Тема. «Від проголошення Незалежності до нової України»

Мета: ознайомлення учнів з історією незалежності держави, державними символами, виховання патріотичних почуттів.

Познайомити учнів з основними подіями, пов’язаними з проголошенням незалежності України, вивчити основні засади демократичного та суспільного ладу України; закріпити знання про державну символіку (Герб, Прапор, Гімн, основний Закон України – Конституцію); про такі поняття та категорії, як «перебудова», «президент», «путч», «Акт проголошення незалежності України», сприяти зміцненню громадянських якостей учнів; формувати ціннісне ставлення до держави, суспільства, мови, сім’ї, самого себе; почуття особистої відповідальності за долю своєї держави та українського народу;

розвивати в учнів навички критичного мислення та аналізу шляхом вивчення і обговорення нового матеріалу по темі;

розвивати навики критичного та аналітичного мислення, роботи з джерелами та документами.

Хід заняття:

1. Красивий кліп про Україну https://www.youtube.com/watch?v=fxUDAikvoog

Епіграф   Буває, часом сліпну від краси..

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

Батьківщину не обирають – обирають її незалежність!
Вступне слово вчителя: Акт проголошення незалежності України Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі—на Україні! Тут жили наші діди та прадіди, тут живуть наші батьки, тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини. Україна—це мати, яку не вибирають,  Україна—це доля, яка випадає раз на віку,  Україна—це пісня, яка вічна на цій землі. Багатовікова історія українського народу, народу-великомученика на долі якого було досить лиха .

Майже кожне століття, як свідчать джерела, розпочиналося голодними роками, наслідки епідемій, спустошливими війнами, чужоземними навалами. З 15 ст., з часів козаччини, почалася національно-визвольна боротьба за побудову незалежної самостійної держави. Але шлях до незалежності був тяжкий і тернистий. Важко назвати країну, яка б пережила те, що пережила Україна за більш ніж півтисячолітнє поневолення (1240—1991 р.).

Протягом багатьох століть нашу землю шарпали татари і монголи, шведи і німці, австро-угорські та польські війська. Але український народ знаходив у собі сили і знову вставав з колін, все робив для того, що звучала солов'їна українська мова, задушевна пісня, була воля і незалежність.

А ще ми повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.

У 1841 році вчений-географ  Йоган Георг Коль  писав: «Немає найменшого сумніву, що колись велетенське тіло російської імперії розпадеться, і Україна стане вільною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є нація з власною мовою, культурою та історичною традицією. Україна роздерта поміж сусідами. Але матеріал для Української держави готовий: коли не нині, то завтра з’явиться будівничий, що збудує з тих матеріалів велику незалежну українську державу».

Пройшло 150 років - і довгожданий час настав. 16 липня 1990 року Верховна Рада Української республіки приймає важливий документ — Декларацію про державний суверенітет України. Декларація стала першим кроком до незалежності нашої держави, відчутним рушієм у боротьбі за волю.

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року; продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні; виходячи на самовизначення , передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами; здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – України 24 серпня 1991 року.

Передумови розпаду СРСР:

Загострення економічних проблем, економічний хаос, зумовлений невдалим реформуванням економіки.

1.     Значне зубожіння народу.

2.     Встановлення прямих міжреспубліканських зв’язків без посередництва Москви.

3.     Криза влади партійно-державної верхівки, послаблення центральної влади, політичний хаос у країні.

4.     Втрата владою свого авторитету після розстрілу демонстрацій у Тбілісі, Баку, Вільнюсі.

5.     Зростання загального невдоволення народу.

6.     Загострення національних проблем.

7.     Зростання національної самосвідомості внаслідок політики гласності.

8.     Формування громадсько-політичних рухів, опозиційних до чинної влади.

9.     Тоталітарна держава, що існувала в  інтересах партійно - державної верхівки, якій було підпорядковане все суспільне життя в країні, не могла існувати за умов демократизації суспільства

Відео (Ежи Гофман) 15 хв. (Україна. Становлення нації. Незалежність).

https://www.youtube.com/watch?v=6xQPJZPw7GA

1 грудня 1991 року народ України проголосував за державну незалежність і цим наприкінці XX століття змінив усталений хід історії, який, здавалося, не провіщав швидкого краху останньої імперії. Підсумками референдуму Україна засвідчила, що, незважаючи на жорстоке і послідовне викорінення генетичного коду, в менталітеті українця державницька ідея – незнищенна. Ми самі почали писати історію своєї землі. Адже в ній наші духовні корені, і вона дала нам горде ім’я – українець.

Які барви переважатимуть на скрижалях цієї історії? Куди буде спрямована енергія нації? Яку державу ми збудуємо? Яка їй судилася доля? Відповідь на усі питання дасть невблаганний час, який кожному вимірює те, що заслужив. Але вже сьогодні можна сказати, що голос молодої Української держави почутий, бо її народ безповоротно обрав демократичний шлях повернення до сім’ї європейських народів. В третій раз історія дала Україні шанс стати самостійною, незалежною державою.

