Урок "Травлення в тонкому кишківнику"

ТРАВЛЕННЯ У  ТОНКОМУ  КИШЕЧНИКУ

Вчителя біології

Білявецького НВК

Бродівського району

Львівської області

Шпотюк Оксани Йосипівни

Тема: Травлення у тонкому кишечнику.

Їж – не переїдайся, пий – не перепивайся,

а говори – не переговорюйся, то будеш здоров.

(народна мудрість)

Мета: продовжувати знайомити учнів з частинами травної системи; ознайомити

            з травленням у тонкому кишечнику; допомогти порадами, як зберегти

            свій організм здоровим.

Основні терміни: кишечник, дванадцятипала кишка, підшлункова залоза, сік

            підшлункової залози.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Розминка.

1 Кожна група ділиться своїми знаннями, які отримали на самостійне опрацювання.

(орієнтовна відповідь учнів.)

Печінка:особливості будови – жовчний міхур, протоки в дванадцятипалу кишку; функції – захисна, знешкодження токсинів, виділення продуктів обміну, синтез глікогену, виділення жовчі, обмін речовин, травлення, кровотворення;

Залози, структури, які виділяють секрет – клітини печінки (гепатоцити);

Речовини, які виробляються – жовч: вода, жовчні кислоти і пігменти, холестерин,жири,солі,ферменти.

Підшлункова залоза:особливості будови – видовжена, має три частини: головка, тіло, хвіст. Впадає в дванадцятипалу кишку; функції – секреторна: виділення ферментів;

Залози, структури, які виділяють секрет – клітинні залози;

Речовини, які виробляються – підшлунковий сік: вода, травні ферменти.

Підшлункова залоза

                  Екзокринна частина                        Ендокринна  частина

                                                                             (пакреотичні острівці)

       підшлунковий сік                                                         гормони

( 1,5 – 2 л щодоби)                                                                         

                                                                                    інсулін          глюкагон

2.Обговорення епіграфу уроку.

II. Актуалізація опорних знань.

Які ферменти виділяються шлунком?

Які процеси відбуваються з їжею  у шлунку?

Які причини розвитку виразкової хвороби шлунка?

Яка будова зуба?

Які залози є в ротовій порожнині?

Які речовини першими покидають шлунок?(вуглеводи, білки, жири)

III.Вивчення нового матеріалу.

Тонкий кишечник, по суті, є основним травним органом. В основному їжа перетравлюється в тонкому кишечнику – найдовшій (близько 5 м) частині травного тракту. У тонкому кишечнику необхідно особливо виділити верхню, найкоротшу його частину (27-30 см) – дванадцятипалу кишку, бо цей невеликий відрізок тонкої кишки є однією з найважливіших ділянок перетравлювання їжі. Анатомічно дванадцятипала кишка охоплює підшлункову залозу у вигляді підкови – зверху справа і знизу, на рівні 12 – го грудного і 2 – го поперекового хребців. У дванадцятипалій кишці шлункове травлення переходить у кишкове: білки, жири і вуглеводи, що надійшли є їжею, доводяться до стану, в якому вони можуть всмоктуватися в кров і надходити в клітини для подальшого їх використання. Проте в цій кишці  всмоктування дуже незначне, у ній всмоктується не більше ніж 8% перетравленої їжі. Їжа переходить зі шлунку в дванадцятипалу невеликими порціями – через отвір у нижньому відділі виходу, в якому є сфінктер, рН дванадцятипалої слабо – лужне 7,2 – 8,5. Вміст шлунку переливається у дванадцятипалу кишку. Сюди ж вливаються ферменти, що виділяються підшлунковою залозою, - трипсин, хімотрипсин, карбоксипептидаза і жовч, що виробляється печінкою. Травлення  в дванадцятипалій кишці може відбуватися тільки за умови дії одразу трьох видів травних соків – кишкового, підшлункового і жовчі. Під впливом ферментів, що містяться в цих соках, білки, жири і вуглеводи перетравлюються.

Другий відділ тонкої кишки – порожня; і третій – клубова кишка.

