План-конспект уроку

 

української літератури у 6 класі

 

Тема: Леся Українка (Лариса Петрівна Косач). «Мрії»

 

Мета:

• Навчальна: поглибити знання школярів новими фактами з біографії Лесі Українки; ознайомити учнів з поезією «Мрії», формувати вміння  аналізувати поезію, визначати тему та ідею, дослідити художні засоби;
• Розвивальна: розвивати вміння виразного читання та вміння аналізувати прочитане, розвивати асоціативне й логічне мислення, творчу уяву, збагачувати лексичний запас учнів;
• Виховна: прищеплювати любов до літератури, до творчої спадщини Лариси Петрівни Косач, виховувати почуття співпереживання, прагнення бути мужнім, впевненим, цілеспрямованим, волелюбним.

 

Тип уроку: комбінований.

 

Обладнання: дошка, на якій написано епіграф, намальовано ребус «Прапор»; портрет Лариси Петрівни Косач (обладнання шкільного кабінету української літератури); матеріали для розповіді вчителя (Додаток 1); текст поезії (Додаток 2); роздатковий матеріал (таблиці «Леся Українка», картки для індивідуальної роботи, картки для розподілу на групи, таблиці для групової роботи); орієнтовний текст доповідей (для диференційованого індивідуального домашнього завдання).

 

 

 

ХІД УРОКУ

 

Хай я загину, та хай сяє мило

                                                    Над людьми сонцем правда і надія!

І. Організація класу.

• Привітання, перевірка присутності.
• Фронтальна перевірка наявності письмового домашнього завдання.
• Перевірка готовності учнів до уроку.
• Повідомлення теми уроку.

 

 

 

 

 

 

ІІ. Актуалізація опорних знань.

 

Ребус «Прапор»

Любі шестикласники, розшифруйте два ключових слова, які допоможуть нам дізнатися хто є автором поетичних рядків епіграфу до сьогоднішнього нашого уроку

 

Я	С	Е	Л
А	К	Н	Ї	А	Р	К	У

 

Зверніть увагу на портрет, що розміщено позаду вас На ньому ви бачите мужню людину, видатну українську поетесу Лесю Українку (справжнє її прізвище — Лариса Петрівна Косач). Про цю жінку Василь Гей писав:

Я Українка, і мого сумління

Не стопче, мов травицю, татарва,

Оце ім’я з глибокого коріння

Важке й високе, наче корогва.

Його нестиму, поки стачить сили,

Втираючи з обличчя сивий пил.

Сама себе на це благословила

Під образами предківських могил.

 

Давайте пригадаємо, що ви знаєте про Лесю Українку з початкової школи?

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми та мети.

 

Отже, шановний шостий клас, ми деякі біографічні відомості з життя видатної людини, з творчістю якої ми будемо знайомитись протягом кількох уроків. Зверніть увагу, любі друзі, на епіграф нашого заняття («Хай я загину, та хай сяє мило над людьми сонцем правда і надія!»). Як ви розумієте це твердження?

 

Мікрофон «Про яку рису характеру Лесі Українки свідчать ці слова?»

 

 

ІV. Формування нових понять і способів дії.

 

• Біографія Лариси Петрівни Косач

 

Розповідь вчителя (за матеріалами у Додатку 1).

 

 

 

 

Заповнення таблиці «Леся Українка»

родина	Леся Українка	перебування
- - -		- - -
діяльність		риси характеру
- -         -		- -         -

 

ОВУ:

родина	Леся Українка	перебування
дворянська інтелігентна освічена		Україна Полісся Крим Єгипет Грузія
діяльність		риси характеру
поет музикант лінгвіст автор підручника перекладач		мужня вольова незламна сила духу стоїчний характер

 

 

• Аналіз поезії «Мрії»

 

Складання асоціативного грона «Мрія»

 

Читання віршу «Мрії» вчителем.

 

Мовчазне читання поезії учнями.

 

Четверо найменш активних учнів класу отримують письмові індивідуальні завдання:

 

Як ви думаєте, хто в даному вірші сильніший – переможець чи переможений? Поясніть. А на чиєму боці ви й чому саме?

Всі інші працюють усно

Еврестична бесіда:

• Чому вірш називається «Мрії»?
• Чому поетеса обрала прийом мрій у своєму творі?
• Поясніть, як вирозумієте слово «сперечник».
• Як письменниця характеризує дитячі роки?
• Чим пояснити те, що героїня твору захоплювалася віком лицарства?
• Як у творі відображуються лицарі? Для чого Леся Українка вико-ристовує цей прийом?

V. Застосування знань і формування умінь та навичок.

Учні, які працювали з картками, завершують свою роботу та приєднуються до всього класу.

