Урок "Українсько-московський міждержавний договір 1654 року. Продовження національно-визвольної війни 1654-1657 рр. "

Тема:  Українсько-московський міждержавний договір 1654 року. Продовження національно-визвольної війни 1654-1657 рр.

(Історія України: підруч. для 8 класу загальноосвіт. навч. закл./ В.С.Власов. – Київ: Генеза, 2016 р.)

Очікувані результати.  Учні мають навчитися:

• визначати причини та наслідки українсько-московського договору 1654р., утворення українсько шведсько-трансильванського союзу;
•  характеризувати перебіг подій Національно-визвольної війни, Віленського перемир’я;
• вміти отримувати вичерпну картографічну інформацію про основні напрямки походів, кордони, територію Української держави та її сусідів;
• висловлювати судження щодо діяльності Богдана Хмельницького та його сподвижників в розбудові козацької держави; характер відносин з сусідніми державами;
• називати дати основних подій періоду 1654-1657 рр.;
• з’ясовувати за свідченням джерел результати битв та походів, а також зміст міждержавних договорів.

Навчально-методичне забезпечення уроку: карта «Національно-визвольна війна українського народу», атласи, документи, ілюстративний матеріал,  картки з датами.

Тип уроку: комбінований урок

Основні поняття і терміни: 

Українсько-московський договір 1654 р.,  Віленське перемир’я, сепаратний договір, Українсько-шведсько-трансильванський союз.

Основні дати:

1654 р., 8 січня - Переяславська рада.

1654 р., березень - підписання в Москві «Березневих статей» між козацьким по­сольством і московським урядом.

1656 р., жовтень - укладення союзу з трансільванським князем Дьордем II Ракоці проти Польщі.

1656 р., 24 жовтня - підписання між Московською державою і Річчю Посполитою перемир'я у Вільно.

1656 р., листопад - укладення антипольського союзу між шведським королівством і трансільванським князівством.

1657 р., січень-липень - воєнні дії війська трансільванського князя Дьордя ІІ Ракоці та козацьких полків на чолі з Антіном Ждановичем проти Речі Посполитої.

1657 р., 27 липня - смерть гетьмана Богдана Хмельницького.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Підготовчий етап та перевірка вивченого

1. Перевірка готовності класу до уроку.

2.Активізація пізнавальної діяльності учнів.

Для активізації розумової діяльності восьмикласників та їхнього позитивного налаштування на роботу підготовлений учень-історик повідомляє їм цікаві факти про козаків-характерників. 

Характе́рник — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі, який вмів  лікувати  поранених козаків, знав психотерапію,  вправи з фізичної підготовки козаків, про що існує ряд історичних свідчень очевидців, народних легенд та переказів.

      Перші згадки про власне характерників датуються XIX століттям, в творах українських літераторів.

    Найвідомішим козаком-характерником називають козака Мамая — ідеалізований образ козака-мандрівника, воїна, мудреця, казкаря і характерника в одній особі. Також, за переказами, майже всі козацькі гетьмани, кошові отамани і відомі полковники були характерниками. Серед них - Дмитро Байда-Вишневецький, Іван Підкова, Самійло   Кішка, Северин Наливайко, Петро Сагайдачний, Максим Кривоніс, Іван Богун, Данило Нечай і найбільший характерник з них — Іван Сірко. За час свого отаманування — з 1659 по 1680 роки — Сірко брав участь у понад 100 битвах і не мав жодної поразки. Козаки вірили, що він знає наперед про те, хто з ним збирається воювати, що під час бою може перекинутися на хорта, вовка чи яструба або заклясти вороже військо. Турецький султан видав фірман (указ) про моління в мечетях на загибель Сірка. Український письменник Адріан Кащенко писав про нього: «Чи зміг би простий чоловік з такою невеликою купкою товариства самостійно, без чужої допомоги відбитись від далеко більшого і краще озброєного війська турецького і татарського, і більше 30 тисяч яничарів, мов баранів, вирізати між січовими курінями? А хто ж, як не характерник, зміг би вскочити з купкою товариства у самий Крим, кубло великої орди, поруйнувати його городи, вирятувати невільників, що зігнані туди з усіх земель, і взяти велику здобич?»

    Існує легенда, що козаки 5 років не ховали Сірка після його смерті, возили його тіло із собою у походи і були переконані, що він і мертвий наводить страх на ворогів і допомагає їх перемагати.

   А згодом — відрізали його праву руку, з нею ходили на війну і за необхідності виставляли її наперед, приказуючи: «Стій, душа й рука Сіркові з нами!».

