Урок української літератури у 11 класі з теми "Сучасний пітературний процес. Урок №1 Гімн любові та життєлюбству в есеї Степана Процюка «Любити і ненавидіти»

  Урок №1.   Тема: Гімн любові  та життєлюбству в есеї Степана   Процюка «Любити і ненавидіти»

    Мета:формувати предметні компетентності - розкрити порушені автором злободенні проблеми сучасності, розкрити суть життя та кохання, щастя людини, висловити власну думку з приводу того, чому виникають конфлікти між батьками і дітьми, чоловіком і дружиною, чому діти у світ приходять для любові; визначити основну ідею твору  - ідею гуманізму, всепрощення, життєлюбства. 

Формувати ключові компетентності:

уміння вчитися – самоорганізовуватися до навчальної діяльності, аналізувати художній текст, вільно й емоційно висловлювати власні думки; загальнокультурну – дотримуватися норм мовленнєвої культури, зв’язно висловлюватися в контексті змісту; здоров′язбережувальну – викликати позитивні емоції;  соціальну – розвивати вміння працювати в колективі, вміння з повагою  ставитися до вчителя, однокласників;

комунікативну – удосконалювати вміння дітей формулювати цілі власної діяльності та робити висновки за її результатами.

Формувати емоційно-ціннісне ставлення: НЛ-2,3 - усвідомлення постійної присутності в житті у душі людини добра і зла, усвідомлення значення для людини та її життя оптимістичного погляду на світ, мати  здатність співпереживати, всепрощення,  шанобливо ставитись до батьків, любити, бути патріотом, займати активну життєву позицію.                       

     Методи і прийоми: частково-пошуковий, бесіда, «мозковий штурм», робота в групах, «Мікрофон», моделювання, інтегроване навчання.                                 

    Засоби навчання: портрет  С. Процюка, СУМ, картки  з початком прислів`я, картки із завданням для кожної з груп,

мікрофон,  В. Сухомлинський «Легенда про материнську любов», вірші В. Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина», «Ровесникам», «Люди прекрасні», «Ти до мене прийшла не з казки чи  сну», Конституція України, епіграф:

                          Є в коханні і будні, і свята,

                          Є у нього і радість, і жаль,

                          Бо не можна життя заховати

                          За рожевих ілюзій вуаль.                

                                              В. Симоненко

   Тип уроку: урок засвоєння нових знань з інтерактивним навчанням та елементами інтегрування.

Використана література:

1. Пометун О.І. Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.,2006.

2. Симоненко В. У твоєму імені живу. – К.,2003.

3. Сухомлинський В. Твори в 5-ти т.

4. Біблія.

5. Адамець Л.О. Життя людини – найвища цінність. // Позакласний час. 2005. - №18. – С.42-44.

6. Ясько М. Весь вечір тільки про любов.// Позакласний час. – 2006. – № 1-2. – С.42-43.

Хід уроку

1. Вступне слово вчителя.

Любов не кара, але і не гра,

                            Вона не квітка, що зів`яне швидко.

                            Любов – дар. І Бог сам вибира,

                            Хто заслужив оце пізнати диво.

    Любити людину – це велике щастя і відповідальність, це постійне очікування та жертовність, це безмірне розуміння та бажання принести коханим мить радості. Та не кожного Бог наділив коханням. Бо кохати – віддавати тепло, ласку, доброту найдорожчій людині. А егоїстам і самолюбцям це не властиве.

   Сьогодні ми поговоримо про високе, чисте, прекрасне, шляхетне почуття кохання та любов до батьків, дітей, рідної мови, Вітчизни. Серед нас, мабуть, не знайдеться тих, хто скаже: «Я не хочу любити». Бо людина народжується, живе, вмирає, а любов – вічна. Кохання буває різним: щасливим і нещасним, взаємним і невзаємним. Воно схоже на яблуневу гілочку цвіту, що щедро відкриває свої пелюстки назустріч сонцю. Але, чи зможуть закохані перенести все, що є найкращого в них, через випробування і незгоди? Чи впаде яблунева гілочка під ноги, не звеселивши світу цього…? Чому від любові до ненависті один крок. Чому взагалі ці почуття є «сіамськими близнюками» і крокують поряд? Ці та інші проблеми порушує відомий український сучасний письменник  С. Процюк в  есеї «Любити і ненавидіти».

