  в неї. Допомагатиме та й не буде бити ноги по  сирій  холодній землі.  Бажаю усім людям думати не тільки про себе, а й про  свого ближнього.

Учитель. Тітко Марино, а що Ви можете згадати?

Тітка Марина.   Думала собі:»  Що людині треба для щасті».   Виходить – дружну сім’ю. Побачивши добру, страдницьку, працьовиту  дитину, хотілося  всю материнську невичерпану любов передати йому.  Климко занадто вдячний. Ще коли перебував у  стані  хвороби, хотілося йому допомогти по господарству. Він і слово чемне скаже ,і пожаліє.   Люба дитина.   Турбувався за якусь  маленьку Олю  і молока для неї попросив.  Я дала в дорогу йому солі стільки, скільки він міг донести, і молока для дівчинки.

     Хотілося б, щоб усі люди стали добрішими, мали турботу про свого ближнього, цінували почуття. Може б ,і злочинців стало менше.  Люди, вмійте знайти зернину любові в собі і подарувати тим,  хто  поряд.

- Яка риса характеру Климка вам найбільш запам’яталася. Розкажіть.)—працьовитість,вірність у дружбі,відповідальність за доручену справу

Журналіст 1. Я хочу звернутися до автора твору. Григоре Михайловичу, охарактеризуйте, будь ласка, свого героя Климка.

Автор.  Я люблю свого героя Климка, тому переконливо змалював чистий світ дитячої душі, якій органічно притаманна потреба жити за законами справедливості, чуйності, доброти.  Климко завжди піклувався про інших.  Але зла довкола було так багато, що воно не дало маленькому  добротворцеві  лишитися живим. Але я бачу, що вам жаль було хлопчика, і ви вирішили змінити хід подій. Чесно кажучи, мені це сподобалося. Але скажіть: ( запитує учнів ) «Чому ви вирішили залишити Климка живим?»

 

Учень. Я вважаю, що такі люди повинні жити і приносити радість іншим.

 

Учитель. Інші думки?

Учні. ….

Учитель. До речі, у 1983 році режисером Миколою Вінграновським на кіностудії ім. О. Довженка за мотивами повісті «Климко»було знято однойменний фільм, прем’єра якого відбулася 1984 року .

 

Учитель. Вислухавши наших гостей, скажіть, будь ласка, які уроки ви взяли для себе?  Які риси ви могли б запозичити собі? Про кого згероїв твору могли б сказати : « Хочу такого друга…»

 

Учитель. Чи можна наших героїв назвати Великими Людьми? Які риси їм притаманні? Чого вчить нас кожен із них зокрема?

Учитель. Чи маєте ви в собі ці моральні якості? Як ви гадаєте, як їх потрібно розвивати?

Учитель Як ви думаєте,то Чому дитина,позбавлена в житті всього,поспішає творити добро?»

 

Учитель. Я погоджуюсь з вами і переконана, що кожен з вас виросте і стане Людиною з великої літери. 

Домашнє завдання.

Написати твір-мініатюру «За моє щасливе дитинство я дякую…».

Учитель. Зараз ми попросимо наших художниць продемонструвати   написані ними портрети Климка. ( Художниці коментують свою роботу ). Чому саме таким ви зобразила Климка?

 

Учитель. Ця повість страшна своєю правдою про війну і красива правдою про благородних людей. Схиляючи голови перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, щоб не опалював вогонь війни душі дітей.

    Як ви гадаєте, чи вдалося нам розшукати Климка?

 

  Учитель.  Тому зараз настає та мить, яку ми довго чекали. Ми знайшли Климка і просимо його дати нам деякі поради.

    Під музику передачі «Чекай на мене» входить Климко.

Климко. Усім доброго дня!

Учитель. Доброго дня, Климко! Як ми довго на тебе чекали… Діти, зараз ви можете задати Климкові свої запитання.

