Урок "Творчість І. Котляревського – новий етап у розвитку національного самоусвідомлення. Драматург і театральний діяч.

                    Розробка уроку з української літератури в 9 класі

Тема. Творчість І. Котляревського – новий етап у розвитку національного самоусвідомлення. Драматург і театральний діяч.

Мета (формувати компетентності):

• предметні (знання про життя і творчість І. П. Котляревського, читацьку активність, мислення, культуру усного зв`язного мовлення);
• ключові (навички пізнавальної діяльності);
• комунікативні (навички спілкування в колективі, толерантне ставлення до думок оточуючих);
• інформаційні (уміння самостійно знаходити потрібну інформацію та презентувати її, працювати з книгою);
• громадянські (любов до рідної землі);
• загальнокультурні (прагнення до літературної освіти, естетичний смак).

Обладнання: портрет І. Котляревського, виставка творів письменника, підручник, мультимедійний додаток

Тип уроку. Вивчення нових знань.

                                                         Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Повідомлення теми уроку, мотивація навчальної діяльності

1. Вступне слово вчителя

   Наш урок присвячений ознайомленню з життям та творчим шляхом видатного українського письменника, драматурга, першого класика нової української літератури – Івана Петровича Котляревського.

І. П. Котляревський – велике серце України, добрий і мудрий пророк. Йому судилося з`явитися в історії української літератури на зламі двох епох: історичної (рештки державності зруйновано, починається період кріпацької неволі) та літературної (його твори знаменували перехід до реалізму й народності).

І. Котляревський – гордість України. Без нього ми б не мали Т. Шевченка, без якого б не існували як нація. Біографія видатної людини – як захоплива книга. Канцелярист, військовий командир, дипломат, драматург, учитель, опікун благодійних закладів – все це гармонійно поєдналося в одній особі Івана Петровича Котляревського.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Вступне слово вучителя

Відома українська поетеса Олена Пчілка порівняла І Котляревського з першою весняною квіткою, що «змарнілу землю звеселяє», шо «весну нам принесла», з першою зорею, яка «у добу безпросвітну» у небі стиха засяяла.

2. Поетична хвилинка

(Учень на фоні ніжної мелодії декламує рядки з вірша О. Пчілки)

Ти наче ясна зоряниця,

З`явився в наших небесах

І засвітив надію милу

В сумних опущених очах.

Хвала ж тобі, хвала довічна,

Ти – україни вірний син!

Хвала і слава невмируща

За той щасливий твій почин!

Учитель. Хто ж такий Іван Петрович Котляревський, про якого О. Пчілка сказала такі гарні слова? Звичайно, найкраще про себе розкаже сам письменник.

3. Виступ «актора» (випереджувальне завдання):

• Родом я зі співучої й мужньої Полтави. Народився 9 вересня 1769 року. Мати моя з давнього козацького роду Жуковських. Тато мав дворянське звання, але жили ми небагато. Уявіть сина дворянина, який ходить босий, грає з сільськими дітьми і, як вони, їсть житній хліб. Та весела вдача допомагала переносити скруту. Учився спочатку в дяка. Навчання було важким, бо вчили по-церковнослов`янськи, а кожної суботи дошкульно били. Єдина відрада – читання книжок і слухання кобзарів край битого шляху. Далі – Полтавська духовна семінарія. Там вивчали латинську, німецьку, французьку і російську мови, а також риторику, піїтику, богослов`я, арифметику, західноєвропейські й античні літератури. Учився залюбки, але семінарії не закінчив: помер батько, і на мене лягла відповідальність за сім`ю. Кілька років працював, як і батько, рядовим протоколістом, потім подався в домашні вчителі, три роки навчав дітей золотоніського поміщика. Вечорами я йшов до своєї кімнати і грав на скрипці. Або біг на берег Дніпра, де збиралася молодь, і під співи та жарти відпочивав душею. Тут я знав кожного на ймення, і мене приймали до гурту, тільки скоса дивилися, коли записував незнайому пісню, нову приказку, вдалий жарт або розповідь про Сагайдачного, Сірка чи Гамалію. Записував я фольклор також на весіллях, купальських ігрищах, весняних святах та обжинках. А тепер я одинадцятий рік в армії. Сам записався. Але остогидла мені ця служба, де карти і горілка є головним змістом буття. Тому як тільки розпочалася війна з турками, я з радістю подався на фронт.

Учитель. Про те, як склалася доля І. П. Котляревського, розкажуть «військовознавці», «театрознавці», «біографи».

