Урок-тренінг за твором Ч. Діккенса « Різдвяна пісня в прозі» "Запали свічку в серці Скруджа. Твори добро навколо себе"

ВІДДІЛ ОСВІТИ

ВІЙСЬКОВО-ЦИВІЛЬНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

М. АВДІЇВКА ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІ СТУПЕНІВ № 1

АВДІЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

 

 

Урок-тренінг

із зарубіжної літератури

за твором Ч. Діккенса « Різдвяна пісня в прозі»

 

 

«Запали свічку в серці Скруджа.

Твори добро навколо себе»

 

 

 

 

вчитель російської мови

та зарубіжної літератури

Писаренко Олена Вікторівна

 

 

 

 

 

Зарубіжна література.  6 клас

Урок-тренінг за твором Ч. Діккенса « Різдвяна пісня в прозі»

Тема: Переродження Скруджа як наслідок осмислення свого життя. Щасливий фінал як особливість різдвяного оповідання.

Назва уроку:«Запали свічку в серці Скруджа. Твори добро навколо себе»

Мета:

• розкрити причини деградації та мотиви переродження Скруджа;
• вдосконалювати навички характеристики літературного героя;
• розвивати образне та асоціативне мислення учнів, уміння робити висновки;
• виховувати морально-вольові якості учнів (доброту, щирість, щедрість, людяність), негативне ставлення до скнарості та жадібності.

Обладнання: плакати «Ялинка матеріальних бажань» і «Ялинка духовних побажань», уривки з тексту твору, ілюстрації до твору, ялинки-бейджі,  піраміда потреб по А. Маслоу, паперові новорічні кульки, мультимедійна система, фліпчартна дошка, маркери, фломастери, кольоровий папір (жовтого кольору, нарізаний смужками), клей, скотч, епіграф до уроку.

Епіграф:

Не гроші роблять людину щасливою, а людяність.

Ч. Діккенс

Хід тренінгу

І. Організаційний момент.

Вправа «Знайомство»

Мета: формування позитивного настрою на спільну роботу, створення невимушеної, доброзичливої атмосфери в групі.

Привіт усім! Рада бачити посмішки на ваших обличчях! У нас сьогодні незвичайний урок. Це навіть не урок, а справжнє коло друзів. Тож давайте привітаємось.

Вітатись будемо наступним чином. По черзі за годинниковою стрілкою кожен говорить: «Привіт усім! Мене звуть (ім’я). Я полюбляю свята за те, що…» (5 хвилин)

Дякую всім за щирість! Поаплодуйте собі.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Давайте згадаємо правила проведення тренінгу, оголосивши їх для віх присутніх.

Сьогодні перед нами стоїть непросте питання. Нам треба розгадати таємницю однієї людини. Так, це старий скнара, який ніколи не радів святам, не вірив у дива, не любив людей. Він любив тільки гроші!

Тож спробуємо в його серці запалити свічку. Свічку добра, віри та надії на краще.

Можливо, хтось із присутніх сьогодні також перегляне своє ставлення до життя і зміниться. (2 хвилини)

Вправа «Матеріальні цінності»

Мета: навчати учнів ділитися своїми думками, бажаннями, висловлюватися вголос..

Мабуть, кожна людина очікує чогось від Різдва.

Скажіть, будь ласка, а який подарунок ви хотіли б отримати на Різдво.

На різнокольорових паперових кульках напишіть подарунок. Назвіть (за бажанням) та причепіть на «Ялинку матеріальних подарунків». (5 хвилин)

Погляньте, яка красуня ялинка вийшла!

ІІІ. Основна частина.

А чи знаєте, що саме означає ялинка як символ? І чому її обрали символом Різдва?

Розповідь учня (завдання наперед).

За християнськими віруваннями українців, ялинка – це символ народження Сина Божого. Чому? Тому що ялинки, як правило, ростуть на горі або пагорбі. Люди живуть у низинах. Отже ялинка до них з гори, тобто «з неба» іде «на землю».

Як ви вважаєте, яких-небудь подарунків очікував наш герой Скрудж? Чому?

(Очікувані відповідіучнів: Ні! Тому що не вірив у Різдво.)

Давайте познайомимось зі Скруджем ближче.

Погляньте на свої бейджі-«ялинки» (ялинки трьох видів: просто зелена, засніжена, прикрашена). Як ви можете охарактеризувати людину за малюнком вашої ялинки?

(Очікувані відповіді учнів:

• просто зелена – пуста, ніяка, скупа, сумна, їй нічого не треба тощо;
• засніжена – холодна, закрита тощо;
• прикрашена – радісна, весела, святковий настрій має тощо.)

Вправа «Знайди відповідність»

Мета: вміти працювати з уривками тексту та уривками кадрами з мультфільму, працювати в команді, поважати думку всіх її членів.

