Урок української літератури в 9 класі "Образи-персонажі п’єси. Краса внутрішнього світу Наталки. Порівняльна характеристика Миколи і Петра"

Образи-персонажі п’єси. Краса внутрішнього світу Наталки. Порівняльна характеристика Миколи і Петра

Мета: користуючись текстом твору, дати характеристику  персонажів п’єси, їхніх дій та вчинків; розвивати  почуття краси слова, вміння зіставляти і робити  нескладні висновки; виховувати в учнів любов до мистецтва, а також доброту і милосердя.

Тип уроку: комбінований, з елементами інсценізацій.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація  і активація навчальної діяльності.

Сьогоднішній наш урок я хочу почати з притчі.

Притча

Уявіть, що кожного дня ви в банку отримуєте 86 400 доларів. І витратити ці гроші можна тільки цього дня, переносити покупки ні в якому разі не можна. Що ви будете робити? Звичайно, витрачати гроші!

У кожного з вас є такий банк і він називається ЧАС. Щоранку ви отримуєте 86 400 секунд. Пізно вночі ви підраховуєте підсумки, незважаючи ні на що!!!

         Якщо ви хочете дізнатися скільки коштує рік, запитайте про це студента, який не склав вступні іспити до інституту.

         Якщо ви хочете дізнатися скільки коштує місяць, запитайте про це жінку, котра чекає дитину.

         Якщо ви хочете дізнатися скільки коштує тиждень, запитайте про це редактора щотижневої газети.

        Якщо ви хочете дізнатися скільки коштує година, запитайте про це закоханих, які чекають на побачення.

        Якщо ви хочете дізнатися скільки коштує хвилина, запитайте про це людину, яка запізнилась на потяг.

        Якщо ви хочете дізнатися скільки коштує секунда, запитайте про це людину, яка дивом врятувалася від аварії.

        Якщо ви хочете дізнатися скільки коштує мілісекунда, запитайте про це спортсмена, який отримав срібну медаль на Олімпійських іграх замість золотої.

Кожного дня ви отримуєте 86 400 секунд, і кожного вечора вони зникають. Даремно чи ні – все залежить тільки від вас.

         І мені хочеться, щоб 2 700 секунд, які ми проведемо разом, минули недаремно й торкнулися ваших сердець. Успіхів вам!!!

 ІІ. Актуалізація опорних знань

     На попередньому уроці ми з вами  розпочали вивчення п’єси "Наталка Полтавка», говорили про  її сценічне життя, що тісно пов’язане із театром.

    Театр чарує, захоплює, підносить і має безліч таємниць. Саме з театром пов’язано дуже багато переказів, легенд. Одна з них говорить, що в кожному театрі живе свій дух, який його оберігає, іноді він бешкетує, одягаючи костюми артистів, гуляє коридорами театру. А чи вірите ви в цю легенду?
Переконатися в цьому нам допоможе вправа «Вірю – не вірю»(Слайд 6).
(Умовно дві колонки «вірю» - так, «не вірю» - ні. Записуємо тільки номер питання).

Так

Ні

1.П’єсу «Наталка Полтавка» називають першим драматичним твором?(Так)

2.Дія в п’єсі «Наталка Полтавка» відбувається в селі над Ворсклою?(Так)

3.Дія перша починається піснею «Ой я дівчина Полтавка»?(Ні)

4. Наталка кохає Возного?(Ні)

5.Возний прийшов до Наталки, щоб зробити їй пропозицію»(Так)

6. Слова: «Лучче живий хорунжий, як мертвий сотник» належать Возному?(Ні)

7.Возний і виборний співали пісню «Ой доля людськая – доля єсть сліпая»?(Так)

8.Слова «Ніхто не віда, хто як обіда» говорила в п’єсі Терпелиха?(Ні)

9.Петро з’являється з піснею «Сонце низенько, вечір близенько»?(Так)

10.Слова: «Хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається» про Возного?(Ні)

11. Возний називає Петра «Пришельцем»?(Так)

12. П’єсу «Наталка Полтавка» вперше було поставлено у 1819 році?(Ні)

Обміняйтеся зошитами. Оцінка товариша. Кожне питання 0,5 бала. Якщо все правильно, то максимальна кількість балів – 6 б. 

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

1. Епіграфом   сьогоднішнього уроку послугували слова Панаса Мирного                                                                                          ...всім проти закону

                                                                                             Не панну шляхетну подав,

А просту дівчину нам вивів і – диво!

