Урок Єврейські цвинтарі Тернопільщини: сторінками трагічної історії.

Тема уроку: Єврейські цвинтарі Тернопільщини: сторінками трагічної історії.

Мосович Світлана Ярославівна, вчитель історії.

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів м. Заліщики № 2 Тернопільської області

 Опис уроку: На уроці учні 10 класу дізналися про розташування єврейських кладовищ на Тернопільщині, зокрема, у місті Заліщики, Борщів, Тернопіль, смт.Товсте. Дослідили місця їх розташування, а також вивчали написи на надгробках.

 10 клас 

Загальний час 45 хв..

1.Проблема уроку. На уроці намагаюся підняти тему про співіснування різних культур, зокрема, української та єврейської, дослідження місцевої історії і культури ХІХ-ХХ ст..  Як не парадоксально, але саме кладовища є найбільш “живими” свідченнями  життя, яке допомагає розвинути інтерес до вивчення історії та збереження культурної спадщини. Дана тема являється окремим аспектом до розділу «Репресії ХІХ-ХХ ст.. на території Тернопільщини».

2.  Мета уроку. Завдяки винятково багатому єврейському минулому в Україні дослідження культури І релігії стало одним з найважливіших аспектів, Більше того, Україна являється одним із основних міжнародних центрів релігійної єврейської прощі, передусім для хасидів та інших ортодоксальних євреїв, Це важливо ще й тим, що засновники кількох гілок хасидизму проповідували й були поховані на території України, Тому метою уроку є відкриття єврейського кладовища як потужного ресурсу для дослідження місцевої багатокультурної історії.

3. Завдання уроку. Після уроку учні зможуть: вільно володіти інформацією даної теми, розповідати про місця захоронення євреїв. Крім того, учні зможуть  дослідити єврейське кладовище як прихований ресурс для дослідження місцевої історії.

4. Використані джерела.

- Естер Зискіна, Олександра Фішель. Дослiджуємо єврейське кладовище Посібник ESJF/ ТОВ «Софія-А», м. Київ.

- Реабілітовані історією.Тернопільська область. – Тернопіль:ВАТ «ТВПК» «Збруч» 2008. – 728 с.

- Єврейські цвинтарі в архітектурному Східної Галичини: проблеми збереження і стан дослідженості. Бойко Х.С., 2004.

5. Через карантинні обмеження учні не мали можливості відвідати кладовище, тому ми обмежилися переглядом фото/відеоматеріалів”.

6. Ю.І.Ходорковський. Єврейські некрополі України. 1998.. – 84 с.

Хід уроку

1.  Актуалізація опорних знань учнів.

Привітання. Ознайомлення учнів з темою уроку. (3 хв.)

2. Мотивація вивчення нової теми. (25-30 хв.)

Розповідь вчителя

Тернопільщина XVI–XIX ст. відома різноманітністю етнічної та конфесійної приналежності своїх мешканців: українці, поляки, євреї, німці, росіяни, татари, вірмени та інші проживали століттями разом. Католики, православні, протестанти, юдеї та мусульмани приносили сюди свої культурні та мистецькі традиції і з плином часу переймали досвід своїх сусідів. Саме це взаємне переплетіння культур було в той час фундаментом специфічної атмосфери галицького міста. І це не випадково, оскільки мультикультурний простір вводить у вимір часу свої правила. Одним із важливих і надзвичайно цікавих носіїв культури кожного народу є цвинтар. У багатьох країнах із давньою культурою відвідування місць поховань є не менш важливим звичаєм, ніж зустріч із своїми сучасниками. Адже цвинтарі є невід’ємною частиною життя та свідченням того, що колись відбувалось на теренах нашого краю, а одже – це музеї під відкритим небом. Вони нагадують про видатних людей та інформують про історичні події, звертають увагу відвідувачів на будівельні, культурні та мистецькі особливості різних епох; пов’язують минуле, сучасне та майбутнє; у них відображається менталітет, звичаї та традиції, а також, звичайно, віра людей. Тут зберігалися таємниці  культури. В історії міста цвинтар часто ставав межею автентичної культури.