      2. Оголошення теми і мети уроку.

     3.Формування нового матеріалу.

   Учитель. Доктор філологічних наук М.Ткачук писав: «Літературознавчий  процес 90-х р.р. ХХ століття позначений пошуками нових мистецьких ідей, образів, стильових манер, спробою осмислити духовні реалії нашого буття, позбувшись віджилих уявлень і форм». Яскравим представником цієї доби є С. Процюк. Він  увійшов до літературного угрупування «Нова дегенерація», яке стверджувало думку: «Ми – діти здегенерованої країни, здегенерованого часу, тому що ми виростаємо гнійними виразками на тілі деградуючого суспільства стандартів».

   Діти, на сьогоднішньому уроці я ставлю перед вами проблему,

яку ви вирішите в кінці уроку. 

-2-                                                                                     Бірченко М.І.

• В чому виявляється нестандартність мислення

 С. Процюка?                 

     -Чому суспільство свого часу він назвав деградуючим?

       -Чи знаєте ви, що означає слово суспільство?

Робота з тлумачним словником

  Суспільство – це сукупність людей, об`єднаних певними відносинами. Члени суспільства мають спільну історію та культуру.

Робота в групах над текстом есею «Любити і ненавидіти»

-Зачитайте цитати з кожного розділу, що виражають головну думку твору?

/ 1група зачитує цитати 1-4 розділів, 2гр. – 5-9р., 3гр. – 10-14р.,

4гр. – 15-18р./

  1група:  «Не слід боятися любові. Не варто жахатися ненависті. Любов може бути спустошливою. Ненависть буває шляхетною і високою. Любов має здатність засліплювати. Ненависть – витвережувати. І навпаки…» /Р.1/

  2. «Від любові крок до ненависті. Проте від ненависті довша і тернистіша дорога до любові.» /Р.2/

  3. « Любов і ненависть – сіамські близнюки. Люди, яким дарована здатність до сильних пристрастей, розуміють, що означає ходити мінним полем цих базових емоцій. Крок вліво, крок вправо – ненависть стає деструктивною.» /Р.2/

  4. «Людина – це згусток інстинктів і  безмежних бажань. Задовольняючи найневибагливіші, невситимий «антропос» хоче ще, ще і ще…» /Р.3/

  5. «Боже, якою непролазною самотністю оточена кожна людина! Масштаби цієї закинутості велетенські. І рятує нас від жаху відірваності лише рятівний егоїзм, завбачливо закладений у наші гени деміургом.

   Проте ми інтуїтивно розуміємо, що порятунок полягає лише у теплій близькій руці…» /Р3./

  6. « Ненависть є прекрасним індикатором любові, визначником нашої емоційної обдарованості, руйнатором добрих начал нашого характеру. Любов – пролог, а ненависть

 - епілог.Любов починає сходження, а ненависть сигналізує                                                                                                    

про відквітання. Щоправда, у деяких осіб таке «відквітання» триває ціле життя.» /Р4./

-3-                                                                                  Бірченко М.І.

  2група: 7. «Людині характерні стереотипи сприйняття…Мої твори… іноді викликають спротив в окремої категорії споживачів літератури. Розумію, що неможливо подобатися всім і завжди, але для мене різне (хвалебне чи упереджене, доброзичливе чи  насторожене) ставлення людей теж міститься у площині підставних понять – любові і ненависті. Будучи сам здатним до відчуження, я потерпаю від прохолодних (байдужих? неприємних?) розмов із деякими людьми, з котрими довго не спілкувався. Іноді хочеться викрикнути: «Не сприймайте мене за подіями, творами та вчинками п`ятирічної давності! Я є іншим! Ви ж не давали мені індульгенції на саморозвиток!» /Р.6/

  8. «Жодна ідея не вартує одержимої любові, жодна антиідея не вартує фанатичної ненависті.» /Р.6/

  9. «Власні тріщини і рани чергових травматичних досвідів я зализую в сімейному колі. Сини вчать мене любові… Загалом, діти знають про любов щось дуже важливе, яке потім ніяк не можуть пригадати дорослі, бо у них витята з грудей казка. І я намагаюсь не сполохати ту наївну добру казку в душах моїх дітей…Бо ця загадкова казка дитячої любові очищає мене і додає доброти.

