Урок української літератури в 11 класі "Поезія постмодернізму"
Конспект уроку української літератури в 11 класі
Тема: «Поезія постмодернізму»
Мета уроку: дослідження особливостей літератури українського постмодернізму, визначення її світоглядно-стильових ознак на прикладах поетичних творів сучасних українських письменників;
поглиблення знань з теорії літератури;
удосконалення навичок аналізу сучасного ліричного тексту та уміння проводити аналогії з власним поглядом на сучасний світ і місце в ньому людини.
Тип уроку: урок-дослідження.
« ...постмодернізм – це не фіксоване хронологічне явище, а певний душевний стан»
(італійський письменник У. Екко)
Хід уроку
Ι Організаційний момент
ΙΙ Повідомлення теми й мети уроку, мотивація діяльності учнів.
Щороку 21 березня у всьому світі відзначається Міжнародний день поезії. Це свято було закріплене за поезією у 1999 році задля заохочення держави до промоції читання, писання, видання та вивчення віршованих текстів по всьому світу. Крім того, Програмою ЗНО з української літератури передбачено знання учнями сучасного літературного процесу, зокрема постмодернізму як літературного явища. На сьогоднішньому уроці ми ознайомимося з поетичними зразками сучасних українських постмодерністів, спробуємо дослідити їхні стильові ознаки.
ΙΙΙ Сприйняття та засвоєння учнями нового матеріалу.
Сучасні літературознавці (Тамара Гундорова, Соломія Павличко, Дмитро Наливайко, Роксана Харчук) літературний процес кінця ХІХ-ХХ ст. умовно поділяють на два етапи:
епоха модернізму: кінець XIX – перша половина й середина XX сг.;
епоха постмодернізму: 80-90 роки XX ст. – поч. XXI ст.
Отже, постмодернізмом в українській літературі називаємо творчість письменників кінця 1980-х рр. – початку ХХІ ст.
Постмодернізм (лат. post— «після», і франц. modernisme— «сучасний»)— напрям, який прийшов на зміну модернізму у літературі, філософії та мистецтві.
Як літературна течія виник у США та Європі в останню третину XX ст. Естетичну природу цього мистецького явища пов’язують із плюралізмом — поєднанням і органічним співіснуванням різних художніх систем. Постмодерний дискурс синтезує мистецтво й антимистецтво, елітарну й масову культуру, карнавальне, іронічно-сміхове та серйозне ставлення до дійсності.
Термін “постмодерн” ввів Джон Чепмен, який у 1880 році назвав постмодерним живопис, що прийшов на зміну “модному” імпресіонізму. Вперше термін «постмодернізм» згадується у 1917 році в роботі німецького філософа Рудольфа Панвінца «Криза європейської культури», але поширився він лише наприкінці 1960-х років спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а пізніше – у літературі, малярстві та музиці. Юрґен Габермас, якого називають останнім постмодерним філософом писав: “… Постмодерн – це заперечення однорідності, одностилевості; він виник як кінець Просвітництва та роз’єднання раціоналізму із сучасністю”
Дата виникнення постмодернізму залишається дискусійною. Більшість дослідників сходяться на тому, що перехід від модернізму до постмодернізму припадає на середину 1950-х рр. У 1960-і – 1970-і рр. постмодернізм охоплює різні національні літератури, а у 1980-і рр. він став домінуючим напрямком сучасної літератури і культури.
Як свідчить сам термін, постмодернізм прямо пов'язаний із модернізмом. Однак дослідники літератури тлумачать його по-різному: дехто вважає постмодерністську літературу продовженням модерністської на наступному етапі історії; інші протиставляють її класичному модернізму; ще інші знаходять посмодерністські риси та ідеї в творчості письменників раніших періодів тощо.
Дослідниця літератури Тамара Гундорова називає такі джерела українського постмодернізму: авангардизм 1920-х рр. ХХ ст. (М. Семенко, М. Йогансен,
В. Домонтович); українська химерна проза (О. Ільченко, В. Дрозд, В. Шевчук); діаспорна література (Е. Андієвська, Нью-Йоркська група, Ю. Тарнавський).