Зараз за своїми ялинками вам необхідно об’єднатись в команди. Кожна команда отримує уривки з тексту твору (Додаток 1), до яких треба знайти відповідну ілюстрацію. (3 хвилини)

Будь ласка, зачитайте свої варіанти та почепіть їх на дошку. (5 хвилини)

Вправа «Піраміда потреб»

Мета: розглянути, які потреби має кожна людина; з’ясувати, чого не вистачало героєві, в чому причини його поведінки.

Давайте подивимось на «Піраміду потреб» (Додаток 2) кожної людини, навіть дитини, і згадаємо, який Скрудж був, пояснимо, чому такий став, чого йому не вистачає.

(На основі відповідей учнів малюємо «Кардіограму життя Скруджа». За якою можна простежити, в який час герой «жив», а в який – «був мертвим»)                  (5 хвилин)

Вправа-руханка «Піцца» (2 хвилини)

Мета: зняти напруження групи, підготувати до наступної вправи, зблизити колектив.

Що ви відчували, коли вам робили масаж? А коли ви робили? Молодці!

Давайте згадаємо першого привида, що з’явився Скруджеві. То був покійний компаньйон Марлі. У нього був дуже великий та важкий ланцюг. Чому? (Відповіді учнів)               (1 хвилина)

А тепер завдання командам.

Вправа «Золотий ланцюг добра»

Мета: вміння швидко працювати в команді, намагаючись толерантним шляхом досягти мети.

На столах лежать файли із паперовими смужками. За 2 хвилини вам треба зробити якомога довший ланцюг.

Молодці! Тепер подивіться на свою роботу. Скажіть, чи важкий ваш ланцюг? Чому? (відповіді дітей)

Так, ваші ланцюги легкі, бо зроблені від щирого серця, з посмішкою на устах, а головне, - з друзями разом.

Давайте наші «ланцюжки добра та любові» подаруємо Скруджеві.         (1 хвилина)

Як ви вважаєте, що можна побажати на Різдво всім? (відповіді дітей)

Я прошу вас обрати собі святкову кульку і маркером на ній написати своє побажання (оголошення за бажанням). А тепер почепіть кульки на «Ялинку духовних бажань». (3 хвилини)

Погляньте на обидві ялинки. Яка, на ваш погляд, краща? Чому?

(Відповіді учнів)

Ви великі молодці! Подаруйте один одному оплески.

ІV. Підсумок.

Ми сьогодні намагались запалити свічку в серці Скруджа. Гадаю, що у нас це вийшло. А як ви вважаєте.

Пропоную зараз знов переглянути сюжет про чарівне перетворення нашого героя, який створив ваш однокласник Денис Рябінін. (Показ відеоролика «Скрудж: яким він був, яким він став», 6 хвилин)

V. Рефлексія. Завершення.

Що ж, наша зустріч добігла кінця. Я хочу, щоб ви взяли зараз взяли листочки та почепили на «чарівний термометр» згідно вашого настрою на даний час.

Станьте в коло, друзі, швидше,

За руки візьміться, так буде тепліше.

І побажайте від щирого серця:

«Всім гарного настрою, добра, милосердя!»

(Всі повторюють слова разом)

На згадку про зустріч дарую вам «різдвяний вогник» кожному, щоб ваші серця завжди були наповнені теплом та любов’ю. (Роздаються картинки-наліпки «Різдвяна свічка»)

Ви дійсно великі молодці! Подаруйте ще раз оплески собі та друзям! До нових зустрічей!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1   Ніхто ніколи не зупиняв його на вулиці радісним вигуком: «Любий Скрудже! Як поживаєте? Коли завітаєте до нас?» Жоден жебрак не насмілювався простягнути до нього руку за милостинею, жодна дитина не зважувалася запитати в нього, котра година, і жодного разу в житті ні єдина жива душа не попросила його вказати дорогу. Здавалося, навіть собаки, поводирі сліпців, розуміли, що він за людина, і завваживши його, спішно тягнули господаря в перше-ліпше підворіття, що траплялося на шляху, а тоді довго виляли хвостом, ніби кажучи: «Краще вже не мати очей, аніж бути лихим на око».                                     Але ж бо й скнарою був цей Скрудж! Вичавлювати соки, витягати жили, забивати в труну, загарбувати, захоплювати, заграбастувати, вимагати, – все це чудово вмів старий грішник! Наче був не людиною, а кременем – настільки холодним і твердим, що нікому жодного разу в житті не вдалося висікти з його кам’яного серця бодай іскру жалю. Потайний, замкнутий, самотній, він ховався у свою раковину, як устриця. Душевний холод заморозив із середини старечі риси його обличчя, загострив гачкуватий ніс, зморщив шкіру на щоках, скував ходу, змусив посиніти губи й почервоніти очі, зробив крижаним його скрипливий голос. І навіть щетинисте підборіддя, рідке волосся й брови, здавалось, укрилися памороззю. Він усюди вносив із собою цю льодову атмосферу.

