Тема.             Віктор Близнець повість-казка “Земля Світлячків”.

  “Невидимий поріг між казкою й життям...”

 

 

Мета:  познайомити учнів з коротким біографічними відомостями про письменника, удосконалювати вміння й навички виразного читання та переказу художнього твору на основі прочитаної повісті-казки;

виховувати любов і повагу до ближнього, уміння бути людиною серед людей, іти на самопожертву заради ближнього, розвивати усвідомлення того, що людині необхідно мати мету в житті; залучити дітей до літературної та театральної творчості як одного із засобів виховання творчої особистості.

 

Тип уроку:   комбінований

 

Обладнання: поробки з дерева, колекція жуків-світлячків, поробки з бісеру, ілюстрації до твору, підсвічники, свічки, твори В.Близнеця.

 

Учні, задіяні в підготовці і проведенні уроку:

Сиз ХІІ.

Вертутій.

Варсава, лунаристи.

 

Х І Д      У Р О К У

 

Записи на дошці

Віктор Близнець

 

(1933-1981)

 

“... людина з роками розгублює величезні, закладені самою природою багатства свого фантастичного світу. А хто зумів зберегти, той щасливий. І хто більше збереже – надовше, – той щасливий”

В.Близнець

Обережно – життя!

В нього треба ввіходити чистими.

У гаях солов’ї в срібні ночі піснями дзвенять.

Зачарований гай ловить місячні промені

листячком,

І квіток запашних серенади любовні бринять.

Обережно – життя!

Відчуваєш його кожним подихом.

В таємниці своїй неповторним явися і будь!

Обережно – життя!

Не зганьби, не знеслав, не забудь!

Обережно-життя!

В нього треба ввіходити чистими.

Поміж сліз і роси туманіє дорога судьби.

В полі зору доби, у промінні тепла

материнського

Обережно ідіть у безстрашшя його чистоти.

Олеся Омельченко

 

Усі ми родом із дитинства – чарівної, загадкової країни, де живуть казки. На диво багатий той світ – світ казки. Наш народ, живучи на Землі тисячі років, створив їх незліченну кількість. А творячи, вплітав у їх канву добро й мудрість, які є основою життя.

Найталановитіші сини народу нашого – майстри слова, узявши за приклад  народну казку, створили казку літературну.

  Назвіть  українських письменників-казкарів 19-20 століття та їх казки.

/Відповіді учнів/

П.Тичина “Івасик-Телесик”, Петро Панч “Казка про двох братів і їх сестричку Івану”, Н.Забіла “Хатинка на ялинці”, “Пригода з автобусом”, О.Іваненко “Лісові казки”, “Джмелик”, “Едельвейс”, М.Стельмах “В їжаковім вітряку”, П.Воронько “Казка про Чугайстра”, “Чотири вітри”, “В.Бичко “П’ять казок”, “Лісова перепустка”, Гр.Тютюнник “Степова казка”, В.Симоненко “Цар Плаксій та Лоскотон”, “Подорож у країну навпаки”.

На жаль, дуже мало відомо нам про твори цього літературного жанру та людей, які в ньому працювали.

Цей урок допоможе нам ліквідувати ще одну білу пляму на літературній карті України.

Індивідуальне завдання

Коротка розповідь учнів про вітчизняних письменників-казкарів (19-20 ст.)

 

Одним із когорти письменників-казкарів є В.Близнець. Саме про нього і його повість-казку “Земля Світлячків” ми поведемо розмову на нашому уроці.

Робота в зошиті (число, вид роботи, тема)

Завдання

1. Ознайомитися з біографічними відомостями.
2. Заповнити літературну карту.
3. Дати усні відповіді на питання.

 Які, на вашу думку, риси характеру, вдачі повинна мати людина, що присвятила себе справі писати для дітей?

У чому полягає “дорослість” повісті-казки “Земля Світляків”?

/Відповіді учнів/

Учитель /висновок/

Бережіть чистий світ перших вражень – золотий набуток відкритого навстіж вашого серця і вчіться знаходити  збирати перлини життєвого досвіду й мудрості.

Вірш “Обережно – життя!” /Виразне читання/

Учитель  Ви готові до пошуку – тоді в мандри? Ступімо на поріг між казкою і життям.

З’являється Сиз ХІІ

Учитель

• Добридень, пане Стовусе Сизе ХІІ. А чи можна завітати до вашого музею?

Сиз

• Добридень, гості дорогі. Прошу. (Запалює свічку, ставить на стіл).

/Розповідь про музей світлячків від першої особи/

Учитель

• Дякуємо, Сизе ХІІ за вашу цікаву розповідь.

Робота в групах

Підготуйте коротку емоційну розповідь про музей світлячків, яка б зацікавила того, хто не відвідував цей музей.

Запитання до Сиза від представників групи.

 Шановний Сизе, на що ви сподівалися, про що мріяли, збираючи свою дорогоцінну колекцію?

