Урок української літератури у 7 класі

Тарас Шевченко. «Як умру, то поховайте…» – твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею. Мрія про щасливе майбутнє свого народу, віра в нього.

Літературний диктант1) Назвіть роки життя Т. Шевченка? (1814-1861)2) Вкажіть назву села в якому народився майбутній поет ? (с. Моринці)3) У якому році Шевченка викуплено з кріпацтва? (22 квітня 1838 року)4) Хто з культурних діячів взяв участь у його звільненні? (Художник Карл Брюллов, поет Василь Жуковський)5) Криптонім « N. N.» це ? (посвята Оксані Коваленко)6) Метаморфоза – це… (перетворення людини на тварину чи рослину) 7) У якого пана служив козачком ? (пан Енгельгардт)8) До якого таємного політичного об’єднання входив ? (Кирило-Мефодіївське товариство)9) Як називається найвідоміша збірка ? («Кобзар»)10) На якій горі ,за заповітом, перепохований Т. Шевченко? (Чернечій горі)11) З якого твору наступні рядки : « Поглянув я на ягнята-не мої ягнята!Обернувся я на хати – нема в мене хати!» ( «Мені тринадцятий минало»)12) Як називається художній засіб використаний у наступних словосполученнях «серце плачить,серце болить» , « личко в’яне» ? (метафора) style.colorfillcolorstroke.colorfill.type

«Шевченків «Заповіт» облетів увесь світ» Народна творчість

Значення поняття Заповіта) Офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті//Передсмертна воля; б) настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам//Те, що увійшло в традицію, встановилося з давніх часів; в) суворе правило поведінки, неухильний обов’язок (заповідь).

Свій знаменитий «Заповіт» Тарас Шевченко написав 25 грудня 1845 р. в м. Переяславі під час важкої хвороби. У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині у поміщика-декабриста С. Н. Самойлова. Тут він, застудившись, захворів. 24 грудня стан його різко погіршав — запалення легенів. Самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в Переяслав до Козачковського. Тяжко було в дорозі, нелегше і по прибутті, хоч лікар-приятель зробив усе можливе. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години його життя. Так не хотілося умирати, бо ж тільки почав по-справжньому жити. Але до всього треба бути готовому. Якщо, отже, смерть, бо треба сказати людям останнє слово. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся і ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова: Як умру, то поховайте Мене… Отакі події наштовхнули Шевченка до написання «Заповіту». Але поштовх ще не є причиною. Якби тільки хвороба поета була причиною, то ми мали б суто особистий, так би мовити, приватний, а не громадянський заповіт. Насправді ж вірш був викликаний суспільно-політичними умовами життя країни в 30–40-х роках ХІХ століття, сповнений глибокого революційного змісту. Поет викриває соціальне зло, про яке спочатку наслухався, а потім побачив на власні очі в 1843–1845 рр. Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, він чув відгомін спалахів селянських повстань по Україні. Побувавши і в панських палацах, і в мужицьких хатинках, він побачив, що пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок:…вставайте, кайдани порвіте. Уперше поезія була надрукована під назвою «Думка» в збірнику «Новые стихотворения Пушкина и Шевченка» (Лейпциг, 1859). В автографі вона не має заголовка. Загальновідома назва «Заповіт» з’явилася як редакційна у виданні «Кобзаря» 1867 року.

Розповідаючи напам’ять поезію «Заповіт» Можна скористатися рекомендаціями Б. Степанишина:

“Заповіт” починають читати “спочатку тихо, повільно і лагідно, зі смутком, інтимно-довірливо. В міру наближення до кінця першої спареної строфи голос читаючого дужчає, темп швидшає. Тут учнів необхідно застерегти, щоб вони робили паузу після слів “було видно”, котрої вони, як правило, не роблять, припускаючись цим глибокої смислової помилки. Наступна здвоєна строфа читається неголосно (тихше, ніж кінець попередньої строфи), але схвильовано, а тому пришвидшено, останній рядок – різко. Останній строфі треба приділити найбільше уваги. Перші чотири рядки прочитати не швидко, але пристрасно, заклично. Зважаючи на алітерацію р, вимовляти цей звук слід з деяким притиском. Заключні чотири рядки читаються ще повільніше, тихше, але урочисто, піднесено, приблизно так, як читався початок твору”.

Бесіда за змістом твору Що ви відчули, слухаючи поезію? Спробуйте висловити свої почуття кількома словами Які картини побачили? Скільки логічних частин можна виділити в поезії? 