                                                                                             Її, як живу, змалював.

Панас Мирний

2. Метод «Передбачення»

- Як ви вважаєте, про що може йти мова на уроці, який розпочинається таким епіграфом?

    Сформулюйте свої думки за допомогою методу «Незакінчені речення»:

• Я вважаю, що на цьому уроці ми…
• Сьогодні йтиме мова про…
• Скоріш за все на уроці ми розглянемо…

3. Слово вчителя.

     Видатний український драматург Іван Карпенко-Карий писав: «Багато води утекло в море забуття; протягом такого довгого часу тисячі драматичних п’єс спочивають вічним сном, забуті навіки, а «Наталку» вивчили напам’ять мало не всі слухачі… Здавалось би, й «Наталці» пора спочить, а вона невгамовно лунає на сцені дивно милими піснями і буде лунать довго, довго…»  І справа тут, мабуть,  не лише в пісні, а й у постаті героїні. Яка ж вона, Наталка? Це ми і маємо з’ясувати. Отож, на  сьогоднішньому  уроці  ми охарактеризуємо не лише образ Наталки, а й тих людей, які були поруч із нею; розвиватимемо  навички самостійної роботи, вміння зв’язно  висловлювати свої думки; робити висновки, узагальнення.

     Кого з героїв п’єси ми пригадуємо в першу чергу, почувши слова «простота», «щедрість», «повага»? Отож, слово Наталці!

1. Інсценізація

Виходить дівчина із стрічкою. Співає:

Ой я дівчина Полтавка,

А зовуть мене Наталка

Дівка проста, не красива,

З добрим серцем, не спесива.

Коло мене хлопці в'ються

І за мене часто б'ються,

Но я люблю Петра дуже,

До других мені байдуже.

      Найбільше багатство для мене, простої української дівчини, моє добре ім'я. Я переконана, що краще вмерти, ніж з немилим жити. Ось саме тому в момент повернення Петра, наперекір віковічним традиціям, я знайшла в собі силу промовити вирішальні слова: «Я не хочу за вас, пане возний. І ніхто мене до цього не принудить!»

2. Бесіда, робота  з  підручником.

То  хто ж  така Наталка? 

Головна героїня однойменної п’єси, дочка  Горпини Терпилихи, бідна дівчина, яка кохає Петра, 4 роки вірно жде його із заробітків. Вона не кріпачка, вільна, живе з матір’ю, шиттям заробляє собі і матері на життя.

Що свідчить про розум дівчини?

Уже під час першої зустрічі з возним бачимо,  що Наталка розумна, пряма, чесна,  відверта. Вона вміло і вправно відхиляє всі «поползновенія» возного, його замахи на її волю. Вона дає зрозуміти возному, що залицяння пана зовсім не роблять честі бідній дівчині. І робить це з почуттям власної гідності, моральної вищості над возним. Вона не шукає матерiального достатку, навпаки, радіє, що тепер стала рівнею бідному Петрові. На її думку,  в заможного чоловіка бiдна жiнка "буде гiрше наймички, буде кріпачкою".    

Яким вбачає для себе Наталка  майбутнє родинне життя?

«Жити люб’язно і дружно, бути вірним до смерті і помагати один одному». Її не страшить тяжка праця, бідність, аби весь вік жити з коханим.

Через що, на думку Полтавки, соціальна нерівність є суттєвою перешкодою для подружнього життя?

Розумна, вільнолюбна, з твердими поглядами на життя, вона добре усвідомлює, що багатий пан не може бути їй, простій людині, справжнім, щирим другом, що він не шануватиме її, буде дивитися з презирством, обходитися з неповагою, перетворить її на наймичку, кріпачку. Одруження з возним для Наталки – поневолення, а одруження з Петром – вільність. 

Якщо Наталка вірна Петрові,  то чому вона віддає рушники возному?  Яка боротьба проходить у її душі? Який епізод п’єси виправдовує її перед Петром?   (Дія І, ява ІV)  – розмова з Терпилихою.(Зачитати)

«Золото - не дівка!... - розповідає про неї виборний. - Окрім того, що
красива, розумна, моторна i до всякого діла  дотепна, - яке в неї добре серце, як вона поважає  матір свою; шанує всiх старших вiд себе; яка трудяща, яка рукодiльниця; себе i матір свою на свiтi держить».