Учитель

  А що б іще міг зробити Сиз, маючи колекцію світлячків?

/Відповіді учнів/

Учитель

Варте захоплення й похвали ваші прагнення. Нехай і ваш вогник завзяття й неспокою не згасає й запалює інших.             

 

/Сиз виходить. Заходить Вертутій із млинком/

Учитель

• А ось іще один мешканець Землі Світлячків. Чи впізнали його? Хто це?

Пане Вертутію, ми знаємо, що ви теж колекціонер.

Розкажіть, будь ласка, про своє захоплення.

/Розповідь учня від першої особи/

Учитель.

• Дякуємо, пане Вертутію, за вашу розповідь.

 Усі ви знаєте, що Вертутій подарував цей млинок Сизові. Як на вашу думку, що він означає?                             /Відповіді учнів/

Учитель.

• Так, дійсно, він символізує силу волі й духу, незламність у боротьбі з перешкодами, які з’являються на шляху того, хто йде до високої мети.

А лісовим мешканцям довелося проявити і утвердити ці без перебільшення героїчні риси характеру, захищаючи власне життя і життя рідної землі від володаря Щербатих гір Магави та його війська.

1. Представником яких сил є Магава?
2. Про що мріяли темні сили? Що вони робили на нових землях? Яку мету переслідували?
3. Один із героїв твору так сказав про перевертнів: “... де сила, вони обминають, де бачать, що подужають, - туди всією ордою”. Як це характеризує завойовників?
4. Що робитимуть далі завойовники, коли підкорять усі землі?
5. На що натякає, про що змушує замислитись вдумливого читача письменник?

/Відповіді учнів/

Учитель

Висновок Перемагає тільки той, хто палає чистим вогнем, а вогонь темний – заздрість, ненажерливість, войовничість – нищить спочатку тих, хто довкола, а зрештою і того, у кому він палає.

Є ще два образи, на які б  хотілося звернути вашу увагу.

Це вірна товаришка і помічниця Сиза зозуля та онук Вертутія Чублик.

  Скажіть, чому ці герої повісті – казки загинули?

Яка риса характеру виділяє їх з-поміж інших? (Самопожертва)

Хто ще з героїв має таку рису? (Мармусія)

А як ви розумієте це слово – самопожертва?

Що дає людині і що забирає в неї здатність до самопожертви?

/Відповіді учнів/

Висновок

Такі люди гідні поваги і пам’яті, можливо, тому вони так довго живуть у серцях інших.

Безперечно, злі сили було переможено завдяки відвазі й самопожертві. Проте не обійшлося лісове братство без пана професора Варсави. Саме йому і його вихованцям я надаю слово.

Варсава /розповідь учня про академію та лунаристів/

Учитель

• Пане Варсаво, цей твір-казка, а в казці, як відомо, завжди присутня загадковість, містика, таємничість.

Чи не могли б ви нам хоч трішки розкрити таємниці сили вашої лісової братії?

Варсава: Гаразд, відкрию, а допоможуть мені мої учні (Стихії і числа)

Розповідь учнів про стихії (вогонь, вода, земля, повітря, камінь),які зображені в казці.

• Дякую за відвертість. Я знаю, що в деяких ваших учнів є неабиякий творчий потенціал. Може, вони нам його продемонструють?

/Учні читають власні вірші/

 

У зеленому лісочку,

Де шумливі віти,

У трухлявому пеньочку

Був музей відкритий.

 

Головним в тому музеї

Працював щоденно

Сиз 12-й – стовус –

Кожну ніч натхненно.

 

Світлячків любив дідок

Більш за все на світі.

Всім показував пеньок –

І малим, і дітям.

 

Жив у лісі Вертутій,

Як козак  хоробрий.

Майстрував він вітрячки

Всілякі дуже добре.

 

А  Хвороща-веселун

Дуже любив дині.

Сам великий,  як кавун,

Пригощав всіх чинно.

 

Так життя в країні тій

Проходило тихо,

Доки не настало в ній

Страшне чорне лихо.

 

Захотіли вовкулаки

Знищити країну.

Та народ був там хоробрий –

Не скоривсь, не згинув.

 

Попадало злеє військо

З високої кручі.

Більш не будуть чудовиська

Лякати і мучить.

 

Зажили лісовички

Знову мирно в лісі.

Знов співають вітрячки

Гомінкії пісні.

 

Засвітились світлячки

У  кожнім пеньочку…

Ось така чудна історія

Трапилась в лісочку.

Бондар Олексій

 

Серед  озер  чарівних ,у далі лісовій,

Народ маленький мешкав, веселий і незлий.

Та грозовою хмарою ввірвалася біда –

Напав печерний ворог, його вогонь й вода.

Вони лякали братство, вони крушили все,

Що на дорозі стало. І місто лісове

Магаві підкорити хотіли вояки.

Та їм на перешкоді з’явились світлячки.

Народ лісний безстрашний нелегко переміг.

Магаву скинув з кручі, тікають зі всіх ніг

Страховиська великі…Добро перемогло!

Від цього часу в лісі геть щезло усе зло.

Пурик  Олексій

Учитель

–   Пане Варсаво, у вас гарні й талановиті учні, бажаємо їм творчих успіхів.

Ось і підходить до завершення наш урок. І кожний на ньому працював так, як міг: хто розумом, а хто – серцем. І кожен отримав для себе урок.

 Які уроки життєвої мудрості ви взяли до скарбнички вашого життєвого досвіду?

(Короткі влучні вислови, афоризми, прислів’я і приказки)

Герої виходять до дошки.

• Панове добродії, ми дякуємо, що сьогодні ви допомогли нам зрозуміти прості істини і розібратися в них.

Читання художнього тексту /Уривок із повісті – казки/. Під час читання учні запалюють свічки. Після закінчення читання дарують світлячки з бісеру один одному)

Аналіз діяльності учнів на уроці, оцінювання.

Домашнє завдання

Прочитати повість Дмитра Ткача “Я – шестикласник”

 

          Додаток

(Стислий переказ тексту)

 

Прокинувшись, Сиз ХІІ (він роду Стовус),як завжди, устав, запалив трубку й відкрив зали свого музею. А на порозі вже стояли родичі – Вертутій та його онук Чублик – із роду Тривусів. Сиз повів гостей в зали музею, де зберігалася  дорога колекція світлячків і жителів підводного царства , які світились. Після цього він попросив свою сестру Мармусію (їй аж 97 років!) принести йому та дорогим гостям каву коро-хоро.

Вертутій та Чублик умовили Сиза попливти до їхньої оселі. Біля дверей Сизового дому вони побачили хижий погляд жовтих очей. Трохи налякані й спантеличені, Сиз та його супутники попливли до Верхнього озера. По дорозі  між Вертутієм та Сизом зав’язалась суперечка про те, хто з’явився перший – стовуси чи тривуси. Після примирення Сиз ХІІ розповів про перевертнів, які колись мешкали на берегах великого озера. Власник музею трохи погостював у своїх друзів та поплив додому, бо ранок  був не за горами.

У лісі почалася метушня: звірі тікали, птахи шукали іншу оселю в гаю. Навіть гриби пересувалися до озера. Лісові мешканці зібралися на раду до професора Варсави. Сиз та Чублик викликалися піти до епіцентру подій і королівським ходом попрямували до Щербатих гір. Їх здивувало, що від одного лише  дотику дерева в лісі перетворювалися на купку попелу. Враз наші герої побачили обертнів. Це були великі за розміром істоти, схожі на ведмедя з людською головою й великими жовтими очима. Сиз із Чубликом ледь утекли від страховиськ. Долаючи перешкоди, вони допливли до Верхнього озера й відправилися до професора Варсави на раду.

 Увечері до Сизового музею завітав дивний незнайомець. Проводячи екскурсію, Сиз помітив, що в кожній кімнаті незнайомців стає на один більше. У дванадцятій кімнаті їх було вже дванадцятеро. Злодії накинули на нього мішок, дали понюхати якогось зілля й кудись потягли. Опритомнів Сиз ХІІ у  ямі, де й почув розмову двох обертнів, з  якої дізнався, що ці гемони бояться чистої води та яскравого вогню.

 Власника музею розв’язали й потягли до Магави – злого отамана потвор. Представши перед Магавою, Сиз ХІІ побачив руйнівну дію темного вогню – він міг спопеляти з середини всі живі істоти. Нараз Сиз згадав про світлячка, який лежав у його кишені. Він вирішив скористатись страхом гемонів перед вогнем і, осліпивши їх, побіг до Кабанячої річки.Рятуючи господаря, у сутичці зі страховиськами гине відданий друг стовуса – зозуля. Почало сходити сонце (а всі лісові мешканці тоді засинають), і Сиз ХІІ упав на м’який мох.

  А тим часом сестра Сиза Мармусія побачила, що немає брата й попливла до Верхнього озера з Вертутієм і Чубликом, а потім  до Кабанячої річки, де побачили таку картину: сонний  Сиз лежить на мохові, а прямо на нього йдуть перевертні. Мармусія вистрибнула на берег з веслом і почала обороняти Сиза. Вертутій та Чублик затягли Сиза в човен, і всі друзі почали тікати. Після повернення додому Сиз, Чублик та Вертутій пішли на раду до професора Варсави. Пан професор вирішив, що Чублик та Сиз повинні привести обертнів до Верхнього озера, де буде готова засідка. Коли двоє друзів привели страховиськ до озера, лісове братство пішло в наступ – почало топили їх у чистій воді. У нерівній боротьбі гине Чублик. Чорні сили переможено, і лісове братство знову живе в мирі й злагоді. А над Сизовою хатинкою крутяться вже три млинки ,подаровані Вертутієм, – один за Чублика, другий за Вертутія і третій – на зло всім ворогам.

Переказ написали Лук’яненко Володимир, Ван Ганна