Спочатку неначе батько зібрав свою родину й оголошує своє останнє прохання. Спокійно, повагом. Потім перед нами постає вся Україна – з широкополими ланами, ревучим Дніпром, зеленими кручами… І вже перед нами не батько родини, а неначе козацький ватажок, адже поховати заповідає «на могилі», значить знайти останній притулок на козацькому кургані й розділити участь оборонців рідного краю. Звучить заклик до боротьби, до повстання, до знищення кріпацтва. Символічними є пейзажні деталі: ревучий Дніпро, широкий степ, широкополі лани – свідки «козацької слави". Усе це свідчить про невіддільність постаті поета від України. У заклику до повалення існуючого ладу – вибух пристрасті поета. Це програма його життя, яку він не встиг виконати. Тому хоче, щоб вона здійснилася після його смерті. У кінці твору ми бачимо самого Шевченка з його вірою в те, що народ збудує нове суспільство – «велику сім’ю, вольну, нову». Ми чуємо скромне бажання поета згадати його «незлим, тихим словом».

Паспорт твору. Рік написання: 1845 Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: громадянська. Напрям: романтизм. Тема: заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.Ідея: віра поета у світле майбутнє України. Основна думка: змінити соціальний устрій гноблених можна тільки революційним шляхом. Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства. Будова вірша: строфічна, чотиривірш. Римування: паралельне (аабб). Віршовий розмір: хорей.

Художні засоби Епітети: «степ широкий», «Вкраїна мила», «лани широкополі», «вража зла кров», «сім’ї великій… вольній, новій», «незлим тихим словом», «синєє море», «злою кров’ю», «вражою кров’ю». Авторський епітет: «Дніпро ревучий». Персоніфікація: «Дніпро реве …, понесе … кров». Метафора: «полину до … Бога», «кров’ю волю окропіте». Контраст: «полину до самого Бога молитися… а до того я не знаю Бога». Повтори: «Як… було…», «реве ревучий», «в сім’ї

Образи-символи. Степ (воля), на могилі – кургані (козацька доблесть), Вкраїна (батьківщина), лани – поля (земля-матір), Дніпро (доля українського народу), море (прірва), кров (боротьба), кайдани (гніт), сім’я (майбутнє).

Композиція. За формою своєю «Заповіт» — монолог ліричного героя. Він складається з шести строф, котрі об’єднані попарно і тому утворюють ніби три ступеня, три градації, кожна з яких має свою окрему провідну думку, свій ритм і свою інтонацію. У той час всі вони об’єднані в одну гармонійну цілість. Експозиція: Як умру, то поховайте…На Вкраїні милій…Зав’язка: Як понесе з України кров ворожу. Кульмінація:…Вставайте, кайдани порвіте. Розв’язка:І мене…Не забудьте пом’янути. Незлим тихим словом.

Заповіти відомих митців Заповіт Ярослава Мудрого Відходячи у вічність, Ярослав Мудрий застерігав своїх дітей: ,,…сини мої, майте межи собою любов, бо ви єсте брати від одного отця і одної матері. І якщо будете ви в любові межи собою, то й Бог буде в вас, і покорить він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви жити в ненависті, у роздорах, сварячись, то й самі погибнете, землю отців своїх і дідів погубите, що її надбали вони трудом великим. Тож слухайте брат брата, живіть мирно’’. Заповіт княгині Ольги Нещодавно широкому загалу було представлено текст ,,Заповіту княгині Ольги’’, який був вирізаний на срібних пластинах. Пророцтво про те, що буде з її родом та народом, Ольга отримала на 40-й день молитви, стверджує власник реліквії. А запис,,Заповіту’’виконав чорноризець Григорій на трьох срібних пластинах болгарською глаголицею. Текст,,Заповіту княгині Ольги’’, перекладений українською та озвучений Ніною Матвієнко. Ось уривки з нього:,, Цей народ п’є велику скорботу і строк їй - тисяча років.І буде голод,війни, а гірше - мерзенність духу. І будуть,наче пси на розтерзанні терзати цей народ ті лживії князі у божевіллі своєму, міняючи історію. Вони несуть загибель для народу і собі...’’

Рок----версія

«Заповіт» різними мовами

Підсумок,,Заповіт’’ Тараса Шевченка – програмний твір поета, неповторний поетичний заповіт у світовій поезії, з яким Великий Кобзар звернувся до сучасників та прийдешніх поколінь. Тому він став у центрі його творчості, і,,гідно увінчує той стан духовного зростання Шевченка, який отримав у літературі назву,,трьох літ’’… є неначе епілогом до поезії 1843-1845 років’’. До 1845 року історія української поезії не знала такого прямого заклику до боротьби проти кріпосного права та царизму. Напевно, ви відчули і в цьому творі, як Т. Г. Шевченко ненавидів панів-кріпосників, як його обурювала вся кріпосницька система. Кобзар вів за собою народ до вершини духовного і культурного життя. Слід, залишений,,Заповітом’’ Т. Шевченка у душах народу, не має аналогій. Цей твір надзвичайно точно підтвердив його життєве кредо – не коритись панам, боротись проти панства, проти влади, яка зневажає і принижує народ.