Усний журнал для учнів середньої школи "Книги юбіляри року"

Про матеріал

Метою даного заходу є бажання познайомити учнів з книгами-ювілярами 2016 року, зацікавити дітей чарівним світом книг, в якому безліч див, таємниць і пригод, вчити працювати з додатковою літературою.

Перегляд файлу

 Усний журнал

Книги – ювіляри року

Мета: познайомити учнів з книгами-ювілярами 2016 року, зацікавити дітей чарівним світом книг, в якому безліч див, таємниць і пригод, вчити працювати з додатковою літературою.

Хід виховної години.

Вчитель: Книга – це велике диво, створене людиною. Саме до книги звертаємось ми упродовж всього нашого життя. Вона допомагає нам у навчанні, відкриває нові горизонти пізнання такого цікавого світу, робить нас більш розумними, ерудованими, збагачує нас внутрішній світ. Вона ніколи не стомлюється, і завжди готова повести допитливого читача цікавими безкінечними стежками неозорої Країни Знань.

Я сподіваюсь, що всі ви любите читати і дружити з книгою. Адже книга – це не тільки джерело знань, а і ваш мудрий товариш, який, не вміючи говорити, розказує про незвичайні пригоди і подорожі, про чудеса, про навколишній світ. І часто книга, прочитана вами в дитинстві, залишається з вами на все життя. Герої, з якими ви зустрічаєтесь на сторінках книг, стають вашими вірними друзями. Недарма кажуть: « Читання – найкраще навчання». Послухайте, як зворушливо написав про книгу німецький письменник Райнер Марія Рільке.

Учень:   Цей вечір – книга. Гарна й пишна.

              Оправа з пурпуру на ній,

               І розмина рука неспішно

               Гачок на клямці золотій,

               І, повен щастя, я читаю

               Сторінку першу в тишині.

               І другу продивлюсь до краю,               

               А третю вимарю вві сні.

Учень: Що ж таке книга? Помічник, порадник, а для тих, хто вміє дружити з нею, - вірний друг. Протягом усього життя ми звертаємось до книги, яка допомагає нам пізнати та зрозуміти навколишній світ і самих себе. Нерідко книга, вчасно прочитана, підказує людині вихід зі складної ситуації.

Вчитель: Книги – володарі простору. Вони запрошують нас до захоплюючих подорожей куточками нашої планети й вимислу. Кожний народ має свою літературу. З неї ми дізнаємося про особливості історії, традиції і звичаїв людей, що населяють земну кулю. Світова література – це справжня духовна скарбниця людства.

Учень:    Це теж скарбниця, що у ній

                Не мій, не твій, а –

                Скарб усіх нас спільний,

                Горіння, прямування, волю збірну

                Збір ноти, що в ній суджено нам жити.

                Народну мудрість і натхнення квіти.

                Це теж скарбниця, що у ній знаходим

                По наших предках спадок віри й праці.

                Це теж посол,  що нас охоче вводить

                У терези надбання інших націй.

Учитель: Так писав український поет Б.І.Антонич. Думка про те, що книги – посланці миру, звучить і в словах зарубіжного письменника Е.Межелайтіса: «Подібно довгим ключам перелітних птахів мандрують піднебессям і на крилах несуть дружбу – немов сонце». Книги – єдина машина часу, створена людиною. Завдяки їй ми розсуваємо межі теперішнього та перелітаємо в минуле та майбутнє.

Щорічно 2 квітня відзначається Міжнародний день дитячої книги — свято, встановлене за рішенням профільної Міжнародної ради з питань дитячої книги.

Датою для святкування Міжнародного дня дитячої книги був обраний день народження Ганса Крістіана Андерсена, який став одним з найулюбленіших казкарем дітей багатьох поколінь. Основна мета свята полягає в пропаганді дитячого читання, яке є ефективним інструментом духовного та інтелектуального розвитку людини.

 Книга – справжній маг. Читаючи, ми уявляємо себе чарівниками, здатними розуміти мову речей, тварин і рослин. Скільки дивовижних таємниць відкривається нам завдяки книгам! Скільки безцінних скарбів трапляється на шляху читачів. А скільки незабутніх зустрічей з літературними героями! Пригадайте, які з них вам запам’яталися найбільше?

