Закріплення знань про речення, розвиток вміння складати казки, будувати речення, правильно інтонувати їх; розвивати усне і писемне мовлення, спостережливість, творчу уяву, фантазію.
Урок української мови
Тема. "Складаємо казку". Інтонування речень за метою висловлювання.
Мета. Закріпити знання учнів про речення. Вчити дітей складати казки, будувати речення, правильно інтонувати їх. Розвивати усне і писемне мовлення учнів, спостережливість, творчу уяву, фантазію. Виховувати любов до природи.
Обладнання і матеріали: в класі створена обстановка відповідно до осінньої пори - клас прикрашений осіннім листям.
Хід уроку.
І.Організація класу до уроку.
II. Актуалізація опорних знань.
Листя з лип та беріз осипається,
За стебло верболозів чіпляється
Стали трави , стежки золотими
А тоненькі гілки та й безлистими.
(Я. Купала)
- Яке почуття навіює цей вірш?
Прочитайте ще раз вірш.
- Чому дерева стали безлистими?
1. Гра "Відгадай з якого дерева листя?"
- Якими словами можна їх описати?
- І справді, весною і влітку зелене листя милувало наші очі, давало нам чисте повітря. Та прийшла чарівна осінь і перетворила яскраву зелень на золотисто-багряне різноколір'я. Безжальні вітри зірвали золотисте листя і кинули на землю. Що ж буде з ним? Чи завжди вони були такими? (Діти дають відповідь.)
III. Робота над новим матеріалом.
IV. Складання казки.
- Як ми розпочнемо нашу казку?
( На одному дереві жив-був листочок.) (жив-був собі листочок.)
( Золотистик, Барвик, Багрянець...)
(Звали його Золотистиком.)
- Давайте повторимо ці речення, що ми склали.
- Це буде зачин. А тепер будемо складати наступну частину.
(І листочок залишився на дереві зовсім самотній).
- Кого він міг зустріти?
(Діти фантазують, складають казку)
V. Зачитування зразка казки.
- Послухайте казочку, яку склали ваші попередники.
VI. Складання і розповідь казки учнями.
VII. Заслухування індивідуальних версій казки.
Мандри осіннього листочка.
Жив був собі на дереві листочок. Він був послушним і дуже цікавим сином свого батька Клена. Звали його Чомусиком. Ціле літо він був веселим і яскраво-зеленим .
Та непомітно підкралася чарівниця Осінь. Все навкруги перефарбувала у золотисто-багряні кольори. І Чомусик теж став золотистиком. Його брати - листочки поодинці, а то й парами почали залишати батька-клена. Лиш Чомусик залишився на дереві.
Сумно стало йому. Та довго сумувати не довелось. Надлетів його друг-вітерець і Чомусик , довго не думаючи, подався з ним у мандри.
В дорозі Чомусик зустрівся з журавлями , які сумно співали "кру-кру". Листочок запитав їх:
- Чому так сумно співаєте, адже так цікаво і весело мандрувати? Візьміть мене з собою.
- Весело Чомусику, коли мандруєш по рідному краю. А ми
летимо на чужину - відповіли журавлики. Дуже сумно нам покидати Батьківщину.
- На кого залишаю рідну матінку?
Листочок на мить застиг у повітрі, а потім легко , у повільному танці опустився на землю і щільно притулився до неї.
Журавлики в небі покружляли, прощаючись з Чомусиком. В сумному журавлиному "кру" листочкові чулося:" Бережи її братику для нас до весни. Прощавай , Чомусику".
VIII. Підсумок уроку.
IX. Д /3 Оформити складені казки у книжечки-саморобки.