Урок у 10 класі "Театральне мистецтво Японії"

УРОК №

ТЕМА: ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО ЯПОНІЇ

МЕТА:

ХІД УРОКУ

Традиції та історія японського театру йде корінням в дуже далеке минуле. Пряма спадкоємність традиції простежується мало не півтора тисячоліття, до епохи, коли в Японію з материка проник буддизм, а разом з ним - музика і танці з Китаю, Індії, Кореї.

Класичний японський театр зберіг в собі елементи і античної драми, яка проникла на Далекий Схід довгим і окружним шляхом - через елліністичні держави Передньої Азії, Індії та Китаю.

Найважливіші атрибути традиційного японського театру -  маски і танці. Народження японського театру зазвичай пов'язують з появою пантоміми Гигаку ( "акторське мистецтво") і танців Бугаку ( "мистецтво танцю"), запозичених з континентальної культури в VII столітті.

ТЕАТР НО. Театр Но зародився в 14-м столітті. П'єси театру Но завжди виконуються в строгій відповідності з приписами минулого, і тому іноді це мистецтво вважають музейним. І маски і кімоно передаються з покоління в покоління всередині кожної школи, і не рідкісні маски з трьохсотрічною історією.

Це перша форма традиційного театрального мистецтва Японії. На основі стародавніх традицій зусиллями двох видатних театральних діячів Японії того часу, Каньамі й Дзеамі (батько і син), був створений театр Но. Основні джерела тематики п’єс Но: японські легенди, прадавні казки, відомі історичні події, твори класичної японської літератури, епізоди з життя знаменитих поетес і поетів, китайські легенди.

Вистави Но відбуваються на квадратних сценах. Світле поліроване дерево сцени створює враження простоти, чистоти, строгості. Над сценою, на чотирьох стовпах, піднімається дах. Сцена відкрита з трьох боків, четвертий бік – стіна-задник, на золотому тлі якого зображена зелена розлога стилізована сосна (символ довголіття й доброзичливе привітання глядачам). Декорації на сцені не використовуються. Для того щоб глядачі знали, де відбувається дія, до тексту п’єси включаються слова, що описують обстановку.

Задник постійний, не міняється, хоч би яка пʼєса виконувалася - на золотому фоні зображена зелена розлога стилізована сосна (символ довголіття і доброзичливе привітання глядачам). Оркестр у театрі Но складається з 4-х музикантів, які розташовуються вздовж задника. Разом з оркестром біля задньої стіни ліворуч сидить кокен людина, що допомагає акторам на сцені. Він умовно вважається невидимим і може під час дії поправити акторові костюм, перуку або маску, подати щось із реквізиту.

сіте головна дійова особа; вакі другорядна дійова особа, партнер головної; кьоган комічний персонаж. Актор у театрі Но має строгу спеціалізацію й виконує тільки ролі певної групи. Усі актори чоловіки (це традиція).

Актори театру Но не застосовують грим та міміку. Головний засіб виразності маски. Навіть коли актор виступає без маски, його обличчя нерухоме й виглядає немов маска. Існує близько 200 різних типів масок Но, які розрізняються за віком, характером, виглядом. Їх вирізають з ретельно відібраного легкого дерева, а потім розфарбовують і покривають спеціальним лаком. Техніка виготовлення масок дуже складна і вимагає майстерності. Більшість масок, вживаних зараз в театрі Но, створені знаменитими різьбярами масок XIV-XVII століть. Маски виготовляють і сучасні майстри.

Головним засобом художнього вираження в театрі Но є музика, спів і танець. Текст п’єси частково співається, частково промовляється. Він дуже ускладнений через класичну літературну форму й важко сприймається на слух. Актори Но не змінюють голос залежно від того, який персонаж вони зображують: бога чи демона, чоловіка чи жінку, стару людину чи молоду. Дуже часто молода красуня, роль якої виконує чоловік, співає хрипким чоловічим голосом, і це не псує враження від спектаклю. Словом «танець» (маї) у театрі Но називається всякий рух актора на сцені. Танець у театрі Но складається з ряду поз. Зараз у мистецтві Но застосовується більш ніж 200 таких поз. Їх комбінація дозволяє виразити будь-яке почуття або ситуацію.

Життя скінчиться, мистецтво Но – ніколи. Слова Дзеамі

ТЕАТР КАБУКІ.  Буквальний переклад «майстерність співу й танцю». Походження мистецтва Кабукі пов’язують з іменем жриці синтоїстського храму в Ідзумо танцівниці Окуні, яка славилася виконанням релігійних танців. «Ка» 歌 (пісня), «бу» 舞 (японський традиційний танець) і «кі» 伎 (техніка, акторська майстерність). Таким чином, буквальний переклад – «майстерність співу й танцю».