   А доброти навколо катастрофічно не вистачає. Так багато моральної глухоти й егоїзму, так багато вимог до людини, і так нікчемно мало дається їй узамін.

   Я намагаюся цінувати стосунки з близькими мені людьми. Маю їх, окрім сім`ї, небагато. Я люблю цих людей, намагаюсь не лише черпати від них, але і максимально віддавати.» /Р.8/

   3 група: 10. «Багато людей, зосібна українців, напіврозчавлені страхом, напівпаралізовані зневірою, напівзацвяховані розпачем. Наших бунтів… вистачає на кухонні протести.

   Спливає рік за роком, минають п`ятилітки і десятиліття, а ми не відбуваємося як людина бунтуюча. І марні сподівання на пришестя харизматичного неоМойсея…» /Р.11/

  11. «Ми підсвідомо хочемо (тоталітарна властивість людської психіки) уподібнювати друзів до власних рамок… …Я дуже радий, що навчився приймати мого давнього друга таким, яким він є, не підігнаним під прокрустове ложе моїх надуманих уявлень.» /Р.13/

   4 група: 12. «А любов і ненависть – рідні сестри, навічно злютовані геном небайдужості. А любов і ненависть – дві

-4-                                                                                  Бірченко М.І.

прекрасні і потворні іпостасі наших облич, адже любов теж може бути потворною, а ненависть прекрасною. А любов і ненависть – дві найсправжніші емоції, що тягнуть гарбу нашого життя. Бо решта відчуттів є лише їхніми двоюрідними чи троюрідними братами і сестрами, є тільки  доповненнями справжності двох первісток-близнят…» /Р.15/

  13. « Є безліч способів, щоб умертвити любов. Існує безліч способів нарощування ненависті. Я знаю мізантропів-літераторів, у яких ненависть вижерла талант, залишивши тільки озлоблено нарцисичні претензії і сливе маніакальну неприязнь.» /Р.16./

  14. «Надто низькі хмари ненависті, що згустилися над державою. Соціальна чи суспільна ненависть, здається проникла до більшості будинків і душ. Адже нав`язливі думки про виживання можуть методично знищувати і найяскравіші таланти, тихою сапою руйнуючи приватне щастя і найшляхетніші пориви.

    Найстрашнішим є те, що зранені ненавистю люди, котрі так потребують доброго, світлого, зазвичай спокійно перемелюються безжальним життєвим колесом? Постійні невдачі, фізичні хвороби і нервові розлади, самотність і відкинутість на задвірки, відсутність віри і надії сприяють їхній тотальній екзистенціальній катастрофі.

   Адже так легко бути інфікованим ненавистю. Так важко наповнювати душу любов`ю. І немає жодних рецептів. Але кожному з нас даровані життєві сили, які часто так нездарно витрачаємо замолоду.» /Р.17./

  15. «Туга і печаль, песимізм і відчай… ви не достойні людини, тихі означники занепаду! Ви збіднюєте і здрібнюєте нас – як найдосконаліший Божий задум – спричиняючи добровільні та

 безперервні мікроєвтаназії на людському серці. Ви є здебільшого породженням зла, щитом для невдах, тестом невміння жити, о жорстокі лексеми поразки!

   …Ви є, безперечно сильними. І людина іноді настільки впивається вашою хворобливою харизмою і отруйним інтимним чаром, що ненавидячи пестить вас у власному єстві.

    Коло екстрем змикається. І народжуються печальні діти, тужливе і депресивне мистецтво, сумні будинки, зневірені  мегаполіси і навіть країни. І не спішить на цю поточену шашелам безнадії землю радість. І скрадаючись, тікає від цих  запалених ропачем і загрунтованих зневірою міст щастя. Бо

-5-                                                                                              Бірченко М.І

щастя і радість теж здатні ненавидіти, хоча саме вони є любов`ю. Вони ненавидять тупі і ліниві культи страждання і стародавні знахарські танці, що прославляють страх та зневіру. Бо щастя не може стояти поруч з кайданами несвободи…»  /Р.18./                                                                                                                                                                         

  16.  «Слід вірити лише у Бога і спокійний світанок нашого серця, котре приходить на цю землю не для канцур`я страждання, а задля щастя і любові.» /Р.18./

17. «А над землею і нашою батьківщиною кожноденно сходить сонце. І кожноденно народжуються діти, котрі приходять на цей світ…для любові.» /Р.18./

Бесіда

     -Зверніть увагу на епіграф уроку, записаний на дошці?