Героїня весь час вагається між дочірнім обов’язком і пориваннями серця. Її душевна стійкість зазнає випробувань: «Я давно вже поклялась і тепер клянусь, що,  окрім  Петра, ні з ким не буду». І тут же за наполяганнями матері і з жалості до неї погоджується вийти «за першого жениха», їй «угодного».  Розмова з матір’ю  переконує, що Наталка здатна до глибокої критичної оцiнки людей, а власнi вчинки доводять, що її слова не якась вiдсторонена вiд життя теорiя - Наталка i дiє так, як мислить: помiрковано, але рiшуче.

   «Мамо, мамо!  Для тебе все стерплю, для тебе все зроблю, і коли мені Бог  поможе   осушити сльози твої, то я найщасливіша буду на світі…»   Ми бачимо: перемагає дочірній обов’язок. (Дія І, ява VІ) – зачитати.  

Після розмови з виборним і  матір’ю , коли Наталка залишається сама, про що вона просить Бога? Як це характеризує її?

Як чесну людину, вона не вміє лицемірити, кривити душею;  якщо вона  покорилася, то  мусить дотримати слова, даного матері, а оскільки любить Петра, то і просить Бога вигнати цю любов з її серця.  «Боже, коли уже воля твоя єсть, щоб я була за возним, то вижени любов до Петра із мого серця  і наверни душу мою до возного, а без сього чуда я пропаду навіки…»

Як же змінюється поведінка Наталки, коли вона дізнається, що її Петро повернувся?

         Дівчина стає сильною,  рішучою, готовою боротися за своє щастя, навіть на відміну від Петра, який здається: «Я вам ні в чім не помішаю, кінчайте те, що начали». «Наталко, покорися своїй долі, послухай матері, полюби  пана возного і забудь мене навіки!» Котляревський підкреслює й інші дуже важливі риси характеру Наталки: хоробрість, енергійність i наполегливість у боротьбі за своє щастя, її усвідомлення власної гідності.

 Чому у боротьбі проти звичаїв свого середовища героїня виявилася переможницею?

Під тиском матері і обставин Наталка змушена була відступити від своїх позицій, але поява Петра, що свідчило про його вірність,  зміцнює душевні сили й волю Наталки, знову надихає її на боротьбу. Навіть тоді, коли не тільки мати проти неї, а й сам  Петро відступається, вона мусить захищати права не тільки на власне щастя, а й на щастя коханої людини. Вона  не складає зброї, рішуче і сміливо виступає проти наділених владою супротивників,  проти волі матері, ламає «узаконений порядок».

Як про неї говорять герої драми? (читають  цитати, виписані  вдома)

• Возний: «Ти одна заложила єму (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже го­дини».
• Виборний: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху до­чкою. Крім того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукоділь­ниця; себе і матір свою на світі держить».
• Терпилиха про дочку: «...вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий,  вийти заміж».
• Виборний про Наталку: «...всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».
•  «Ай Наталка! Ай Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулася, но і другого піддержує.»

3. «Асоціативний  диктант»

Випишіть  із  ряду  слів  ті, які  асоціюються  у  вас  із  образом Наталки.

Здатність  до  сильних  почуттів, пиха, вірність, покірність, хитрість,  нерозважливість, працьовитість, кмітливість, щирість, слабкість, рішучість, розум, любов  до розкошів, вразливість, сила  духу, добросердя, любов  до  матері  і  пошана  до  старших, песимізм. (виписують   в  зошит).

 

 

 

 

 

 

4. Перевірка   через  «Гронування».

Чому головна героїня така ж близька й дорога, як століття тому?

Учитель: Щоб відповісти на проблемне питання нашого уроку, ми вислухаємо ще групу соціологів.

                (Соціологи, опитавши чоловіків різних вікових категорій, пропонують своє дослідження, оформивши його у вигляді діаграм).

   Соціологічне опитування

Опитування чоловіків віком від 35 до 45 років

 

Опитування юнаків віком від 15 до 19 років

         Подивіться, чи були притаманні Наталці названі риси характеру? Отже, минали  десятиліття, зміни суспільного устрою додавали нових рис до соціального обличчя жінки, проте в найістотнішому цей ідеал залишився без змін. Він не став анахронізмом і в наш час. Нам близький і дорогий образ жінки, багатої духовно, чесної, працьовитої і сердечної. З плином часу такі ідеали не старіють, бо вони – загальнолюдські і вічні, а отже, актуальні для будь-якої епохи.               

