Урок "Усім смертям на зло" (до 85-річчя від дня народження В. Титова)

Про матеріал

Урок літератури рідного краю в 9 кл. на тему: "Усім смертям на зло" (до 85-річчя від дня народження В.Титова)

Перегляд файлу

Методична розробка

на тему:

«В.А. Титов «Усім смертям на зло»

Методична розробка

уроку літератури рідного краю на тему:

«В.А. Титов «Усім смертям на зло»

Клас: 9

Предмет: українська література

Тема уроку: «В.А. Титов «Усім смертям на зло»

Мета уроку: ознайомити учнів із життєвим та творчим шляхом краянина В. Титова; учити дев’ятикласників розуміти й відчувати потребу в пізнанні літературних імен Луганщини; формувати комунікативну (уміння спілкуватися усно й письмово), соціальну (робота в групі) компетентності; розширити кругозір учнів, розвивати пам'ять, увагу, творче мислення, читацький досвід та естетичні смаки, формувати власний естетичний світ; виховувати людяність, гуманізм, небайдужість до чужого болю, милосердя.

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть:

пояснювати основні етапи життєвого та творчого шляху письменника;
аналізувати твір;
допомагати й навчати один одного під час виконання групових завдань, роботи над міні-проектами;
порівнювати й узагальнювати матеріал теми;
відстоювати власну думку;
робити висновки.

Випереджаюче домашнє завдання: підготувати міні-проекти про В.А. Титова (кожна група одержала своє завдання), прочитати повість «Усім смертям на зло».

Обладнання: виставка книжок про письменників Луганщини, світлини, твори В.А. Титова.

Тип уроку: урок вшанування видатних людей нашого краю.

Міжпредметні зв’язки: історія, географія, краєзнавство.

Методи і прийоми: бесіда, проектна діяльність, робота з епіграфом.

Перебіг уроку:

Лише ті здатні цінувати життя,

кому доводилося бути на краю смерті.

Дж. Неру

.... я очень хочу, чтобы каждый оставил

на широком жизненном поле

свой светлый и добрый след.

В. Титов

І Мотивація навчальної діяльності.

Учні виражають свій настрій за допомогою дієслів хвилююся, радію, очікую, сподіваюся…

Учитель бажає всім успіху на уроці.

Усна відповідь на запитання «Від сьогоднішнього уроку я очікую…».

ІІ Підготовка до сприйняття матеріалу.нового

У житті кожної людини трапляються моменти, коли сили, здається, кидають тіло, коли бажання боротись і жити дорівнює нулю, коли весь світ іде тобі наперекір. І саме тоді відкривається так зване друге дихання, і ти, супроти всього світу, піднімаєшся і переборюєш найскладніші перешкоди, долаєш труднощі, а доля на знак твоєї перемоги подає тобі руку… Саме про такий людський характер і йтиме мова сьогодні на уроці.

ІІІ Оголошення теми уроку. Цілевизначення. (Цілі й план уроку зазначені в інструктивному листі).

Тож поговоримо про силу волі людини, про її можливості, про любов та волю до життя.

Чи може людина, у якої повністю ампутовано обидві руки, писати? Та не просто писати, а творити геніальні літературні твори? Наш земляк Владислав Андрійович Титов (звертається увага на портрет) на власному прикладі довів, що це можливо.

Його життя – це приклад життєвої боротьби й нескореності, приклад любові до життя.

Після уроку ви зможете:

-пояснювати основні етапи життєвого та творчого шляху письменника;

-аналізувати твір;

-допомагати й навчати один одного під час виконання групових завдань, під час роботи над міні-проектами;

-порівнювати й узагальнювати матеріал теми;

-відстоювати власну думку;

-робити висновки.

ІV Опрацювання навчального матеріалу. Уведення учнів у життєвий світ та творчу лабораторію митця.

1. Виступ груп. Представлення міні-проектів:

Під час виступу груп учні індивідуально працюють із таблицею. Подана в інструктивному листі.