Учень: Майже детективною була історія появи на світ роману «Мандри Гуллівера» - найголовнішої книги Свіфта, яку він писав протягом п’яти років і покладав на неї великі надії. Пізнього вечора 8 серпня 1726 року у двері будинку відомого лондонського книговидавця Бенджаміна Мотта подзвонили. Господар був здивований пізньому гостеві, та все ж пішов відчиняти. На його подив за дверима нікого не було, лише на ганку лежав якийсь згорток. Розкривши його, господар знайшов лист, у якому невідомий видавцеві Ричард Сімпсон пропонував його увазі записки його кузена Лемюеля Гуллівера. Якщо цей твір сподобається, Мотт має повідомити за три дні й тоді отримає рукопис повністю. Вкрай заінтригований видавець прочитав записки за один вечір і вже наступного дня дав згоду надрукувати рукопис. Так з XVIII століття вирушив у свої мандри по всьому світу Гуллівер.

Я пропоную вам відвідати…музей забутих речей…

Вчитель читає уривок з книги «Мандри Гуллівера», де звучить опис речей, що знайшли ліліпути у Людини – Гори при обшуку (носова хустка, табакерка з тютюном, записник, гребінець, пістолети, монети, ніж, бритва, годинник, гаманець). Учні повинні відгадати ці речі.

«По-перше: у правій кишені великого Чоловіка Гори (так я перекладаю слова «Квінбус Флестрін») після ретельного обшуку знайдено тільки великий шмат цупкого полотна, який міг би правити за килим для парадної зали палацу Вашої Величності. У лівій кишені ми побачили величезну срібну скриню зі срібним-таки віком, якого ми, оглядачі, не могли самі підняти. Ми попросили Чоловіка Гору підняти віко, і один з нас, залізши в скриню, опинився по коліна в якомусь поросі, що, злетівши вгору, аж до наших облич, примусив нас обох довго чхати.

У правій кишені камізельки виявлено величезний стос тонких білих пластин, складених докупи; стос цей, у три людини завтовшки, перев'язаний міцним канатом. Кожна пластина вкрита чорними знаками, кожен з півдолоні завбільшки, які ми смиренно дозволяємо собі вважати за літери. У лівій кишені камізельки лежала якась машина з двадцятьма довгими палями, на зразок огорожі перед палацом Вашої Величності. Гадаємо, що нею Чоловік Гора розчісує собі волосся, але це тільки наше припущення: ми не завжди вдавалися до розпитів, бо порозумітися з Чоловіком Горою дуже важко. У великій кишені з правого боку середнього чохла (так я перекладаю слово «ран-фу-ло», яким вони назвали мої Штани) ми побачили порожнистий залізний стовп з людину завдовжки, з'єднаний з міцним шматком дерева ще більшого розміру; з одного боку стовпа випинаються великі залізні виступи у вигляді химерних фігур, призначення яких ми не знаємо. Таку ж машину знайдено й у лівій кишені. У меншій правій кишені лежало кілька пласких кружал різного розміру з білого та червонуватого металу. Деякі білі кружала, зроблені ніби зі срібла, такі великі та важкі, що ми вдвох насилу підняли одне з них. У лівій кишені були два чорні стовпи неправильної форми; стоячи на споді кишені, ми ледве дотяглися до їхнього верху. Один із них має футляр і скидається на суцільну брилу; на верхньому кінці другого є якийсь білий круглий предмет, як дві наші голови завбільшки. Всередині кожного стовпа сховано по величезній сталевій пластині; ми зажадали їх побачити, бо вони здались нам небезпечним знаряддям. Чоловік Гора витяг їх із футлярів і пояснив, що в його країні один із цих предметів вживають для гоління бороди, а другим [45] ріжуть м'ясо. Крім того, на Чоловікові Горі знайдено ще дві кишені, куди ми не змогли ввійти; Чоловік Гора називає їх годинниковими. Це великі прорізи в середньому чохлі, щільно закриті тиском його черева. З правої кишені звисає довгий срібний ланцюг, прикріплений до якоїсь чудної машини, що лежить на дні кишені. Ми звеліли витягти все, що було прикріплене до ланцюга; вийнята річ виявилася схожою на кулю - зісподу срібну, а зверху зроблену з якогось прозорого металу. На прозорому боці ми побачили якісь чудні знаки, розміщені по колу, але доторкнутись до них пальцем заважала та прозора речовина. Чоловік Гора підніс машину нам до вух, і ми почули безнастанний шум, як од водяного млина. Ми вважаємо, що то або якась невідома тварина, або ж бог, якому поклоняється Чоловік Гора. Останнє припущення здається нам імовірнішим, бо з його слів випливає (якщо ми правильно їх зрозуміли, бо він висловлюється по-нашому дуже недосконало), що він рідко робить щось, не порадившись із тією річчю. Чоловік Гора називає її своїм оракулом і каже, що ця річ показує йому час кожного його вчинку. З лівої годинникової кишені Чоловік Гора, на нашу вимогу, видобув сітку завбільшки з рибальський невід, але зроблену так, що вона відкривається та закривається, як гаманець; саме таке її призначення. Всередині ми знайшли кілька монет з жовтого металу; якщо вони справді золоті, то повинні мати величезну цінність.