… Так, це був Марлі зі своєю самокруткою, у своїй незмінній жилетці, у панталонах в обтяжку і чоботах; носаки на чоботах стирчали, волосся на голові стирчало, самокрутка стирчала, поли сюртука відстовбурчувалися. Довгий ланцюг оперізував його і хвостом волікся по підлозі; Скрудж чудово його розгледів – він був із ключів, навісних замків, скарбничок, документів, ґросбухів і важких гаманців із залізними застібками. Тіло привида було прозоре, так що Скрудж, розглядаючи його спереду, чітко бачив крізь жилетку два ґудзики ззаду на сюртуку.

Скрудж, лежачи на своєму ліжку, був ніби в самому центрі плями червонуватого світла, яке заструменіло невідь звідки, щойно годинник пробив першу; але оскільки це було всього лише світло і Скрудж так і не збагнув, звідки це взялося і що означає, воно здавалося йому страшнішим від цілої дюжини примар.

… привид потряс ланцюгом, немов у ньому й крилася причина всіх його марних жалів, а потім грьопнув ним об підлогу. – У ці дні, коли рік добігає кінця, я особливо страждаю, - мовив привид. - Чому, проходячи крізь натовп своїх ближніх, я опускав очі й жодного разу не підняв їх до тієї благословенної Зорі, яка спрямувала стопи волхвів до убогого дому. Адже її сяйво могло б вказати й мені шлях до хатини бідняка. У Скруджа вже зуб на зуб не попадав - він був страшенно наляканий тим, що привид усе дужче й дужче схвильований.

Дух лагідно глянув на Скруджа. Його легкий дотик, мимовільний і невагомий, розбудив якісь почуття в грудях старого Скруджа. Йому здалося, що він відчуває тисячі запахів, і кожен запах будив тисячі спогадів про давно забуті думки, прагнення, радощі, надії. – Твої губи тремтять, – сказав Дух. – А що це котиться в тебе по щоці? Скрудж схвильованим голосом, – а це геть незвично для нього, – пробурмотів, що це так, дрібниці, й попросив Духа вести його далі.

… тепер він був уже значно старший - у розквіті літ. Риси обличчя його ще не стали настільки різкими й суворими, як в останні роки, але турботи й скнарість уже наклали відбиток на його обличчя… Він був не сам. Поруч із ним сиділа чарівна молода дівчина в жалобі. Сльози на її віях блищали в променях сяйва, яке випромінював Дух. – Все це так мало значить тепер для тебе, – говорила вона тихо. – Ти поклоняєшся тепер іншому божеству, і воно витиснуло мене з твого серця. Що ж, якщо воно зможе підтримати й утішити тебе, як хотіла б підтримати й утішити я, тоді, звичайно, я не повинна засмучуватися. – І що це за божество, яке витиснуло тебе? – запитав Скрудж. – Гроші.

Скрудж міцно вчепився за мантію Привида. … усе зникло тієї ж миті. А водночас зникли і кімната, і палаючий камін, і багряне сяйво смолоскипа, і нічний морок; Дух і Скрудж стояли вже на міській вулиці.

На підлозі величезною купою, що скидалась на трон, були складені смажені індички, гусаки, кури, дичина, свинячі окости, великі шматки яловичини, молочні поросята, гірлянди сосисок, смажені пиріжки, різдвяні пудинґи, діжки з устрицями, гарячі каштани, рум’яні яблука, соковиті апельсини, ароматні груші, величезні пироги з лівером і паруючі чаші з пуншем, запашні випари якого стелилися в повітрі, як туман. І на цьому троні невимушено й величаво сидів такий веселий і сяючий велетень, що досить було глянути на нього - і аж серце раділо. У руці в нього був смолоскип, трохи схожий за формою на ріг достатку, і він підняв його високо над головою, щоб освітити Скруджа, коли той просунув голову в двері.

Скрудж, міцно вчепившись руками за карету, мчав з радістю на обличчі між будинками. - Агов! Веселімося!!! Живемо лише раз на світі, потім веселощі будуть червам. Кожен, хто його бачив, дивувався і гадав, що старий несповна розуму. З Різдвом вас, люди добрі!- вигукував Скрудж.

Цвинтар… Але ж і місце для останнього спочинку! Тісне – могила до могили… Привид зупинився серед могил і вказав на одну з них. Скрудж, тремтячи, підійшов до неї… і на зарослій травою кам’яній плиті, куди вказувала рука Привида, прочитав своє власне ім’я: Ібенізер Скрудж.

І таким він став добрим другом, таким добрим господарем, і такою доброю людиною, що наше славне старе місто може ним лише пишатися... Дехто підсміювався з цього перетворення, але Скрудж не звертав на них уваги - смійтеся на здоров’я!.. Він розумів, що ті, хто сміється, - сліпі, і думав: нехай собі сміються, аби не плакали! На серці в нього було весело й легко, і йому цього було цілком досить.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фотозвіт проведення уроку-тренінгу    Додаток 3

 

Вправа «Знайомство»

 

 

 

 

 

Вправа «Матеріальні цінності»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вправа-руханка «Піцца»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Ялинка духовних бажань»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вправа «Золотий ланцюг добра»