Стінки всіх ділянок тонкої кишки складаються з трьох шарів. Слизиста утворює багато численні  складки і вистелена одношаровим циліндричним епітелієм, під епітелієм розміщується рихла сполучна тканина, яка пронизана гладенькими м’язовими волокнами, кровоносними і лімфатичними судинами, а також нервами. Середня м’язова оболонка складається із зовнішнього (повздовжнього) і внутрішнього (кільцевого) шарів гладеньких м’язових клітин. Поступове скорочення цих м’язів проявляється у вигляді перистальтики, завдяки якій харчова маса проштовхується по кишковому тракті. Активність цих скорочень залежить від виду їжі. Особливість тонкої кишки складає слизова оболонка, що повністю вкриває її поверхню. Висота багаточислених складок складає 6 – 8 мм, що збільшує всисну поверхність кишки. Ті вирости слизової оболонки вкриті тонкими ворсинками довжиною до 1 мм ( в тонкій кишці нараховується 5 млн. ворсинок і вони дуже густо вкривають слизову оболонку (до 30 на 1мм2 ). Кожна ворсинка складається з великої кількості малих кровоносних і лімфатичних судин, які завдяки своїй будові забезпечують всмоктування речовин. Між ворсинками знаходяться залози, що виділяють кишковий сік.

В тонкій кишці речовини повністю розщеплюються на продукти, які всмоктуються організмом і надходять в кровоносні і лімфатичні судини; неперетравлені рештки їжі проштовхуються в сторону товстої кишки.

Травлення в тонкій кишці є “пристінковим”, тобто відбувається безпосередньо біля її стінок. Щоб у тонкій кишці почав виділятися травний сік, необхідна дія низки чинників. Виділення кишкового соку стимулюють:

Соляна кислота, що не нейтралізувалася після виходу зі шлунку і досягла тонкого кишечнику;

Підшлунковий сік, що потрапляє з дванадцятипалої кишки (він різко збільшує виділення кишкового соку);

Продукти розщеплення білків, жирів і вуглеводів;

Умовні рефлекси, викликаються виглядом їжі;

Механічне подразнення харчовою кашкою рецепторів у стінці кишечнику.

IV. Фізкультхвилинка.

В.п. – стоячи, ноги на ширині пліч, руки на поясі:

а) кругові рухи стегнами вправо і вліво;

б) присідання (намагатися не відривати п’яти від підлоги);

(темп наростаючий. Повторити 10 разів)

Продовження викладу нового матеріалу.

Важливими ферментами кишкового соку є:

1. амінопептидаза і дипептидаза ( амінопептидаза розщеплює пептиди, полі пептиди і олігопептиди, тоді як дипептидаза завершує цей процес, розщеплює отримані “напівфабрикати” до простіших засвоюваних амінокислот);
2. глюкозидаза (пришвидшує засвоєння цукрів);
3. полінуклеотидаза (сприяє розщепленню нуклеїнових кислот на нуклеотиди);
4. фосфоліпаза (каталізує розкладення фосфоліпідів).

Таким чином, кінцева ціль всіх цих ферментів – розщеплювати їжу до самих простих речовин, які можуть без перешкод всмоктуватися організмом.

V.Узагальнення знань.

Здоров’я кишечнику залежить від п’яти головних факторів.

Регулярне виділення. Нормальна перистальтика – запорука здоров’я. Вона неповинна бути як занадто повільною (щоби неперетравлені рештки їжі не затримувалися в організмі і тим самим не труїли його), так як і надто швидкою ( тоді наш організм не встигне засвоїти всі необхідні речовини).

Правильна дієта. Ефективне травлення, всмоктування і виділення можливі лише при збалансованій дієті, багатої овочами і фруктами.

Вода. Вода полегшує травлення і всмоктування поживних речовин, а також очищує кишечник. Щоденна норма вживання для людини – 2 – 2,5 літри.

Відпочинок. Стрес, як правило, негативно впливає на процес нормального харчування.

Бактеріальна флора. Бактеріальна рівновага в кишечнику забезпечує нормальну роботу травного тракту. Зловживання антибіотиками пригнічує бактеріальну флору нашого організму.

VI. Рольова гра “Подорож бутерброда”

VIІ.Домашнє завдання.

1.Вивчити  матеріал відповідного параграфа підручника.

2.Створити таблицю “Хвороби шлунку”.