Буде зайвим наводити історичні факти та цитувати джерела про чисельність єврейських громад, які у XVI–XIX ст. проживали у містах Тернопільщини; сконцентруємо лише свою увагу на мистецькій спадщині, яку вони нам залишили і яка належить Україні та Європі загалом. Великим є інтерес молодої генерації до цієї спадщини, а також до її дослідження та наукового опрацювання, оскільки особливості культури, звичаї, традиції, поховальні ритуали євреїв, організація цвинтаря є все ще маловідомими для загалу. Складні щодо розуміння  написи на стелах також є цьому причиною.

(Учні користуючись картою, знайомляться з містами, де розташовані єврейські цвинтарі).

Учень

За допомогою карти ми  виділили місцезнаходження цвинтарів у таких містах та містечках Галичини як, наприклад: Львів , Броди , Коломия , Тернопіль, Старий Самбір, Микулинці, Озеряни, Городенка , Бучач, Борщів та ін.

Вчитель

Як правило, кладовища залишаються чи не єдиними фрагментами спадщини в місцях, із яких повністю зникли єврейські громади. Як не парадоксально, але в більшості випадків саме кладовища є найбільш “живими” свідченнями єврейського життя. Сьогоднішній урок допоможе вам розвинути інтерес до вивчення єврейської культури та збереження спадщини, через призму єврейського кладовища,

(Учням було запропоновано знайти інформацію про історію цвинтарів, які знаходились на території Тернопільської області).

Учень .

Історія євреїв м. Заліщики починається із початків заснування міста, оскільки серед засновників були і представники цієї громади. До 1784 р. кількість євреїв у місті становило 846 особи, а це 70 %. Організована єврейська громада існувала в Заліщиках з кінця ХVІІІ ст.. З початку 1800-х років побудовано синагогу і освячене єврейське кладовище. Кількість єврейського населення Заліщиків у 1890 р. дорівнювала приблизно 4513 осіб.

Коли 8 липня 1941 року німці зайняли Заліщики відразу розпочалося переслідування євреїв. Було видано низку економічних та іншого роду указів проти євреїв, їх групами віддавали на різні роботи. Багато євреїв загинуло від голоду і тифу. Близько 800 людей було відправлено до ближнього табору в Заліщиках і розстріляно, зараз тут встановлений пам’ятник (додаток 1). На території міста знаходиться ще  недосліджена братня могила. Меморіальні знаки відсутні. Могили вкриті травяним покривом, грунтом, кущами, чагарниками. Тут знаходяться надгробки, деякі з них розбиті. (Додаток 2) Місця масових поховань жертв нацизму знаходяться відносно недалеко одна від одної.  Братні могили є важливою історико-меморіальною пам’яткою, що засвідчує загибель багатої історії м.Заліщик як складової Галичини в контексті проживання в місті потужної єврейської громади і майже повного її знищення в часи Голокосту Другої Світової війни.

Учень .

Євреї проживали в Борщові з кінця ХVII ст. На 1931 р. Їх кількість становила – 1756 осіб. Вони займали державні посади, займалися торгівлею та різними ремеслами.

7 липня 1941 року в м. Борщів ввійшла частина німецької армії.  А 1 квітня 1942 р. тут  створено гетто, куди привозили євреїв з сусідніх сіл.  Молодь виконувала примусові роботи в населених пунктах поблизу Тернополя. Євреї перебували в нестерпних умовах, помирали від голоду, холоду та інфекційних захворювань. Одна з найбільших акцій проти євреїв  відбулася 26 червня 1942 року на ринковій площі Борщова, під час якої було проведено 8 масових розстрілів в’язнів гетто. До 1943 року було знищено більше двох тисяч євреїв. Після цього німці оголосили Боршів «вільним від євреїв». На місці колишнього єврейського кладовища поставили пам’ятник, як пам’ять про ті страшні події (додаток 3).

Учень .

В Тернополі на вулиці Микулинецькій знаходиться єврейське кладовище в край занедбаному стані, надгробки лежать на землі, деякі розбиті. Це кладовище було відкрито в 1840 році. Написи на могилах написані німецькою та івритом (додаток 4).

Учень .

Товсте. Тут знаходився табір примусової праці для євреїв (1942-1944). Вязнів використовували для сільськогосподарських робіт. Щодня їх били, морили голодом. У таборі були жахливі санітарні умови, швидко поширювалися інфекції. У травні 1943 р. німецькі окупанти вивезли на базарну площу людей похилого віку, жінок і дітей, а потім групами по 20 осіб вивели на кладовище, де розстрвляли (додаток 5).

(Учні перегядають фото досліджень)

Вчитель.

Єврейські кладовища розташовувались на невеликих територіях, тому надгробки мали стояти дуже щільно один до одного (додаток 6), хоча за єврейськими релігійними нормами відстань між могилами має становити мінімум 40 см. Єврейська поховальна церемонія майже не відрізняється від аналогічних церемоній інших європейських народів. Після обмивання тіло одягають у просте вбрання та кладуть у труну. В деяких єврейських громадах офіційно дозволені труни з діркою у дні – щоб тіло мало безпосередній контакт із землею. Зазвичай у могилу більше нічого не кладуть, хоча в окремих громадах можуть бути особливості. Хоча існування кладовища визначається похованнями під землею, наявність надгробних плит створює видимий образ єврейського кладовища і є його центральним елементом.

Надгробки поділяються на два види: мацеви та огелі. Мацеви (з івриту – «надгробний камінь») – це надгробки різної форми, переважно вертикальні в Європі та горизонтальні у південних громадах (Греція, Північна Африка). Огелі (в перекладі з івриту – «шатро») – конструкції з чотирьох стін та даху, за розмірами більші за мацеви. Побудова огелів зумовлена традицією паломництва на могили рабинів, хасидських лідерів та видатних членів єврейських громад, оскільки дах також виконує функцію захисту від вітру, дощу та снігу. Особливу форму огелів іноді пояснюють прагненням імітувати спосіб поховання античних царів та праотців у Давньому Ізраїлі.

Після розповіді про локалізацію єврейських кладовищ саме час зосередитись на видимих елементах – надгробках (мацевах). Надгробні плити та написи на них (епітафії) – важливе джерело інформації.

(Учні демонструють результати своїх досліджень).

Учень.

Епітафія на єврейському надгробку – це текст особливого стилю, підпорядкований певним правилам, як і будь-який інший жанр. Хоч кожна епітафія унікальна, більшість із них мають однакову структуру і містять кілька легко впізнаваних ключових деталей. Ідентифікуючи ці деталі, зазвичай можна отримати базову інформацію для первинного дослідження, як-от ім’я, стать і дата смерті похованої людини. Починаючи з ХІХ століття тексти на надгробках часто писалися двома мовами: івритом та місцевою.

Учениця.

Тексти епітафій зазвичай оздоблені різноманітними символічними декоративними елементами, які можуть містити не менш важливі відомості, ніж власне текст. Ми зосередимося на додатковому джерелі інформації, а саме на найбільш поширених символах. Вони є невід’ємною частиною дослідження єврейських надгробків. На оздоблення надгробків впливало багато чинників: заборона зображення на могильних плитах тих чи інших мотивів, регіональні єврейські та неєврейські традиції, структура самого каменю. Велика кількість надгробків не збереглися, а отже, важко чи навіть неможливо уявити собі все розмаїття використовуваних елементів. Ми розглянемо  найбільш розповсюджені символи та орнаменти на території Тернопільської області і досліджених нами кладовищ.

Учень.

Глечик. Зображення глечика на деяких надгробках символізує рід Левітів, які служили в Єрусалимському Храмі. Вони допомагали священникам Когенам, зокрема омивали їм руки перед богослужінням. Таким чином, глечик є символом цього ритуалу, а його наявність на надгробку означає, що похована особа належала до роду Левітів. Важливим є те, що не всі надгробки, на яких зображено глечики, належать Левітам.  Потрібно звертати увагу на форму посудин. Тернопіль – Микулинецький цвинтар. (додаток 6).

Учениця.

Метафора смерті. Інша поширена група символів у метафоричний спосіб відображає смерть. Ця категорія охоплює широкий спектр образів, серед яких найчастіше зустрічаються зламане дерево або зів’яла квітка, мертва чи поранена тварина (додаток 7).

Учень.

Зірка Давида Шестикутна зірка Давида, або Маген Давід («щит Давида»), викликає найбільше асоціацій з юдаїзмом. Попри те зірка Давида – символ порівняно новий, він виник значно пізніше. За середньовічною легендою, цей знак використовувався ще на щитах солдатів армії царя Давида. Саме в Середньовіччі шестикутна зірка набула найбільшого поширення. Пізніше нацистський режим використовував жовті зірки Давида для відокремлення євреїв від не-євреїв. Сьогодні зірку Давида можна побачити в синагогах, у єврейських будинках, на національному прапорі Держави Ізраїль (додаток 8). В Заліщиках були виявлені й інші декоративні елементи, значення яких нам не відомі. (Додаток 9)

(Учні демонструють результати своїх досліджень, переглядають відео сюжети, обмінюються думками).

3. Узагальнення й закріплення вивченого на уроці. (5 хв.)

Вчитель.

Підсумовуючи наш урок варто наголосити, що важливим є також гарантування збереження історичних пам’яток на цвинтарях, яке може бути забезпечене фаховим доглядом. Інвентаризація цих поховань, підтримка ландшафту кладовищ, догляд за окремими могилами – все це збереже культурну спадщину як окремого міста, так і всієї держави і буде свідчити про культурний рівень нашого суспільства. Необхідними є також проведення інтернаціональних, інтердисциплінарних досліджень з проблем охорони історичних цвинтарів, на яких можливий обмін практичним досвідом вирішення подібних проблем у різних країнах, де такі дослідження на державному рівні проводяться вже десятки років.

4. Висновки й підсумки роботи на уроці. (7 хв.)

Вчитель.

Відома річ, що старі єврейські цвинтарі відійшли у вічність. Адже, якщо немає носіїв культури – немає й самих цвинтарів. Все ж єврейський цвинтар продовжує виконувати свою функцію, навіть якщо на ньому вже не відбуваються нові поховання. Адже ліквідація території цвинтаря та відсутність його зовнішніх атрибутів: надгробних плит, огородження, мацел не означає зникнення цвинтаря, оскільки поховання залишилися під землею. Тому хибним у своїй основі видається твердження, що цвинтарі, які зараз “не використовуються” чи є “не діючими”, є “покинутими” чи “колишніми єврейськими цвинтарями”. Згідно із релігійними традиціями євреїв, перепоховання померлих чи перенесення цвинтарів є неможливим. Саме цією вимогою єврейські цвинтарі відрізняються від християнських, які повсякчас є “діючими” і відповідно наступні генерації дбають про своїх попередників. Єврейські цвинтарі не використовуються десятиліттями чи століттями – відповідно не доглядаються, а відтак нищаться і перетворюються на дешевий будівельний матеріал.

Учні висловлюють свої думки. Метод «Прес»

Я вважаю, що…

… тому, що…

…наприклад…

Тому, я вважаю…

5. Домашнє завдання.

Зробити фото колаж до уроку, визначити історичне значення єврейського кладовища.

Підсумкова діяльність. Учні під час  уроку  дізналися багатокультурну історію не тільки свого міста, але й окремих міст області. Досліджували історію братніх могил, збережених і занедбаних єврейських кладовищ. Визначили роль єврейських громад у формуванні протягом ХVІ-ХХ століть багатьох міст та містечок України, зокрема і в Тернопільській області. З’ясували, що єврейські кладовища  мають не тільки історичне, а й наукове і художнє значення, адже підкорюючись вимогам стилю певної епохи, єврейські майстри поєднували його з культурою та релігією свого народу. Їм вдавалося своєрідно поєднувати традиції народної творчості з новими досягненнями мистецтва і виявляти свою самобутню індивідуальність при декоруванні надгробків. Саме тому, єврейські мацеви цікаві для юного дослідника не тільки своїм поважним віком, але й високохудожнім різьбленням по каменю. Дуже цікаві, поетичні епітафії, де часто можна зустріти цитування з священних книг.

Рефлексія. Всі учасники уроку отримали позитивний життєвий досвід. Адже кожне кладовище виконує роль культурного ресурсу, слугує мостом між минулим і майбутнім. Збереження старих кладовищ може слугувати в майбутньому не тільки відновленню культурних цінностей для багатьох народів, але й розуміння важливості історичної спадщини, трагедій і здобутків  кожного окремого народу.