Урок "Великому сонцепоклоннику присвячується". Огляд життя і творчості М.М. Коцюбинського.

Тема:  «Великому сонцепоклоннику присвячується». Огляд життя і творчості М.М. Коцюбинського

Мета: познайомити студентів із життєвим і творчим шляхом письменника, висвітлити яскраві сторінки його життя, ідеї, пошуки та прагнення митця; розвивати культуру мовлення, мислення; виховувати любов до слова.

Тип заняття: урок-знайомство з письменником

Обладнання: портрет М.М. Коцюбинського, квіти, світлини, що ілюструють різні періоди життя митця

 

Хід заняття

 

…Сонце! Я тобі вдячний.

Ти сієш у мою душу золотий

Засів – хто знає, що вийде із

Того насіння?

Може, вогні?

М.Коцюбинський «Intermezzo»

 

І. Мотивація навчальної діяльності.

     Глибоким зором і пером тонким

Він слугував народові своєму,

Боліючи душею разом з ним.

М.М. Коцюбинський – письменник-патріот, дослідник життя, тонкий майстер художнього слова – саме таким постає він, Сонцепоклонник, перед нами, сучасниками. Високу оцінку творчості митця дав Симон Петлюра: «Коцюбинський, як ніхто інший з українських митців слова, мав талант до композиції своїх творів: в цілому він залишається неперевершеним серед інших майстрів українського слова. Значущість змісту, цікава новизна тем, оригінальність розроблення їх, глибоке розуміння психології героїв і, нарешті, яскрава барвистість, багатство мови створили Коцюбинському славу найкращого стиліста серед українських письменників. Його твори дають підставу поставити ім’я митця поруч великих письменників-психологів світової літератури, а як творець у слові краси природи, Коцюбинський є чи не найбільша величина в українській літературі. Любов до людини і глибока віра в неї – характерна і визначальна риса всієї творчості новеліста».

ІІ. Опрацювання нового матеріалу.

Тож сьогодні ми маємо гарну нагоду познайомитися із життєвим і   творчим шляхом письменника, намалювати живий, привабливий образ

М.М. Коцюбинського; відчути красу творів майстра слова.

 

1.Рольова гра (студент виступає в образі письменника).

У нас в гостях М. М. Коцюбинський. Надамо йому слово.

«Людська любов, і радощі, й жалі, і совість, що губилась на землі, - я в серце взяв, у світ поніс з собою.

Людяність і краса, народ, Україна - це мої улюблені теми розмов, вони завжди зі мною, як серце і мозок... У всіх моїх стосунках з людьми завжди пломеніла щира любов до людини, повага до її інтересів. Понад усе в житті безмежно любив Україну, її народ та мову, мав на меті переконати всіх, що українська мова - не „мужицька”, а мова, якою говорить великий народ.

Викладач: Щоб краще усвідомити і зрозуміти феномен Михайла Михайловича Коцюбинського, потрібно заглибитись у дивосвіт його життя. На занятті ви маєте можливість почути ряд цікавих повідомлень, які допоможуть  відкрити велич його місії не лише в українському, а й у загальноєвропейському контексті.

 

2. „Гірлянда асоціацій”

Методика проведення: цікаві факти із життя письменника пропонуються у вигляді   повідомлень студентів.

Завдання: слухаючи повідомлення про цікаві факти з життя письменника, створити його психологічний портрет.

 

Повідомлення:

1. М. Горький писав: „ М. Коцюбинський був один із тих незвичайних людей, що при першій же зустрічі з ними викликають благосні почуття задоволення: саме цю людину ти давно ждав, саме для неї у тебе є якісь особливі думки!” „Він якось особливо близький до хорошого, і в ньому кипить органічна гидливість до поганого. В нього тонко розвинена естетична чуйність до доброго, він любить добро любов’ю художника, вірить у його переможну силу...”
2. «Коцюбинський був щирий і простий у ставленні до людей, мав м’який, приємний характер, красиву зовнішність, був людиною високої культури. У нього, кажучи словами А. П. Чехова, все було прекрасним: і одяг, і думки, і душа, велич і краса якої відсвічується у його безсмертних творах”

   „Найбільше враження, - пише М. Микита, - зробили на мене його великі,     замріяні, глибоко проникливі очі. Він мав статну, вище середнього зросту, фігуру; красивої форми, чисто, до блиску, виголену голову, прекрасні вуса, які йому дуже йшли і прикрашали його обличчя. Одягнутий був у білий, елегантно пошитий костюм. Взагалі в його постаті, одязі, манерах було стільки простоти, скромності і в той же час відбивалось якесь внутрішнє благородство і привабливість. Рухи його були скупі, жодного зайвого жесту, голос проникливий, прекрасного баритонового тембру, який запам’ятовувався і глибоко западав у серце. Від першої зустрічі з Михайлом Михайловичем у мене залишилось враження про нього як про надзвичайно розумну, культурну, виховану людину».