І група – повідомлення учнів «Правильність обраного шляху».

ІІ група – повідомлення «Удар у шість тисяч вольт».

ІІІ група – повідомлення «Ромео і Джульєтта по-луганськи».

ІV група - повідомлення «Літературна діяльність».

Правильність обраного шляху (виступ І гр.)

Титов Владислав Андрійович народився 10 листопада 1934 р. в с. Калинівка Добринського р-ну Липецької обл. в родині хлібороба. Ріс хлопчик у дружній багатодітній родині, убираючи в себе любов до батьківщини, до рідної землі, до природи.

У 1935 р. закінчив школу, пізніше – Боково-Антрацитівський гірничий технікум. Працював на шахті гірничим майстром. Опанував основи шахтарської професії і зрозумів правильність обраного шляху. Пізніше він напише: «Мы, молодые ребята, были в лаве. Шахтер, которого мы увидели около неработающего комбайна, попросил нас: «Ребята, вы подержите пока спинами кровлю, я за стойкой сбегаю». Мы, конечно, сразу согласились. Так и стояли, пока этот шахтер не привел туда всю бригаду: вот, мол, поглядите, кого к нам потом начальниками пришлют. Так я впервые встретился с шахтерским характером - веселым, задорным».

Навчаючись в Антрациті, бере участь у художній самодіяльності, грає на акордеоні. Пізніше проходить службу у військах ВПС. Перші стрибки з парашутом. Після демобілізації отримує диплом, працює гірським майстром на шахті № 10 «Північна».

Майстер Владислав Титов у новому для нього колективі користувався заслуженим авторитетом і повагою серед товаришів. Про відповідальне відношення до справи й принципову позицію говорять рядки з його листа: «В эту смену, например, было много шума. В одном штреке нарушили правила безопасности, я взял и закрыл штрек, не разрешил работать, пока не наведут порядок. Ну, конечно, шум, ругань по моему адресу, мол, молод, зелен и прочее. Это ничего, сначала пошумят, потом спасибо скажут».

15 квітня 1959 р. молоде подружжя получає ордер на квартиру. В автобіографії Владислав Андрійович пізніше напише: «Шахта «Северная» встретила нас приветливо. Нам выделена однокомнатная квартира. Рита устроилась на работу в швейное ателье, я - на шахту горным мастером. Озеленяли и благоустраивали поселок, реконструировали шахту, и оба готовились продолжить свое образование». Із цих слів видно, що Титов вів активне життя.

…«Шахта навсегда осталась моей радостью и моей болью. И случись жизнь прожить заново, я бы ничего не стал менять в ней».

Удар у шість тисяч вольт (виступ ІІ гр.)

Сонячним квітнем 1960 р. гірський майстер рятує шахту від вибуху. Що ж відбувається того дня? Вагонетка з вугіллям, зірвавшись з рейок, ударила в електричний кабель високої напруги й пробила його. Коротке замикання – і ви-

січений вогник побіг по кабелю до трансформатора. Владислав Титов знаходився поряд. Він розумів: якщо вогонь перекинеться на трансформатор, відбудеться вибух на шахті і «золою могла б стати вся зміна, а може, і селище». Відключити струм часу не було, і гірський майстер, щоб не допустити вибуху, кинувся до щитка, прийнявши на себе удар у шість тисяч вольт.

Вибуху не сталося, але кабель продовжував горіти. Владислав проповзає декілька метрів і закриває своїм тілом вогонь. Прохідники знайшли його, коли той лежав бездиханний, винесли його тіло з шахти, припустили, що майстер мертвий, але виявилося зовсім не так. Загадкою для лікарів було те, що Титов не загинув, оскільки отримані травми були несумісні з життям.

Багато місяців медичні працівники боролися за життя мужньої людини. Було зроблено декілька складних операцій. Мистецтво лікарів і величезна воля, любов до життя Владислава Титова в результаті перемогли «всім смертям на зло».

