Урок "Урок до Дня знань: все, що сав у житті, він оддав для одної ідеї. В.Чорновіл"

Все, що мав у життю, він оддав для одної ідеї

 

 

 

Лиш боротись – значить жить!

Іван Франко

 

Мета уроку: розповісти 9-класникам про дисидента, одного із сподвижників становлення незалежної України, лідера українського народу В’ячеслава Чорновола.

 

Обладнання: портрет Чорновола, карта України, плакат „Життя В.Чорновола” у ребусах”, запис пісень „До українців” та  „Не пора, не пора” у виконанні гурту „Соколи”.

 

 

 

ХІД УРОКУ

 

Чи вартує на вашу думку у всій нашій області, по всьому Прикарпаття проводити у школах перші уроки – святкові уроки – саме про В’ячеслава Чорновола?..

Але перед тим, як ви дасте відповідь на це питання, пропоную послухати пісню Віктора Баранова „До українців”. Ви маєте перед собою листок – запишіть на ньому вирази, які вразять вас, схвилюють, зворушать.

„До українців”

 

Чи має якийсь стосунок ця пісня до В’ячеслава Чорновола?

Хто ж такий В.Чорновіл, що зробив він для Українців та України?

Розгадуємо ребуси, пов’язані із життям та діяльністю політика, коментуємо їх (вони заздалегідь вивішені на класній дошці, під плакатом – записи:

 

В’ячеслав Чорновіл

1937 – 1999

с.Єрки Черкащина

м.Бориспіль коло Києва

„Лихо з розуму”

Ґельсинська група

Мордовія РУХ Львів

Байкове кладовище

Герой України (посмертно)

 

 

Отже:

• один із найактивніших політиків, хто відстоював право України на свою державність;
• коли випала нагода, не побоявся взяти на себе відповідальність щодо проголошення Україною своєї незалежності;
• створив РУХ – організацію, яка ще в часи СРСР об’єднала українську еліту і боролася за право нації на самовизначення;
• дуже активно працював у Верховній Раді…

Згідні, що все це про В’ячеслава Чорновола? Так. Правильно. Все це про нього.

 

 

А тепер послухайте вірш Івана Франка „Цехмістер Купер’ян”.

Розповідь про цехмістра Купер’яна якось стосується долі Чорновола?

 

А ще я би хотів нагадати вам слова нашого Кобзаря, нашого Тараса Шевченка із поеми „І мертвим, і живим…”:

 

Доборолась Україна

до самого краю.

Гірше ляха свої діти

її розпинають.

Замість пива праведную

кров із ребер точать…

 

На жаль, побратими Чорновола мало думали про єдність, про державу. Кожен захотів бути лідером, мати свою партію – тому розтягли РУХ по частинах, а тоді й у державі не стало єдності.

А потім була смерть В’ячеслава Чорновола… Кажуть, якби він став тоді Президентом держави, Україна була б іншою, швидше б подолала розруху. Але історія не знає слова „якби”.

 

Знову вивісити ребуси, закривши написи.

 

Що ж ви дізналися нині про В’чеслава Максимовича Чорновола, які висновки можна зробити?

• героїв своєї держави треба пам’ятати;
• підтримувати розумних і талановитих людей, учитися в них;
• не йти на повідку у безвідповідальних людей (як це описав Іван Франко);
• докладати й самому зусиль, щоб піднімати свій авторитет, авторитет українців, своєї держави – України.

 

Мабуть, добре буде, коли ми урок про В’ячеслава Чорновола завершимо піснею на слова Івана Франка, яка у свій час була національним гімном українців.

„Не пора, не пора”.

 

 

Іван Франко

Цехмістер Купер`ян

Облягали ляхи місто

Десь в часі Руїни,

Штурмували брами й мури,

Підкладали міни.

 

Боронилося козацтво,

Й міщани не спали,

День і ніч гриміли з мурів

Пушки й самопали.

 

Але Купер´ян-цехмістер

Був за всіх завзятий,

Цеховому товариству

Нишком став казати:

 

"Годі, братця, нам на мурах,

Як сичі, сидіти,

Покажім, що й ми, міщанство,

Не страшкові діти!

 

Вдармо ніччю на їх табір

З крутого байраку!

Згиньмо або тих ляшеньків

Зотрім на табаку!"

 

Як згадали, так зробили,

Щастила їм доля,

І розбили вражу силу,

Як пух, серед поля.

 

Радість! Слава! Крик і гомін!

Збігаються в місті

Шевці, кравці, всякі справці —

Не сто і не двісті.

 

І вітають Купер´яна

З його вояками,

Як героя, всю дорогу

Всипали квітками.

 

А на площі чорна рада:

Взяли всі гадати,

Яку б тому Купер´яну

Нагороду дати?

 

Одні кажуть: "Чим він досі

Був у нас? Цехмістром!

Тепер його за заслугу

Виберім бурмістром!"

 

Другі кажуть: "Що, бурмістром?

Ми на се не згожі!

Най він буде комендантом

В огневій сторожі".

 

Треті кажуть: "Ні, панове,

Іншу раду маймо,

Купер´яну від нумеру

По дукату даймо!"

 

"Ні, ні, ні! — реве громада

Одностайним хором. —

За геройство гроші брати?

Ну, се був би сором!"

 

Знов незгода, знов гармидер,

Сяк і так міркують;

Що хто скаже, кличуть: "Славно!"

А інші кепкують.

 

Аж ось вискочив на лаву

Пузатий бурмістер

Та й закликав: "Най жиє нам

Купер´ян-цехмістер!

 

Дав нам бог такого мужа

Ворогів розбити,

Та не дав нам знать, яку б то

Честь йому зробити.

 

Гроші дати — сором брати,

Та й ми ж бідні люди;

На уряд його поставить —

Іншим заздро буде.

 

Поки він живий між нами,

То все нам завада —

То ж, панове цехмістрове,

Ось моя вам рада:

 

Зараз тут його убиймо,

На паль посадімо,

По смерті ж його оплачмо

І святим зробімо.

 

І насиплемо над тілом

Могилу високу,

Будем поминки справляти

Два рази до року".

 

"Славно! Славно! От так рада!" —

Всі враз загукали,

А цехмістра Купер´яна

Навіть не питали.