Урок "Усний виступ - промова на захист природи"

«Все живе – прекрасне» (Д.Даррелл)

 

Тема:  Усний виступ – промова на захист природи.

 

                                                   Не для того ми розмірковуємо, щоб знати,

                                                   Що таке доброчесність, а для того, щоб стати

                                                   Хорошими людьми.

                                                                                                                Аристотель.

Мета: навчити висловлювати власні думки, формувати уміння відстоювати 

гуманістичні ідеї; виховувати прагнення до мовленнєвого удосконалення, виховувати свідоме ставлення та розуміння актуальності проблем збереження навколишнього світу й любов до природи.

Обладнання: портрети авторів віршів й висловлювань, що будуть звучати на уроці, картини із зображенням природи.

Тип уроку: розвитку мовлення.

 

ХІД УРОКУ

 І. Мотивація навчання.

 Підготовка до сприйняття теми. Вчитель роздає картки і пропонує учням виразно прочитати уривки з творів про природу із зібраної вчителем збірки «Мене до свого лона знов, Природа, пригорни!» (Учні вгадують авторів і назви творів)

                                         Йоганн Гете

        ПРИРОДА І МИСТЕЦТВО                                         НА ОЗЕРІ

З мистецтвом наче й в розбраті природа,                 Нову поживу, свіжу кров

І все ж вони стрічаються щомить.                             Дай цей світ ясний.

Тоді й у мене в серці не щемить,                               Мене до свого лона знов,

Коли панує поміж ними згода                                    Природа, пригорни!

 

Як совісних зусиль тобі не шкода,                             Гойда хвиля в лад веслу

То в слушний час з'єднає труд і хіть                          І в даль жене човна,

Тебе з мистецтвом, потім заблищать                         І пасмо гір крізь хмарну млу

У творі й вільної природи врода.                               Назустріч вирина.

(…)                Переклад Г.Кочура                                (…)           Переклад Г.Кочура

 

Джеральд Даррел

БАЛАКУЧІ КВІТИ

… Ти не уявляєш, які жорстокі всі складноцвіті – айстри, стокротки тощо. Це грубі, приземлені квіти, і не годилося тулити до них таку аристократку, як троянда. Коли її принесли сюди, вона була геть зів'яла, непомітна між айстрами. На щастя, я почула їхні голоси, доки дрімала тут. Завели розмову жовті айстри, вони завше войовничі. Я не знаю, про що вони балакали, але звучало страхітливо. Спершу я не втямила, до кого вони звертаються, думала, просто сваряться. Я підвелася з ліжка і побачила цю бідолашну троянду в брутальному оточенні, виснажену, змучену. Зразу ж витягла її, поставила окремо, додавши у воду півтаблетки аспірину. Аспірин підживлює троянди. Срібні монетки – для хризантем, аспірин – для троянд, бренді – для пахучого горошку, цитриновий сік – для м'ясистих квітів на зразок бегонії. Отож, коли її було врятовано від айстр і підживлено, троянда воскресла і аж засвітилася вдячністю.

                                                                   Переклад Л. Гончара

 

Генріх Гайне

    Дні мої і навіть ночі                                               І мені здається: сам я

    Нині повні неспокою -                                           Соловейко і без краю

    Це весна в мої приходить                                      Тим трояндам про кохання

    В сни зеленою луною.                                            Мрійно, голосно співаю,

 

    Та ще дужче в них лунають                                   Поки сонце не розбудить

    Співи птиць, і ще ніжніше                                     І мене не привітають

    Теплий вітер у діброві                                            Інші солов'ї, що в небі

    Запахом фіалок дише,                                             За вікном моїм літають.

  

    Червоніш цвітуть троянди                                                  Переклад В.Сосюри

    В ореолі золотому,

    Наче ангелів голіки

    В молитовнику старому.

 

Редьярд Кіплінг

МАУГЛІ

          Закон Джунглів, який ніколи не наказує нічого безпідставного, забороняє полювати на Людину, за винятком тих випадків, коли звір учить своїх дітей забивати. Але тоді він мусить полювати за межами ловецьких угідь своєї Зграї чи Племені. (…)

          Звірі ж пояснюють цей закон інакше: на їхню думку, Людина – це найслабша і найменш захищена істота, і тому чіпати її «не личить мисливцеві».

                                                                                          Переклад В. Прокопчика

 

Робернс Бернс

«МОЄ СЕРЦЕ В ВЕРХОВИНІ»

                   (…)

                   Прощавайте, сині гори, білії сніги,

                   Прощавайте, темні звори й світлії луги!

                   Прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї,

                   Прощавайте, буйні ріки й бистрії ручаї!

                   Моє серце в верховині і душа моя,

                   Моя дума в верховині соколом буя,

                   Моя мрія в гори лине наздогін вітрам,

                   Моє серце в верховині, де б не був я сам.

                                                            Переклад М.Лукаша

 

 

Ернест Сетон – Томпсон

                                             ЛОБО – ВОЛОДАР КУРУМПО

         Життя вовків тісно перепліталося з життям скотарів, тим – то не дивно, що вони прагнули будь-що і якнайшвидше спекатися зграї. Кожен скотар ладен був віддати чимало бичків за скальп бодай одного вовка.

         Тим часом сіроманці насолоджувалися полюванням, зневажаючи всі виверти мисливців. Вони ніби глузували з них, нехтуючи отруєною принадою, і збирали й далі, принаймні останні п'ять років, данину зі скотарів Курумпо в розмірі однієї корови щодня. Таким чином, здобич зграї за цей час становила, за грубими підрахунками, щонайменше дві тисячі добірних тварин.

