Урок "Вивчення художнього твору як мистецтва слова. Оповідання Рея Дугласа Бредбері «Усмішка»"

Урок зарубіжної літератури в 6 класі

Тема уроку. Вивчення художнього твору як мистецтва слова. Оповідання Рея Дугласа Бредбері «Усмішка»

Мета уроку. Розкрити характерні ознаки художньої літератури як мистецтва слова та показати її відмінність від інших видів мистецтва;

поглиблювати навички аналізу прозового твору та особливостей його художньої мови;

розвивати образне й логічне мислення, уміння висловлювати свої думки, обґрунтовувати їх, вдосконалювати комунікативні навички;

розвивати творчу уяву, мислення, зв’язне мовлення;

виховувати на кращих зразках світового мистецтва художній смак учнів, відчуття прекрасного та найкращі моральні, духовні загальнолюдські цінності.

Тип уроку. Комбінований

Обладнання. Тексти новели «Усмішка», віршів Ліни Костенко, М.Лисянського, Т.Чорновіл, запис «Місячної сонати» Людвіга ван Бетховена, презентація

Cлово – це найтонший різець…

 Вміти користуватися ним – велике мистецтво

В.Сухомлинський

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Сьогодні знову покликав вас до себе світ літератури – такий відомий і такий таємний, з добром і злом, з коханням і зрадою, зі своїми радощами і бідами. 

 

Бесіда

• Які асоціації виникають у вас із словом «мистецтво»?
• Чи відображає мистецтво дійсність?

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Погляньте навколо себе: нас оточує прекрасний світ літератури. Зупинись, придивись, вслухайся – і у твоєму серці також розквітне краса, адже справжнє мистецтво невіддільне від краси. Скільки є видів мистецтва? На це питання ми спробуємо з вами відповісти, згадавши нашу прогулянку вулицею Мистецтва на першому уроці літератури у вересні місяці. А супроводжувало нас осіннє тепле сонечко, яке допомогло вам розібратись з різними видами мистецтва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

( Демонструються слайди презентації  у супроводі музики.)

 1. Бесіда

• Що об’єднує усі види мистецтва? (образність)
• Чим відрізняється література від інших видів мистецтва?(словесні образи сприймаються інакше, ніж живописні чи музичні. На відміну від художника письменник відтворює не лише зримі вияви життя, а й невловимі для пензля відчуття. У живописі виявляється зовнішність людського характеру (жести, пози, вирази облич), а в літературі розкривається внутрішнє життя людини в усій його складності й мінливості. Ця особливість споріднює художню літературу з музикою, спрямованою на відтворення почуттів, але такі почуття не пов’язані з конкретними персонажами й ситуаціями, як у літературному творі)

2. Встановіть відповідність:

• Література     А. Мистецтво танцю
• Музика     Б. Мистецтво звуку
• Живопис     В. Мистецтво слова
• Хореографія    Г. Мистецтво пензля
• Театр      Д. Мистецтво містобудування
• Архітектура    Е. Мистецтво  акторської гри

ІV. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу

На минулому уроці ми познайомились з сюжетом оповідання Рея Дугласа Бредбері «Усмішка», проаналізували вчинки героїв і створили паспорт.

 

Паспорт оповідання Р.Бредбері «Усмішка»

1. Автор. Рей Дуглас Бредбері (1920–2012)

2. Назва. «Усмішка» (1952)

3. Герої: картина Л. да Вінчі «Джоконда», хлопчик Том, Грігсбі, один з черги, натовп, поліція

4. Місце та час дії. Зруйноване місто, «святковий» день 2061 року

5. Сюжет. Усмішка Джоконди стала «героєм» оповідання Рея Бредбері. Восени 2061 вцілілі після атомних бомбардувань жителі великого міста відзначають свято - досить дивним, на наш погляд, способом: ламають і трощать все, що дивом збереглося після катастрофи. Свідком цих «святкових» подій став хлопчик Том. Том стає у чергу - влада дозволила кожному бажаючому плюнути на … картину Леонардо да Вінчі «Джоконда». Натовп не тільки плює, але й рве картину на шматки, утоптує в бруд, ламає раму. Жахливе і страшне видовище. Письменник залишає надію - в руки Тома потрапляє шматочок полотна з посмішкою Джоконди.

6. Жанр. Фантастика, антиутопія, оповідання

7. Тема. Твір про те, як у далекому майбутньому люди знищили «Джоконду» Леонардо да Вінчі, а маленький хлопчик Том врятував шматочок полотна з усмішкою Мони Лізи; про майбутнє людства, занепад цивілізації, загибель краси, ідеалів.

8. Ідея. Бредбері утверджує, що краса, увічнена в шедеврах світового мистецтва, знайде свою стежку до людських сердець. Духовне відродження людства починається з духовного відродження кожної людини.

9. Конфлікт. У творі декілька конфліктів: між Томом і натовпом, між людиною і суспільством, між красою і вандалізмом.

10. Людство  майбутнього  в оповіданні Р.Д. Бредбері «Усмішка»: зруйновані міста; дороги, понівечені від бомбардування; радіоактивні поля; одяг із грубої мішковини; «свята» ненависті та руйнації; ненавидять минуле; відмова від цивілізації; надія на відродження «нової» цивілізації («з’явиться людина з душею..., в якої душа горнеться до гарного...»).

11. Духовний шлях Тома

- Том – сільський хлопчик, єдина дитина в черзі

- Бажає прийняти участь у святі руйнації та ненависті

- Замислюється: навіщо плювати, знищувати все прекрасне, руйнувати все навколо

- Цікавиться, чи повернеться цивілізація

- Зачарований красою витвору мистецтва

- Розуміє силу Краси та Любові

- Не може плювати й нищити картину

- Не бажає бути одним із черги

- Відриває шматок картини разом з натовпом

- Зберігає усмішку «Джоконди» як символ вічності мистецтва, духовної краси, морального зростання людини

- Обирає новий шлях «назустріч ранку» — назустріч новій цивілізації

- «людина з душею»

- Став справжньою Людиною під впливом мистецтва

12. Символічні образи

Картина Л. да Вінчі «Мона Ліза» - символ краси, мистецтва і відродження духовності

Усмішка Джоконди - символ краси, добра, загадкової та життєдайної сили мистецтва

Хлопчик — символ майбутнього, нового покоління

Ранок - символ надії на краще

13. Мета автора. Твір Р. Д. Бредбері - застереження від можливого лиха, адже, на думку автора, люди є творцями свого майбутнього.

14. Висновок. Рей Бредбері, як і Леонардо да Вінчі, мріяв про духовно просвітлене людство, про велич людини, її моральне відродження, про перемогу добра над злом, краси над ненавистю. Проте реальна дійсність вимагала від нього показати жахливий стан людства і його темне майбутнє. Зазираючи на кілька століть уперед, Бредбері дає трагічні відповіді на запитання, що висунув у своєму мистецтві Леонардо да Вінчі: людина й людство прямують хибним шляхом, вони втрачають все світле, піднесене, прекрасне. Однак, як і його великий попередник, Бредбері вірить у духовне відродження людини. Якщо в серці хоча б однієї людини перемагає добро: світ ще не загинув, людство ще може врятуватися.

На сьогоднішньому уроці ми ще раз пройдемося текстом слідком за автором і проаналізуємо оповідання як твір словесного мистецтва, звернувши увагу на художні засоби, використані письменником, та їхню роль в ідейно-художньому значенні літературного твору.

 

Художні засоби	Приклади	Роль художніх засобів у тексті
1. Пейзаж	1 «Том побіг. За місто, понівеченою бомбами дорогою, через неглибокий потік…О де’вятій годині він добіг до зруйнованої ферми» «Замість міст – звалища мотлоху, шляхи від бомб ніби викорчувані, а половина полів уночі світяться від радіації»	Підкреслюється хаос, руйнація, які залишилися після війни «цивілізованих» людей
2. Портрет	2. «Малий тупцював на місці. Дмухав на свої червоні, у саднах, обвітрені руки, поглядаючи то на засмальцьований. з грубої мішковини, одяг сусідів…» «страхітлива одіж та брудні капелюхи»	Показується занедбаність, бідність людей у постцивілізованому суспільстві
3. Опис картини	3 «.- Кажуть, вона усміхається,- мовив хлопець.(…) - Кажуть, вона з фарби і полотна. - Так. Тому мені здається, що вона не справжня. Та, справжня, я чув, колись давно на дошці була намальована.(…) Жінка усміхалась Тому з картини лагідно й загадково…»	Наголошується на тому, що картина знаменита, про неї знають усі, навіть після зруйнування й занедбання всіх культурних цінностей
4. Епітети	4. «надщерблені філіжанки, палахкотливе вогнище, іржавий казанок, поруйнована вибухом кам’яна стіна, холодна бруківка, огидний безлад», «розбурханий натовп», «Усмішка тепла і лагідна»	Використання художніх означень допомагає зрозуміти умови життя натовпу, який втрачає людську подобу, знищує не тільки залишки цивілізації, а й власну душу. І як антитеза «огидному безладу», «розбурханому натовпу» -у кінці твору, як сподівання, що «краса врятує світ» епітети: «Усмішка тепла і лагідна»
5. Метафори	5. «дістались самі кісточки та ратички», «сморід зруйнованого міста ширився в спекотному повітрі, щось кублилося серед уламків будівель», «з’явиться якийсь головатий і підлатає цивілізацію», «натовп ревів на все горло», «полісмени накивали п’ятами», «Том простягнув руку, безтямно мавпуючи інших», «стусани винесли його на край натовпу», «маленький клаптик світла мандрував баштою, «на долоні у нього лежала Усмішка»	З одного боку, метафори допомагають уявити руйнацію будівель і душ людей, а з іншого, виражають оптимізм та сподівання на відродження добра, краси і цивілізації у майбутньому
6. Порівняння	6. «реготали, мов п’яні», «руки роздирали портрет, як шмат падалі зграя голодних птахів»	Змальовується зубожілий натовп - обірвані, голодні, злі люди, які хочуть помститися за доведення їх до такого стану
7. Парадокс	7. «І Том  подумки перебрав свята, які їм випали за останні роки. Згадав той рік, коли вони порвали всі книжки й спалили їх на майдані. А на свято науки місяць тому, коли притягли останній автомобіль, вони кидали жеребок, і щасливчики могли по разу вгатити машину кувалдою», «Та найкраще було тоді, коли руйнували завод, який ще намагався виготовляти літаки… А потім ми знайшли друкарню і склад з боєприпасами і підірвали їх разом, - пригадував Грігзбі.»	Опис «свят» демонструє радість людей , що з ненавистю знищують залишки минулої цивілізації

 

 

V. Закріплення вивченого матеріалу

А зараз давайте здійснимо віртуальну екскурсію до Лувру(слайди презентації)

Розглянувши шедевр живопису, візуально ми побачили невелику картину, всього 30 дюймів у висоту. Це портрет молодої  жінки Лізи Герардіні, дружини флорентійського торговця. Екскурсоводи повідомляють, що автор Леонардо да Вінчі, а повна назва картини «Портрет пані Лізи дель Джокондо» (1503р.) Мона Ліза зображена сидячою на низькому стільчику; її тіло повернене вліво, права рука спирається на лівому передпліччі. Жінка звернена до глядача злегка під кутом, тоді як карі очі дивляться прямо на вас. Каштанове волосся, розділені на проділ посередині і гладко зачесане до скронь, спадає красивими м’якими локонами на плечі . Прозора вуаль накинута на голову і в’ється поверх плечей . Топ спочатку зеленуватого кольору з глибоким вирізом оживлено більш світлими рукавами, які колись, мабуть, були жовтими. На задньому плані — фантастичний краєвид з пагорбами і горами, теплих і м’яких тонів, над ним поступово світлішає небо.

А  якщо звернутися до мистецтва слова, можна прочитати про Джоконду безліч прекрасних творів, які передають не тільки зовнішню привабливість жінки, а й душевні почуття. Так, сучасник художника відомий італійський архітектор та історик Вазарі, що жив в ту блискучу епоху, так писав про загадкову Джоконду: «…чарівна усмішка грає на цьому обличчі , і здається , що воно — творіння Неба , а не рук людських , і що більш всього дивно — воно повно життя »

Живучи в різних віках, у різних кутках земної кулі, маючи різні погляди й уподобання, Леонардо да Вінчі та Рей Бредбері мають схожість: їхня увага завжди була прикута до життя людини та людства, вони пильно вдивлялися в душу особистості, шукаючи там відповіді на пекучі питання доби. Окрім того, попри всі відстані їх ще поєднала "Джоконда" - видатний шедевр епохи Відродження . Написана приблизно в 1503 - 1505 рр. великим Леонардо да Вінчі, вона надихнула через п'ять століть Рея Бредбері на створення оповідання "Усмішка", він немовби "оживив" її у майбутньому, створивши власний шедевр, тільки вже не живописний, а літературний.

 

Наші сучасники створили поетичні шедеври про Мону Лізу. Це Ліна Костенко, М.Лисянський, Т.Чорновіл та багато інших. Давайте прочитаємо їхні вірші і зробимо висновок

Ліна Костенко

Минають фронди і жиронди,

Минає славне і гучне.

Шукайте посмішку Джоконди –

Вона ніколи не мине

Любіть травинку і тваринку,

І сонце завтрашнього дня,

Вечірню в попелі жаринку,

Шляхетну інохідь коня.

Згадайте в посміху вагона

В невідтворності зникань,

Як рафаелівська Мадонна

У вічі дивиться вікам.

В епоху спорту і синтетики

Людей велика ряснота

Нехай тендітні пальці етики

Торкнуть вам серце і вуста.

Т.Чорновіл «Усміх Мони Лізи»

Невже це все? Завершено роботу!

Позаду в танці пензля дні і ночі.

Не раз іще, тамуючи скорботу,

Творець огляне обриси жіночі:

 

– Так! Все її! Цей усміх… Очі… Шкіра…

Вона – щемливих спогадів знемога!

Назвуть її дружиною банкіра,

Чи витвором фантазій… Ради Бога!

 

Тепер моя. І не віддам нікому!

Розлучать тільки вічності морози!

Пливли літа у мареві хиткому,

Мов свічки воскові стікали сльози…

 

Розтанув Леонардо в часу злеті

І таємницю жінки взяв з собою.

Лишився тільки образ на портреті,

Любов втаївши в погляді з журбою.

 

За світла грою метушливі тіні

Вгортають лик у здогадів окрасу.

Чарівним смутком усміх на картині

Струмує крізь ледь чутний подих часу

 

 

 

 

 

 

 

 

Може десь так, виглядала середньовічна студія Леонардо. Це гравюра 1845 року, на ній шляхетну пані Лізу під час позування для художника, розважають музиканти та артисти. Леонардо навмисне запрошував музикантів та артистів, щоб його натурщиця перебувала у хорошому настрої.

М.Лисянський «Посмішка Джоконди»

Летел в ее улыбку камень,

Вонзали нож по рукоять.

Посмотрит темними зрачками –

И улыбается опять.

Из Лувра выкрали. И даже

На Пикассо упала тень,

Но вновь она на вернисаже

Улыбкою встречает день.

Смеялись флейты,

Пели скрипки

На всех сеансах год подряд,

Чтоб вызвать этот вид улыбки,

Непостижимый этот взгляд

Умолкло все, все притаилось,

На всех ветвях, на всех кустах,

Когда улыбка появилась

У Моны Лизы на устах.

Постичь до дна улыбку надо,

Чтоб увидать в ее венце

Измученного Леонардо

С улыбкой на худом лице.

Левша, он сам сработал раму,

Сам врезал в рамку вензеля.

С тех пор улыбкой этой самой

Интересуется земля.

Джоконда властно и коварно

Сквозь линзы стекол четырех

Глядит с улыбкой лучезарной

Равно на умниц и дурех.

Смеется флейта,

Плачет скрипка –

Не расставались будто с ней,

А легендарная улыбка

Меж тем с годами все ясней.

Не меркнет и не угасает,

Светлее дня,

     Светлее тьмы.

Джоконда, видно, что-то знает,

Чего еще не знаем мы!

         Сьогодні Джоконда б плакала, - вважає С.П.Швіндлерман, доктор біологічних наук, академік Української екологічної Академії наук. «Сльози» Джоконди ми бачимо у повенях і селях, в «облисілих» Карпатах, у Чорнобильському вибухові, за мить до якого, безпосередньо під 4-м реактором був епіцентр мікроземлетрусу  – природа немовби вказує на людські помилки.

Проблемні запитання

 -Яким буде майбутнє планети і людства?

 - Що треба робити, щоб Мона Ліза посміхалася і наступним поколінням?

 - Який урок можна винести, ознайомившись з оповіданням Бредбері?

Треба берегти власні душі, бо це найбільші скарби, і світ, у якому ми живем. Все у ньому має своє призначення і глибокий прихований зміст. Навіть така звичайна річ як олівець може навчити нас не тільки малювати, а й дечого більшого. Як вважає відомий сучасний письменник Паоло Коельо,   « все залежить від того, як дивитися на речі».

Вчитель зачитує уривок з притчі Паоло Коельо «Олівець».

    Звичайний олівець має п’ять властивостей. Якщо ти також їх матимеш, будеш людиною, яка приносить добро у світ.

    По-перше, аби олівець писав, потрібна рука, яка ним водитиме. Ти можеш творити великі речі, але не забувай, що є Рука, яка тебе провадить. Це Бог.

    По друге, щоби олівець добре писав, його треба підстругати. Від цього він стане трішки коротшим, але набагато гострішим. Так само і нам іноді доводиться терпіти, але це робить нас кращими.

    По-третє, написане олівцем можна стерти, якщо ти помилився. Це нагадування нам, що завжди можна виправитися, було б лише бажання.

    По-четверте, насправді важлива не дерев’яна оболонка олівця, а його серцевина -графіт. Для тебе теж головним має бути те, що діється у твоєму серці.

    І нарешті, по-п’яте, олівець завжди залишає слід. Так само і ти пам’ятай: усе, що робиш у цьому житті, залишить якийсь слід. Тож старайся, щоб кожний твій вчинок був гарним.

VI. Творча робота в групах.

А зараз кожна група створить свій власний словесний шедевр про Джоконду чи про Усмішку. Це можуть бути любі нестандартні форми висловлювання: акровірші, сенкани, словесні піраміди тощо.

Уста тремтливі та чарівні

Світ споглядає сотні літ.

Минає час, і всі ми певні:

Імідж Джоконди покорив весь світ.

Шедевр да Вінчі Бредбері зберіг,

Красу в майбутньому поверне Том,

А живописне полотно добра хай буде оберіг.

 

Усмішка

Мила, незбагненна.

Мерехтить, тремтить, зачаровує.

Дарунок Бога – тіла і душі.

Загадка.

 

Досконала у всьому, чарівна,

Жінка-богиня, жінка-загадка.

Очі сяють, немов у царівни.

Колись хтось і відкриє розгадку

Осяйної усмішки, що надсилає

Наступним поколінням через століття.

Дає надію, що Том усі негаразди здолає,

А в майбутньому ніколи не буде війни й лихоліття.

 

Джоконда

Загадкова, чарівна.

Заворожує, захоплює, надихає,

Усмішку через віки надсилає.

Богиня.

 

VIІ. Рефлексія

Висловте свої враження

Сьогодні я дізнався…

Мені було цікаво…

Я зрозумів, що…

Мені захотілося…

 

VIII. Оцінювання

 

IX. Домашнє завдання (на вибір)

 

1 Уявіть, що ви отримали можливість на декілька хвилин стати героєм оповідання. З якими словами ви звернулися б до натовпу, щоб зупинити знищення картини?

2. .Як відомо, музика є відображенням стану душі людини. Доберіть музичні фрагменти, які б відповідали стану душі Тома на початку оповідання, в кульмінаційний момент та у фіналі твору.

3. Напишіть твір про майбутнє цього міста.

 - Яку роль ви відведете Томові у його відродженні?

 Додайте ілюстрації до найцікавіших моментів.