- А зараз, щоб яскравіше уявити і пригадати все, що пов'язано з об­разом Петра, запросимо його на урок.

2. Інсценізація

З'являється юнак із клунком.

 Петро. Я — сирота без роду, без племені, без талану і без приюту. Не маю ні хатини, нічого в мене ні орано, ні сіяно, бо один у світі. Я від­мовляюся від усього щастя заради Наталчиного благополуччя. Щоб я Наталку одговорював іти замуж за пана возного, научав до­чку не слухати матері й поселяв несогласіє в сім'ї?! Нехай мене Бог на­каже!

Члени наступної групи дають характеристику образу Петра.

Учитель. Чи розцінюєте ви відмову Петра від Наталки як приклад його безхарактерності, пасивності, покірності долі?

Учитель. Петро легко відмовився від Наталки, бо в ньому перева­жають надмірна людська доброта, християнське смирення та всепро­щення.

Яким  же  ми  побачили Петра, чоловіка,  поява  якого  штовхає  героїню  до  протистояння  з  усім  «світом»?

5. Цитатна  характеристика. (прочитати  цитати, виписані  вдома)
6. У чому виявилася спорідненість образів Петра і Наталки? (Як і Наталка, Петро вірний у коханні. Щоб мати право назвати її своєю дружиною, він « в далеких странах трудився чотири роки», тобто поневірявся в наймах, відмовляв собі у всьому, складаючи гроші копійка до копійки. Ідеал щастя у Петра такий, як і в Наталки, - дружне трудове життя з коханою людиною. Споріднюють ці образи і такі риси, як чесність, працьовитість, співчуття до інших, готовність до самопожертви.)
7. Як І. Котляревський на прикладі образу Петра відтворив потяг народу до знань, до культури? (Перебуваючи в Харкові, Петро відвідує театр, захоплюється ним. В культурному відношенні Петро стоїть вище виборного і возного, на думку яких, театр існує тільки для того, щоб «гроші видурювати».

      Петро –     чесний, великодушний, щирий, безкорисливий, здатний на самопожертву заради іншої людини. Наталку кохає він «більше,  як самого себе», «більше всього на світі». Виборний про нього каже: «Такого чоловіка, як Петро, я зроду не бачив!».

У  п’єсі  є  ще  один  персонаж, який  допомагає  Наталці  та  Петрові  вибороти  щастя. Це – Микола.

• Чим цей герой відрізняється від Петра? (Вдачею. Бідний і безправний, Микола зазнав уже панської неправди, але це сприяло розвитку одної з основних рис його вдачі – гумору).
• Як сміх «сироти без роду» допомагає сприймати сутність інших героїв? Дотепи і жарти Миколи на адресу «начальства» колючі і в’їдливі. Але коли вони стосуються симпатичних йому людей, то стають  доброзичливими, співчутливими, прихильними).
• До чого прагне герой п’єси? (Найсильніше почуття в Миколи – прагнення до особистої волі, прагнення позбутися залежності від багатіїв).
• Для чого Микола підтримує Наталку в її боротьбі за особисту волю і щастя? (Оскільки герой, що прагне втекти від залежності, і в інших поважає волелюбність і мужність, яка притаманна Полтавці).

      Зробімо  порівняльну  характеристику  Петра  і  Миколи. Визначте, будь  ласка, спільні  та  відмінні  риси  цих  героїв.

8. Робота  в  групах. (заповнити  таблицю - 3 групи)

Петро	Спільні  риси	Микола
Коханий  Наталки, працьовитий, добрий, покірний, здатний  на  самопожертву, спокійний, витривалий, розсудливий, ніжний, захоплюється  прекрасним, нерішучий, мова  спокійна, лагідна, насичена  пестливою  лексикою.	Сироти, бурлаки, цінують  дружбу, розумні, волелюбні, працьовиті, співчутливі, чесні, відверті.	Далекий родич Терпилихи, письменний, енергійний, здатний до боротьби, бадьорий, дотепний, життєрадісний, весельчак, співун, оптиміст, винахідник, мова  насичена дотепним народним гумором, прислів’ями, приказками.

 

     Вчитель 

      Інший персонаж п’єси – возний. Це образ судового чиновника, і хоч у п’єсі він показаний не на службі, а в особистому житті, як залицяльник і жених, він виявляє себе як здирник і хабарник.

Сьогодні ми з вами повинні розібратися, яким він був персонажем?