Ретельно обшукавши з наказу Вашої Величності всі кишені Чоловіка Гори, ми перейшли до дальшого огляду й виявили на ньому пояс із шкіри якоїсь велетенської тварини. З правого боку на поясі висіла довга, з п'ять чоловік завдовжки, шабля, а з лівого - торба з двома відділами. В кожному з них умістилось би троє підданців Вашої Величності. В одному відділі було багато куль з важкого металу, з людську голову завбільшки; щоб підняти їх, потрібна велика сила. В другому лежала купка чорних зернят, невеликих і не дуже важких, ми брали їх з півсотню в жменю.

Тут точно перелічено все знайдене на тілі Чоловіка Гори, який поводився з нами дуже шанобливо, як і належить поводитися з представниками Вашої Величності. Підписано й скріплено печаткою четвертого дня вісімдесят дев'ятого місяця щасливого правління Вашої Величності.

Що записали як: “Срібна скриня з кришкою”? табакерка з тютюном

 Що назвали: “Прямокутний килим білого кольору”? носова хустка

 Що насилу погортали і відклали, не зрозумівши? записник

 Що визначили як: “Порошок чорного кольору”? тютюн

 Що ввійшло до реєстру під назвою “круглі ядра”? кулі для пістолів

 Що заслужило на вигук: “Навіщо Людина-гора носить у кишені огорожу міського парку?” гребінець

 Один з предметів, позначених, як невідомі. годинник

 Предмет, який впізнали відразу, хоча він був величезного розміру. ніж,

 (Грає музика «Вальс квітів» із балету Чайковського «Лучкунчик»

Учень: У 1816 році Е.Гофман написав казкову повість «Лускунчик та мишачий король». З радістю занурюється письменник в чудову країну дитинства – країну іграшок, пряників та цукерок, дивовижних та захоплюючих історій. В казці реальне і казкове перетинається так, що читач губиться в здогадках, то війна іграшок та мишей приснилась Марі, чи то вона була насправді, чи то Лускунчик – лялька, чи то дійсно зачаклована молода людина, тим паче що в кінці казки Марі стає його нареченою. Цій казці 195 років, але Лускунчик  і маленька Марі не постаріли.

Учень: 1831 М.Гоголь написав I том «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», «Сорочинський ярмарок». Вихід а світ збірника заявив про появу нового письменника. В казковій інтонації пасічника Рудого Панька, який з гумором розповідає історії, скільки скільки обрядів, українських звичаїв, щирого гумору!

Інсценізація уривку твору.

Учень: Над «Сказкой о царе Салтане, о сыне его славном и могучем богатыре князе Гвидоне и о прекрасной царевне Лебедь» А.С.Пушкин работал в 1831 году. Основой сюжета послужила сказка, записанная со слов Арины Родионовны. Пушкин так переработал народный сюжет, что оставил лишь главные звенья, наделил сказку более привлекательными героями и близкими к жизни деталями. Выдумал чудесную белочку, которая грызёт золотые орешки с изумрудными ядрами. В этом произведении слились мотивы волшебной сказки и героической былины. Сын – богатырь растёт в бочке «не по дням, а по часам». Появляются «красавицы удальные», «тридцать три богатыря» во главе с дядькой Черномором – волшебные помошники князя Гвидона. Получилось новое произведение, полное сказочной прелести и чудес, с великолепными героями, способными преодолевать любые препятствия. Сказка завершается описанием весёлого пира, славящим торжество добра.