3. „Квіти - це була його пристрасть і розкіш, і треба було бачити, як його очі іскрилися і гуляли з утіхи, коли переходив царинкою, засіяною сотками різних родів квітів... Не зміг здержатися, щоб не запитати когось про їх місцеву назву, яку не раз записував собі, додаючи до неї й ботанічну назву..,” - згадував В. Гнатюк.

4. „Високоінтелігенгний, умів вести і підтримувати будь-яку розмову так, що кожний мав задоволення розмовляти з ним. Усе делікатний, намагався ніколи нікого нічим не вразити...”

5. „Любив пристрасно природу... Любив добрих людей, любив приємне товариство... Незвичайно любив дітей і ніколи не пройшов коло них, щоб їх не зачепити, не заговорити, не пожартувати трохи.”

6. Безкорисний аж до пожертвування, все робив із внутрішнього переконання, а нічого з інтересу... Гарячий патріот, любив свій край і народ над усе, готов був йому віддати всі свої сили, всі свої знання, весь свій талант...”

7. У ставленні до рідних і друзів Коцюбинський постає перед нами як люблячий і уважний син, прекрасний батько, чуйний друг і товариш. У листах до дружини він часто запитує про успіхи і здоров’я дітей, просить написати, які привезти подарунки. Дуже турбується про здоров’я своєї старої матері.

8. „Мав тонко розвинений літературний смак, надзвичайну широчінь і толерантність в розумінні художніх явищ. Одного безпремінно вимагав від художника - безумовної щирості, маленької риси нещирості не міг пробачити.”

9. Дві хвороби підточили його здоров’я, були "зацікавлені”, за виразом Чехова, в його скорішій смерті: „сердечна жаба” (астма) й туберкульоз легенів...

10. Тато хоч був дуже хворий, але ніколи не жалів себе, не беріг. Любов до краси життя перемагала в ньому всі хвороби, - згадує про свого батька Ірина Коцюбинська.

 

 

Психологічний портрет М. М. Коцюбинського:

1. „... Був один із тих людей, що при першій зустрічі викликають почуття задоволення...”

2. „Тонко розвинена естетична чуйність до доброго...”

3. „Щирий і простий у ставленні до людей, приємний характер, красива зовнішність”

4. „У нього було все прекрасне: і одяг, і думки, і душа.”

 

5. „Надзвичайно розумна, культурна, вихована людини;’

6. „Квіти - це була його пристрасть і розкіш...”

7. „Високоінтелагентний, умів вести і підтримувати будь-яку розмову.”

8. „Пристрасно любив природу, добрих людей, приємне товариство.”

9. „Безкорисний аж до пожертвування.”

10. „Люблячий і уважний син, прекрасний батько”

11. „Мав тонко розвинений літературний смак, чуйність і толерантність у розумінні художніх явищ.”

12. „Будучи дуже хворим, не беріг себе.”

 

 Листування письменника

 

Методика: Учні зачитують листи Коцюбинського для кращого розуміння його життя.

Викладач: Листування видатних людей є особливо важливою сторінкою, яку ми перегортаємо, цікавлячись подіями з життя митців, їх взаєминами з іншими людьми, планами на майбутнє. Звичайно, простежити всю біографію на основі листів неможливо. Але нехай вони допоможуть нам сьогодні розкрити ще одну грань в житті М. Коцюбинського - кохання до жінки. Зі своєю майбутньою дружиною Вірою Устинівною Дейшею Михайло Михайлович познайомився в Чернігові. Протягом життя зберіг до неї найніжніші почуття любові, вдячності, поваги. Пропонуємо вам почути один із листів письменника до дружини.

