Урок "Узагальнення з теми:"Антична цивілізація""

Підготував: Дзядевич Кирил. Узагальнення з теми: «Антична цивілізація»

Давній Рим

Заснування Риму- 21 квітня 753 року до н.е. Після загибелі Трої Еней - син богині Венери,подолав довгий шлях і прибув до Італії. Там він,одружившись із донькою місцевого царя Латина Лавінією ,заснував царство,столицею якого стало місто Альба-Лонга. Чотирнадцятий наступник Енея,цар Нумітор, був скинутий з престолу братом та ув’язнений. Дочка Нумітора мала двох синів-близнюків- Ромула та Рема. Боячись помсти , новий цар наказав кинути їх у Тибр. Кошик з немовлятами хвилями винесло на мілке місце біля пагорба Палантин, де вони були вигодувані вовчицею, допоки їх не знайшов пастух Фаустул, в домі якого вони і виросли.

Рим був розташований на семи пагорбах: Авентин. Капітолій. Целій. Палатин. Вімінал. Квіринал. Есквілін

Форум. Центром громадського та духовного життя Риму був Форум-ринкова площа , збудована між пагорбами Капітолій та Палантин . Тут розглядали судові справи та укладали торгові угоди.

Тріумф. Всенародним видовищем був тріумф – урочистий в`їзд полководця – переможця до Риму і ритуальна процесія до храму Юпітера Капітолійського. Тріумфатор у розшитому золотом одязі, прикрашений атрибутами Юпітера, їхав по місту у колісниці, запряженій четвіркою коней. Перед ним везли здобич, зображення захоплених міст, таблички з назвами підкорених країн і народів, вели їх володарів , яких потім саджали до в'язниці і вбивали.

Розваги римлян. Найпопулярнішими були гладіаторські бої , які брали початок ще від етруських поховальних звичаїв. До середини ׀׀׀ст. до н. е. вони перетворюються на публічні видовища , що проводилися в амфітеатрі. Бої могли тривати дуже довго. На штучних озерах інсценувалися знамениті морські битви. З початку ׀׀ст. до н. е. у звичку входить цькування диких звірів , яке теж проводили в амфітеатрі. Іноді це було просто полювання на безпечних тварин, а іноді звірів нацьковували один на одного або на людей.

Житло простих римлян. У період Римської імперії в містах будували дешеве житло — інсули (багатоповерхові цегляні житлові будинки з квартирами, що здаються). Житлові приміщення розташовували на верхніх поверхах трьох-, чотирьох-, п'ятиповерхових блоків, що мали свої сходи. Фасади набули вигляду багатоповерхових житлових будинків з вікнами, що виходили на вулицю. На перших поверхах інсул розташовували торгові приміщення — таберни, господар яких проживав тут же, на антресольному поверсі. Інсула — суто римське явище.

Житло багатих римлян. Житлові споруди римлян розділяються на міські і сільські будинки-вілли. Поява заміського будинку пов'язано потребою у відпочинку городян від шуму і гармидеру мільйонного міста. Міський житловий будинок багатого городянина — домус — створювався за єдиною схемою: вхідний вестибюль — атрій, має квадратний отвір в перекритті; таблініум — головне приміщення будинку, яке служило, спочатку в якості сімейної спальні і трапезної, а пізніше для ділових контактів глави сім'ї; потім двір — перистиль.

Еллінізм. Елліністичні держави

Утворення елліністичних держав. Александр Великий створив величезну імперію, але вона не була міцною. Підкорені народи неодноразово повставали. Після смерті Александра його воєначальники — діадохи — розпочали війну між собою за право володіти завойованими землями. У результаті імперія Александра розпалася на декілька монархічних держав, якими правили нащадки діадохів.

Елліністичні держави. Наймогутнішими серед них стали династія Птолемеїв, яка правила Єгиптом, та династія Селевкідів, під владою яких опинилися південь Малої Азії, Сирія, Месопотамія, територія сучасного Ірану.

Еллінізм — період в історії від смерті Александра Македонського у 323 р. до н. е. до 30 р. до н. е., коли остання з елліністичних держав була завойована Римською імперією. Населення елліністичних держав порівняно з попередніми часами стало більш рухливим:з’явилися нові та розширилися старі торговельні шляхи як у внутрішніх регіонах, так і між Європою та Азією;ремісники, архітектори, вчені та філософи, митці приїздили на запрошення правителів;люди вирушали в подорожі, щоб побачити далекі землі.

Кіммерійці, скіфи та сармати на територіях сучасної України

КіммерійціКіммерійці – кочовий іраномовний народ, який примандрував із Нижнього Поволжя у причорноморські степи у 9 ст. до н. е. й панував тут упродовж двох століть.

Особливості життя кіммерійців. Кіммерійці не будували жител. Кіммерійці носили шкіряні куртки, штани, чоботи і гостроверхі шапки. Першим про кіммерійців написав легендарний грецький поет Гомер (VIII ст. до н. е) в "Одіссеї", зокрема в епізоді про шлях Одіссея з острова Ея. Поселення кіммерійців були тимчасовими, в основному – табори, зимівники Їхнє життя збігало у нескінченній мандрівці степом або верхи на конях, або в кибитках, запряжених волами. Вони мали свої кузні і ковалів, які виготовляли залізні та сталеві мечі і кинджали, найкращі на той час у Стародавньому Світі. Самі вони метал не добували, користувалися залізом, добутим лісостеповиками або кавказькими племенами. Основою їхнього господарства було конярство. Те, чого не могли дати коні, кіммерійці завойовували.