Учень. Климко, скажи, будь ласка, чи правдиво зображене твоє життя на сторінках повісті?

-Запитання до Климка : Климко, чи не страшно було тобі в дорозі?)

Климко.  . Виріс я у бідній селянській  сім’ї. Як ви знаєте, у мене рано не стало батьків. Тому й  забрав мене до себе дядько Кирило на  виховання.

Учень. Що найбільше ти цінував у дядькові Кирилові?

Климко. Дуже цінував я у своєму дядькові його доброту і чесність. Він до мене ставився, як до сина:  похвалить, обніме, принесе гостинчик. Я з трепетом чекав його з роботи. Дуже болісно переживав його трагічну загибель. І вирішив я, як би там не було, посаджу на  могилі дядька Кирила вишню, яка буде прикрашати цвинтар  щопори.

 

Учень. Чи зустрічалися тобі ще хороші люди?

Климко. У моєму житті  зустрічались ще багато хороших  щирих людей. Усім їм мені хотілося віддячити.

 

Учень. Як ти наважився піти за сіллю, адже дорога була нелегкою?

Климко. Я знав, що похід за сіллю буде нелегким, але відповідальність за життя близьких була серйозною. Дякую доброму аптекарю, який дав мені і харчі на дорогу, і гроші, і батьківські напутні слова, як у світі жити.

 

Учень. Але бачив ти і не дуже щирих людей?

Климко. Так. На  Бочончиху не ображаюсь за сухарі, бо не знає ця людина, що то воно голод.  Бажаю усім людям бути сердечними, жити в мирі і злагоді.

Учень. Ти пройшов своєрідний шлях із минулого у сучасне. Скажи, будь ласка, що тебе вразило найбільше у наші дні?

Климко. Найбільше мене тривожить ваше ставлення до хліба. І тому  послухайте    вірш «Хліб».-читає Відергольд Яна

Ти кажеш, що недопечений,
І тому його не доїв,
Я глянув на хліб увечері —
Він сонцем увесь пломенів.
Ти маєш зневагу до чорного
І тільки до білого звик ...
Ще й лаєш небачені жорна
І борошно, й того, що пік!
А я це дивлюсь на тебе,
тьмариться сяйво зорі —
Не бачив ти чорного неба
І чорні не гриз сухарі!

 Учитель. Діти, чи зрозуміли ви настанову Климка?

   Учитель. Так, діти, питання недостачі хліба зараз не актуальне, але ви всі знаєте, що в листопаді ми вшановували   пам'ять тих, хто загинув у страшні роки Голодомору. Тому пам’ятаймо про це зараз заради теперішнього і майбутнього поколінь. »( Слайд 16)

 

( На екрані – фото запалена свічка і звучить мелодія ).

Оцінювання. Дорогі діти, ви всі гарно попрацювали сьогодні і отримуєте високі оцінки за свою роботу. Але, я гадаю, що все ж таки головну оцінку вам поставить життя.

      Ми дякуємо Климкові та нашим гостям  за поради. І я сподіваюсь, що ви винесли уроки моральності, які не будете забувати в подальшому житті.

Всі діти кажуть «Ні війні».

 

Всі діти кажуть «Ні війні»,

Бо хочуть жити в мирі,

Щоб сонце сяяло в горі,

І всі збувались мрії.

 

Всі діти кажуть «Ні війні»,

Бо хочуть бігати і гратись,

До школи в вересні піти,

А не від пострілів ховатись.

 

Всі діти кажуть «Ні війні»,

Бо хочуть в повній жить сім’ї,

Щоб не з війни, а із роботи,

Щоденно тата дожидати.

 

Всі діти кажуть «Ні війні»,

Бо хочуть завжди посміхатись,

Не бачить сліз у мами на очах,

Від вибухів не прокидатись.

 

У небі щоб літали лиш птахи,

А не військові літаки,

Тому всі діти України

Разом говорять «Ні війні»!