Молодими поетами було створено кілька цікавих літературних гуртів, які стали осередками дискусій і літературних змагань: «Лу-Го-Сад» (м. Львів); «Бу-Ба-Бу» (Львів); «Червона Фіра» (Харків); «Нова дегенерація» (Івано-Франківськ); «Пропала грамота» (Київ); «Західний вітер» (Тернопіль); Творча асоціація «500» (Київ).
Основні риси літератури постмодернізму:
• іронія і ревізія як форми руйнування, деконструкції; відмова від канонів - авторитетів;
• інтертекстуальність (відсилання до інших літературних текстів, діалог із ними);
• стилізація (наслідування манери якогось автора чи особливостей певного тексту);
• фрагментарність, колаж (суміщення, поєднання різнорідних текстових фрагментів);
• змішування стилів і жанрів; стирання межі між вигаданим і реальним; між високим і низьким;
• карнавалізація, перформанс, проникнення мистецтва в життя;
• ілюзія саморозгортання тексту, гра з читачем;
• багатоваріантність тлумачення, відмова від інтерпретації.
Сучасна українська поезія (1980-2010-ті рр.) представлена великою кількістю надзвичайно талановитих митців. Найяскравішою зіркою на постмодерному літературному небосхилі України є письменник-новатор Юрій Андрухович - поет, прозаїк, есеїст, перекладач, автор багатьох романів.
Появу й розвиток постмодернізму в українській літературі пов’язують перш за все зі «Станіславським феноменом», представниками якого є Юрій Андрухович, Юрій Іздрик, Тарас Прохасько, Володимир Єшкілєв, Галина Петросяк та ін.
- Повідомлення учня на тему «Іронічна поезія Ю. Андруховича і його поетичної групи»
Юрій Андрухович -засновник Асоціації українських письменників. Народився 13 березня 1960 року у Станіславі (нині Івано-Франківськ). А в 16 років, ще навіть не пробуючи скласти слова у вірші, вже відчував себе поетом. Саме ця людина стала першовідкривачем української літератури на Заході, і ці спроби виявились дуже вдалими. В Німеччині його нагородили медаллю Гете за відкриття української літератури німецькому читачу.
Ю. Андрухович закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного Інституту у Львові та літературні курси при Літературному Інституті імені Максима Горького в Москві. Працював журналістом у газеті, служив в армії. У 90-х разом із Іздриком видавали «Четвер» – видання, в якому окреслилися літературні канони Станіславського феномену. У середині вісімдесятих років Юрій Андрухович із Олександром Ірванцем та Віктором Небораком заснували творче об’єднання «Бу-Ба-Бу» («Бурлеск-Балаган-Буфонада»). Угрупування відгукувалося на тогочасні події й було опозиційним до офіційної літератури. Автори використовували прийоми постмодернізму й неоавангардизму: у їхніх творах було чимало свободи, епатажу, карнавалізму, бурлеску. Саме в «Бу-Ба-Бу» за Андруховичем закріпилося звання «Патріарха». Сьогодні ж письменника символічно називають Патріархом сучасної української літератури.
2) Аналіз поезій Ю. Андруховича
Найперше, що привертає увагу у творах Ю. Андруховича, - новий образ вільної творчої особистості, але замість автопсихологічного ліричного героя (того, який зливається з автором) у віршахсучасних поетів з'являється здебільшого рольовий (персонажний) ліричний герой, причому часто-густо йдеться саме про людину поза соціумом, - жебрака, волоцюгу, повію, дисидента.
Дует
До нічного пейзажу тулився невиспаний вітер.
Між землею і небом – висячі плантації квітів…
У червоних кульбабах електроосвітлення вулиць
дві самітні тендітні душі – рука в руку – вгорнулись.
Між землею і небом ходили поет і блудниця.
Був на ньому позичений фрак, а на ній – з реп'яхами спідниця.
І такі вони бачили сни, що зірки були заздрі,
і були вони досить смішні, але й, кажуть, прекрасні.
Їх невтолене так і боліло невтоленим –
у безлюдні піски повтікати б їм степом оголеним.