Герой залишився живий, але з лікарні вийшов інвалідом. З першої ж хвилини Владислав Титов почав вести боротьбу за життя – велику й діяльну. Але як людина, у якої немає рук, зможе бути активною? «Зубами він вгризався в це життя», здійснюючи щоденний подвиг, не замкнувся зі своєю бідою, не відмовився від друзів, від любові.

«Ромео і Джульєтта по-луганськи» (виступ ІІІ гр.)

Вірш читає учениця напам’ять (мовою оригіналу).

Он так любил, чтоб песенно и шумно!

И напоказ не выставлять потерь,

А к людям – только радостно и умно…

Как пелось с вами рядом! Как везло!

В заблудших душах наступал порядок.

Вы – не в прошедшем.

Всем смертям назло,

Как прежде Владислав и Рита рядом…

(Кристина Носова, студентка з Луганська)

Владислав Андрійович згадував: «Я бы, конечно, погиб, если б рядом не было Риты. Гнали ее из больницы - она не уходила. Спала здесь же, рядом со мною - на скамейке, а порой и просто на полу. Она всегда была рядом. Одним словом, Рита спасла меня». А були вони ще зовсім молоді: їй - 21, йому - 25 років.

Вижити Владиславу допоміг сильний молодий організм. Знайти сили жити далі – маленька й тендітна жінка на ім’я Рита. Дружина.

Про те, що випало пережити Владиславу, подолати в собі й якою ціною, знали тільки двоє: він і Рита. Про те, наскільки необхідно було бути сильнішою за нього – знала тільки вона одна...

Рита розуміла, що допомогти може читання. Вона стала приносити Владиславу книги.

Згадувала сестра Владислава Титова Лідія: «Он должен был перевернуть страничку. Обычным способом – губами, как он это делал, – это сделать было невозможно: книжка – библиотечная. Увидев лежащий на столе карандаш, он берет его в зубы, переворачивает страничку книги, а на странице остается след от карандаша… Вот так возникла мысль – я могу научиться писать!»

…І він бере в зуби олівець і починає писати… Це було не один день, і не один місяць, а майже рік.

День за днем, шляхом титанічних зусиль, Владислав Титов доводив, що він може, а головне – зобов’язаний утвердитися в житті!

Так народжувалося нове життя Владислава й книга про неї…

Літературна діяльність (виступ ІV гр.)

Згадалося Владиславу, як у школі вивчали творчість Миколи Островського, його «Як загартовувалася сталь», і він, Владислав, вирішив почати писати. Але як?.. Він узяв у зуби олівець і писав рухом голови. Спочатку не виходило, проте тривалі тренування й сила волі виявилися сильнішими за інвалідність. Писав Титов по літері, по складах.

Першою пробою літературної творчості стала стаття й дві рецензії. І вже потім Титов почав роботу над своєю головною книгою. Про що писав Владислав Андрійович? Писав про пережите у важкі дні своєї долі, про те, як стрілки годинника рахували хвилини його життя. Він хотів усім розповісти, як труднощі не зламали його, не поставили на коліна, як він вистояв і знайшов себе, адже «найважче – відстояти своє місце серед людей, що живуть активним життям».

Російськомовна повість «Всем смертям назло», присвячена дружині, ставить і по-своєму вирішує етичні питання народного життя, розглядає проблеми сім'ї і взаємин різних поколінь, екології природи й душі людини. Інші твори: «Чибис», «Ковыль - трава степная», «Жизнь прожить…», «Раздел», «Грезы старого парка», «Полые воды», «Сапур-гора», «Баллада о бригантине», «Проходчики». Останній твір письменника, який залишився незавершеним, – повість «Рожь».

Владислав Титов відійшов у вічність 1 травня 1987 р., але його життя і творчість залишаються прикладом для всіх поколінь. Повість «Всем смертям назло» є актуальною й сьогодні. У ній яскраво показана велич людського духу й героїзм справжньої Людини.