Студент: „Сонечко ти моє! Ти мені світиш і грієш, - пише Коцюбинський. Твої листи для мене - половина життя. От нині достав листа від тебе - і так мені добре, так легко і весело. Я мало не з’їв того листа, таким він був мені солодким...”

Викладач: Життя дуже складне. І досить випробовує людину на витривалість, саможертовність, почуття обов’язку перед рідними людьми, коханими. 1908 рік був дуже важким для М. Коцюбинського. Вкрай виснажений службою, громадською роботою, знесилений хворобою він мріяв про відпустку, як про рятувальну соломинку. Але тяжким цей рік для письменника був ще з іншої причини. Драматичне кохання до Олександри Аплаксіної - маловідома сторінка життя М. Коцюбинського. Його листи до коханої стали бібліографічною рідкістю. Це - чималий том, роман у листах. Це - всесвітній пам’ятник чистому, щирому і великому коханню. У певний час Михайло Михайлович навіть думав розлучитися з дружиною і побратися з О. Аплаксіною. Проте сімейним обов’язок переважив. О. Аплаксіна пережила письменника на кілька десятків років, але так і залишилася до кінця життя самотньою. Новелу „Інтермецо ” М. Коцюбинський написав у один із найдраматичніших моментів особистого життя, вона є перлиною світової літератури. Саме в ній йдеться про події, вказані раніше. Тож відчуємо найпотаємніші порухи закоханого серця. Знову звернемося до листів.

 

 

 

Студент: Май. 1906. Чернигов.

     Доброго утра, Шурочка!

Ну, что же, мой друг, пусть будет так, как ты желаешь - я терпеливо буду ожидать дня нашего свидания. Ты сомневаешься в моих чувствах, в их прочности. Вот тебе лучший ответ на эти сомнения: мы настолько слились духовно, что наши мысли передаются на расстоянии. Шурочка, не сомневайся во мне, пойми лучше мое чувство. Недостаточно любить как человека, как друга, товарища — это будет не любовь, а дружба. Недостаточно любить только за то, что предмет любви другого пола. Это будет чувственность, скоро проходящая, но не любовь. И только слияние этих чувств в одно гармоническое целое - даст любовь. Любовь - как цветок, ее нужно уметь сохранять, беречь. Будем же беречь это чувство, будем любить друг друга полным чувством и бросим всякие сомнения. Целую тебя, мое счастье, сердце мое милое.

 

30 июля, 1908 год. Чернигов.

Дорогая моя, случилась большая неприятность. В мое отсутствие бюровой сторож, несмотря на мой приказ прятать всю официальную корреспонденцию в мой стол и никому не давать, взял твое письмо и отнес Вере Устиновне... Последствий случившегося не могу пока предвидеть. Очень все это неприятно, будет стоить много нервов, много напрасно истраченных сил... Как только будут первые результати случившегося- напишу. Прости, что не пишу больше, волнуюсь. Целую тебя, сердечко.

 

1 августа, 1908 год. Чернигов

Пишу тебе после обьяснения, мой друг. Мне предьявлено было твое письмо с добавлениями, что это письмо от тебя. Я прочитал и не отрицал. Несмотря на ожидания, - никаких упреков, никаких сцен. Наоборот - столько было благородства, участья и добродушия, что я был сражен. Оказалось, что Вера Устиновна очень любит меня, чего я не подозревал. Она умоляла меня не бросать семью, не губить всех. Мне было так страшно тяжело, так невыносимо, что я плакал. Теперь у меня туман в голове. Не знаю, переживу ли я тяжелую душевную драму - этот конфликт между долгом и чувством.

Что делать? Мучительно тяжело.

 

 

 

 

 

 

 

 Фрагменти з творів.

 

Викладач: Щоб створити цілісну характеристику Коцюбинського - людини і митця, давайте доторкнемося серцями до художнього слова майстра, відчуємо його багатство і багатогранну красу.

 

„Ліс ще дрімає в передранковій тиші... Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво. Лиш де-не-де, прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає... а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом, немов од радощів...”(уривок з казки „Хо”)

 

«Мужики увійшли і купою стали біля порога.

- Прийшли до пана погомоніти за землю.

- Я дуже радий. За яку землю?

- За панську, прошу ласкавого пана... Будемо одбирати землю...

- Що?

Аркадій Петрович несподівано крикнув.

- Навести козаків!

