Урок "В.Підмогильний. Роман „Місто“.

Практичний матеріал до уроку української літератури

(формування соціальної компетентності учнів)

Тема: В.Підмогильний. Роман „Місто“. Світовий мотив підкорення людиною міста. Зображення „цілісної“ людини: в єдності біологічного, духовного, соціального.

1.Епіграфи до уроку:

Блаженна людина, що насичується від плодів своєї праці і шукає в ній утіху. Характер подібний на дерево, а репутація - на тінь.

Ми турбуємося про тінь, а насправді треба думати про дерево.

Будь уважним до своїх думок. Вони - початок вчинків. Святе письмо.

1.Постановка проблеми, над вирішенням якої працюємо протягом уроку:

Який же Степан Радченко: позитивний чи негативний герой? Учні отримують індивідуальні картки „Кроки до життєвого успіху„, самостійно їх заповнюють протягом уроку.

(Орієнтовний зміст карток:

-вести здоровий спосіб життя;

-активна життєва позиція – запорука успіху;

-обрана професія повинна відповідати потребам душі…бо вона не тільки засіб виживання, а й самореалізації…)

 2. Аналіз епіграфів твору:

„Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола…“ Талмуд.

„Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло? “ (А. Франс „Таїс“)

Чому саме ці вислови використав автор як епіграфи?

3. Скласти порівняльну таблицю позитивних та негативних рис Степана Радченка. У чому вони проявляються?

• наполегливий • егоїстичний • талановитий • самотній • прагматичний • меркантильний • уміє аналізувати • корисливий • відповідальний • гордовитий • самоіронічний • критичний

4.„Мозковий штурм“:

Не обов'язково бути чесним. Головне вміти знаходити виправдання. Як саме стосуються ці слова Степана?

5.Дискусійне запитання:

Степан завойовник чи жертва міста („плюси“ та „мінуси“ його становища) Досягає матеріального добробуту … та не має поруч коханої жінки, близької людини, кому можна вилити душу, …та не має справжніх друзів. Стає відомим письменником… …за рахунок одного оповідання, а повість про людей так і не написана. Навчився гарних манер, вміє „подати“ себе у товаристві …але це лише маска, під якою все прораховується наперед.

6. Метод „Прес“. Створення схеми „цілісної“ людини.

 Учні відповідають, використовують схему методу „Прес“: Я думаю…Тому що…Наприклад…Отже…

7. Проектуємо життя Степана Радченка, який, приїхавши у місто, зумів зберегти душевну чистоту. Чого він зумів би досягти, а що, навпавки, ніколи б не отримав?

8. Утворіть асоціативні кущі із словами „село“, „місто“.

9. Скласти сенкан з одним із слів.

Міжпредметні зв’язки:

1. Порівняльний аналіз творів української літератури: новела „Інтермецо“ М.Коцюбинського та роман „Місто“ В. Підмогильного.

2. Група „Дослідники“ підготувала матеріал про інфраструктуру міста початку XX ст..

3. Група „Лінгвісти“ підготувала пояснення окремих слів Маргіна́л (від лат. margo - край, межа, кордон) -суспільний індивід - людина, що перебуває на краю, на межі різних систем - культур, соціальних цінностей, і яка зазнає їхнього суперечливого впливу. В індивідуальному плані - це особа, що має групову приналежність без групової ідентифікації. Поняття маргінал традиційно використовується для аналізу граничного положення особистості щодо якоїсь соціальної спільноти, що при цьому накладає певний відбиток на її психіку та спосіб життя. Урбаністика - наука про принципи просторового планування міст і селищ; цей термін зазвичай вживається як синонім просторового планування.

4. Група „Психологи“ допоможе учням „прожити“ лінію поведінки героя:

 -Чому саме такий шлях здобуття міста обрав Степан? Що могло бути основною причиною такого вчинку?

Поради психолога

Поради оптимістам

Оптимісти повинні пам'ятати, що песимізм того, з ким вони спілкуються, - часто лише маска. Зазвичай це тому, що колись з такою людиною сталося щось погане, з чого він зробив загальний висновок про світ: „Не треба ділитися з людьми своїм щастям. Його потрібно тримати всередині“. Таким людям просто варто показати, що не все так погано. І якщо з песимістом спілкуватися більш тривалий час і показувати йому, що світ не такий вже і чорний, то він поступово почне бачити його кольоровим. І не треба звинувачувати песиміста в поганому настрої - він має на це свої підстави. Згадайте депресивного ослика Іа. Стати таким його змусили обставини життя, адже він втратив свої частини тіла. І песиміст відчуває себе подібним чином. Йому здається, що коли він ділиться з людьми чимось добрим, то ніби втрачає частину тіла - частина самого себе. Але якщо песиміст буде постійно знаходитися в колі оптимістів, то почне отримувати від них їх радості і на власні очі побачить, як люди діляться між собою чимось добрим і нічого при цьому не втрачають, а навпаки - набувають.

Поради песимістам

Основна порада для песиміста - не боятися спілкуватися з людьми. Навчитися ділитися будьякими емоціями. Песимісти говорять переважно про погане. У багатьох заведено при зустрічі „плакати“, що немає грошей, здоров'я ... Це така психологічна гра, яка, як люди вважають, їх захищає. Це робить навколо них таку песимістичну територію, де в самій середині можна зберегти хоч трохи власного оптимізму, в якому вони ніколи не зізнаються. Тому в цілому в спілкуванні оптиміста з песимістом кожному є що почерпнути в опонента. Песимістам - навчитися відкриватися іншим людям, проявляти свої позитивні емоції, а оптимістам - навчитися більш вдумливо і ґрунтовно підходити до вирішення питань.