Найважливішою ознакою будь-якої держави є наявність конституції. 28 червня 1996 року 5 сесія Верховної Ради України від імені українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім і прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 червня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає Конституцію – Основний закон України.

Україна має давні конституційні традиції і видатні пам’ятки правової культури. Ще в княжі часи з’являється збірник законів – "Руська Правда" князя Ярослава Мудрого. "Руська правда" була і діючим законом в Литві. На її основі було складено три збірники законів, які дістали назву Литовські статути. Пізніше значне місце в Україні займають збірники магдебурзького права. Ці збірники встановлювали порядок виборів, функції органів влади, суду, регулювали питання торгівлі, спадщини, визначали покарання за різні види злочинів. Магдебурзьке право діяло в більшості міст України. Українські міста отримували його від литовських князів, польських королів, російських царів і українських гетьманів.

Першою в історії українського народу дійсно демократичною народною конституцією була конституція П.Орлика. Вона мала назву "Пакти (договори, угоди) і конституції законів і вольностей Війська запорізького".

У 1918 році Центральною Радою була затверджена конституція М.Грушевського, яка проголосила Українську Народну Республіку суверенною, самостійною і незалежною державою.

За роки більшовицької влади в Україні були прийняті чотири радянських конституції.
В 1996 році на всенародне обговорення було винесено проект нової Конституції.

Прийняття Конституції – це подія великої ваги. Адже якраз конституція є тим документом, який перетворює населення в народ, а територію – в державу. Українське суспільство отримало вичерпну відповідь на питання: "Що ми будуємо і куди йдемо?" Будуємо суверенну, незалежну, демократичну, соціальну, правову державу, в якій людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються вищою суспільною цінністю. Прийняти Конституцію недостатньо. Необхідно ще навчитися жити у відповідності з нею. Не будемо поважати Конституцію – не буде поваги і до нас, до України. Нехай же Конституція України стане головним підручником життя Громадянина та правилами поведінки Держави.

http://1plus1.ua/25-nezaleznih-rokiv/video/vitaemo-iz-dnem-konstitucii-ukraini

Першим символом відродження нації був прапор. Ще не звучав гімн і не використовувався тризуб, а синьо-жовте полотнище вже стояло в залі парламенту.

Відео (Левко Лукьяненко)

24 серпня після прийняття історичного рішення депутати запропонували внести синьо-жовтий прапор і установити його в приміщенні Верховної Ради. Голова Верховної Ради Леонід Кравчук підтримав пропозицію, і прапор під оплески внесли в зал і установили на підвищенні біля Президіуму. Так вперше синьо-жовтий прапор легальним шляхом потрапив в зал законодавчого органу держави. Над куполом парламенту він замайорів 4 вересня.

Вірш

Вже скільки закривавлених століть
Тебе, Вкраїно, імені лишали...
Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить:
Внесіте прапор вільної Держави!
Степів таврійських і карпатських гір
З’єднався колір синій і жовтавий.
Гей, недругам усім наперекір –
Внесіте прапор вільної держави!
Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,
Його полотна в попелі лежали...
Але він знов, як день новий , розцвів.
Внесіте прапор вільної Держави!
Повірмо в те, що нас вже не збороть,
І долучаймось до добра і слави.
Хай будуть з нами Правда і Господь-
Внесіте прапор вільної Держави!

Пройшовши через століття, з національного ставши державним, синьо- жовтий прапор тепер розвивається в усіх населених пунктах нашої країни.

Український народ, який сьогодні розбудовує свою власну державу, представляє її перед усім світом символами суверенності – гербом, прапором, гімном. Це визначає 20 ст. Конституції. Вісімдесят з гаком років тому на руїнах Російської імперії постала самостійна Українська Народна Республіка.
А під час агонії Радянського Союзу, мов казкова птиця Фенікс, із попелу відродилась наша молода Україна. І в першому і в другому випадку зразу постало запитання: якою має бути символіка Української держави? До вирішення свого часу доклали чимало зусиль видатні історики, художники, літератори.

Основою герба Української Народної Республіки став тризуб – знак, що траплявся ще на срібних монетах великого князя Володимира. З деякими змінами цей символічний знак бачимо також на грошах його синів: князя Святополка і Ярослава Мудрого.

22 березня 1918 року Центральна Рада прийняла тризубий знак за герб УНР. Тризуб, як малий герб суверенної України схвалено у 1992 році. 14 червня 2000 року урядом нарешті затверджено законопроекти про великий державний герб України. Соціальна комісія на чолі з віцепрем’єр-міністром М.Жулинським пропонує затвердити: великим гербом України є зображення на синьому тлі золотистого знака Володимирового князівства – тризуба, а по боках – козака з мушкетом і коронованого лева. Над щитом – князівський вінець, а внизу – переплетені з житом калина червона та золоте пшеничне колосся, та жовто-синя стрічка. Як бачимо, основою герба є тризуб, узятий з великого й малого гербів УНР. А ті, в свою чергу, були запозичені з символіки античної України.

