Урок-тренінг "СНІД: МІфи і реальність", Презентація до уроку

Методична розробка уроку-тренінгу з біології для учнів 10 класу

«СНІД. Міфи і реальність»

Автори:

Бузницька Ольга Миколаївна вчитель біології Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8 Черкаської міської ради Черкаської області, вчитель вищої кваліфікаційної категорії, вчитель-методист

Рясна Олена Вікторівна вчитель географії, тренер Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №8 Черкаської міської ради Черкаської області, вчитель вищої кваліфікаційної категорії, вчитель-методист

Мета:

•        систематизувати знання про шляхи зараження ВІЛ-інфекцією;
•        вчити  усвідомлювати власний ризик зараження та окреслити напрямки профілактики;
•        підвищити рівень інформованості школярів у сфері ВІЛ/СНІД та мотивувати учнів на уникнення ризикованої поведінки щодо інфікування ВІЛ-інфекцією;
•        актуалізувати проблеми дискримінації ВІЛ-інфікованих та виховувати толерантне ставлення до ВІЛ-інфікованих.

Хід уроку

І. Організація класу

Учні сидять у колі. Повідомлення теми, мети уроку.

Вступне слово. Проблема зараження на ВІЛ та захворювання на СНІД досить широко обговорюється. Як правило, ця тема сприймається відсторонено: «Мене це не стосується». Але, так може говорити тільки необізнана людина, тому що насправді ніхто не може бути на 100% впевнений, що не має ризику захворіти на СНІД.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

У 1981 році мало хто звернув увагу на новини в Атланті, в яких повідомлялося про смерть двох гомосексуалістів в Лос-Анджелесі від рідкісної форми пневмонії. У хворих таємничим чином відмовила імунна система. Так світ вступив в еру СНІД. Цифри про чисельність заражених і хворих зростають щодобово і стають застарілими вже на момент публікації.

Навіть письменники-фантасти не змогли передбачити, що наприкінці другого тисячоліття нашої ери виникне така загроза для людства від представника мікросвіту - вірусу-убивці.

Спочатку широка громадськість сприйняла це як справедливу і неминучу кару грішникам. Однак, виявилося, що і праведники не уникнули страшної біди. Жертвами СНІДу стали невинні немовлята, породіллі, пацієнти, яким робили хірургічні втручання та переливали кров. Весь світ здригнувся: донорська кров не тільки рятує, але й убиває.

Будь-яка сексуально-активна людина, яка не використовує презерватив, може інфікуватись. Щодня інфікується близько 16000 тисяч осіб. Україна посідає сумне І місце в Східній Європі по захворюваності на СНІД.

Вправа «Очікування» учні пишуть на стікерах очікування від уроку та оголошують, прикріплюють до дошки на Берег очікувань.

ІІІ. Основна частина

1. Гра «Обмін рідинами

Є шість стаканчиків з рідинами.

В ряд стають шість учнів (3 хлопці, 3 дівчини): хлопець, дівчина. Кожному дають стаканчик з чистою водою.  Вчитель розповідає історію про те, як зустрілись хлопець і дівчина, покохали одне одного і стали близькими людьми, але потім розлучились. Але історія не закінчилась, тому що вони зустріли інших хлопця і дівчину і також покохали одне одного і також мали близькість. Розповідаючи, змішують рідини у стаканчиках.  Так було з усіма хлопцями та дівчатами. Потім, кожна з дівчат зустріла нових хлопців (з числа викликаних), але це вже були більше, ніж друзі і тому  мають намір створили сім’ю. Пропонують подивитись на дно стаканчиків. У одного з учнів написано ВІЛ.

У класу запитують, що кожен з цих молодих людей принесе у шлюб? Чи є гарантія того, що всі партнери будуть здорові та в них будуть здорові та щасливі діти? Чому пари здійснювали обмін рідинами? Відомо, щоб під час статевого контакту відбувається обмін рідинами і клітинами організму, які залишаються там назавжди.

2. Гра «Мозковий штурм» - асоціативний ряд

Учням пропонується назвати асоціації – слова, які виникають у них з поняттям «ВІЛ/СНІД», їх записують на дошці у 2 рядки: позитивне, негативне.