 Учень: У 1876 році побачила світ книга «Пригоди Тома Сойєра» М.Твена. це дуже життєрадісна книга. Більш того, книга про щасливу людину. Жвавість сюжету придає гра – хлопчаки грають в піратів, розбійників, шукачів скарбів. Одного разу хлопці вночі приходять на цвинтар, де вони стали свідками вбивства. Коли з’ясувалось, що безвинна людина може опинитись на шибениці, Том Сойєр, дає свідчення на суді. В цьому різниця між справжньою літературою і пригодницькою видумкою. Книга М.Твена не тільки про страх, дитячі пустощі, але і про совість, честь і мужність.

                        Кросворд «Марк Твен»

 

 

1.

 

 

 

 

 

 

2.

 

 

 

 

 

 

3.

 

 

 

 

4.

 

 

 

 

5.

 

 

 

 

 

 

 

6.

 

 

 

 

7.

 

 

 

8.

 

 

 

 

 

 

  1. Помічник тітки Поллі.
  2. Улюблені ласощі Тома.
  3. Англійська міра довжини.
  4. Комаха, яка була в коробці Тома.
  5. Луки, якими Том рятував кота від меланхолії.
  6. Пароль Томової команди мандрівників.
  7. . . . . . . Лоуренс.
  8. Річ, яку везли Том і Гек від печери.

Відповіді: 1. Джім, 2. Варення, 3. Ярд, 4. Кліщ, 5. Антибіль, 6. Кров, 7. Еммі, 8. Скриня.

Учень: На написання повісті «Собака Баскервілів», що опублікована в 1901 році. Конан Дойла надихнула історія, що почув в гостях про таємничого собаку на болотах. Зав’язкою повісті стала анонімна записка, яку отримав молодий спадкоємець роду, де його просили триматись по далі від помістя, бо його там чекає неминуча погибель. З’ясувати, хто і чому зацікавлений знищити молоду людину із його помістя, береться приватний детектив Шерлок Холмс. З того часу пройшло 110 років.  Немає Конан Дойля, а на Бейкер – Стріт і до цього часу приходять листи. В тому будинку, де жив його герой, зараз невеличка фірма, в її штаті клерк, в обов’язок якого входить відповідати на них. Він пише, що в даний час Шерлок Холмс знаходиться в довготривалій подорожі і тому не має можливості відповісти своєму кореспонденту.

           Цікавинки про героя 30 цікавих фактів про літературного детектива Шерлока Холмса

22 травня 1859 року народився відомий шотландський і англійський письменник Артур Конан Дойль.

Його твори, присвячені пригодам лондонського приватного детектива Шерлока Холмса, - визнана класика детективного жанру.

Пропонуємо вашій увазі добірку цікавих фактів про легендарного літературного детектива.

1. На створення образу Шерлока Холмса Конан Дойля надихнув його товариш по службі - доктор Джозеф Белл, який працював у королівському шпиталі Единбурга. Серед іншого, Белл відрізнявся здатністю робити тонкі умовиводи з найдрібніших спостережень.

2. "Холмсіана" не обмежується одними оповіданнями і повістями Конан Дойля. Авторами книг про пригоди геніального сищика були син письменника Едріен, Айзек Азімов, Ніл Гейман, Марк Твен і Стівен Кінг.

3. В оповіданнях про Шерлока Холмса Конан Дойль описав багато методів криміналістики, які в той час були невідомі поліції. Після виходу творів Конан Дойля дедуктивний метод став використовуватися криміналістами по всьому світу. На початку XX століття кримінальна поліція Єгипту ввела твори письменника в обов'язкову програму іспиту для слідчих.

4. Фраза "Елементарно, Ватсон!", яку ми звикли асоціювати з Шерлоком Холмсом, жодного разу не зустрічається в оригінальних творах Конан Дойля. Її вигадали в одній з театральних постановок за мотивами книг про Холмса, звідки фраза стрімко перекочувала в фільми.

5. В часи написання оповідань про Шерлока Холмса будинку з адресою Бейкер-стріт, 221b не існувало. По суті, його не існує і зараз — номери будинків з 215 з 229 відносяться до будівлі Abbey National.

6. Письменник вважав свої розповіді несерйозними і одного разу прийняв рішення "убити" свого героя. Після публікації оповідання "Остання справа Холмса" на нього посипався купу гнівних листів і сищика довелося "воскресити".