   У поемі «Хустина» Тарас Шевченко, згадуючи компанійського полковника, лаконічно описує його — «характерник з Січі». Але в жодному з радянських видань творів Шевченка слово характерник не коментується і не пояснюється. Як і в жодному зі словників тих часів. Відсутнє слово «характерник» і у виданому вже в 1987 році «Українському радянському енциклопедичному словнику». І такий "науковий" підхід був неодиничний.  А в старовинних історичних джерелах під характерниками розуміли, насамперед,  воїнів, наділених надзвичайними можливостями. Писати про таких козаків і вивчати  їх  в Україні масово почали вже в роки   незалежності.

Дидактична гра «Впізнай героя Національно-визвольної війни»

Макси́м Кривоні́с (нар. бл. 1600 — †1648)  — український військовий діяч періоду Хмельниччини, лисянський полковник, один з керівників козацько-селянських повстань в Україні під час Хмельниччини. Був учасником Корсунської битви. У Пилявецькій битві М. Кривоніс командував лівим крилом козацької армії. Кривоніс помер під час облоги Замостя. Причина смерті достеменно невідома. Найпоширенішою є версія, що він помер від чуми.

Яким Сомко́ (*бл.1619 — † 1663) — український військовий, політичний і державний діяч. Родом із заможного переяславського козацького роду.

З початком Національно-визвольної війни входив до найближчого оточення Богдана Хмельницького, виконував його дипломатичні та військові доручення. Сотник переяславського полку (1654), посланець Богдана Хмельницького до Москви (1654), наказний полковник переяславський (1658). Брат Ганни Сомко, першої дружини гетьмана Богдана Хмельницького.

Миха́йло-(Станісла́в) Криче́вський (р. н. невід. — † 1649) —з 1643 року полковник Чигиринського полку i Київського полку (1648) реєстрових козаків, наказний гетьман українського козацтва. В 1648 році приєднався до Хмельницького під Жовтими Водами, потім потрапив у полон у Корсунській битві. Брав участь у Пилявецькій битві, облозі Замостя. Тяжко поранений у битві під Лоєвом в 1649р. з вояками литовського гетьмана Януша Радзивілла, Кричевський був узятий у полон, де і помер. Януш Радзивілл дав розпорядження: придворному художнику намалювати посмертний портрет М. Кричевського, насипати над «вождем непокірних козаків» найвищу серед загиблих під Лоєвом повстанців могилу і поставити хрест.

Іва́н Богу́н (нар. ? — † 1664) — український військовий і державний діяч, козацький полководець часу Хмельниччини, полковник подільський, згодом — кальницький і паволоцький. Іван Богун був одним з найближчих сподвижників великого Богдана. Він очолив трагічний відступ козаків під Берестечком у 1650 році, в момент, коли Хмельницького захопили в полон татари. Після загибелі Максима Кривоноса та Михайла Кричевського Іван Богун став одним з лідерів народного руху, обирався наказним гетьманом за відсутності Хмельницького.

3. Перевірка домашнього завдання (за завданнями попереднього уроку)

4. Підведення підсумків першого етапу. Оцінювання

ІІ. Основний етап

1. Оголошення теми, визначення навчальних цілей (очікуваних результатів) уроку, мотивація пізнавальної діяльності.

Після оголошення теми уроку та визначення навчальних цілей пропонуємо учням попрацювати з документом – повідомленням українського шляхтича Павши  (в підручнику на стор.137) перед вивченням нової теми та дати відповідь на запитання:

- Як автор ставиться до описаних подій?

- Які висновки можна зробити з наведеного джерела?

2. Опрацювання нового навчального матеріалу. Формування й удосконалення вмінь і навичок.

1). Які події започаткували оформлення українсько-московських відносин?

Робота з таблицею «Відносини гетьмана Б.Хмельницького з Московською державою у 1648-1653 рр. Аналіз та коментування.

2).  Україно -  московський договір 1654 року

Слово вчителя

Переяславська присяга лише продемонструвала готовність української сторо­ни укласти договір, вона започаткувала оформлення українсько-московських від­носин. Оскільки в січні 1654 р. жодних письмових домовленостей укладено не було, усе мали вирішити перемовини та підписання відповідних документів у Москві.

Однак кожна сторона по-своєму сприймала майбутні відносини. Українська розглядала їх як відносини між державами, московська ж — як виконання цар­ських указів. Українці вважали свою землю власною, здобутою мечем і кров'ю. Московити ж дивилися на територію України, як на землю царя.

Українська сторона розуміла підданство як виконання суто військового обов'яз­ку перед монархом. Москва ж розглядала підданих як царських холопів (рабів). Проте в ході перемовин кожна сторона, виходячи зі своїх тактичних міркувань, не загострювала увагу на своєму баченні договору. Українці визнавали своє підданс­тво й вимагали не порушувати їхні права та вольності, а московські урядовці у від­повідь щедро сипали обіцянки.

На старшинських радах у Корсуні й Чигирині протягом січня-лютого 1654р. гетьман зі старшинами підготували проект договору під назвою Просительні статті. — Він складався з 23 статей. Усі вони були об'єднані ідеєю встановлення рівноправних міждержавних відносин з Москвою, за яких Україна зберігала б свою внутрішню й зовнішню політику вільною та незалежною.