Робиться висновок, що негативних асоціацій більше, учитель дописує свою асоціацію: «невиліковна, смертельна хвороба» та «життя продовжується», адже на сьогодні є ліки, які підтримують хворих та дозволяють вести повноцінний спосіб життя протягом багатьох років і навіть мати родину.

3. Інформаційний блок (перегляд презентації)

1. Тезаурус

ВІЛ – вірус імунодефіцитиу людини

СНІД – синдром набутого імунодеціциту

2. Історія виникнення вірусу

На сьогодні немає єдиновірної версії щодо виникнення вірусу, існує більше десяти.

Оскільки хвороба розпочалась з Африки, є прихильники «мавпячої версії». Припустили, що, можливо, африканці з'їли погано проварене м'ясо шимпанзе, інфікованих вірусом. Або ж ВІЛ потрапив в організм людини від укусу тварини. Затятим прихильником теорії є доктор Бетт Корбер з Національної дослідницької лабораторії Лос-Аламоса в США. За її дослідженнями ВІЛ-1 пішов від шимпанзе (поширений у Європі, в Україні), а ВІЛ-2 – від мангобеїв (зелених мавп), поширений у Західній Африці.

Але вона не пояснює механізму мутації вірусу, чому місцеве населення стало заражатися від мавп лише в 80-ті роки і хто заразив вірусом самих мавп (Демонстрація слайду).

Люк Монтаньє і Роберт Галло  говорять що вірус був завжди і через породження глобальної цивілізації почався бурхливий економічний розвиток, війни, торгівля, міграція породили потоки біженців і переселенців. Вірус вирвався з африканських джунглів спочатку в портові міста африканських країн, а потім в Європу і Америку. Але, ще у XVI столітті португальські колонізатори проникали в самі глибини Африки, а вірус «прокинувся» тільки в кінці 70-х років (Демонстрація слайду).

Халатністю вчених  вважає Едвард Хупер, англійський дослідник стверджував: СНІД – трагічна помилка бельгійських і американських біологів з інституту Уістара в Філадельфії, які створювали вакцину від поліомієліту та використали печінку шимпанзе, носія ВІМ. Заражену вірусом вакцину прищепили людей в Африці з 1957 по 1960 роки (Демонстрація слайду) 

Всі сучасні молекулярно-генетичні дослідження підтверджують, що ВІЛ – не новий вірус, найімовірніше, ВІЛ перейшов до людини від мавпи  при зіткненні з кров'ю мавпи у 1910-1930 роках. Вважають, що хвороба зародилася в Центральній Африці, звідки була перенесена на Гаїті, а звідти в кінці 1960-их років в США і почала мандрувати світом...

3. Збудник ВІЛ

ВІЛ являє собою сферичну частку діаметром близько 100 нм – 120 нм, яка має серцевину й оболонку (капсид). Геном вірусу складається з двох копій молекули РНК — є ретровірусом. Капсид  оточений частиною клітинної мембрани, яку вірус захопив при відході від клітини, та протеїни ВІЛ відповідальні за розпізнавання клітин (Демонстрація слайду)

4. Стійкість до чинників зовнішнього середовища

У зовнішньому середовищі ВІЛ не стійкий: при температурі 56 °С він інактивується за 30 хвилин, при кип'ятінні - через 1 хвилину, швидко гине під впливом звичайних дезинфікуючих засобів (перекису водню, спирту, речовин, що містять хлор). Відносно стійкий до іонізуючої радіації, ультрафіолетового опромінення й заморожування при мінус 70 °С.

5. Дія вірусу (Демонстрація слайду)

Після розпізнавання та проникнення в клітину за допомогою ферменту зворотної транскриптази інформація з вірусної РНК переноситься на ДНК та добудовується другий ланцюг ДНК. Ця лінійна форма ДНК транспортується в ядро, де здобуває кільцеву форму, вбудовується у власну ДНК клітини, і в такий спосіб перетворюється на провірусну ДНК.

