Урок української мови у 8 класі на тему: "РМ №9. Усний стислий переказ тексту публіцистичного стилю"

Іржавецький НВК «ЗНЗ-ДНЗ» І-ІІ ступенів

План-конспект

уроку української мови

у 8 класі

на тему:

РМ №9

Усний стислий переказ тексту

публіцистичного стилю

                                                                                      Підготувала

                                                                                      Хоменко Н.М

Тема уроку: Усний стислий переказ тексту публіцистичного стилю

Навчальна мета: актуалізувати в пам’яті учнів відомості про науковий стиль мовлення; удосконалити вміння виконувати стилістичний аналіз тексту.

Розвивальна мета: розвивати усне мовлення, уміння виділяти головне в навчальному матеріалі, розвивати самостійне мислення.

Виховна мета: дібраним дидактичним матеріалом виховувати шанобливе ставлення до людини

Тип уроку: урок розвитку зв’язного мовлення.

Епіграф уроку:

Держава — це піч,

яка палає на одних дровах —

на людських!

Ч. Айтматов

Хід уроку

1. Повідомлення теми та мети уроку. (4хв)

          На сьогоднішньому уроці ми з вами проведемо усний переказ. Отож, розгорніть ваші зошити і запишіть тему (вчитель пише тему на дошці, а діти до зошитів).

2. Актуалізація опорних знань, перевірка домашнього завдання. (6хв.)

 Перевірка домашнього завдання

         На минулому уроці ви говорили про мовлення, стилі мовлення. Які ви знаєте стилі мовлення?

3. Робота з текстом

         Зараз ви прослухаєте текст. Вашим завданням буде його уважно слухати, визначити тему, головну думку, подумати , яку б назву ви дали цьому тексту і до якого стилю він належить.

"Ти знаєш, що ти людина..."

  Людина» — багатозначне слово. Воно позначає одну з істот на землі і водночас має піднесене значення всього загалу якостей і почуттів, які повинна мати

в собі ця істота. У такому випадку де слово пишуть з великої букви — Людина...

Що ж потрібно кожному з нас для того, щоб іменуватися Людиною? Одні скажуть — бути порядним і добрим, інші — мати купу грошей, треті дадуть відповідь: «Що потрібно? Нічого! Я маю руки, пересуваюся на двох ногах, значить, я і так людина. А з великої букви чи з малої — неважливо. Яка різниця?» Відповімо: різниця дуже велика. Пересуваються, вживають їжу, сплять всі живі істоти на Землі, але вони не

можуть називатися людьми. Від тварин нас відрізняють не лише анатомічні ознаки, навіть не розвинений інтелект. Нас відрізняє людяність.

Для того, щоб вважати себе людяними, ми повинні бути добрими, чесними, справедливими. Однак головне — любов до ближнього свого. Всі ми чули, що потрібно до інших ставитися так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Це означає, що на жодну хвилину не можна забувати: поряд з тобою є люди, яким, можливо, потрібна допомога, потрібне співчуття. Хто знає, може, співчуття чекають саме від вас? І саме від вас сподіваються отримати необхідну допомогу? Подумайте, перш ніж відвертатися; ви теж бували у ситуаціях, коли добра порада, ласкавий погляд були так необхідні! Так чому ж багато хто з нас забуває про це?

Розповідають, що іноді, коли на кішку нападають собаки, інші кішки починають захищати її, кидаючись у бій з суперником, набагато сильнішим від них. Слухаєш такі розповіді й дивуєшся: якщо навіть тварини захищають одна одну, то як же люди можуть лишатися байдужими до нещасть своїх .близьких? Однак не всі, далеко не всі. Знаємо випадки справжньої самопожертви, гідної звання "Людина". Це і герої війни, що йшли в атаку, перебували в нелюдських умовах для щастя майбутніх поколінь, і вірний друг, що ділиться останнім шматком хліба, ризикуючи залишитись голодним сам, і наша рідна матуся, яка ночами не спала, чекаючи нас із далекої поїздки, хвилюючись за нашу долю. Не обов'язково шукати приклади істинної людяності у книжках, у розповідях, можна озирнутися довкола, придивитися до близьких, до друзів, зазирнути вглиб власної душі і зрозуміти, що справжній некорисливий подвиг в ім'я людяності тут, поруч з нами.

Так давайте ж навчимося любити одне одного, поважати прагнення, думки й почуття людські, давайте віднині й назавжди за основу свого життя візьмемо правило діяти лише за законами честі, моралі — тими складовими, що і становлять основу того, що робить вас Людьми, — людяності. Тоді не вивикатиме війн, у небуття підуть сварки й суперечки, головною ж цінністю стане життя кожного із жителів планети. І звучатимуть у душах людей слова Василя Симоненка:

Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш про це, чи ні?

Усмішка твоя — єдина.

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

4. Мотивація навчальної діяльності,завдання учням. (4хв)

          Відповіді учнів на запитання. Складання плану. Придумування назви. Пояснення незрозумілих слів. Обговорення теми, що порушилась

5.Усне переказування тексту учнями

6.Завдання додому

Написати твір-роздум «Що я ціную в людях»