     Тож давайте зустрінемось і з ним.

3. Інсценізація

Виходить хлопець із палицею.

Возний. Я, дворянин, готовий одружитися з убогою селянкою, бо власному серцю не накажеш...

 ...Наталки вид ясний...

Утробу всю потряс...

Безмірно, ах! Люблю ту дівицю,

Как жадний волк младую ягницю…

• У чому, на думку возного, полягав основний закон співжиття людей? (Тетерваковський упевнений, що основний закон співжиття людей – панування сильного над слабким, багатого над бідним; що весь світ побудований на брехні).
• Як освіченість, мова возного відповідають його соціальному становищу? Письменство возного обмежене, примітивне, межує з неуцтвом. Співає він низькопробні романси. Мова його спотворена недоречним вживанням позбавленого змісту виразу «теє-то як його», який виник, мабуть, внаслідок того, що возний частенько говорив неправду і йому доводилося під час розмови підбирати правдоподібні слова для прикриття брехні, а перерву у висловлюванні мусив прикрити якимось словом, хоч би й безглуздим).

Характеристика образу возного учасниками наступної групи

 Це сатиричний образ судового чиновника, який виявляє себе як здирник і хабарник. За влучною характеристикою Миколи, це «хапун такий, що й з рідного батька злупить». Він настільки зачерствів душею в своєму чиновницькому ремеслі, що навіть у сердечних ділах погрожує судом і тюрмою. Але врешті-решт, він великодушно відступається від Наталки на користь Петра, зворушений його безкорисливим вчинком. «Признаюся, - каже возний, - що від народження маю нахил до добрих справ, але за клопотами досі жодної не зробив».

Учитель.  Як ви думаєте, любов возного до Наталки — почуття щире чи корисливе?

      Особливий погляд на людські стосунки, почуття і в Горпини Терпилихи. Вона теж сьогодні завітала до нас.

4. Інсценізація

З'являється жінка в хустці.

Терпилиха. Така бідність кругом, таке убожество, що не знаю як дальше й на світі жити. На нас, бідних і безпомічних, як на те похиле де­рево, і кози скачуть. Одне бажання в житті — видати Наталку за замож­ного чоловіка. Та якби ж вона слухала мене, була мені покірною.

       Прошу: «Наталко, викинь Петра з голови, і ти будеш щасливою»...

Характеристика образу Терпилихи за планом членами групи

Учитель. Що заставляє матір примушувати Наталку вийти заміж за возного? (Не уявляє життя в бідності).

- Чому Терпилиха різко змінює думку про Петра? (Вона його поважає за добрість, працьовитість, сумирний характер. Але Петро, на її думку, є перешкодою до щастя її доньки, тобто до одруження із заможним. Любов і повага до Петра замінюються незадоволенням, яке переростає мало не в ненависть).

Підсумок. Отже, охарактеризувавши героїв п'єси, ми переконалися в тому, що справжнє почуття любові возвеличило їх: Наталці надало сили і впевненості, Петра навчило жертвувати в ім'я благополуччя іншого, Терпилиху застерегло від фатальної помилки, а возного змусило вперше в житті зробити добре діло.

         А зараз дайте відповідь на поставлене питання, застосовуючи метод «Займи позицію».

- Хто в драмі, на вашу думку, здійснив «найбільш високий» моральний вчинок? Петро, возний чи хтось інший.

3.5. Пісенні портрети героїв п’єси. Робота в малих групах. (Лірична прелюдія до кожного з них — звучить пісня в аудіозаписі).

У «Наталці Полтавці» пісня є суттю твору, формою його існування. Кожен герой у п’єсі має свою пісню, яка допомагає нам глибше пізнати цей образ. У піснях персонажі виливають свої почуття, висловлюють свої погляди, самохарактеризуються.

3.5.1. Наталка Полтавка.

Головна героїня п’єси не тільки словами, а й піснями розкриває свою вдачу, вроду, долю. Пісня «Ой я дівчина Полтавка» — це ліричний автопортрет героїні, простої української дівчини, що подобається своєю красою, веселою та жартівливою вдачею і вірністю, всією душею Петрові. Доповнює портрет пісня «Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву», з якої ми дізнаємося, що Наталка небагата, проста, але чесного роду, не соромиться прясти, шити і носити воду. Образ Наталки романтизований.