За 1 день в організмі інфікованої людини продукується й виділяється з клітин понад 10 млрд. віріонів (нових вірусних часток). Нові покоління вірусу з'являються кожні 2,6 дні (і це є тривалістю життєвого циклу ВІЛ - від початку його репродукції в клітині до виходу з неї нового потомства, яке вже інфікує наступні клітини), отже, за рік змінюється понад 140 поколінь, а за 10-річний період інфекції - 1400 поколінь.

Зараження людини ВІЛ відбувається контактним шляхом - при влученні в кров, або на слизові оболонки матеріалу, який містить вірус. Проникнувши в організм людини, збудник здатний інфікувати лімфоцити, а також моноцити, макрофаги (у тому числі альвеолярні макрофаги легень), клітини Лангерганса в шкірі, нервові клітини (в тому числі розташовані у головному мозку), епітеліальні клітини кишечнику й шийки матки.

Основними клітинами, які вперше вражає ВІЛ, виступають Т-лімфоцити-хелпери, саме вони відповідають за імунітет – несприятливість до захворювань. Активуються лімфоцити кілери (вбивці), які вже не знищують чужорідних агентів («поцілунок смерті»), а запускають генетичну програму суїциду, яка закладена в кожній клітині від народження (апоптоз). Активується синтез антитіл, які можна виявити під час аналізу.

6. Перебіг хвороби (Демонстрація слайду)

Від  ВІЛ до СНІД є три стадії:

•   період «вікна» - латентна стадія, неактивний стан;
•   безсимптомний період;
•   стадія СНІД – кінцева стадія інфікування ВІЛ.

Перші прояви хвороби спостерігаються в середньому через 1,5 – 3 місяці після інфікування. Може супроводжуватись лихоманкою, схудненням, нічними потами, збільшенням лімфатичних вузлів. Через 2 - 3 тижні людина наче одужує, проте вірус залишається в організмі і може інфікувати інших.

Період безсимптомного вірусоносійства триває від кількох місяців до багатьох років (8 - 12 і більше). Протягом всього цього часу ВІЛ-інфікована особа почувається здоровою. Проте врешті решт вірус долає імунний захист і знижує опірність організму. Як наслідок, розвивається СНІД, який проявляється інфекційними хворобами, найчастіше це тривалі запалення легень (пневмонії), туберкульоз, вірусні хвороби (оперізуючий лишай, герпес, цитомегаловірусна інфекція), у деяких хворих розвиваються пухлини чи ураження нервової системи.

Хвороба тягнеться кілька років, людина виснажується і гине.

На пізніх стадіях захворювання розвиваються саркома Капоші та пневмоцистна пневмонія (Демонстрація слайдів).

Саркома Капоші – злоякісні утворення шкіри, слизових оболонок, призводить до смерті

Пневмоцистна пневмонія злоякісна форма, супроводжується кандидозом (грибковим ураженням легенів).

7.     Лікування та профілактика (Демонстрація слайду)

Хоча ефективних ліків від СНІДу ще немає, проте розроблені так звані антиретровірусні препарати.  Антиретровірусна терапія (АРТ) дає змогу відновити функцію імунної системи, знизити частоту захворюваності та смертності, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією, подовжити життя ВІЛ-інфікованих, підвищити його якість.

АРТ призначають на підставі лабораторних і клінічних показників, відповідно до класифікації ВООЗ. За ретельного дотримання схеми лікування ймовірність встановлення стійкого контролю за вірусом зростає, і навпаки, недотримання режиму лікування підвищує вірогідність негативного у вірусологічному плані результату, розвитку резистентності до лікарських засобів, що обмежує ефективність лікування

8.     Шляхи зараження (Демонстрація слайду)

Шляхи проникнення вірусу  в організм є неприродними. Зараження можливе: через біологічні рідини людини (кров, сперму, молоко матері, рідину піхви), при незахищених статевих контактах та від ВІЛ-інфікованої матері до дитини. У побуті можливе зараження від нестерильного інструментарію при пірсингу, татуюванні, користуванні зубної щітки чи станка для гоління. Завдяки заходам медичних закладів, унеможливлені шляхи зараження через донорську кров, препарати крові, при трансплантації. В медичних закладах ретельно стерилізують та дезінфікують хірургічний інструментарій, користуються лише разовими системами переливання крові та шприцами.

