Урок української мови для вчителів початкових класів

Урок розвитку мовлення серед природи у 4 класі

Тема: Значення води в природі.Складання есе.

Мета: Вчити вільно висловлювати аргументовану думку щодо запропонованої теми. Розвивати образність мовлення, уяву, фантазію, інтерес до навколишнього світу, критичне мислення. Формувати допитливість, спостережливість, комунікативну та мовленнєву компетентності. Прищеплювати турботливе ставлення до живої і неживої природи.

Основні цілі уроку:

а) діяльнісні: вчити складати есе; закріпити уявлення про текст, його основні ознаки; розвивати вміння розуміти зміст структурних частин  тексту, мовленнєві вміння; розширювати активний словник учнів;

б) навчальні: вчити добирати переконливі докази, аналізувати, робити висновки.

в) виховні: виховувати бажання вчитися, відповідальне ставлення до майбутнього; бережливе ставлення до природи.

Хід уроку

І. Привітання. Повідомлення та мотивація навчальної діяльності.

 - Доброго ранку! – травам росистим.

   Доброго ранку!  – квітам барвистим.

   Доброго ранку! – сонечку ясному.

   Людям усім і усьому прекрасному!

- Доброго ранку, мої любі діти. Сьогодні у нас незвичайний урок, і навчатись ми будемо у незвичайній школі – Школі під блакитним небом В.Сухомлинського. Що ж це за школа? Ця школа – джерело  дивної думки й слова. Сюди потрапляють учні, щоб стати людьми великої душі, розуму і серця. Приходять у світ казки – природи, і самі стають письменниками.

– Ви хотіли б, діти, стати письменниками? (Учні висловлюють свої міркування).

– Кожен з вас сьогодні спробує побачене, почуте відтворити за допомогою художнього слова, адже воно має таку велику силу. А надихне нас до творчості природа, серед якої ми зараз знаходимось.

ІІ. Творча робота.

1. Актуалізація знань.

– Погляньте довкола. Вгорі бездонне небо. Тепле лагідне сонечко посилає своє проміння на землю. Повітря несе свіжі весняні пахощі. Підставте обличчя весняному сонечку. Як воно гріє? (Гріє  м'яко, тепло, лагідно, ніжно, пестливо).

– Що ви знаєте про Сонце, як небесне світило?

(Сонце - розжарене кулясте небесне тіло. Це найближча до Землі зоря. Температура Сонця на поверхні приблизно +6000º С, а в глибині в багато разів більша. При такій високій температурі всі речовини перебувають в особливому газоподібному стані. Розжарена речовина випромінює світло, тобто світить і посилає тепло).

– Як ви думаєте, що трапилось, якби Сонце охололо? (Земля поринула б у темряву. Тільки далекі зорі посилали б їй тьмяне світло. Від лютого холоду на Землі загинули б усі організми).

– Чи завжди сонечко буває лагідним? (Ні. Воно може бути палючим).

– В народі кажуть: «Сонечко вгору йде, весну веде». З якого часу Сонце стрімко пішло вгору? (21 березня - весняне рівнодення. З цього часу Сонце вище піднімається над горизонтом).

2.Колективне складання вірша.

– Діти, чи виникало у вас таке почуття, що хочеться співати, розказувати вірші, писати, малювати?

– Давайте спробуємо скласти свій вірш за римованими словами «засвітило –  розбудило, лунає – оживає».

 Сонце встало, засвітило

 І дітей всіх розбудило.

 Пісня жайворонка лунає,

 На полях все оживає.

3.Школа фантазерів.

– Придивіться до весняної природи. Вона в сяйві світла і сонячних відблисках. Весна стрімко йде по землі. Так хочеться зверху роздивитись всю землю і побачити всі дива весняні. Давайте перетворимось на маленькі біленькі хмаринки і полетимо над землею. Що ми побачимо? (Фантазії дітей).