         Застаріле поняття, що вовк завжди голодний і пожирає все поспіль, у даному разі не відповідало дійсності, бо ці свавільники були дорідні, вгодовані, ситі та ще й вередливі до харчу. (…) Відомо також, що вони не любили баранини, однак часто, розважаючись, загризали овець. Якось уночі, в листопаді 1893 року, Бланка і рудий вовк, охочі до таких забав, вигубили двісті п'ятдесят овець, навіть не скуштувавши їхнього м'яса».

 

Лі Бо

ПЕЧАЛЬ НА ЯШМОВОМУ ГАНКУ

На яшмових сходах                                              Дивлюсь крізь фіранку

Біліє холодна роса.                                               На місяць осінній печальний, -

Промокли панчохи.                                              На тихій воді він тремтить

Пливуть мовчазні небеса.                                    І повільно згаса.

                                                                                  Переклад Л.Первомайського

ІІ. Робота над темою уроку

Слово вчителя. Оголошення теми. (Імена письменників – на дошці, записані назви підготовлених промов, що містять заклики, лозунги. Учні записують їх до зошитів протягом розповіді).

         Тема взаємовідносин людини з природою завжди була актуальною для літератури, починаючи з фольклору. Митці або милувалися чудовими пейзажами, або з їх допомогою намагалися передати душевний настрій героя, або ж протиставляли природу й людину, аби підтвердити думку про необхідність, важливість гармонійного існування й розвитку. Для чого? Мабуть, для того, щоб кожен з нас визначив своє місце у цьому світі, сформував власне ставлення до природи, щоб протягом подальшого життя захищати її. Поки у нас є така можливість і час…

         На початку ХХ ст.. світ здригався від страждань, що принесли з собою революції та війни, людина прагнула щось змінити в житті на краще, самовизначитися. Письменники-анімалісти (ті, що зображають життя тварин) намагалися своїми творами не тільки захопити, викликати інтерес і любов до природи, але здатність розуміти її та захищати.

 

 

2. Повідомлення учнів про вклад письменників на захист природи.

         РЕДЬЯРД КІПЛІНГ (1865-1936)- англійський поет, драматург, романіст. У 1913р. отримав премію за внесок у літературу світу. У своїй поезії оспівував природу рідних місць й високі людські почуття.

         ДЖЕК ЛОНДОН (1876 – 1916) – американський письменник. Оповідання про вовків та собак, в яких природа або перемагає цивілізацію, або підкоряється їй.

         ДЖЕЙМС КЕРВУД (1878 -1927) – канадський письменник, натураліст. Написав 25 романів, найкращі повісті про тварин: «Казан» (трагічна історія напівсобаки – напіввовка) та « Грізлі» (мисливець полює на грізлі Тера, але, захоплений силою й дивовижною пристосованістю цієї тварини до життя, відмовляється від вбивства), в яких автор закликає мисливців не знищувати тварин без потреб, вчить любити, пізнавати й розуміти природу.

         АНТУАН ДЕ СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ (1900- 1944) – французький письменник. У його казці «Маленький принц» висловлено важливу думку: потрібно не тільки годувати тварин, будувати для них зручні домівки, а й приручати – тобто наблизитися до братів наших менших, робити так, щоб вони раділи тобі: це потребує особливого таланту – таланту серця.

         МИХАЙЛО ПРИШВІН  (1973 – 1954) –  російський   письменник –натураліст. В 30-ті роки він розповідав про творчість людини щодо природи – про благоустрій  заповідників,  звіроферм. « В наш час заповідні куточки потрібно охороняти, і де немає лісів, - насаджувати…» - актуально звучать ці слова і сьогодні.

 

        Слово вчителя Поети на початку ХХ ст. зверталися до образів природи, щоб краще виразити почуття, думки, настрій або пояснити своє ставлення до світу. Вірші Роберта Фроста (США), Юліана Тувіма (Польща),Шарля Бодлера (Франція), Сергія Єсеніна, Олександра Блока, Івана Буніна, Бориса Пастернака (Росія) та інших поетів увійшли в скарбницю світової лірики.

         Люди ХХ століття зрозуміли те, що уся Земля й будь-яка людина нероздільні. Земля, котру потрібно зберегти від загрози знищення. Кожна людина, якій необхідні права на вільне й достойне життя.

          Давайте й ми з вами зробимо внесок у цю благородну справу: кожен складе свою збірку віршів або висловів про природу з вступним словом-промовою на її захист та ілюстраціями.

 Слово вчителя. Майстерність виголошення промови залежить, головним чином, від самовпевненості й віри у справедливість того, про що говорить оратор. Так, слово має велику силу у боротьбі за ствердження гуманістичних ідей у цьому житті. Ми – діти природи. І сьогодні, захищаючи її, ми захищаємо майбутнє!

 Оцінювати майстерність проголошення промови за такими критеріями:

1. Логічність побудови (вступ, аргументи, висновки).
2. Оригінальність прикладів, ерудиція.
3. Стилістичне, художнє оформлення.
4. Переконливість.
5. Ясність та виразність вимови, сила, емоційність та висота голосу, чіткість дикції, монотонність чи жвавість промови, уміння «тримати паузу» співвіднесення жестів і міміки.
6. Емоційність, ясність, стислість, простота мовлення.

3. Читання власних поезій про природу.

4. Складання промов на захист природи.

5. Виступи учнів із промовами.

6.Висновки. Обговорення виступів.

ІІІ. Підсумок уроку.

Домашнє завдання: удосконалити тексти промов й дописати їх у підготовлені збірки.