-Як ви розумієте ці рядки?

-У якому слові міститься громіздка думка? (Відповіді учнів).

  Учитель.Так, у слові життя. А кохання є складовою життя. Так, як і кохання, людське життя неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин, переплетене червоними і чорними тонами, як у пісні «Два кольори» «червоне – то любов, а чорне – то журба…»

  Людина – творець усіх земних благ або їх руйнівник.

  Учень:                                            

              Ти знаєш, що ти – людина?

               Ти знаєш про це чи ні?

               Усмішка твоя – єдина,

               Мука твоя – єдина,

               Очі твої – одні.

                Більше тебе не буде.

               Завтра на цій Землі

                Інші ходитимуть люди,

                Добрі, ласкаві і злі.

                Сьогодні усе для тебе –

                Озера, гаї, степи.

                І жити спішити треба,

                 Кохати спішити треба –

                Гляди ж не проспи.

                 Бо ти на землі – людина,

                 І хочеш того чи ні –

                Усмішка твоя – єдина,

                 Мука твоя – єдина,

                  Очі твої – одні.

                    (В. Симоненко)

-6-                                                                                              Бірченко М.І

   Учитель.Життя довге чи коротке, але воно триває лише від народження й до смерті, його не можна прожити двічі. Тому людина має цінувати життя.

   -Що ж таке життя? (Відповіді учнів: 1. Життя – це певний проміжок часу, заповнений різноманітними подіями, переживаннями, радощами, смутком, які тривають від народження до смерті. 2. Життя – період, коли людина розвивається у всіх відношеннях: фізичному, розумовому, моральному. Кожна людина прагне певної досконалості: підвищувати освітній рівень, реалізувати і здійснити задуми.)

   Учитель. Дехто думає, що справжнє життя ще попереду, а шкільні роки – це ніби прелюдія до нього. Думаючи про майбутнє, ми недооцінюємо день сьогоднішній. Ось як сказав про це В.Симоненко у вірші «Минуле не вернуть».

Учень.

Минуле не вернуть, не виправить минуле,

Вчорашнє -  ніби  сон, що випурхнув з очей.

Як луки навесні ховаються під мулом,

Так вкриється воно під пластами днів, ночей.

Але воно живе – забуте й незабуте,

А час не зупиняється, а молодість біжить,

І миті жодної не можна повернуть,

Щоб заново, по-іншому прожить.

    -Які проблеми сьогодення хвилюють С.Процюка в есеї «Любити і ненавидіти»?

  Учні.

1 .Проблема любові і ненависті.

2. Проблема доброти.

3. Проблема дружби.

4. Проблема самотності.

5. Проблема стосунків батьків і дітей.

6. Проблема виживання людини у сучасному світі.

7. Проблема уміння розподіляти життєві сили.

8. Проблема упередженого ставлення до творчості письменника.

9. Проблема патріотизму.

  Учитель. Проблема патріотизму у свій час хвилювала

В.Симоненка. (Учень читає вірш «Ровесникам».) Спробуймо розв`язати проблему, поставлену перед вами на початку уроку.

  -В чому виявляється нестандартність мислення

-7-                                                                                  Бірченко М.І

С.Процюка?

(Не давши імені своєму головному персонажу, типізує, говорить про насущні проблеми сьогодення.)

 -Чому суспільство свого часу письменник назвав деградуючим?

(Тому що панує багато зла, безліч способів умертвити  любов, все добре, світле, думки про виживання вбивають найяскравіші таланти, люди пасивні до політичних змін у суспільстві, байдуже ставляться до зникнення рідної мови, туга і печаль, песимізм і відчай проймають людину, а в результаті народжуються печальні діти, тужливе і депресивне мистецтво, відсутній оптимізм життя.)