Але це було щастям: у ночі туманні та хмарні
заблукати у місті, де квітнуть осінні ліхтарні,
і довіку ходити удвох по висячій плантації,
де кульбаби горять і наспівані сни повертаються…
Вже з перших своїх поетичних збірок «Небо і площі» (1985), «Вибрані кавалки» (1986), «Середмістя» (1989), а пізніше — з «Екзотичних птахів і рослин» (1991) Ю. Андрухович знаходиться у пошуках нових форм, нового вислову, творчих засобів у змісті і формі нової поезії, не пофальшованої манірністю й ідеологією. У поезіях Андрухович змішав монологи зазивальників у вертепи з химерною і гротескною лексикою екзотичних країн, відверті лайки суто національного кшталту — з піднесеною старослов'янською лексикою, слова-варваризми — з великодніми віршами мандрівних дяків, попурі з власних і чужих цитат — з музичними етюдами, використавши таким чином мовну гру на всіх її рівнях. Таку техніку письма постмодерністів називають по-різному: колажем, прихованим цитуванням, технікою patchwork («ковдра з клаптів»), тощо.
Учень виразно читає вірш зі збірки "Листи в Україну" « Зміна декорацій»
У приміщенні церкви відкрито вокзал:
почекальні, лампади, ікони, кабіни.
Перелюднені хори гудуть, мов казан,
a в касирок вуста, як фальшиві рубіни.
Туалети і фрески. Колишня зоря
закотилась у тлін, мов Марія у чорнім.
Відчиняєш, як двері, врата вівтаря –
і виходиш, і ходиш по першій платформі.
А на ній – протяги, паротяги. Свічок
пересохлі світла, як пісні на бенкеті.
Облягаєм вагон. І свистить у сюрчок
пролетарський пророк у червонім кашкеті.
У приміщенні школи відкрито готель:
там завжди хтось із кимсь укладається спати.
Сталактити волого пульсують зі стель,
старшокласниці прагнуть солодкої вати
і, сплітаючи русла заламаних рук,
опановують суть природничих наук.
У приміщенні замку відкрито шпиталь:
там гуляє лицарство в потертих піжамах,
мов побите вогнем чи познімане з паль,
і діагноз готують на них, ніби замах.
Адже в кожній з нічних півосвітлених веж
їх лікують від стиду. І цвяхами теж.
У приміщенні цирку відкрито завод:
там летить над верстатами гордий народ
у блискучому гримі – від вуха до вуха.
У приміщенні неба відкрита тюрма.
У приміщенні тіла відкрита пітьма.
У приміщенні духа відкрита розруха.
Урбанізм - ще одна риса, що стане визначальною у його поезії і є характерною для постмодернізму. Ю. Андрухович до цієї теми підійшов шляхом детального аналізу різних елементів міста, намагаючись у такий спосіб розкрити їх зовні невловиму сутність. У таких віршах, як «Фортечний провулок», «Замок», «Вулиця Єреванська», «Ринок», «Бібліотека» та подібних поет не просто оспівує місто та його елементи, а розкриває їхню сутність, показує їхній зв'язок із людиною:
Сади будинків — цегляний едем
Сади будинків — цегляний едем,
де лагідно мовчать скульптурні звірі,
де ранні позивні тремтять в ефірі,—
ми їх на мову птаства покладем.
Поля дахів лежать, мов заповіт,
розліт вікна дорівнює вітрилу,
і тихо сяє з-під каміння й пилу
рослинний пломінь — давній горицвіт.
Ми входимо. На небі — смуга дня.
Ми схожі та близькі, немов рідня,
і кругло пахне хліб о сьомій ранку.
Ю. Андрухович, як і більшість сучасних поетів-постмодерністів, надає перевагу верлібровій формі, як правило, реалізованій у жанрі афористичної мініатюри:
Повчальна травнева прогулянка
що ж ходімо по розпеченому гравію
ці надозерні городи й будиночки —
сумовитий симбіоз красивого й корисного
де гостро пахне водою зів’ялою
розсадою й добривами
де поодинокі півонії
творять неподільне ціле з кропом
і тонколезою цибулею
де опудала в картатих сорочках
тільки вгадуються
за кущами бузини і чайної ружі
а в придорожній смузі дедалі більшає
сивих кульбаб в оточенні жовтих…
І віриться в безодню висоти,
і на руках так хочеться нести
цю плинну площу, цю небесну бранку.
- Повідомлення учня на тему: «Юрій Іздрик - один із творців «Станіславського феномену».