Еврестичне завдання:

Любі друзі, скажіть, будь ласка, якою на вашу думку є тема вірша? Визначте ідею?

Запишімо в зошит тему та ідею (під диктовку учня, якщо зазначені категорії визначено правильно або під диктовку вчителя, якщо він підкорегував учнівську відповідь).

 

Робота за варіантами:

Доберіть якомога більше епітетів до слів (спираючись на вірш Лесі Українки):

1 варіант	2 варіант
Переможець	Переможений

По одному учневі з кожного варіанту зачитують свої записи (інші коментують, доповнюють, виправляють помилки)

ОВУ:

Переможець: злий, жорстокий, безпощадний, самовпевнений, бездушний, гордий. Переможений: незламний, безстрашний, мужній, нескорений,  гордий.

 

Дискусійне питання:

Чому, на вашу думку, характеристика у вірші поетеси не збігається з загальноприйнятою?

 

Робота в групах

(Розподіл на групи відбувається наступним чином: учні обирають картки, запропоновані вчителем. Картки з одного боку однакові, тому школярі не можуть знати наперед, у якій групі вони працюватимуть)

 

ЗАВДАННЯ: Заповніть стовпчик таблиці (Додаток 3), який відповідає номеру вашої групи.

 

VІ. Підсумок уроку.

Отже, наш урок добігає кінця. Маємо над чим замислитись… Шлях до знань, до слави нелегкий, тернистий. Треба знаходити у собі силу волі, щоб здолати життєві перешкоди, щоб розвинути свої здібності і таланти.

 Як Леся любіть ви Вкраїну свою,

 Й червону калину в зеленім гаю,

Під спів соловейка світанки стрічайте,

Як квітки у полі ви всі розквітайте,

Складайте вірші про  красу України,

І Лесині вірші вивчайте сміливо.

Пропоную вам продовжити наступні речення:

• «Сьогодні на уроці я зрозумів…»
• «Сьогодні на уроці я навчився...»

 

VІІ. Домашнє завдання (диференційоване).

Усьому класу:

• Вивчити вірш «Як дитиною бувало…».
• Вклеїти у зошит таблицю «Леся Українка»

Чотирьом учням (додатково): підготувати невеличкі повідомлення про дитинство Лесі Українки (орієнтовні тексти доповідей у Додатку 4)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

 

Матеріали для розповіді вчителя

 

1871 рік був плідним в історії української літератури. Він подарував Україні Л. Мартовича, В. Стефаника, М. Вороного, Лесю Українку.

Народилася Леся в місті Звягелі (Новоград-Волинський) на Волині і була другою дитиною в сім’ї Олени Петрівни і Петра Антоновича Косачів. Мати, відома письменниця Олена Бджілка, займалася вихованням дітей (їх у сім’ї було шестеро) і вела активну культурно-громадську діяльність. Батько, юрист за освітою, був людиною лагідною і правдивою. У сім’ї панувала атмосфера поваги до народних звичаїв і традицій, до української культури. Промовистим є історичний факт, що в 1861 році Петро Косач разом із Михайлом Драгомановим і Тадеєм Рильським ніс труну з тілом Шевченка.

У дитинстві Лариса була жвавою і допитливою дівчинкою. У чотири роки добре читала, а в п’ять написала досить змістовного листа своєму дядькові М. Драгоманову Ларису по-домашньому кликали Лося, а в п’ять років вона попросила, щоб її називали Лесею. Коли ще Леся не вміла читати, батько навчав її проказувати за ним байки Л. Глібова, казки О. Пушкіна. Декламувала дівчинка дуже зворушливо. А коли вже навчилась читати, то улюбленими творами стали вірші Т. Шевченка, українські народні казки, грецькі міфи, книжки про дивовижні подорожі мандрівників. Найбільше Леся гралася зі старшим братом Михайлом, їх навіть називали одним ім’ям — Мишолося. Вони вигадували різні забави, фантастичні пригоди, умовно мандрували до далеких країн, до диких людей. Зростали діти серед чудової волинської природи з синіми плесами озер і предковічними сосновими борами. Незважаючи на те, що мати була полтавкою, а батько чернігівцем, діти вважали себе волинянами. Таємнича природа і багаті фольклорні традиції волинського краю щедро напували багатющу уяву Лесі. Почувши від матері про лісову мавку, дівчина так повірила в неї, що одного разу посеред ночі втекла в ліс і, перемагаючи страх, усюди шукала цю предивну істоту.