   Учитель.Письменник бажає, щоб люди займали активну життєву позицію і були оптимістами і гуманістами, як В.Симоненко:

Люди – прекрасні,

Земля – мов казка,

Кращого сонця ніде нема.

Загруз я по серце

У землю в`язко,

Вона мене цупко трима.

І хочеться бути дужим,

І хочеться так любить,

Щоб навіть каміння байдуже

Захотіло ожити

І жить!

Воскресайте, камінні душі,

Розчиняйте серця і чоло,

Щоб не сказали

Про вас грядущі:

-Їх на землі не було.

    Мозковий штурм.(На основі названих проблем твору кожна група формулює цікаві питання. Учні потім на них дають відповідь. Учитель ідеї учнів не заперечує, а розкриває своє бачення проблеми.)

• Чому виникає ненависть?
• Яким є друг?
• Чому виникають конфлікти між батьками і дітьми?
• Як діти повинні ставитись до своїх  батьків?

Учитель. «Шануй батька свого і матір свою, щоб довгими

дні твої були на землі», - говорить Біблія (Кн. Вихід, 20,

-8-                                                                                  Бірченко М.І

12).Як ти поводишся з батьками, так і твої діти будуть поводитися з тобою. Золоте правило поведінки гласить: «Поводься з іншими так, як хотів би, щоб поводилися з тобою».

 -Як батьки повинні ставитись до дітей?

 Учитель.Оточувати їх любов`ю, бо діти у світ приходять для любові. А любов оновляє душі, очищує людину від зла і світ стане добрішим. А діти, в свою чергу, повинні пам`ятати, що батьки їм бажають тільки добра. Зразком цього є «Легенда про любов материнську» В.Сухомлинського.

    У матері був єдиний син – дорогий, ненаглядний. Вона по краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син – став дужий, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину до рідної хати. Не злюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати з`являтися на очі, сиділа в сінях. А згодом у сарай переселилась. Але й це не заспокоїло жорстоку невістку. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали його на вогні». Не здригнулася душа сина – так зачарувала його врода дружини. Каже він матері:

 «Наказала мені дружина вбити Вас, мамо… А не послухаю – піде від мене». Заплакала мати і відповідає: «Ну що ж, сину, роби так, як велить тобі серце». Пішов син з матір`ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір. Поклав серце на жар. Спалахнула галузка. Відскочила жаринка в обличчя сина, обпекла боляче. Скрикнув той. Закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на вогні, і промовило: «Зірви лист подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до болючого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське. Потім у вогонь покладеш…»

   Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його і не любитиме так гаряче й віддано, як мати. І такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притиснула кучеряву голову до грудей. Тож недаремно кажуть у народі: «Материнська любов – найсвятіша!»

Робота в групах

   -Закінчте прислів`я, початок яких є на картках.

 1.Яке коріння…

-9-                                                                    Бірченко М.І      

 2.Яблучко від яблуні…

 3.Що посієш…

 4.Який кущ, така й калина…

  Учитель.Сучасні діти – творчі особистості, які дарують радість спілкування, а отримують радість пізнання, радість успіху.

(Завдання для груп: побудувати модель особистості. А потім учні разом з учителем  будують спільну модель )

               Духовний портрет особистості:

Має                                    Володіє                               Розвиває

  Високі морально-                 Високою культурою                Здібності,          етичні якості                                мовлення                               таланти

   Формує                                                                         Здобуває

 Національну                                                                                Художньо-    

 свідомість                               Особистість                     естетичну

                                                                                  цінність

   Шанує                               Гуманна,                                  Виробляє

Культурну                               інтелектуальна,                           Активну            

спадщину                                творча,                                          життєву

 народу                                     високодуховна                            позицію  

                                                    людина

«Мікрофон»

-Чи були у вашому житті хвилини, коли ви відчували, що до вас ставилися з нелюбов`ю? Розкажіть, як це було.

Бесіда

          -Яку роль у житті відіграє кохання?(Відповіді учнів.)

  Учитель. Кохання людей змінює, возвеличує, робить кращими.Навіть нещасливе кохання примушує споглядати світ у світлих фарбах. Ось як про це говорить В.Симоненко:

   Ти домене прийшла не із казки чи сну,

   І здалося мені, що стрічаю весну.