4. Виступ груп з випереджувальним завданням.

І група – «військовознавці»

1 учень. Котляревського цінували за незвичайну кмітливість й хоробрість. Тільки завдяки його дипломатичному хисту 40 тисяч татарських кіннотників перейшло на бік російського війська. Під час облоги Ізмаїла він, штабний офіцер, не вагаючись, прийняв на себе  командування батальйоном і повів солдат в атаку. За відвагу та хоробрість Іван петрович був удостоєний кількох нагород, зокрема ордена Анни ІV ступеня.

2 учень. Та раптово письменника перевели в інший полк, а коли він прибув за 1590 верств з-під Ізмаїла в Ліду, де квартирував штаб полку, йому вручили наказ про відставку. Хороброго офіцера просто вигнали з армії. Це була помста за висловлене Котляревським обурення з приводу жорстокого покарання повсталих киян-ополченців і віроломності щодо задунайських козаків, які за допомогу російським військам замість обіцяної землі одержали батоги й приниження.

ІІ група – «біографи»

1 учень. Подався І. П. Котляпевський до Петербурга шукати роботи. Та без протекції ні з чим повернувся до Полтави, де обійняв посаду наглядача будинку виховання дітей бідних дворян. Обов`язки свої виконував сумлінно, бо дітей любив, йшов до них з відкритим серцем. Та часто впадав відомий полтавець у тяжкий сум. Це було після того, як він наслухається розповідей про те, як один пан програв дівчину в карти чи виміняв на собаку, як інший засік насмерть кріпака, ще інший без суду запроторив у Сибір селянина. Тоді він сідлав коня і їхав до Ворскли, до гаю, в поля. Рідна природа лікувала його серце, та чорних дум про розтерзаний край не проганяла.

2 учень. В особистому житті не був щасливим: в коханні не зазнав взаємності, а тому не одружився. Ще у той час, як Котляревський займався вихованням панських дітей, молода покоївка, надзвичайно вродлива чорноока кріпачка Марія, прибирала його житло, виділене господарем. Частенько траплялося так, що він повертався додому раніше і заставав дівчину у себе. Він потроху почав учити її грамоти, невдовзі розумна покоївка вміла читати. Будучи цікавою від природи, Марія інколи за відсутності Івана заглядала у шухляди його письмового стола. Одного разу відважилася взяти маленький аркушик паперу, списаний дрібним почерком. Прочитала написаний на ньому вірш і впізнала у тексті… себе.

3 учень. Після цього Іван з Марією зустрічалися все частіше, між ними спалахнуло палке кохання. Вони вирішили поєднати свої долі. Юнак звернувся за благословенням до господаря. Але той повідомив, що Марійка повинна стати дружиною якогось військового вдівця. Іван не став нічого з’ясовувати, без зайвих розмов і з болем у серці залишив дівчину. Напередодні її весілля передав через служницю Марійці лист, у якому повідомив причини свого неочікуваного від’їзду. До нього додав золоту каблучку з написом «На пам’ять від кадета Котляревського». Цим визначенням, певне, Іван натякнув на прийняте ним рішення податися на військову службу.

4 учень. Яким був Іван Петрович у житті? Худорлявий, підтягнутий, у свята носив драгунський мундир і мав успіх у панянок. Не одна дівчина задивлялася на ставного та високого Котляревського як завидного жениха. Приємне, енергійне обличчя, чорне, як воронове крило, волосся, римський ніс, білозуба сяюча й зваблива усмішка. У побуті Котляревський був скромним, невибагливим, жив просто. Його часто відвідували друзі, приймав він їх завжди гостинно. І його запрошували охоче, бо мав хист незрівнянного оповідача. Де Іван Петрович, там влучний анекдот, веселощі, жарти, прислів`я – одне слово, він був душею товариства.

ІІІ група – «театрознавці»

1 учень. Котляревський брав активну участь у домашньому напівкріпацькому театрі генерал-губернатора Я. Лобанова-Ростовського. У виставах цього аматорського театру виявились акторські здібності Івана Петровича, який зіграв кілька ролей у п`єсах російського драматурга Я. Княжніна. У 1818 р. Котляревського призначили директором першого в Україні професійного постійного театру в Полтаві. Особливою обдарованістю відзначався молодий актор М. Щепкін, кріпак курської графині. Полтавський генерал-губернатор М.Рєпнін, захоплений майстерною грою та неабияким сценічним талантом артиста-кріпака, звернувся до княгині з листом-проханням звільнити М.Щепкіна з кріпацтва. Важливу роль у звільненні М. Щепкіна відіграв також І.Котляревський.