Після розпаду СРСР в українській літературі, мистецтві виникло мистецьке явище, що одержало назву Станіславського феномену- своєрідного мистецького угруповання літераторів Івано-Франківщини, котрі, як вважають, найповніше втілили український варіант постмодернізму у своїй творчості. Один із найвідоміших письменників постмодернізму і учасник Станіславського феномену – Юрій Іздрик – український прозаїк, поет, культуролог, автор журналу «Четвер». Він народився 16 серпня 1962 року в місці Калуші (Івано-Франківська область). У школі почав цікавитися літературою. Коли йому було 14 років, він написав перші вірші російською мовою. В той час він захоплювався творами В. Нестайка, О. Купріна, С. Руданського. Закінчив музичну школу. Вступив на навчання у Львівський політехнічний інститут на механіко-технологічний факультет. Він вивчав історію мистецтва, грав у рок-гурті, брав участь у студентському театрі. Після завершення інституту почав працювати інженером на Івано-Франківському заводі, згодом у Калуському науково-дослідному інституті галурії. У 1989 року започаткував концептуальний проект «Четвер». Перші два номери були самовиданими. Він познайомився з Юрієм Андруховичем та вони разом працювали над журналом. Наприкінці 80-х років Ю. Іздрик активно включився в мистецьке життя, брав участь у мистецьких акціях, виставках, співпрацював з газетою «День», був членом Асоціації українських письменників та почав писати. На його стиль писання впливало те, що він був мобілізований для ліквідації наслідків вибуху на Чорнобильській АЕС, з чого вийшов цикл оповідань «Остання війна». Великий вплив на його творчість мав Ю. Андрухович.
Його перші вірші були надруковані у Польщі. В Україні перші творчі доробки Юрія Іздрика у вигляді поетичного циклу "Десять віршів про Батьківщину" були опубліковані у перших номерах журналу "Четвер".
Письменника Іздрика друзі часто називають людиною-оркестром, бо, окрім літературної діяльності, він ще й активно займається живописом та музикою. Його поезію можна розділити на три тематичні групи: вірші про кохання, вірші про життя і смерть, вірші про Бога.
- Аналіз поезій Ю. Іздрика
Ю. Іздрик пише твори, у яких використовується тільки літературна мова, але є й такі, в яких кількість вульгаризмів, побутово-розповідальної лексики та суржику досить велика. Крім того, можемо виділити такі ознаки, як наявність aнгліцизмів; вульгаризація української мови; запозичення чужих текстів, цитат, їхнє переосмислення, пародізація, інтертекстуальність, що виражається через алюзії, ремінісценції до інших членів Станіславського феномену й їхніх творів, до пісень і фільмів із західної культури, до колег і друзів з життя письменника. У наступній поезії автор використовує ремінісценцію на знамениту пісню “Ніч яка місячна, зоряна, ясная…”, яку прийнято вважати народною. Та мало хто знає, що вона має літературне походження: авторство цього пісенного твору належить Михайлу Старицькому.
Учень виразно читає вірш «Ніч така місячна»
ніч така місячна – виють тінейджери
плачуть коти божеволіють пси
ниє душа десь в куточку за ребрами
від передозу краси
ніч така місячна зоряна ясная
око пітьми просто в вікна глядить
око пітьми невимовно прекрасне
в барвах свинцю і слюди
ніч така місячна зоряна ясная
видно хоч голки збирай
зоряні війни здаються невчасними
вчасним здається рай
Золото-зелено
ще зима не дійшла
а за літом вже сум –
шум і гамір птахів
еміграція квітів
і володарі дум
і володарі мух
відлетіли давно
або ждуть відлетіти
а у горах вже сніг
а за снігом – пітьма
там ховається літо
наступного циклу
ну а поки зима –
нас вважай що нема
на припоні стоять
коні і мотоцикли
а над морем – дощі
і кисільна імла
а за нею – кариби
мальдіви і мальви
де зима – нас нема
заброньовано дах
нам у кроні густій
кришталевої пальми
road-movie і квест –
утікай від зими
і жени за теплом
хоч на край ойкумени
мерехтять перехрестя
гудуть двигуни
і вертається літо
золоте і зелене
- Повідомлення учня на тему: «Іван Андрусяк - поет покоління «дев'ятдесятників».
