Урок у 9 класі. Тема. Пунктуація в простому й складному реченнях (повторення). Довідники із синтаксису й пунктуації

9 клас (поглиблене вивчення української мови та літератури)

Урок № 120.

Тема. Пунктуація в простому й складному реченнях (повторення). Довідники із синтаксису й пунктуації

Мета: актуалізувати знання основних пунктограм у простому й складному реченнях, у реченнях з прямою мовою та в діалозі; ознайомити з найуживанішими довідниками із синтаксису та пунктуації; удосконалювати вміння здійснювати пунктуаційний аналіз речень; розвивати навички редагування тексту з пунктуаційними помилками; виховувати повагу до майстрів вишивання та до вишиванки як культурного надбання народу.

Обладнання: підручник, дидактичний матеріал, узальнювальні таблиці та схеми, онлайн-тести.

Тип уроку: закріплення вмінь та навичок.

Форма уроку: урок-сповідь.

Хід уроку

1. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Перевірка домашнього завдання.

Бесіда.

— Чи є певна закономірність у вживанні простих і складних речень у різних стилях мови?

— Які речення найуживаніші в науковому стилі?

— Які синтаксичні конструкції характерні для розмовно-побутового стилю?

— Якими довідниками користуєтеся, коли вчите правила із синтаксису та пунктуації?

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

IІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Вправа «Віднови таблицю»

Інструкція: кожен учень обирає розділовий знак і розташовує їх у відповідну колонку.

Відповідь.

Перелік пунктограм у простому реченні

• Тире між підметом і присудком
• Лапки й дефіс при прикладці
• Кома при порівняльному звороті
• Кома між однорідними членами речення
• Тире і двокрапка при узагальнювальних словах
• Тире в неповних реченнях
• Кома і знак оклику при звертанні
• Кома, дужки й тире при вставних словах, словосполученнях, реченнях
• Кома при відокремленому означенні
• Кома і тире при відокремленій прикладці
• Кома при відокремленому додатку
• Кома при відокремленій обставині.
• Кома і тире при відокремлених уточнюючих членах речення
• Лапки, двокрапка, кома і тире при прямі мові

Перелік пунктограм у складному реченні

• Кома, крапка з комою і тире у ССР
• Кома в СПР
• Кома, крапка з комою в БСР
• Двокрапка в БСР
• Тире в безсполучниковому складному реченні
• Кома в складному реченні із сурядним і підрядним зв’язком

IV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

• Виразне читання поезії учнем

Вдягни свою чудову вишиванку

А українська вишиванка — диво,

У ній народу код, його душі.

І кожному в ній зручно і красиво,

Вдягнути ж вишиванку поспіши.

І гордо йди у ній по цілім світі,

Та мовою своєю розмовляй!

І хай сміється сонечко в зеніті —

Ти рідного свого не забувай!

Бо в ньому все — ліс, гори і долина,

І річечка, й маленьке джерельце,

Твій рідний край, чарівна Україна,

І мати, й батько — пам’ятай про це!

І хліб на вишиванім рушникові,

І пісня, що до серця пролягла,

І краєвиди навкруги чудові,

І стежка, що у Всесвіт повела.

Вдягни свою чудову вишиванку,

Відчуй в ній ласку і душі тепло,

І чистий ранок в ніжному серпанку,

І те, як добре з мамою було.

•       Робота з підручником (Українська мова для загальноосвітніх навчальних закладів із поглибленим вивченням філології: пфдруч для 9 класу загальоосвіт навч закладів / С. О. Караман, О. М. Горошкіна, О. В. Караман, Л. О. Попова. – Харків: Вид-во «Ранок», 2017.).

§ 51 (с. 233)

• Розповідь учителя з коментарем.

Розділові знаки — сукупність графічних знаків, що не належать до абетки даної мови, а служать засобом відображення тих ознак (чинників) писемної мови, які не можуть бути передані літерами та іншими писемними позначеннями (цифрами, знаками рівності, подібності, приблизності тощо). Такими знаками є: крапка, кома, крапка з комою, двокрапка, тире, дефіс, три крапки, знак оклику, знак питання, лапки, дужки. Їх використовують для членування тексту згідно із синтаксичними (структурними), смисловими, інтонаційними та іншими особливостями мовлення. Усі три принципи пунктуації — синтаксичний, смисловий та інтонаційний — діють одночасно, й кожен із них можна виокремити лише умовно...