     Серце дівчини сповнене суму і тривоги за коханого. Саме цей стан душі героїні яскраво передає пісня «Віють вітри, віють буйні». Вона про те, як «тяжко жити без милого і в своїй сторонці. Однак у нашої героїні болить серце, а сльози не «ллються», бо «хто щасливим був часок, по смерть не забуде».

       Рішучість дівчини в боротьбі за щастя звучить у пісні «Ой мати, мати! Серце не вважає». Нею звертається вона до матері. Наталка вважає, що «лучче умерти, як з немилим жити, сохнути з печалі, щодень сльози лити».

        З початку ХІХ ст. долітають до нас Наталчині пісні, буйні і ніжні, зігрівають зворушливою дівочою вірністю наші серця. Як хочеться вірити сьогодні в те, що давні та вічно молоді пісні Наталки знатимуть наші хлопці й дівчата!

3.5.2. Петро.

        Сирота без роду, герой сумує, що немає «ні хатинки, нема щастя, ані жінки», «не орано і нічого не сіяно», бо він «один в світі». У той час, як «у сусіда і хата біла… жінка мила», і «всі сусіда виглядають, всі сусіда поважають» («У сусіда хата біла»).

         Одначе бідний сирота багатий душею — своєю наполегливістю, добротою та вірністю в коханні до Наталки. Нарікаючи на свою злу долю, він словами пісні «Та йшов козак з Дону» каже: «Не спасибі долі, коли козак в полі, бо коли він в полі, тоді він на волі». Широкою, розлогою виливається в пісні волелюбна душа героя, його козацька вдача.

         Образ Петра оповитий мінорною гамою почуттів у його різноманітніших виявах — вірності, стражданні та самопожертві. У пісні «Сонце низенько» парубок всьому світові зізнається у своєму щирому й вірному коханні. Пісня передає не лише настрій Петра, а й його прагнення скоріше побачитися з Наталкою, з якою ось уже чотири роки, як він розлучився. Отже, у піснях Петра розкриваються його характер і погляди на життя.

3.5.3. Возний Тетерваковський.

Пісні возного — дзеркало його душі. У сатиричній пісні «Всякому городу нрав і права» втілено художньо-образне виявлення «філософії» возного — крутія і хабарника. Філософії, що виправдовує соціальну нерівність («всякий, хто вище, той нижчого гне»), підлеглість бідного багатому («бідний багатого певний слуга»); хабарництво («всяк, хто не маже, то дуже скрипить»); хижацтво («всякого манить к наживі свій біс») і т. ін. Найвдалішим і найдійовішим засобом розкриття образу возного є його мова. Це суміш канцеляризмів, старослов’янізмів, казенно-судової лексики. Прості та ясні думки він так закручує, що важко й зрозуміти їх простому народу.

3.5.4 . Микола.

     Побратим Петра, Микола, що теж «без роду, без племені, без талану і без приюту»,— весела та добра душа. Слова його пісні «Гомін, гомін по діброві», де бувалого хлопця знають і орда, і ляхи, і турчин, свідчать про мандрівний, незалежний, безкорисливий характер героя. Пісні, сповнені почуття національної гордості за славних прадідів великих, які вміли хоробро відстоювати рідну землю і обороняти її від ворога, як видно, імпонують настроям і почуттям бурлаки Миколи. Він збирається разом з козаками-чорноморцями «тетерю їсти, горілку пити, люльку курити і черкес бити». То який же Микола? Волелюбний, розумний, дотепний, добрий. Про це розповідає нам пісня.

ІУ.  Підсумок уроку

Не знаю, Бог дає, мабуть,

Усяким людям всякі дари:

Одному – ясний, сильний ум,

Що не знаходить в світі пари;

Другому – гордість і красу.

Такі величні, неосяжні.

А третім – душу золоту,

Надійну, скромну і поважну.

        Нехай ці чесноти поєднуються у вас, бо, хоча ми і живемо у XXI столітті, наші вчинки іноді межують із середньовічними, і душа наша така ж загадкова і незбагненна, як двісті років тому.

У. Оцінювання

VI. Домашнє завдання

Учитель. Все в житті починається з любові. У драмі кожен із героїв кохає по своєму, і кожен – щиро і пристрасно. Я пропоную вам домашнє завдання у вигляді незвичної творчої роботи.

    Спробуйте серед квітів знайти ту, що символічно передасть суть образу Наталки і доведіть свою думку у невеличкому  творі.

  А ще вам необхідно буде  провести опитування у людей різного віку «У чому Ви вбача­єте щастя?»