Група ризику: повії, гомосексуалісти, наркомани, люди, які не користуються презервативом при близьких контактах

Найкращим і найдешевшим засобом запобігання зараження ВІЛ залишаються профілактичні засоби, додержання яких дозволить виключити із свого життя ризиковані миттєвості.

Віріони СНІДу в довкіллі є вкрай нестабільними, тому зараження неможливе (Демонстрація слайду) через побутові контакти, укуси комах та інших комах, повітря, рукостискання, дружні поцілунки, посуд, одяг, ванну, туалет, плавальний басейн та ін.

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) (Демонстрація слайду) на сьогодні у світі близько 40 млн. людей є ВІЛ-інфікованими. Понад 2\3 з них населяють Африку. Найбільше носіїв ВІЛ налічується в Південно-Африканській Республіці – близько  5 млн. людей, найвищий показник інфікованості  - у Свазіленді (невеликій країні на півдні Африки), де носієм ВІЛ є кожний третій дорослий. Швидкими темпами ВІЛ поширюється по Східній Європі: за останні 10 років число заражених збільшилося в кілька разів. Однією з причин є різке зростання кількості наркоманів і використання ними нестерильних шприців.

За даними ООН, Україна на початку ХХІ століття займає шосте місце у світі за рівнем поширення ВІЛ/СНІД. На жаль, є всі підстави  вважати, що епідемія в Україні стрімко розвивається. На відміну від США і багатьох країн Європи, де головним чинником епідемії ВІЛ/СНІДу був гомосексуалізм, в Україні поширення цієї інфекції зумовлено ростом наркоманії.  Поширення хвороби в Україні є вкрай нерівномірним. Згідно з офіційними даними найбільш ВІЛ-інфікованих зареєстровано в Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській і Донецькій областях.

IV. Узагальнення вивченого. Висновки

Вправа «Міфи та реальність», учні у відповідь на твердження, займають позицію «згоден» - «не згоден» та пояснюють, чому?

Перегляд відео – соціальний ролик  «Обійми» (електронна адреса: https://www.youtube.com/watch?v=u_ibaf6Bszw&t=38s). Роблять висновок про необхідність толерантного ставлення до ВІЛ-позитивних людей.

V. Рефлексія «Здійснення очікувань». Обговорення, чи справдились очікування, записані на стікерах.

Список використаної літератури

1.     Межжерін С.В. та ін. Біологія : профіл. рівень : підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. / С.В.Межжерін, Я.О. Межжеріна, Т.В. Коршевнюк. –К. : Школяр, 2013. – 360 с.
2.     Тагліна О.В. Біологія. 10 клас (рівень стандарту, академічний рівень). Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. – Х.: Видавництво «Ранок», 2010. – 256 с.
3.     Кравченко О.М., Іваніщев В.М. Антиретровірусна терапія ВІЛ/СНІДу  [Текст] [Електронний ресурс]. Режим доступу:  https://kiai.com.ua/ua-issue-article-244/Antiretrovirusna-terapiya-VIL-SNIDu
4.     Міхєєв А.О. Теорії походження ВІЛ/СНІДу [Текст] [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.bsmu.edu.ua/uk/news/digest/3882-teorii-pohodzhennya-vil-snidu
5.     Все про СНІД. Історія виникнення хвороби [Текст] [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://marinkazhdanowa1996.blogspot.com/p/blog-page_6330.html
6.     Вікіпедія. Вірус імунодефіциту людини [Текст] [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D1%80%D1%83%D1%81_%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%84%D1%96%D1%86%D0%B8%D1%82%D1%83_%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8
7.     Вікіпедія. СНІД [Текст] [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%9D%D0%86%D0%94
8.     Національна лінія телефону довіри з проблем ВІЛ/СНІД [Текст] [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.helpme.com.ua/ua/article/id.355/cid.13/defailt.html