Нагороди: Республіканська комсомольська премія ім. М. Островського, Лауреат літературного конкурсу ім. М. Островського, Обласна премія імені «Молодої гвардії», Лауреат Державної премії Української РСР імені Шевченка Т.Г. (1981 р.).

2. Робота над повістю «Усім смертям на зло»

1. Обмін враженнями від прочитаного:

- Що найбільше сподобалося у творі?

- Що вразило?

- Що для вac означає „жити”?

- Що означає „любов до життя”?

- Назвіть твори (українських та світових письменників), які об’єднані ключовою ідеєю любові до життя?

Метод «Мікрофон»

2. Як ви розумієте назву повісті «Усім смертям на зло»?

3. Створення «асоціативного куща».

За допомогою «асоціативного куща» створіть психологічний портрет Сергія Петрова (героя твору). Участь беруть усі групи.

С – сміливий

Е – енергійний

Р – рішучий

Г – героїчний

І – ініціативний

Й –

П – певний

Е – емоційний

Т – терплячий

Р – ретельний

О – організований

В – відважний, вольовий.

4. Вибірковий літературний диктант.

Вибрати ті поняття, які є складниками основи життя людини (за переконаннями головного героя). Що є зайве?

Праця, відповідальність, перемога, подвиг, родина, кохання, шлюб, достаток, багатство, гроші, успіх, воля, смерть, нескореність, війна, рідний дім, віра, характер, благородство, помста.

5. Які слова, на вашу думку, є ключовими в цьому творі.

Праця, воля, любов, родина – це основа життя, порятунок і необхідність.

3. Перевірка заповненої таблиці.

4. Коментування висловів, що є епіграфом уроку.

V Підсумок.

Що, на вашу думку, є життя?
Яким має бути життя кожної людини?
Чому життя є „найціннішим Божим даром”?
Чому необхідно понад усе цінувати кожну хвилину, кожну мить життя?

Учитель: Життя – неоціненний скарб. Дається людині один лише раз. За нього треба боротися можливими і неможливими засобами, вірити, бути сильними духом…

Вирішальним фактором у боротьбі за життя, за перемогу стають не матеріальні цінності, а духовні цінності людини, її воля. Письменник зображує не просто людину, а особистість, яка підноситься над оточенням і є хазяїном своєї долі.

Пам’ятайте про наших земляків, які своїм трудом прославляли й прославляють наш чудовий край!

VІ Рефлексія та самооцінка.

На сьогоднішньому уроці я:

дізналась (всь)…
зрозуміла (в)…
навчилась (всь)…

VІІ Домашнє завдання:

Обов’язкове: Дайте відповідь на запитання (усно): «Чи кожна людина може залишити слід на Землі?».

За бажанням: Напишіть свій трактат про волю до життя (технологія РАФТ: роль – люди; адресат – однокласники, сучасники; форма – есе; тема – усім смертям на зло).

Література

Велика українська енциклопедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gue.microdb.com/index.php?id=1368529476
Вторая родина Владислава Титова. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rakurs.pl.ua/luganchane/47383-vtoraja-rodina-vladislava-titova.html
Высота Владислава Титова. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.library.lg.ua/rus/izdaniya_materiali.php?filename...10
Жайвори над Луганщиною: Літературні портрети членів Луганської обласної організації Національної спілки письменників України. Частина ІІ. - Луганськ: Світлиця, 2004 – 344 с.

5. Имена на карте Луганска. – Луганск, ООО «Виртуальная реальность», 2011 – 496 с.

Литературная Луганщина: Вып. ІІ: [Сб. библиогр. материалов жизни и творчестве писателей Луганщины и их произведения] Сост. Н.В. Ночовный; Вс. ст. О.Л. Бишарева. – Луганск: Ред. Изд. отдел облуправления по печати, 1992 – 192 с.