Гнів зірвався, мов морська хвиля, що встала зразу в зеленій люті, а далі з легким шипінням поповзла піною по пісочку. („Коні не винні”)

 

„Діялось се в тридцятих роках минулого століття. Українське поспільство, поборене у класовій боротьбі, з ярмом панщизняної неволі на шиї, тягло свою долю з глухим ремством. То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, якого паша й спочинок могли зробити щасливим: ярмо було покладене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром, із невтраченим ще смаком волі, широких степів. Він йшов у ярмі, скорившись силі, хоч часом із гніву очі йому наливались кров’ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв роги...(Із оповідання „Дорогою ціною”)

 

„Яка ти розкішна, земле, - думала Маланка. - Весело засівати тебе хлібом, прикрашати квітами. Весело обробляти тебе.’ Тільки тим ти недобра, що не горнешся до бідного. Для багатого пишаєшся красою, багатого годуєш, зодягаєш, а бідного приймаєш лише в яму...”(Із оповідання „Fаtа mогgапа”)  

 

„Недаремно Іван поспішав з полонини: він не застав Марічки живою. За день перед сим, коли брела Черемош, взяла її вода. Несподівано заскочила повінь, люті хвилі збили Марічку з ніг, кинули потім на водоспад і понесли поміж скелі в долину.

Іван не вірив. Се, певно, штуки Гутенюків. Дізнались про їхнє кохання й сховали Марічку.

...Великий жаль вхопив Івана за серце. Зразу його тягло скочити з скелі у крутіж: „На, жери і мене!” Але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки...”(„Тіні забутих предків”)

 

Основні дати з життя письменника.

 

Викладач: Розповідь про письменника не буде повною, коли ми не звернемося до основних дат його життя і творчості.

Методика проведення: Виступ студентки з повідомленням.

Хвилинка — творче дослідження.

Методика проведення:

Перша група студентів складає хронологічний диктант життя і творчості письменника (робота з підручником).

     Друга група - асоціативний диктант

 

Хронологічний диктант.

1864,1875,1876, 1880, 1882,1890, 1884,1890,1895,1898, 1901,1904, 1910, 1913.

1864р. - народився в місті Вінниця 17жовтня.

1875р. - вступив до 3-го класу Барської початкової школи.

1876р. - навчання в Шаргородській духовній школі.

1880р. - участь в нелегальному гуртку, захоплений ідеями революційного   народництва.

1882р. - сім’я Коцюбинських переїжджає до Вінниці, батько не мав роботи, мати осліпла.

1890р. - в журналі „Дзвінок”(Львів) був опублікований вірш Коцюбинського „Наша хатка”.

1884р. - один із ранніх прозових творів письменника „Андрій Соловейко, або вченіє світ, а невченіє - тьма.”

1890р. - вперше побував у Галличині.

1895р. - працював членом філоксерної комісії.

189Є,.. - працює діловодом при Чернігівській земській управі.

1901р. - „Дорогою ціною”.

1904р * „Поїздка в Крим”.

191' р. у Криворівні.

1914р. - 25 квітня 1913 року помер. Похований у місті Чернігові на Болдиній горі.

 

Асоціативний диктант.

1864р., Вінниця, Бар, „Будьмо мати свого літератора”, 1882р., „Наша хатка”, у Галичині, Франко, член філоксерної комісії, Горький, 1913, Болдіна гора.

 

 

ІV. Підсумок заняття.

 

Студенти висловлюють свої враження про письменника і його твори.

 

Викладач: Нашу розмову про М. М. Коцюбинського хотіла б закінчити цитатою із його твору „Пам’ять душі”:

„Хто щасливий? Той, хто дає багато, а бере менше. На чиїх слідах виростають найкращі квітки, хто по своїй дорозі розкидає для вжитку всі самоцвіти.

Як? Чи навіть тоді, коли квіти виростають з крові серця його, що зрошує землю, і навіть тоді, коли ті самоцвіти - лише стверділі сльози, що поливають дорогу життя?

І навіть тоді...

Хто ж той щасливий? Хто ж той бідний багач?”

Із повним правом можна назвати ім’я М. М. Коцюбинського - патріота своєї землі, людинолюбця, сонцепоклонника.

 

V. Домашнє завдання:

1. Прочитати новелу „Інтермецо”.

     2. Підготувати усне висловлювання про життєвий і творчий шлях М.М. Коцюбинського.