2 учень. Котляревський ставив п`єси і грав у них комічні ролі. Бідність тодішнього репертуару наводить його на думку самому писати п`єси. Так з`явилися «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник». До того ж драматург сам був і режисером.  У 1826 рр. І. Котляревський завершив працю над «Енеїдою», яку створив на основі сюжету римського поета Вергілія. Критики назвали поему незрівнянною. Його було обрано почесним членом Харківського, а згодом і Петербурзького «Вільного товариства словесності». Це була і шана Котляревському, і визнання української мови та літератури.

ІІ група – «біографи»

5 учень. За плідну діяльність на ниві освіти і театру Івана Петровича було призначено на посаду попечителя так званих благоугодних, тобто лікувальних і благодійних закладів Полтави. Котляревський і цій справі віддався увесь, бескорисливо заступаючись за всіх знедолених, скривджених поміщиками або чиновниками. Але 1835 року за станом здоров`я Іван петрович вийшов у відставку, проте не порвав з культурним і суспільним життям. Він допомагав усім, хто до нього звертався зі своїми турботами. Незадовго до смерті він відпустив на волю 2 сім`ї своїх кріпаків і роздав родичам та знайомим усе майно.

6 учень. Помер І. Котляревський 10 листопада 1838 року. За власним бажанням його поховано під кроною розлогої тополі край шляху, що веде з Полтави до Кобеляків. Смерть основоположника нової української літератури була великою втратою для всієї України. «Все сумує»,- сказав молодий Т. Шевченко у вірші «На вічну пам`ять Котляревському». 30 серпня 1903 року в Полтаві було урочисто відкрито пам’ятник першому класикові нової української літератури, виконаний відомим скульптором Леонідом Позеном. А в 1952 році було відкрито літературно – меморіальний музей письменника. У 1973 році відкрито пам`ятник Івану Котляревському у Києві. А 1990 року встановлено премію в галузі драматургії і театрального мистецтва ім. І. Котляревського.

Вчитель. Літературна спадщина Івана Котляревського – це п’ять творів: поема «Енеїда», драми «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», ода «Пісня на Новий 1805 год нашому батьку і князю Олексію Борисовичу Куракіну», «Ода Сафо».

П`єси Котляревського надзвичайно популярні в театрах України.

4. Робота з підручником: читання статті про творчість І. Котляревського.

5. Робота в парах: складання взаємозапитань за прочитаним матеріалом.

ІV. Закріплення матеріалу

1. Інтерактивна вправа «Асоціативний кущ» (записати всі слова, пов`язані з життям і творчістю І. П. Котляревського)

                                          драматург             учитель

                   поет               І. П. Котляревський          військовий

                            режисер         опікун        дипломат

2. Робота в парах: складання сенкану до слова «Котляревський»

(Наприклад, Котляревський

                      Щирий, справедливий.

                      Створював, опікувався, допомагав.

                      Засновник нової української літератури.

                      Драматург.)

3. Інтерактивна вправа «Кубування» (використовуєтья 3 куба, на 6 сторонах кожного написані числа, слова або факти, діти повинні сказати, з яким біографічним фактом із життя письменника пов`язане те чи інше слово).

Слова на сторонах кубів: Полтава, духовна семінарія, Ізмаїл, орден Анни, Марія, М. Щєпкін, Вергілій, 9 вересня 1769 року, Т. Шевченко,  30 серпня 1903 року, 1826 рік,  будинок виховання, Полтавський театр, драматург і режисер, «Енеїда», 1973 рік, благодійні заклади, 1990 рік.

V. Домашнє завдання

Вивчити біографію І. Котляревського, прочитати поему «Енеїда»

VІ. Підсумок уроку

1. Інтерактивний прийом «Незавершене речення»

- Найбільше мене вразив факт із біографії Котляревського…

- Котляревського називають новатором, тому що…

2. Інтерактивний прийом «Мішень»

Учні на зображеній на дошці мішені позначають точність «влучення в душу» ідей уроку: чим ближче до центру мішені, тим більшою мірою ідеї уроку зачепили душу учнів за живе.

Література

Волинський П. К. Іван Котляревський: Життя і творчість. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К. : Державне видавництво художньої літератури, 1955. — с. 204

Волинський П. К. Іван Котляревський: Життя і творчість. — 3-тє вид., доп. і перероб. — К. : Дніпро, 1969. — с. 270

Посилання

Іван Котляревський. Біографія, всі твори, критичні статті