Найзагальнішими функціями розділових знаків є відокремлення, коли вони членують текст на значущі в граматичному та смисловому відношенні частини (крапка, крапка з комою, знаки оклику та питання, двокрапка, абзац) і виділення, коли вони вирізняють у середині речень які-небудь частини (кома, тире, дужки, лапки), із чим пов'язаний поділ знаків на однотипні та парні. Розділові знаки, пов'язані як і з реченням, так і з текстом (крапки, дужки та лапки), називають ще універсальними.

Усі перелічені розділові знаки становлять центр пунктуаційної системи, що протиставляється її периферії, яка використовується в основному для членування друкованого тексту (абзац, розділювальні зірочки, шрифти, лінійка). Знаки пунктуаційної системи називають пунктограмами.

• Повідомлення груп: робота з таблицями.

Група 1.

Таблиця 1

ТИРЕ ПРИ ВІДСУТНОСТІ ЗВ'ЯЗКИ

Група 2.

Група 3.

Група 4. Цитата — це дослівне відтворення фрагмента іншого тексту зі збереженням усіх його граматичних та стилістичних особливостей для підтвердження або ілюстрації тієї чи іншої думки.

У цитаті не можна нічого змінювати (навіть розділових знаків).

Цитати беруться в лапки. Коли цитата наводиться не повністю — пропуск позначаємо крапками. Крапки ставляться: 1) перед цитатою, синтаксично не зв'язаною з авторським текстом, щоб показати, що цитата наводиться не з початку речення; 2) у середині цитати, коли пропущено частину тексту; 3) після цитати, коли цитоване речення наводиться не до кінця.

Цитування буває кількох видів:

1. Цитата може наводитись у вигляді прямої мови зі словами автора. Тоді розділові знаки при ній ставляться так, як і при прямій мові.

Говорячи про покликання людини на землі, Максим Рильський проголошує: «Яке глибоке щастя — жить, буть гідним імені людини, народу й людськості служить!»

2.  Цитата може доповнювати авторське речення, бути його складовою частиною. Тоді до неї висуваються такі самі вимоги, як і до непрямої мови. Цитата береться в лапки і починається з малої букви.

Рух письменників 60-х років очолила в Україні творча молодь. Вона була його промотором й у своїх творчих змаганнях виявила багато сміливих думок, оригінальної тематики та її відважної інтерпретації.

Як казав Валентин Мороз, «то було молоде покоління, яке пішло в університети, яке могло вже подумати про щось інше, а не тільки про елементарні умови існування... Чорновіл, наприклад, був редактором комсомольської загальноукраїнської газети. Дзюба був одним із найважливіших критиків у Спілці письменників України. Стус був аспірантом в Інституті літератури в Києві. Одним словом, люди на найвищих щаблях..., які в комуністичному істабліш-менті могли далеко піти. Але це були найкращі люди в розумінні моральному... Вони відчували, що проповідувати те, у що не віриш, просто робити кар'єру, дивитись, як твій народ російщать — це багно. Значить, у тих людей виникло природне бажання вирватися з багна».

3. Віршована цитата, якщо вона записана у вигляді строфи, у лапки не береться.

Поет І. Світличний не бачив різниці між життям у тюрмі та поза її стінами — скрізь панує неволя:

В тюрмі, за ґратами, в неволі

Мені приснилося... тюрама.

Але не ця. Ні ґрат нема,

Ні варти. І всього доволі.

І світ – ідилія сама.

І люди – товпище монголів

З кокардами, а серцем голі,

Кричать, а мови в них нема.

Полуда очі заступила,

На світ їх глянути несила,

Всі ждуть... початку чи кінця?

Відпущення гріхів чи страти?

І гупають об ребра-ґрати

Безвинно-заячі серця.

4. Коли після цитати йде вказівка на автора або на її джерело, ця вказівка береться в дужки, а крапка ставиться тільки після закритої дужки.