Значну роль у житті кіммерійців відігравала війна. Панівне становище серед кіммерійців посідали кінні воїни. Вони були озброєні луком, кинджалом, мечем, кам'яним або бронзовим молотком. Стріли виготовляли із залізними та бронзовими наконечниками. Завдяки широкому використанню заліза кіммерійці були непереможними воїнами, Їхнє суспільство складалося з племен, об'єднаних у союзи на чолі з царями-вождями. Панівне становище тут посідали кінні воїни.

Скіфи. Скіфи — екзоетнонім грецького походження, який у сучасній науковій та художній літературі застосовується до практично всіх племен, що мешкали у VII—III ст. до н. е. на землях сучасної України від Дунаю до Дону, всю цю територію Геродот називав Велика Скіфія. 

Особливості життя скіфів. Війна для скіфів була головним заняттям, джерелом збагачення. Усе їхнє життя було пронизане військовими традиціями і звичаями. Основною зброєю був лук складної конструкції: за невеликих розмірів він відзначався далекобійністю. Ударну силу складала кіннота. Головним засобом захисту воїна-скіфа був панцир, хоча використовувалися і звичайні шкіряні куртки. У VI ст. до н. е. Скіфія розділилася на три царства, одне з яких було головним, але кожне царство мало свого царя. Переміщення політичного центру скіфів у Нижнє Подніпров'я і степовий Крим надало їм можливість контролювати торговельні шляхи, які сполучали античний світ із землеробськими районами Лісостепу. Встановлення такого контролю сприяло значному збагаченню скіфської знаті.  У 512 р. до н. е. скіфи, об'єднавшись із сусідніми народами, перемогли перське військо на чолі із царем Дарієм І.

Розквіт Великої Скіфії припадає на часи, коли там правив цар Атей, який загинув у віці 90 років у битві проти Македонії 339 р. до н. е.  Провідною господарською галуззю було скотарство. Воно забезпечувало людей усім необхідним для життя: м'ясо, молоко, шкіри.  Скіфська біднота й перетворені на рабів полонені працювали в господарстві багатіїв. Скіфи вірили в існування багатьох богів. Головними вважалися богиня домашнього вогнища Табіті та повелитель неба й родоначальник скіфів Папай.

Сармати Історичній науці не відома самоназва сарматів. Греки та римляни називали сарматами або сірматами кочові племена, які запанували в українських степах у III ст. до н.е. На думку лінгвістів, слово «сармат» походить від давньоіранського слова «саоромант», що означає – «підперезаний мечем.

Легенди про сарматів Античний історик Геродот свідчить, що пращури сарматів проживали на схід від скіфських племен за річною Танаїс (Дон). Геродот наводить легенду про походження сарматів – нібито сармати – це нащадки скіфів  та амазонок, і головна різниця між племенами була в тому, що сарматам не вдалося добре вивчити мову своїх батьків, «тому савромати розмовляють скіфською мовою, яка здавна є зіпсованою»Сарматські племена належали до центральної частини кочовогоііраномовного світу, які проживали у I тис. до н.е. в степах між Алтаєм та Дунаєм. Наймогутнішими сарматськими племенами були язиги, роксолани, аорси, сіраки та алани. У сарматському суспільстві велику роль відігравали жінки. Не випадково грецькі історики називають сарматів «підданими жінок». 

Особливості життя сарматів Велику роль у політичному житті сарматів відігравала військово-племінна верхівка. Широко використовувалася праця рабів. Сарматське суспільство багато в чому нагадувало скіфське. Основним заняттям сарматів було кочове скотарство. Також вони полювали в степах на диких звірів. На початку нашої ери частина сарматів перейшла до осілого способу життя й стала хліборобами. Велике значення в житті сарматів мали війни. Вони спонукали до створення великих племінних союзів. Зазвичай сарматські воїни були вдягнені в шкіряні або металеві шоломи, панцирі, озброєні щитами, луками, списами та мечами. їхнє військо складалося з важкоозброєної піхоти та кінноти, яка відігравала вирішальну роль у воєнних діях сарматів.

Грецькі міста-поліси Північного Причорномор’я Античні грецькі колонії: Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапей, Феодосія, Фанагорія, Танаіс і інші. Тіра, засновані у другій половині VI ст. до н. е. Головною причиною колонізації була примусова еміграція частини вільного населення з рабовласницьких держав Греції. Найбільше переселялося сюди греків з Мілета та інших малоазійських грецьких міст.  Північне Причорномор'я вабило греків своїми хлібними, рибними та іншими багатствами.

Воєнні сили сарматів. Наймогутнішою державою в Північному Причорномор'ї було Боспорське царство (єдина держава з монархічною формою правління), яке виникло близько 485-480 рр. до н.е., коли було об'єднано в одну державу міста Пантікапей, Фанагорія, Гермонаса, Тірітака та ін., що були розташовані по обидва боки Боспору Кіммерійського.

Торгівля сарматів. Важливу роль відігравала торгівля з Грецією, хорою та з варварськими племенами. Значних обсягів торгівля хлібом досягла вже в IV ст. до н,е. Відродження хлібної торгівлі після тимчасового спаду відбувається в ІІ - III ст. н.е. Важливими статтями експорту були також солона риба, худоба, продукти тваринництва, мед.

Освіта. Більша частина населення міст-держав була грамотною. Діти вільних громадян отримували початкову освіту (читання, письмо, лічба). В одно - або дворічних школах діти вивчали риторику (мистецтво красномовства), філософію, музику.

Дякую за увагу!Приєднатися до виконання тесту на сайті naurok.ua за посиланням join.naurok.ua і ввети код 1089568 та прізвище і ім’я фбо скануйте QR-код