7. П'ять радянських фільмів про Холмса, головні ролі в яких виконали Василь Ліванов і Віталій Соломін, були визнані англійцями одними з кращих постановок. В музеї на Бейкер-стріт навіть грає музика Володимира Дашкевича, написана для цих фільмів. 23 лютого 2006 року Ліванов був нагороджений Орденом Британської Імперії.

8. У першій серії фільму "Шерлок Холмс і доктор Ватсон" Холмс вгадує, що Ватсон приїхав зі сходу. Однак в початковій озвучці його фраза звучала так: "Давно з Афганістану?". Справа в тому, що перед виходом стрічки на телеекрани на худраді від творців фільму зажадали прибрати всі згадки про Афганістан, так як незадовго до цього туди ввели радянські війська.

9. Пригоди Холмса є найбільш екранізованим літературним твором в історії людства. На даний момент існує майже 300 офіційних екранізацій. У різний час Холмса грали Крістофер Лі, Роджер Мур, Майкл Кейн і Пітер Кашинг.

10. Першу екранізацію випустила в 1900 році компанія American Edison. Фільм тривав менше хвилини, до наших днів не дійшов.

11. Шерлок Холмс і доктор Ватсон є діючими персонажами повісті Бориса Акуніна "Ув'язнена вежі, або Короткий, але прекрасний шлях трьох мудрих", в якій вони разом з Ерастом Фандоріним протистоять Арсену Люпену.

12. Першим виконавцем Холмса на російській сцені був артист Суворинського театру в Санкт-Петербурзі Борис Глаголін. З 1906 по 1907 рік він змусив публіку "шаленіти від захвату", граючи у виставі "Шерлок Холмс", що витримала понад 50 показів. У 1912 році ім'я Глаголина було включено в англійську театральну енциклопедію.

13. Частіше всіх Холмса грав британський актор Айлі Норвуд - на його рахунку цілих 47 фільмів.

14. Знамените мисливське кепі Холмса не згадується ні в одній з книг - в такому головному уборі сищика зобразив ілюстратор перших видань пригод детектива Сідней Педжет.

15. 27 квітня 2007 року в Москві на Смоленській набережній відкрився пам'ятник Шерлоку Холмсу і доктору Ватсону роботи Андрія Орлова.

16. У всіх творах Конан Дойля Холмс і Ватсон використовують вогнепальну зброю тільки сім разів.

17. Детектив став однією з основ для створення характеру Грегорі Хауса, геніального лікаря з телесеріалу "Доктор Хаус" - обидва герої беруться за найскладніші справи, цинічні, мають пристрасть до музики і залежні від наркотиків.

18. Холмс не знав, що Земля обертається навколо Сонця, запевняючи, що це нерелевантна для його роботи інформація.

19. Корній Чуковський, який редагував більшість канонічних російських перекладів творів про Холмса, відгукувався про них як про "напівбездарну дурницю".

20. Прототипом доктора Ватсона був реальний доктор Ватсон, який жив на Бейкер-стріт. Конан Дойль лікував у нього зуби.

21. У момент найвищої популярності книг про Холмса в Лондоні стався бум приватних детективних бюро - нові відкривалися щотижня.

22. Головний лиходій в "Пригодах Шерлока Холмса" Гая Річі списаний з відомого окультиста Алістера Кроулі.

23. Колишній учасник комік-трупи «Монті Пайтон» Джон Кліз написав сценарій і знявся в головній ролі в дикій пародії "Справа про кінець цивілізації в її звичному вигляді" (1967), в якій онук Холмса полює за нащадком Моріарті.

24. У 1964 році книги про Холмса займали другу позицію в списку світових бестселерів. На першому, як і зазвичай, була Біблія.

25. У 1953 році в Лондоні не без успіху пройшов балет про Шерлока Холмса під назвою "Великий детектив".

26. За неперевіреною інформацією, перетворити перше оповідання про Холмса в літературний серіал Конан Дойля напоумив Оскар Уайльд.

27. Відомий американський продюсер Джадд Апатоу планує зняти комедію про Холмса з Сашею Бароном Козном і Уіллом Фарреллом в головних ролях.

28. Перша повість про Холмса, "Етюд у багряних тонах", була написана Конан Дойлем в 1887 році і тоді ж вийшла в журналі Beeton's Christmas Annual.