5. Різновидом цитати є епіграф. Епіграф у лапки звичайно не береться. Вказівка на джерело пишеться під епіграфом праворуч без дужок, і крапка після неї не ставиться.

Група 5.

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В БЕЗСПОЛУЧНИКОВОМУ СКЛАДНОМУ РЕЧЕННІ

• Учні після виступів створюють виставку довідників із синтаксису та пунктуації, правопису, словників, які принесли на урок.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

• Робота з підручником. (Вправа 462.)
• Робота з текстами

• Запишіть виділені, визначте вид речення, поясніть вживання розділового знака

Історія української вишивки

Цікаво, що перші вишивки на території України з'явилися ще за скіфів. Археологічні розкопки підтверджують, що знайдені на Черкащині фігурки чоловіків, створені ще у VI столітті, в своєму оздобленні мають не тільки структурні особливості українського одягу XVIII-XIX століть, а й елементи давнього орнаменту. Про той же орнамент розповідав і арабський мандрівник у своїх описах русів, які датуються Х століттям. Тому варто схилитися перед цим феноменом, що пройшов через стільки століть і повернувся до сучасних жителів нашої Неньки.

Вишивка – це і оздоблення одягу, і весільні рушники, і елементи, покликані прикрасити оселю: скатертини, фіранки, покривала тощо. 

Види орнаменту та регіональний вплив на різноманіття візерунків у шитві пращурів

Перш за все варто зазначити, що більшість мотивів для орнаменту українцям подарувала сама матінка-природа. Але тим, що всю природу зобразити за допомогою голки і нитки неможливо, визначають основні інтерпретації візерунків, які містять той чи інший елемент з широким смисловим навантаженням. Перш за все це  геометричний (Гуцульщина, Поділля, Полтава) та рослинний (Буковина, Волинь, Поділля, Побужжя) орнаменти.

У зразках, створених переважно майстринями Північної Буковини, зустрічаються зображення людей і тварин (зооморфний та антропоморфний види). Хоча така регіональна прив’язка не є остаточною: відомо, що по всій території України були розповсюджені весільні рушники з вишитими птахами і навіть символічно зображеними молодятами.

Значно пізніше, з налагодженням комунікації між регіонами і розвитком торгівлі, народився комбінований орнамент, який поєднує всі традиційні види в одне ціле. Він, до речі, є дуже поширеним у роботах сучасних майстрів.

Найбільш поширеними є такі орнаменти: геометричний, рослинний, зооморфний та антропологічний.

Символізм кольорів у вишивці давніх українців

Найпоширеніші та найбільш шановані давніми українцями кольори – червоний та чорний. Вони вважалися магічними. Червоний свідчив про життєдайну енергію сонця, кохання, радість землі. Чорний – в жодному разі не колір смерті чи жалоби, як ми звикли вважати, швидше навпаки. Пращури наділяли чорний колір магією життєвої сили рідної землі, він уособлював безліч таємних знаків і закликів до родючого ґрунту, що забезпечував урожай і достаток.

Відповідно, дослідники вважають, що білий колір символізує світло і високодуховність, синій – холод і воду (є дуже часто антиподом червоному), жовтий – відображає свободу і щастя. Щодо зеленого кольору, то він є найулюбленішим серед українців після чорного і червоного. Він символізує ріст і розвиток, прагнення життя і молоду, дужу силу. Коричневий у вишивці ототожнюється із засіяною ріллею, а сірий – з рівновагою та здійсненням бажань.

• Власне висловлення від побаченого

• Мовна експрес-хвилинка (с. 128, урок 69 «Вишиванка чи вишиванка?» за посібником О. Авраменком «100 експрес-уроків», 2016).

• Робота з текстами

• Запишіть виділені, визначте вид речення, поясніть вживання розділового знака

Тлумачення рослинних орнаментів української народної вишивки

 1. Виноградні грона уособлюють радість, пов’язану із створенням сім'ї. Орнамент сад-виноград  символізує життєву ниву, де чоловік виконує роль сіяча, а жінка є берегинею, що ростить і плекає родинне дерево.

 2. Мак із давнини захищав людей та їхню худобу від усілякого зла, саме тому цю тендітну і ніжну квітку часто вишивали на сорочках. Також мак служив символом народної пам’яті, скорботи, любові та суму за загиблими.