Унаслідок перемовин у Москві протягом 12-21 березня був складений ос­таточний варіант договору, що був скорочений і значно змінений, але  в основному зберігав вимоги української сторони. До того ж цар пообіцяв своїм новим підданим, як наголошувалося «незмінним царським словом», «тримати в нашої величності милостивому жалуванні та догляді, і їм би на нашу государську милість бути надійними».

21 березня 1654 року були затверджені Статті Богдана Хмельницького, або Березневі статті.

3. Історичне значення україно-московського договору 1654 року

Бесіда на основі сучасних поглядів на події 1654 року ( з використанням висновків сучасного історика Віктора Брехуненка  «Богдан Хмельницький».  Розділ «Переяславська рада 1654 р.:міфи та реалії»

Висновки: стор.140 підручника

4. Робота в групах

Оцініть перспективи укладення українсько-московського договору 1654 р. з позицій різних політичних угруповань козацької еліти

1-група: прихильники військового союзу з московським царем;

2-група: прихильники повернення під скіпетр польського короля;

3-група: ті старшини, які прагнули «...не бути ані під королем польським, ані під царем московським»  

4-група: міщани;

5-група: православне духівництво.

Викладіть свою позицію про перспективи Гетьманщини зберегти незалежність й відвоювати в Польщі решту етнічної території у військовому союзі з Московією, враховуючи відмінності з останньою у державному правлінні, соціальному та економічному устрої, розвитку міського самоврядування, рівні культури та освіти.

5. Напрямок розвитку зовнішньої політики гетьманського уряду протягом 1654-1657 рр. Робота з підручником

Віленське перемир'я — угода між Річчю Посполитою і Московською державою, досягнута в серпні—жовтні 1656 р. у місті Вільні.

Сепаратний договір (від латин.separatus – окремий, відособлений) – договір, укладений окремо від своїх союзників.

Умови перемир'я:

• Припинення воєнних дій між Московською державою і Річчю            Поспо­литою.
• Обидві держави брали на себе зобов'язання не розпочинати перегово­рів про мир зі Швецією.
• Домовленість про ведення спільних воєнних дій проти Швеції та          Бран­денбурга.
• Можливість обрання царя Олексія Михайловича польським королем після смерті Яна Казимира.

Історичне значення: Росія нехтувала інтересами України, тому в односторонньому порядку припинила війну з Річчю Посполитою, що порушувало Березневі статті.  Гетьман вирішив шукати нових союзників у боротьбі проти Польщі.

6. Утворення українсько шведсько-трансильванського союзу. (Розповідь учителя)

7. Робота з документом (стор. 141)

- Про які реалії тогочасної політики йдеться у документі? Дайте оцінку описаним подіям.

8.  Робота з картою. Українсько шведсько-трансильванська воєнна кампанія 1657 року.

ІІІ. Завершальний етап.

1. Узагальнення й систематизація знань, удосконалення вмінь.

За завданнями підручника на стор. 142 «Перевір себе».

2. Підведення підсумків уроку

Національна кінематика України (спадкоємниця кіностудії «Київнаукфільм»)  презентувала науково-пізнавальну програму «Нариси нашої історії». Це цілий цикл українських документальних фільмів, присвячених історії України. Переглянемо уривок з документального фільму і спробуємо зробити важливі для Вас та України висновки.

Невідома Україна.  Нариси нашої історії. Фільм 49 «Останній злет»

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://www.youtube.com/watch?v=v5HdwekxOic&list=PLAD668906F49BD5D3&index=48

  Відомий актор Богдан Ступка закінчує читати текст до фільму «Останній злет»  такими словами: «Ми занадто мало знаємо власну історію. Але надходять нові часи. І усвідомлення величі своєї Вітчизни тисячами маленьких струмків вливається у велику і повноводну ріку правди». Прокоментуйте висновок авторів документального фільму. Висловіть свою думку та пов’яжіть її з сучасними подіями в Україні.  

ІV. Завдання додому

1. § 21 підручника. Завдання «Перевір себе» на стор.142-143 (завд.3-4 Свою думку-аргументувати!)

2. Переглянути короткометражний документальний фільм  та виконати завдання

Невідома Україна.  Нариси нашої історії.  Фільм 48 «У пошуках союзника»

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://www.youtube.com/watch?v=jHX2Bxm3Ke0&index=47&list=PLAD668906F49BD5D3

8,37 хв. фільму «У пошуках союзника»:

«… На переговорах у Переяславі зітнулись два типи держави: європейський і азіатський. Українська держава була побудована на прогресивних, для того часу,  принципах…»

Переглянувши уривок з короткометражного документального фільму «У пошуках союзника», прокоментуйте висновок авторів фільму та поясніть вибір Богдана Хмельницького.