   Ти явилась мені – і здалося, що світ

   Помолодшав навколо на тисячу літ,  

   Скільки ніс я для тебе тривог і тепла,

   Але ти, як весна, стороною пройшла.

-10-                                                                                 Бірченко М.

 Важко кохання завоювати, а ще важче його зберегти. Для того, щоб утримати біля себе свою половину, варто прислухатися до порад психолога.

   Психолог.Найперше хочу порадити дівчатам, як подобатися чоловікам:

1. Будьте з ними ніжними, частіше повторюйте, як його кохаєте.

2. Більше посміхайтеся у його присутності.

3. Не намагайтеся виглядати розумнішими за нього. Чоловікам не подобаються розумні жінки.

4. Не сперечайтеся із ним, а при ньому з іншими, більше мовчіть, бо мовчання – золото.

5. В присутності інших хваліть його, зверніть увагу всіх на його розум,   зовнішність, привабливість.

6. Любіть його і довіряйте.

7. Не давайте причини для ревнощів.

8. Не забувайте про почуття власної гідності, гордості.

9. Залишайте його час від часу наодинці.

10. Уникайте чоловіків нерозумних, скупих.

11. Пам`ятайте, що ви жінка, і не витрачайте марно час на чоловіків без почуттів.

«Мікрофон»

     -У чому щастя людини? (Відповіді учнів.)

     -У чому ваше щастя? (Відповіді учнів.)

  Учитель. Щастя людини у можливості робити щасливими інших людей. В.Сухомлинський: «Найпрекрасніші й найщасливіші люди ті, хто прожив своє життя, піклуючись про щастя інших».

Бесіда

   -Чи має право людина позбавити себе життя? (Відповіді учнів.)

  Учитель.Людина не має права позбавити себе життя. Це великий гріх, прояв слабкості, легкодухості, розчарування. Лише ті починають цінувати життя, кому доводилося бути на краю смерті. «Людина має право на життя… Обов`язок держави – захищати його». /Конституція України. Стаття 27./

  -Чи має зв`язок поставлене перед цим питання із твором С.Процюка  «Любити і ненавидіти»?                                                                     

  Учитель.Так, для них спільним є життєлюбство.

  -Як треба ставитися до життя? Як переборювати труднощі?

-11-                                                                               Бірченко М.І

Психолог. У житті необхідно:

1.Уміти перетворювати мінуси на плюси.

2. Уміти бачити не тільки погане, а й добре.

3. Не надавати особливого значення «дрібницям» буття.

4. Пам`ятати, що все у житті швидкоплинне – і добре, і погане, тому слід насолоджуватися першим і не засмучуватися другим.

5. Бути толерантним у стосунках із людьми.

6. Прагнути до життєвих істин.

7. Виробити активну життєву позицію.

8. Бути оптимістом у житті.

   -Як оцінити життя людини?

  Учитель. Життя людини оцінюється миттю, роками, вічністю. Важливо не скільки прожила людина, а як прожила, що вона зуміла чи встигла зробити, залишити по собі. Хай буде дороговказом для вас Духовний заповіт Матері Терези:

            Життя – це шанс. Скористайся ним.

            Життя – це краса. Милуйся нею.

            Життя – це мрія. Здійсни її.

            Життя – це виклик. Прийми його.

            Життя – це обов`язок. Виконай його.

            Життя – це гра. Стань гравцем.

            Життя – це цінність. Цінуй його!

            Життя – це скарб. Бережи його.

            Життя – це любов. Насолоджуйся нею.

            Життя – це таїна. Пізнай її.

            Життя – це долина сліз. Перебори усе.

            Життя – це пісня. Доспівай її.

            Життя – це боротьба. Почни її.

            Життя – безодня невідомого – не бійся, вступи в неї.

            Життя – удача. Шукай цю мить!

           Життя таке чудове – не згуби його.

            Це твоє життя. Борони його.

4. Підведення підсумку уроку.  Оцінювання. Прийом «Незакінчені речення». (Учні продовжують речення: «На сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим відкриттям було…»)

5.Домашнє завдання. Твір-мініатюра «Мої відкриття на уроці».

-12-                                                                                 Бірченко М.І

-12-