До найбільших святинь будь-якого народу належить і гімн. Це ті слова, та музика, які змушують кожного з нас підніматися при перших акордах, з тремтінням в душі слухати ту мелодію, яка віднаходить найпотаємніші струни, кличе до високого й світлого. Є такий символ і в українців – це гімн "Ще не вмерла Україна".

(Звучить гімн України).

Столиця. Це давнє слов’янське слово. Походить воно від слова "стіл"- так у Київській Русі називався трон, престол. Отже, столиця – це місце, де перебував князь, тобто місце зі "столом". На білому світі столиць є чимало, а Київ на світі – один!

Україна вступила в нове тисячоліття з новою концепцією освіти. Адже це тисячоліття, як очікується, буде епохою розвитку людини, епохою очищення людських душ від усілякої скверни – бруду, жорстокості, насильства.

Нам потрібні освічені люди, бо тільки високодуховна, компетентна особистість може гідно виконувати свою високу місію на землі. Тільки така людина може перетворити державу диктатури на державу свободи. У нас має пануватися культ освіти, культ культури, культ науки.

Зараз нашу країну намагаються знову розділити, посіяти ворожнечу, втягнути стражденний народ у вир війни. Хочеться побажати новій владі взяти за приклад досвід інших держав та використати свій власний досвід.

Сьогодні на уроці ми лише в деякій мірі намагалися збагнути те, що так нам дороге для нашої душі, нашого серця. Так будьмо вірні своїм традиціям, звичаям, любімо свій народ, свою стражденну Україну. Хочеться закінчити словами Йосифа Сліпого:

“Пам'ятайте, що народ який не знає або загубив свого минулого з його духовними скарбами, вмирає і зникає із землі”.

Вірш

Не розчаровуйсь в Україні –
Немає єдності у нас.
То наша головна провина
За весь неволі довгий час.
Не розчаровуйсь в Україні.
А зрозумій її печаль.
Що робиш ти для неї нині –
У себе спершу запитай.
Не розчаровуйсь в Україні.
Вона свята, а грішні – ми.
В її недолі часто винні
Її ж бо дочки і сини.
Не розчаровуйсь в Україні.
Ідеї волі певним будь.
Бо тільки той є справжнім сином,
Хто вміє неньки біль збагнуть.
Не розчаровуйсь в Україні.
Вір, що мине важка пора,
Розквітне пишний цвіт калини
В садках достатку і добра.

Відео (ТСН – цікаві факти)

Заключне слово вчителя

Ми повинні думати про Україну сьогодні, і про те, якою вона буде в 21 столітті, якою залишимо її в спадок нащадкам. Олександр Довженко писав: "Сучасне завжди знаходиться в дорозі з минулого в майбутнє". І дійсно: яким би шанованим і величним не було наше минуле, яким би прекрасним не уявлялось нам майбутнє, живемо ми сьогодні. І чи будуть поважати нас наші діти, пишатимуться нами наші нащадки вирішується сьогодні і залежить тільки від нас. Донецький шахтар, карпатський лісоруб, чорноморський моряк, криворізький гірник, придніпровський хлібороб – всі ми українці. Поки що в словах, - станьмо ж ними і в справах. Зміст нашої державної незалежності визначаємо ми. Своєю працею, інтелектуальними злетами, вірою в Україну. І співати мало "ще не вмерла", і радіти мало, що не вмерла, треба жити, щоб жила вона.

Відео «Україна єдина!»

https://www.youtube.com/watch?v=EbPTE0p0l0o

http://1plus1.ua/25-nezaleznih-rokiv/novyny/v-merezi-zavilosa-nadzvicajne-video-ukraini-z-visoti-ptasinogo-polotu

Люба  Україно,  ось  так ми  бачимо  тебе  сьогодні  у  твій  25-й рік  народження.  Твоя  молодість  -  це  світанок  нашого  життя,  це  радість,  це  світлі  мрії  про  майбутнє. 

А  наше  майбутнє -  це наші  діти,  це  ніжна  мамина  колискова,  батькове  міцне  плече. 

 Нехай  ці  янголи-охоронці 

тримають  міцно  тебе  за  руку  і  тоді  найменші  перемоги 

стануть  запорукою  нашого  життєвого  успіху, нашого  щасливого,  мирного  життя.

Шановні  друзі,  вітаємо  всіх  із  Днем  незалежності  України! 

Хай  у  ваших  оселях  буде  завжди  затишно! Бережіть  себе,  бережіть  своїх  дітей, 

щомиті   цінуйте  мирні дні!  Хай  береже  вас Бог!