Леся любили співати і танцювати. У Колодяжному, де довгий час проживала родина Косачів, біля їхньої садиби в неділю ввечері часто збиралися дівчата поспівати. Дівчинка непомітно підсяде до гурту і тоненьким чистим голосочком підтягує тужливі пісні про кохання. А коли підросла і навчилася нотній грамоті, то стала записувати мелодії і тексти почутих пісень.

Сестра Лесі Ольга згадує: «Зо всіх нас шістьох дітей Леся найбільше була подібна до батька і вродою, і вдачею... Вони обоє однаково були лагідні та добрі безмежно... Обоє були надзвичайно стримані, терплячі та витривалі, з виключною силою волі. Обоє були бездоганно принципові люди: для любих дітей чи справи могли поступитися багато чим, могли бути дуже поблажливими, але я не можу уявити тої людини, тої справи, взагалі тої сили, що могла б примусити батька чи Лесю однаково зробити щось, що вони вважали за непорядне, нечесне. Була в батька і Лесі ще одна спільна, надзвичайно цінна риса: вони на диво високо цінували людську гідність у всякої людини, хоч би у найменшої дитини, і завжди поводились так, щоб не ображати, не принижувати тої гідності».

На іменини мамі, батькові і Михайлові дівчинка щороку дарувала свої чудові вишивки. Вона вишивала й мережила сорочечки, рушники для братів, сестер, родичів, знайомих.

Дітей любила Леся по-особливому. Для молодших вона інколи робила іграшки власноруч. Її ляльки з маківки, кольорових папірців і клаптиків тканини втішали менших сестричок. А коли згодом поетеса писала листи, адресовані дорослим, вона ніколи не забувала про дітей, називала їх ласкавими іменами, передавала вітання. Діти віддячували їй такою ж любов’ю. У Колодяжному, де не було школи, вона вчила дітей читати і писати.

Літературну діяльність Леся почала рано. У дев’ять років написала перший вірш «Надія», присвяченій тітці «елі» (О. Косач), котра була заслана у Сибір за політичні погляди. Коли дівчині було тринадцять років, з’явився перший друкований вірш «Конвалія». Передбачлива мати, відсилаючи вірші тринадцятирічної доньки до друку в Галичину, підписувала їх псевдонімом «Леся Українка» (здрібніле ім’я «Леся», бо дівчинка ще була малою, а «Українка» писала тому, що їй не подобалося слово «українофіл», тоді часто вживане; «Українка» — значить дівчина з України). Олена Бджілка назавжди поєднала долю Лесі з долею України.

Леся ще з дитинства була старанною і здібною дитиною. Вона знала понад десять іноземних мов, любила музику і грала на фортепіано, виявляла інтерес до малювання (батько навіть запросив художника з Ковеля, який учив її малювати з натури). У сім’ї Косачів була хороша традиція вшановувати родинні літературні і народні свята. Душею цих свят завжди була Леся. Вона була і сценаристом, і режисером, і костюмером.

Доля розпорядилася так, що наділила Лесю дивовижними здібностями і в той же час примусила виборювати життя в щоденних муках і стражданнях. Під час свята Водохреща в Луцьку дівчина так захопилася, що не відчула, як промочила ноги в крижаній воді. Спочатку боліла нога, потім рука. Діагноз — туберкульоз кісток, а потім і легень, нирок. Та ще в дитинстві поетеса засвоїла правило: щоб не плакати, треба сміятись. Отак і змагалась з важкою недугою все життя. Іноді цілий місяць доводилось лежати в гіпсі, в «липучих кайданах», як казала вона сама. Леся не вчилася у жодній школі, а все здобувала самотужки. Часто їй доводилось їздити на лікування в Крим, на Кавказ. Перша подорож до Одеси відбулася, коли Лесі було сімнадцять років. З вікна поїзда вона милувалася рідними краєвидами, а поетична уява рядок до рядка творила вірш «Красо України, Поділля», що увійшов до циклу «Подорож до моря».

Прожила Леся Українка всього лише сорок два роки, і тридцять три із них плідно працювала на літературній ниві. Похована в Києві на Байковому кладовищі між могилами батька і брата Михайла. Леся, котра стільки зробила для розвитку рідної культури, була і залишається нашою національною гордістю.

 

Додаток 2

Текст поезії «Мрії»

У дитячі любі роки, 
Коли так душа бажала 
Надзвичайного, дивного, 
Я любила вік лицарства.
Тільки дивно, що не принци, 
Таємницею укриті, 
Не вродливі королівни 
Розум мій очарували.
Я дивилась на малюнках 
Не на гордих переможців, 
Що, сперечника зваливши, 
Промовляли люто: «Здайся!»
Погляд мій спускався нижче, 
На того, хто розпростертий, 
До землі прибитий списом, 
Говорив: «Убий, не здамся!»