29. Оригінальні рукописи Конан Дойля майже не збереглися. На аукціонах вони продаються за сотні тисяч доларів.

30. В неканонічних романах і екранізаціях доктор Ватсон був роботом, жінкою, та в'язаного іграшкою, собакою.

 Учень: В 1906 році Д.Лондон написав повість «Біле Ікло». Біле Ікло – це прізвисько собаки, в жилах якої вовча кров. Біле Ікло багато страждав. Був такий час, що, здавалось, він став жорстоким назавжди. Один з його господарів Красень Сміт перетворив його на безжального звіра. На щастя, в важку хвилину прийшла для Білого Ікла допомога.

Учень: В 1926 році С.Маршак написав гумористичний вірш «Багаж». Сюжет розвивається повторами. Дітям не набридає знову і знову повторювати і вислуховувати  цей чудернацький перелік речей, тому що кожного разу він звучить по-новому і в устах сердитої дами чи самого автора, то гнівного, то лукавого, то спокійного.

Звучить музична пісня «Неприємність цю ми переживемо». На сцену виходять учні, що представляють книги та їх героїв.

Мешканці (разом)

День новий розбудив сонечко іскристе,

Ми запрошуємо всіх у наше Читай – місто.

В нім живуть з давніх пір дружні і завзяті

Хлопці і дівчата – юні читачі.

В нім старанні живуть і розумні діти,

Бо шанують вони і читають книги,

Щоб дізнатись скоріш про усе на світі,

Вказує нам книга в Знань країни путь.

То ж із нами ходімо, просимо ласкаво!

Читай – місто – наш дім, все у нім цікаво.

І про місто – Читай, що таке хороше

Мешканець вам кожен радо відповість.

Представлення героями книг-ювілярів.

(Учні у костюмах казкових героїв та героїв книг представляють свої книги)

Учень: 85 років святкує книга Алана Мілна «Вінні Пух та всі-всі-всі». Почалось все з подарунка плюшевого ведмежатка. Потім у Кристофера Робіна (так звали хлопчика) з’явились друзі: віслюк Іа, порося П’ятачок, Кролик. Ніжність дітей до героїв повісті від автора, який … дітям ласкаве відношення до маленьких і слабих.

Учень: У 1926 році К. Чуковський написав віршовані казки «Телефон», «Федорине горе», «Чудо – дерево».

Учень: 75 років святкує  казкова історія «Золотий ключик, або пригоди Буратіно». Автор Олексій Толстой творчо переосмислив «Пригоди Пінокіо». У Толстого всі старі і нові герої зайняли такі місця, мають такі риси характеру, котрі допомагають краще виявитись чудовим якостям душі Буратіно.

Учень: В 1956 році К.Льюис написав заключну повість з циклу «Казки Нарнії. Остання битва». Це цикл фантастичних казок, герої яких – звичайні англійські хлопчики та дівчатка, що чудовим образом потрапили в Нарнію, інший світ, інший всесвіт.

Учитель. Добре, що ви такі цікаві та допитливі. Ну що ж, незабаром наша подорож скінчиться. Та на нас ще чекає зупинка «провулок Музичний» і послухаємо веселу про важливість та необхідність джерела знань – книги.

(Звучить музична пауза «Пісні друзів». На сцену виходять усі учасники свята, співають).

Всі учасники свят (разом):

Ми усі – завзяті книголюби,

Ми читати книги дуже любим.

Ми не звикли сумувати у тузі,

Бо найкращі книги друзі.

Як тебе якесь спіткало лихо,

Добрі дасть поради завжди книга,

Дуже гарні й корисні поради.

Книга – це товариш, що не зрадить.

Книга – це розвага, це і праця.

Подорож пішла на користь вам ця.

Сподіваймось, всі ви зрозуміли,

Що читання – це важливе діло.

Учитель. Певно, що час, який ви провели на цьому святі, не вийшов даремно для вас. Чи сподобалось вам свято «Книги-ювіляри року»? То ж будьте завжди розумними, старанними і допитливими.

Пам’ятайте, що в цьому вам допоможе, насамперед ,книга. Не забувайте, що книга – скарб, яким має дорожити кожен. Любіть книгу, шануйте та бережіть!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
25 березня 2018
Переглядів
914
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку