Урок "Відмінки іменників, їх значення"

Тема  Відмінки  іменників, їх  значення

Мета: повторити  та  поглибити  знання  учнів  про  іменник  як  частину  мови, сприяти  зміцненню  навичок  визначення  відмінків  іменників, розрізнення  їх  за  значенням; формувати  вміння  знаходити  іменники  в  текстах; розвивати  творчі  вміння  використовувати  іменники  у  власних  висловлюваннях; виховувати  інтерес  до  поетичної  творчості  Д.Білоуса; культуру  мовлення.

Тип  уроку: урок  формування  практичних  умінь  і  навичок  з  елементами  поглиблення.

Обладнання: таблиця  №83 «Відмінки  іменників, їх значення» ( з  кабінету ), підручник, картка  з  індивідуальним  завданням; роздавальний  матеріал;  портрет  Д.Білоуса, збірки  поета.

 

Учні  повинні  знати:

- визначення  іменника; його  морфологічні  ознаки; синтаксичну  роль;

- відмінки  іменників, їх  значення.

Учні  повинні  вміти:

- розрізняти  іменник  з-поміж  інших  частин  мови;

- визначати  відмінки  іменника, ставити  запитання;

- правильно  вживати  у  мовленні  різні  відмінкові  форми  іменника.

 

                                   Хід   уроку

1. Організація  учнів  до  уроку.

- Позитивна  установка  на  роботу.

  Людина  ніколи  не  повинна  зупинятися  ні  в  своєму  навчанні, ні  у  творчості, ні  в  оволодінні  новими  методами  і  прийомами. Тому  невпинний  пошук – це  потреба  душі, ти  працюєш  над  собою, бо  робота  стає  невід'ємною  часткою  твого  єства.

  Простягніть  долоню. Подаруйте  для  роботи  на  уроці  старанність, наполегливість, творчість. Простягніть  іншу  долоню. На  неї  я  дарую  вам  свою  любов, терпіння, повагу.

  А  тепер  обміняймося  дарунками ( доторкніться  долонькою  до  долоньки ). Отже, зі  старанністю, наполегливістю, творчістю, а  також  терпінням  та  повагою  один  до  одного  починаємо  працювати.

2. Перевірка  домашнього  завдання.

- Актуалізація  опорних  знань  у  формі  гри  «Спіймай  помилку».

1.Іменники  вивчаються  у такому  розділі  науки  про  мову  як  синтаксис.

2.Іменник – це  службова  частина  мови, що  означає  назву  предмета.

3.Іменник  відповідає  на  питання  хто? що? як? де?

4.Відомі  іменники  назви  конкретні, абстрактні  та  порядкові.

5.У  реченні  іменники  виконують  роль  лише  головних  членів.

6. Кожен  іменник  має  форму  одного  з  двох  родів – чоловічого, жіночого.

7. Власні  іменники – це  загальні  назви  ряду  однорідних  предметів.

8.Рід  іменників  визначається  формою  Н.в.мн.

9.Більшість  іменників  мають  лише  одну  форму числа: або  однину, або  множину.

10.Іменник  роззява  жіночого  роду.

- Індивідуальне  завдання (учень  біля  дошки).

Завдання: записати  іменники  у  три  колонки: 1 – ті, що  мають  форми  однини  і  множини; 2 – тільки  однини; 3 – тільки множини.

  Ліхтар, побігеньки, щирість, краса, дріжджі, книга, солодощі, радість, день, стежина, гроші, читання, рік, окуляри, заєць, мудрість, добро, веселощі.

Ключ: підкреслити  у  кожному  слові  третьої  колонки  третю  від  початку  букву – прочитати  прізвище  українського  поета.

- Вправа  146 с.83-84 (без  орфограм):

Сани, двері, ворота, пожитки, канікули, висівки, радощі, дрова, Суми.

- Перевірка  індивідуального  завдання. Оцінювання.

 

3. Оголошення  теми, мети  та  епіграфа  уроку.

                                                                   Мова – спів, мова – казка.

                                                                                               Д.Білоус

 

  Мова – це  великий  дар  природи, розвинутий  і  вдосконалений  за  тисячоліття  з  того  часу, як  людина  стала  людиною. Це  великий  скарб, який  треба  шанувати, берегти  і  розумно  збагачувати, не  завдаючи  йому  ніякої  шкоди. Сьогодні  на  уроці  ми  будемо  уважні  до  слів, а  саме  до  іменників.

 - Розгадайте  граматичну  шараду, щоб  визначити  головне  слово  теми  сьогоднішнього  уроку.

( Записано  на  звороті  дошки):

1) префікс  слова  відлетіти;

2) третя  нота  нотного  стану;

3) другий  склад  слова  млинок.

  Отже, сьогодні  ми  удосконалимо  знання  про  відмінки  іменників, з'ясуємо  їх  значення, докладніше  зупинимось  на  кличній  формі  іменників  та  познайомимось  з  життєвим  та  творчим  шляхом  Дмитра  Білоуса, українського  поета, перекладача, літературного  критика, громадського  діяча. А епіграфом  уроку  будуть  слова  поета  «Мова – спів, мова –казка».

- Запишіть  тему  та  епіграф  уроку.

 

-- Індивідуальна робота: учениця  зачитує  невеликий  реферат  про  життєвий  шлях  Д.Білоуса. Декламує  вірш  поета, який  сподобався.

                       

 

-- Опора  на  досвід  учнів  з  початкових  класів.

1)Що  вам  відомо  про  відмінки  іменників  з  початкових  класів?

2)На  які  питання  відповідає  іменник?

3)Як  ви  розумієте  поняття  «початкова  форма  іменника»?

 

4. Сприйняття  й  усвідомлення  учнями  нового  матеріалу.

 

- Спостереження  над  мовним  матеріалом: прочитати віршовану  загадку  Д.Білоуса «З  однини  у  множину»/записано  на  дошці/.

Вживаюся  я  тільки  однина –

коротке слово  з  невеселим  зміст.

Додайте  літера – і  в  множина

одразу  стану  слобожанським  місто.

Який  я  іменник?

- Бесіда  з  учнями.

1. Що  є  незвичним  у  реченнях  загадки?

2. Які  порушення  творення  форм  слів  ви  помітили? Поясніть  причину.

3. Відгадайте  загадку.

-  Записати  у  словник  визначення.

Відмінок – граматична  категорія, що  виражає  зв'язки  іменника  з  іншими  словами  у  словосполученні  та  реченні.

 

- Робота  з  опорною  таблицею №83 «Відмінки  іменників, їх  значення».( Учні  по  черзі  читають  з  таблиці  теоретичний  матеріал  про  кожен  відмінок; записують  у  зошиті:

Н.в. хто?що? пташечка.

 

  Основні  значення  відмінків  образно  передав  Д.Білоус  у  поезії  «Це  ж  як  вірш!» ( Учні  отримують  на  парти  роздрукований  текст  вірша; читають  по  черзі, спів- ставляючи  з  матеріалом  таблиці ) /додаток  до  уроку /.

 

- Робота  з  підручником: розгляд  таблиці  на  с.88  та  теоретичного  матеріалу  на  с.91.

 

- Коментар  учителя.

  Крім  початкової  форми, іменники  вживаються  і  в  інших  формах – відмінках.

  Іменники, пов'язуючись  у  реченні  з  іншими  словами, змінюються  за  відмінками. В  українській  мові  є  сім  відмінків. Н.в. – початкова  форма; прямий; всі  інші – непрямі. Н.в. і Кл.  вживаються  завжди  без  прийменника, М.в. – завжди  з  прийменником. Усі  інші – як  з  прийменниками, так  і  без  них.

 Особливо вашу  увагу  звертаю  на  кличний  відмінок. Сьогодні  існує  проблема  порушення  граматичної  норми  української  літературної  мови, бо  українці  у  мовленні  використовують  Н.в.  замість  кличного. Про  це  говорить  і  М.Рильський: «Ще  гірше  стоїть  справа  з  кличним  відмінком. Мені, приміром, просто-таки  прикро  читати, коли  люди  пишуть  у  звертанні  «дорогий  наш  учитель», бо  моє  українське  єство  тягне  сказати  «дорогий  наш  учителю». Про  це  говорить  і  Д.Білоус.

 

5. Усвідомлення  здобутих  знань  у  процесі  практичної  роботи, удосконалення  загально пізнавальних  і  творчих  умінь.

 

- Коментоване  виконання  вправи  154 на с.90: прочитати  уривок  з  вірша  Д.Білоуса «У  спілкуванні  людям  личить  те, що  народ  від  серця  зичить»; виписати  слова, вжиті  в  Кл.в.

- Що  саме  говорить  автор  про  Кл.в.?

- Зверніться  один  до  одного  у  формі  Кл.в.

- Провідміняйте  іменник  добродій  ( 1  учень  на  дошці ).

 

- Робота  в  групах.

1-група: записати  подані  іменники  у  формі  кличного  відмінка.

  Учитель, мама, зима, трудар, Володимир, організатор, лікар, Софія, брат, друг, Олег, князь.

2 –група: прочитати  вірш  Д.Білоуса «Норов  різних  слів».

- Про  який  норов  говорить  поет?

- Виписати  10 іменників, визначити  відмінки.

                                Норов  різних  слів

Свідчать  форми  слів, число, відмінки –

мови  дух  ніколи  не  малів.

Є  в  словах  нюанси  і  відтінки,

більше  того – норов  різних  слів.

Можна  говорити  і  кельма, й  кельми,

Можна – став  і  (множина) – стави.

Але  є  слова, що  люблять  вельми.

щоб  до  них  зверталися  «На ви».

В  байці  можеш  ти, приміром, хвацько

до  щабля  гукнуть: «Гей  ти, Щабель!»

Але  спробуй  так  по-панібратськи

запросто  звернутись  до  грабель.

Неможливо! Тільки  лагідненько,

тільки  шанобливо: «Ви, Граблі…».

Скільки  примхи  тут – моя  ти  ненько!

( ох  ці  мовні  норми  взагалі! )

Є  іще  слова: обценьки, чари,

ножиці, ворота, мемуари…

Чи  багато  їх, а  чи  одні –

називай  їх  тільки  в  множині.

3 –група: відредагувати  вірш.

- Виразно  прочитати; визначити  в  іменниках  відмінки.

- Що  автор  називає  диво  калиновим?

                         Диво  калинове

Солов'ї  на  (калина),

на  (ялина) зозуля.

Через  гори  й  долини

лине  пісня  з  Посулля.

    Мова  в  ній  калинова,

    (древо) сонячна  гілка,

    (серце) тиха  розмова,

    калинова  сопілка.

І  мости  калинові

до  (брати), до  народів

в  сім'ї  вольній  і  новій

всьому  (світ)  на  подив.

     І  на  (кручі)  дніпрових

     травня  повінь  зелена.

     На  (мости)  калинових

     калинові  знамена.

- Коментар: автор  назвав  книжку «Диво  калинове», бо: « … в народі  краса  часто  порівнюється  з  калиною, яка  навесні  вкрита  білими  квітами, а  восени – янтарно-червоними  гронами  плодів  і  листя. Та  й  у  піснях: «Дівчина, як  калина», «Калинові  мости», що  з'єднують  людей. І  мова  наша – калинова  гілка  в  рясному  саду  братніх  мов».

- Перевірка  роботи  в  групах.

 

6. Систематизація  й  узагальнення  знань.

- Бесіда.

1. Скільки  відмінків  в  українській  мові? Назвіть  їх.

2. Які  відмінки  є  непрямими?

3. Яку  роль  у  реченні  виконують  відмінкові  форми  іменників?

- Рефлексія.

На  уроці  я  відчув …

На  уроці  я  навчився …

На  уроці  я  зрозумів …

 

7. Підсумок  уроку.

                               У  світі  загадок

Ти  думав, тільки  для  розваги

складають  люди  загадки

і  не  звертав  на  них  уваги,

до  дискотеки  лиш  падкий?

Сіяє  слово  перламутром,

в  собі  ховає  рішенець,

щоб  ти  кмітливим  був  і  мудрим

і до  роботи  мав  терпець.

                            ( Д.Білоус )

Завдання: відгадати  загадки, слова-відгадки  записати  у  зошит, вдома  провідміняти, ввести  їх  у  речення, визначити  відмінок.

- Загадки.

1. Як  написати  слово  робота  п'ятьма  літерами?

    А  чотирма?     /праця, труд/

2. Який  молочний  продукт  можна 

    перетворити  на  злак, прочитавши

    його  справа  на  ліво?     /сир/

3. Скажеш  так  чи  надішлеш  поштою –

    я  від  того  нічим  не  змінюся.

    Я  людині  нічого  не  коштую,

    але  високо  нею  цінюся.      /ім'я/

 

8. Домашнє  завдання: § 15 , завдання  з  зошита;

  скласти  твір-мініатюру  «Мова – спів, мова – казка». В  іменниках  визначити  відмінки.

 

«Коло  друзів»: учні  разом  з  учителем  стають  у  коло.

- Сьогодні  ми  працювали  як  одна  команда  дружна. Ви  молодці! Спасибі  всім  за  роботу!

 

- Весела  перерва.

Дочекалися  перерви – швидше, друзі, із-за  парт!

Щоб  розслабить  трохи  нерви – тут  завжди  доречний  жарт.

 

                 Додаток до уроку

 

ЦЕ Ж ЯК ВІРШ!

Є ще люди сонні, наче сови,
а глухі до слова — це найгірш.
Ти до рідної прислухайсь мови,
прокажи відмінки — це ж як вірш!

Називний питає: хто ти? що ти?
Хоче він про наслідки роботи
і про тебе чути лиш похвали,
щоб тебе як приклад називали.

Родовий доскіпує свого —
хоче знати він: кого? чого?
І про тебе знать, якого роду,
що немає роду переводу.

Все давальний дасть — не жаль йому,
але хоче знать: кому? чому?
Знать про тебе, гожого на вроду,
що даєш і ти свому народу?

У знахідного свої потреби:
він — кого? і що? — питає в тебе.
І кого всі ми за друзів маєм,
і що друзі роблять нам навзаєм?

А орудний хоче знать: ким? Чим?
У труді орудуй разом з ним.
Хоче знать: що здатний ти утнути?
Чим ти сильний? Ким ти хочеш бути?

А місцевий — де? В якому місці?
Хоче знати — у селі чи в місті?
Кличний закликає всіх навколо:
гей, Іване, Петре чи Миколо,
ви не будьте сонні та байдужі —
у житті нема нічого згірш.

Рідна мова! В ній слова — як ружі,
а самі відмінки — наче вірш.

 

                   У  спілкуванні  людям  личить  те,

                      що  народ  від  серця  зичить

 

Чи  всі  ми  вмієм  спілкуватись,

по-українськи  привітатись?

Чи  всі  вітання  наші  гречні,

теплом  зігріті  та  сердечні?

А  є  ж  і  тут  чудесні  форми,

питомі  українські  норми:

   Шановні  і  вельмишановні,

   панове  і  товариші!

А  побажання – шани  повні,

бо  теплі, щирі,від  душі.

А  в  спілкуванні  людям  личить

те, що  народ  від  серця  зичить:

 

Здорові  будьте, як  вода,

Багаті  будьте, як  земля,

веселі  будьте, як  весна!

   І  ви, добродію, і  пане,

   військовий – пане  капітане.

   І  ви, добродійко, і  панно

(хіба  звучить  не  бездоганно?)

Й  звертання  кожне  не  єдине:

   і  господарко, й господине!

Звучить  яскраво  і  ласкаво.

Але  чому? Для  вас  цікаво?

Тому, що  ввічливо, пристойно,

велично, гідно  і  достойно!

         ( Дмитро  Білоус )