На початку 90-х рр. ХХ ст. в українську літературу приходять нові митці та виникають літературні угруповання. Серед них чільне місце посідає «Нова деґенерація» (1992), яка, на думку Євгена Барана, «відіграла вирішальну роль у формуванні творчого обличчя покоління дев’яностих, …покоління, яке заперечувало традиції псевдоромантики з її псевдогероями і псевдо- патріотичним пафосом». До цього літературного осередку належав яскравий і неординарний майстер слова кінця ХХ – початку ХХI ст., поет, прозаїк, перекладач та літературний критик Іван Андрусяк. Він є автором численних поетичних збірок: «Депресивний синдром», «Отруєння голосом», «Дерева і води», «Неможливості мови» та ін.; книги прози «Вургун», низки літературно-критичних статей «Літпроцесія» та «Латання німбів»; збірки есе «Дуби та леви», а також багатьох перекладів, книжок для дітей тощо. Іван Михайлович Андрусяк народився 28 грудня 1968, в с. Вербовець Косівського району Івано-Франківської області, в селянській родині. Вищу філологічну освіту здобув в Івано-Франківському державному педагогічному інституті імені Василя Стефаника (тепер Прикарпатський університет). Критика вважає його одним із чільних поетів покоління «дев'ятдесятників».
- Аналіз поезій Івана Андрусяка
Ще одна з ознак постмодерністської поезії - карнавальність - полягає в життєстверджуючій, світлій атмосфері, що характерна карнавалу. Поетичні рядки ніби насичені карнавальною атмосферою, святковими перевтіленнями, яскравими образами галасливої веселої юрби. Яскравою "карнавальною" маскою ліричний герой ніби відмежовується від будь-якої відповідальності перед Навколишнім і за Навколишнє:
ми не маски ми стигми тих масок що вже відійшли
ми не стіни ми стогін імен що об стіни розлущені
ідемо до людей у вінках недоспілих олив
у простертих долонях несемо гріхи як окрушини
ми останні пророки в країні вчорашніх богів
ми останні предтечі Великого Царства Диявола
ми зчиняємо галас і це називається гімн
ми сякаємось в руку і це називається правила
У поезії автор покладає великі надії на нове покоління письменників, які прийшли в літературу з наміром змінити її; поет не випадково послуговується займенником «ми» замість «я», що дає йому змогу висловлюватися від імені усіх письменників-дев’ятдесятників.
Лірика І. Андрусяка привертає увагу читачів також експериментами з мовою, зокрема своєрідним фонетичним принципом письма, використанням звуконаслідувань, алітерацій, повторів, символів, авторських метафор тощо:
«Сплітаються пальці сплітаються очі і голови...»
сплітаються пальці сплітаються очі і голови
на стоптаний пляц виповзають картаті слова
а ми залишаємось голими голими голими
ключиця сідниця коліно кулак голова
ховаємо очі за висхлими бляклими плівками
ховаємо в жмені маленьких драґлистих синів
а ви не приходите згорблений відчаєм лікарю
лиш тихе тремтіння повільно повзе по струні
проколює сонце дротинами променів гострими
понуре терпіння обмацує зором далінь
а ви мовчите ув останньому відчаї господи
в самотньому небі вас нікому зняти з петлі…
IV Виконання тестів для перевірки засвоєного матеріалу
1. Ознакою постмодернізму є
А прагнення персонажа до ідеалу;
Б химерне переплетення різних стилів ;
В типізація характерів персонажів залежно від умов життя
Г домінування морально-етичних цінностей
Д захоплення національною історією.
2. Рядки Що далі? Кожному – своє.
Хто вгору дивиться, хто вниз,
Хто камінь б’є, хто пиво п’є,
У кайф комусь іде стриптиз –
Мені однаково, мені
Однаково, минають дні,
Минають ночі, я на дні...
– Та не однаково мені!!! (В. Неборак) ілюструють пародійну гру з чужими текстами, характерну для
А романтизму
Б неоромантизму
В імпресіонізму
Г неокласицизму
Д постмодернізму
3. Іронічне зіставлення різних жанрів, стилів, художніх течій – характерна риса
А експресіонізму
Б постмодернізму
В бароко
Г романтизму
Д сентименталізму.