– Уявіть, що ми пропливаємо над безмежним пшеничним полем. Вже котрий день світить сонечко. Земля стала суха. Поникли голівки рослин від палючого проміння. Вони шепочуть спраглими губами.

– Про що? Поміркуємо. (Рослинам сумно, хочеться пити, важко дихати).

4.Гра «Павутинка».

Учні стають у коло. Один з них тримає клубок ниток і розпочинає гру.

– Я  – троянда, мені потрібно сонце.

– Сонце нагріває повітря.

– Повітрям дихає зайчик.

– Зайчик їсть капусту.

– На капусті сидять комахи.

– Комахами живляться жаби.

– Жаб їдять їжаки.

– Їжаки приносять користь людям.

– Людям потрібні рослини.

– Діти, давайте спробуємо вивести когось із учасників гри. Що сталося з іншими? Чому? ( Бо всі в цій грі пов 'язані між собою).

– Отак і в природі все взаємопов’язане.

У природі рівновага,

Всім приділена увага.

Сокіл в лапах має силу,

Стриж в польоті швидкокрилий.

Черепаха не втікає,

Бо надійний панцир має.

Не вмирали ще від спеки

Ні ворони, не лелеки,

Бо в природі є водиця,

Полети – скупайсь, напийся.

5.Прийом «Дивуй»

-Значення води підкреслюють різними висловами.

«Вода – еліксир життя»

Не можна жити без води:

Вона навкруг, вона в тобі,

В озерах, річках, океанах,

В дощу краплинах і в фонтанах.

Вона в емоціях людини:

В сльозах від радощів чи гніву.

Й краса природи на Землі

Не може жити без води.

Чудова наша гідросфера.

Існує все навколо неї:

І людство, й фауна, і флора,

І все, що є у нас навколо.

А не було б її,

Життя все зникло б на Землі.

6.Складання есе.

Спробуємо скласти колективне есе.

•     Виражайте свої думки зрозуміло.
•     Підкріплюйте основні ідеї фактами, роздумами, ідеями, яскравими описами, які інтригують і захоплюють увагу читача.
•     Продемонструйте позицію щодо порушеної проблеми.

Про що будемо міркувати? Визначте тему. (Вода – джерело життя)

Чи можна виокремити вступ і кінцівку? (Так)

З’ясуємо, про що будемо розповідати в основній частині. (Хто чи що не може жити без води)

Учні висловлюють свої думки,аргументуючи їх.

Вода – джерело життя

  Як рідко ми замислюємося над звичними для нас речами. А буває, що їх значення для нас неможливо переоцінити. Наприклад, усім відомо, що вода – джерело життя. Але чому саме? Спробуємо розібратися.

   За даними вчених, людина не може прожити без води й декілька днів без того, щоб не нашкодити своєму здоров’ю. І це не дивно, адже наше тіло складається з великої кількості води.

   Без води неможливо виростити врожай та розводити свійських тварин. Тому наші предки селилися біля водойм, копали криниці.

   Кожна рослинка, кожна травинка, кожна квіточка прагне води. Не може вона жити без неї. Не виросте деревце, не попивши води. Не зацвіте кущик калини біля хати, як не напоїть його дощик. А пшеничка у полі не достигне, якщо у грунті не буде води.

   Зараз питна вода доступна нам у будь-яку хвилину. Можливо, через це ми й не усвідомлюємо її цінності. Ми не звикли економити воду. Можемо відкрити кран й вилити значно більше води, ніж потрібно. А якби ми жили десь в Африці, де людям доводиться щодня проходити декілька кілометрів до колодязя, то ставлення до води змінилося б.

III. Підсумок уроку.

– Чого найбільше чекає Земля? (Дощику).

– Закличка.

 Іди, іди, дощику,

 Зваримо тобі борщику

 У полив’янім горщику.

 Мені каша, тобі борщ,

 Щоб сильніший ішов дощ.