Урок " В.Г.Короленко "Сліпий музикант". Петро й Евеліна"

Зарубіжна література, 6 клас

Тема. В.Г.Короленко «Сліпий музикант». Петро й Евеліна»

Мета. Ознайомити з новими розділами, допомогти усвідомити ідейно-художні особливості твору; виховувати бажання допомагати людям з обмеженими можливостями.

Тип уроку: сприйняття й осмислення нового матеріалу.

1. Організація уроку.
2. Мотивація навчальної діяльності
3. Актуалізація мислення.

1.Індивідуальне опитування.

Розповідь про життєвий і творчий шлях В.Г.Короленка.

2.Вправа «Так чи ні»

1). Жанр твору «Сліпий музикант» -  роман.

2). Події твору відбуваються у Польщі.

3). Родина Попельських – українці.

4). Дядько Максим був понівечений в Італії.

5). Мати ревнувала до гри на сопілці Йохима.

6). Йохим раніше грав на гитарі.

7). Поруч з Попельськими поселилася родина Якульських.

8). У Якульських було двоє дітей.

9). Батько Якульський скорочено звав свою доньку Еля.

10). Дядько Максим запросив до будинку свого товариша Ставрученка із синами.

11). На могильній плиті Петро вразив усіх тим, що зміг прочитати надпис.

12). Дядько Максим відвіз Петра для випробування вчитися до Києва.

4. Спийняття й осмислення нового матеріалу

1.Асоціативний кущ.

2. Бесіда

3. Складання схеми з використанням символів ( перша зустріч – смайли, дружба – рукостискання, кохання – серце, щастя – маля)

4.Діаграма Венна

Спіьне – спілкування, музика, турбота, дружба, кохання.

Петро – сліпий, запальний, дратівливий, чуттєвий.

Евеліна – зряча, спокійна, врівноважена, співчутлива.

5.Життєва ситуація

Неважно, кем я был, и  день вчерашний

Быльём  порос, его уж не  вернуть;

Мелькнёт  лишь миг пред  взором тенью страшной

На «до» и «после» разграничивая  путь…

На «до», когда я был  почти ребёнок

Играл  в футбол, глядел  под ноги, вниз

И  проезжавший рядом «жигулёнок»

Добавил  слово «после» в мою  жизнь…

А «после» надо мною  были стены

И  незнакомый вовсе  потолок,

И  незнакомы были  перемены,

Благодаря  которым я умолк;

Лишь  голос мамы –  ласковый и нежный  –

Меня  вернуть спешил  с небытия –

И  синих взгляд очей  её безбрежных  –

Они  вдыхали снова  жизнь в меня!

 Другие  голоса – такие  были! –

Вступали  с мамой в отдалённый  спор:

«Ваш  сын – калека!» - просто говорили,

И  мамин голос: «Всё  – неправда, вздор!»

«Беду  тут просто криком  не прогонишь;

Постель  – его пристанище  навек!

Уж  мы то знаем, нас  слезой не тронешь,

На  что способен этот  человек!»

Что  ж, человек и вправду  так устроен –

Я  мог не дотянуть  и до утра,

Да  только оказалось  – нас-то –  двое! –

И, видно, просчитались  доктора.

 Возилась  целый год со  мною мама –

Руками  двигать пробовал  уже

И  заживали потихоньку  раны,

Остались  только те лишь, что в душе.

Однажды  взгляд соседа  я заметил

«Твоя, видать, заглохла  карусель…»

Я, разозлившись, сам  себе ответил:

«Я  – не калека! Я  – такой, как все!»

…А  после были власти  коридоры,

Казённые  улыбки и уют

И  мягкие, с ухмылкой, уговоры –

Мол, полно, батенька, таких  нигде не ждут!

Сам  удивляюсь – ну, с каким проворством

Форсировал  ступеньки, этажи,

Боролся  с окружающим притворством

За  это счастье под  названьем – жизнь!

Что  вынес я в грызне  и перепалках –

Такое  не покажут и  в кино!

Вот  это – тренировка  и закалка!

И  школа выживанья  заодно!

 Возможно, назовут – «богов  любимец»,

Иль  скажут – так  заложено в судьбе;

Теперь  ты – параолимпиец

И  жизнь твоя всегда  сродни борьбе!

А  я стою средь  всех на пьедестале  –

Пусть  по щеке прокатится  слеза!

Труды  свои, победы и  медали

Я  посвящаю маминым  глазам!

• Люди з обмеженими можливостями не потребують нашого співчуття, їм не потрібна наша жалість, вони такі ж, як і ми, їм тільки складніше, ніж нам, тому вони потребують нашої допомоги, а не жалю.

5. Рефлексія

1.Вправа  «Обери позицію»

2. Вправа «Продовж речення»

Щастя – це…

6. Домашнє завдання