4. Поезію українського постмодернізму представляє:
А.Іван Малкович
Б. Василь Симоненко
В. Ліна Костенко
Г.Іван Багряний
Д. Олег Ольжич
5. Який художній прийом використано в рядках поезії Н. Білоцерківець:
Цю схему, що нав’язують мені,
Я не люблю. За що її любити?
За чорне листя і червоні квіти?
За марну кров, пролиту, мов у сні?
По схемі – схизма. Стигма – на порі.
Вже козаки – розкаяні, бо грішні, –
В монастирі. Довкола квітнуть вишні,
Гудуть хрущі, ідуть плугатарі.
Сім’я вечеря, дівка подає.
Її кохані вбиті або п’яні.
О так, ще є ченці... А хто не є –
Розтанули в московському тумані.
А) ремінісценція Б) алюзія В) травестія Г) пародія
6. Ознаки постмодернізму мають рядки:
А Мені тринадцятий рік минав,
очима я сідниці пас,
в час незалежних рушень мас
то потопав, то виринав
на різних сценах…(В. Неборак)
Б Хвилюється широкий лан зелений,
Волошки, ніби зіроньки, блищать,
На тонких стеблах крапельки студені
Минулого дощу веселчасто горять. (М. Рильський)
В Розкажи, розкажи мені, поле:
Чого рідко ростуть колосочки?
— Ой дощів мені б треба, дощів, а не поту,
Бо той піт прилипа до брудної сорочки,
Як плугатар кінчає роботу. (П. Тичина)
Г Опівночі айстри в саду розцвіли…
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убирать…(О. Олесь)
V Підбиття підсумків уроку
VΙ Домашнє завдання. Написати есе на тему «Мої враження від сучасних поезій»
Список використаної літератури і джерел
- 16.file:///C:/Users/iraka/Downloads/Mik_2012_15_
- file:///C:/Users/iraka/Downloads/diplomski_radusic-converted.p
- https://bookmarin.com/uk/category/xudozhnya-literatura/poetry-ukr/
- https://recordfm.com.ua/novyny/5-krashchykh-suchasnykh-ukrainskykh-poetiv.html
- https://theses.cz/id/5ag5rb/603667
- https://uahistory.co/pidruchniki/slonyovska-ukraine-literature-11-class-2019-profile-level/38.php
- https://ukrclassic.com.ua/katalog/teoriya-literaturi/3500-postmodernizm-v-ukrajinskij-literaturi
- https://www.youtube.com/watch?v=Y_dzZ8-hN-U
- https://zarlit.com/item/34.html
- https://zno.if.ua/?p=3826
- VYPRACOVAL: ALEX ELGART VEDOUCÍ PRÁCE: MGR. ULYANA KHOLOD, PH.D. 2009
- Боротьба нового і старого чи витіснення національного? (Постмодернізм український варіант сьогодні й завтра) [часники полілогу В. Дончик, Д. Дроздовський, П. Іванишин] . Слово і Час №6 (570) ЧЕРВЕНЬ 2008.
- ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ Серія філол. 2004. Вип. 33. Ч. 1. С. 116-120 ЕСТЕТИКА МОДЕРНІЗМУ І ПОСТМОДЕРНІЗМУ УДК 821.161.2.02’06 ПОСТМОДЕРНА ПРОПОЗИЦІЯ І СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА Ярослав Поліщук
- Маленко О. О. НАЦІОНАЛЬНІ КОДИ УКРАЇНСЬКОЇ ПОСТМОДЕРНОЇ МОВОТВОРЧОСТі
- file:///C:/Users/iraka/Downloads/znpkhnpu_lingv_2011_32_16.pdf
- НАУКА. ОСВІТА. МОЛОДЬ. 2021, Ч. 2 - 147 - Вікторія Собослай ПОСТМОДЕРНА СТИЛІСТИКА ТВОРІВ ЮРІЯ АНДРУХОВИЧА
- Хоменко Галина Вікторівна УКРАЇНСЬКА ПОСТМОДЕРНА ЛІТЕРАТУРА: СВІТОГЛЯДНО-СТИЛЬОВІ ДОМІНАНТИ. - Український педагогічний журнал . 2018. № 4
- Час і місце, або Моя остання територія\\Дезорієнтація на місцевості.- К.: Критика, 2006 . Ст. 118-119.
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку