Для докладного переказу обираю текст про гончарство, яке зародилося ще за часів Київської Русі. Учні не лише сприймають зміст для переказування, а й дізнаються багато цікавого про ремесла на Україні.
Іржавецький НВК «ЗНЗ-ДНЗ» І-ІІ ступенів
План-конспект
уроку української мови
у 8 класі
на тему:
Письмовий докладний переказ тексту з елементами опису процесу праці
Підготувала
Хоменко Н.М
Мета: удосконалювати вміння докладно переказувати текст, що містить розповідь про процес праці; удосконалювати культуру писемного мовлення; збагачувати лексичний запас учнів, виховувати поважне ставлення до людей та їхньої праці.
Обладнання: текст переказу, тлумачний та орфографічний
словники.
ХІД УРОКУ
І. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ
II. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Гончарі
Не боги знаходили і добували глину, тим більше не вони ліпили і випалювали горщики. Загальні гончарні форми брали початок ще з часів Київської Русі і навіть раніше. Проте кожний тип гончарних виробів мав свої особливості, зумовлені і місцевими традиціями, і сортом глини, і майстерністю гончара.
Тільки спеціалісти могли розібратися у сортах глини. Скажімо, полтавські гончарі розрізняли «піскувату» — піщанисту вогнетривку глину, «сипець» — сильно піщанисту глину, «жорстку» — велико-зернисту глину, «наглинок» — жовтувато-зелену глейку глину.
Гончарі використовували глину в чистому вигляді, а також у різноманітних сумішах. Її привозили з «глинища» і зберігали на подвір'ї. Чим довше вона там лежала, тим краще. За необхідності її заносили у майстерню і заливали водою.
Замішану, як тісто, глину били веслами, колотили дерев'яними молотками — «довбнями», «стругали спеціальними «стругами», зробленими з уламків коліс, або різали дротом. Після цього глину розкачували у різної довжини ковбаски.
Від них гончар відщипував шматочки і обробляв спочатку на ручному, а пізніше на важкому ножному гончарному крузі.
Після обробки вироби сушили на подвір'ї або в домашній печі.
Остання операція — випалення. Його здійснювали у гончарній печі. Вироби у піч ставили рядами, між якими були переділки. Необхідно було стежити за температурою. Випалення часто тривало близько доби і поділялося на три етапи: випалення на слабкому, середньому та сильному вогні. Вистигали вироби під нічним склепінням.
Чимало виробів покривалися поливою, яку одержували з піску та окису свинцю.
Для розпису використовували фарбу, яку наливали у коров'ячий ріжок, у вузький кінець якого було вставлено перо.
(234 сл.) За В. Супруненком
— До якого типу мовлення належить текст?
— Яка тема тексту та головна думка висловлювання?
— Визначте стиль тексту.
— Що ви знаєте про гончарство в Україні?
— Яку глину розрізняли полтавські гончарі?
— Звідки її привозили?
— Яка технологія підготовки глини до обробки на гончарних кругах?
— Що вам відомо про випалення виробів?
— Як їх оздоблювали?
1) З'ясуйте значення фразеологізму «Не святі горшки ліплять».
2) Розкрийте дужки, дібравши префікс у словах.
(3-,с-)находили, (ви-,ве-)палювали, (роз-,рос-)різняли, (при-, пре-)возили; (роз-,рос-)качували, (с-,з-)початку, (роз-,рос-)пис.
3) Поясніть орфограми у словах та словосполученнях.
Київська Русь, полтавські, подвір'я, випалення, жовтувато-зелена, коров'ячий.
Глейка — в'язка;
Дріт — тонкий прут з металу;
Полива — глазур.
Орієнтовний план:
1)Особливості гончарних виробів.
2)Сорти глини.
3)Технологія підготовки глини до роботи.
4)Обробка.
5)Сушка.
6)Випалення.
7)Полива.
8)Розпис.
III. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
Заключна бесіда
— Які труднощі ви відчували в роботі?
— Як їх подолали?
— Що, на вашу думку, вдалося, а що — ні?
IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготуватися до к/р.
Повт с. 10-41