 3. Білосніжна лілія – це таємниця зародження життя, знак дівочої чарівності, чистоти і цноти. Дуже часто в орнаменті її зображення доповнюють хрестом, що благословляє молодят на створення дружної сім'ї. Якщо над квіткою зображена роса, то це означає запліднення.

 4. Троянда – древній мотив, що означає оновлення та безперервність сонячного руху.

 5. Дуб та калина належать до символіки, яка найчастіше зображується на дівочих та парубочих вишиванках. Ці візерунки гармонічно поєднують у собі чарівну і невмирущу красу та неймовірну силу.

Раніше дуб вважався священним деревом і уособлював бога сонячної енергії, а також розвиток і життя.

Калина – це дерево усього українського роду. Його зображення найчастіше пов’язували з красою та процесом зародження Всесвіту. Ягідки калини мають значення крові невмирущого та непереможного народу.

  6. Хміль – молодіжний символ, який за тлумаченням дуже схожий на виноград. Він несе в собі енергетику розвитку та любові. Орнаментами з хмелю наші предки декорували весільні(чоловічі) сорочки та рушники.

 7. Чорнобривці відносяться до цілющої символіки, здатної вилікувати душу і тіло. Також їх зображення уособлює любов до природи і всього живого.

 8. Берегиня – загадкова і таємнича квітка, що містить в собі материнську силу. Вона повністю відображає суть створення Всесвіту і зародження життя. Цей символ є найбільш дорогим для українців, бо він асоціюється з рідною матір’ю, її ніжністю та теплом її рук.

 9. Сонце і Вода – це благословенні знаки, які нагадують восьмипелюсткову квітку. Цей дивовижний візерунок гармонічно поєднав у собі дві стихії, без яких не було б життя.

Значення геометричних орнаментів

1. Земля та Сонце у поєднанні з Водою – це життєдающа трійця, яка частенько доповнюється ромбічними символами, що означають родючість Матінки-Землі, рясно засіяної і добре зігрітої сонячним промінням.

 2. Зірки символізують давнє уявлення про структуру Сонячної системи і Всесвіту, що відрізнялось певною упорядкованістю та гармонічністю.

 3. Перехрещений ромб має значення поля, земельної ділянки, як власності.

 4. Ромбічний орнамент з крапками в середині асоціюється з родючістю, заплідненням та засіяним полем.

 5. Коло – знак Сонця і символ гармонії.

 6. Хвилясті лінії – водоймища, джерела, води.

 7. Різноманітні варіації меандрових мотивів означають добробут, ситість, небесне благословення, довголіття, продовження життя і т.д.

Тлумачення зооморфних візерунків

 1. Пава – цей орнамент завжди зображується в парі та означає молодість та розквіт сил. Поважних та красивих пав або жар-птиць навіть сьогодні вишивають на весільних рушниках. Вони ніби випромінюють енергію сонця та життя, благословляючи молодят на сімейне щастя.

 2. Соловейко та зозуля дуже часто знаходять місце на рушниках дівчат, які ще не знайшли свою пару.

 3. Голубки та яскраві півні є характерними символами весільного рушника. В орнаменті ці птахи розташовані таким чином, щоб їх голівоньки були нахилені одна до одної. Якщо ж вони тримають у дзьобиках гілочку калини, чи сидять біля коріння дерева, то це символ зародження нової сім'ї.

 4. Ластівка – знак добрих новин, пов’язаних з створенням сім'ї та зміцненням і розширенням господарства.

• Вправа «Я люблю Україну».

Інструкція: кожен учень робить стібки на вишивці, потім будує речення із фрагментом  «Я люблю Україну», використовуючи будь-який розділовий знак.

• Рефлексія. Учитель розповідає про вишиті картини, ікони, рушники.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Ітерактивна вправа «Мікрофон».

— Цей урок був для мене корисним, тому що...

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Вправа 466 (с. 236) Підготуйте список довідкових видань (до 10), що висвітлюють проблеми синтаксису й пунктуації. Можна використовувати  як традиційні друковані, так і електронні видання.
2. Виконати онлайн-тести за кодом