Урок. " Як починається осінь?"

Тема 1. Як починається осінь золотава?

Мета: розширити уявлення про початок осені; поглибити знання про живу й неживу природу; розвивати зв'язне мовлення, пам'ять, спостережливість; навчати логічно мислити, порівнювати, фантазувати; виховувати бережливе ставлення до природи, бажання відкривати й пізнавати и таємниці

Місце проведення: шкільне подвір'я.

І. Вступна бесіда

 Вчитель. Сьогодні у вас, третьокласників, перша подорож у чарівний світ спілкування з природою. Ми вирушаємо у подорож по чарівному світу природи. А допоможе нам у цьому Чарівниця. Відгадайте, хто вона?

Загадка. Без пензлика, без олівця розфарбувала деревця. (Осінь)

II. Повідомлення теми уроку

- Отже, сьогодні ми зібралися на шкільному подвір’ї, щоб побачити та почути,  як починається осінь та будемо спостерігати за змінами, які відбуваються в природі восени.  На основі спостережень складемо казочку.

Золота осінь

Ще недавно в небі синім

Пролітали журавлі.

А сьогодні в безгомінні

Ходить осінь по землі.

І від краю і до краю,

Від двора і до двора

                     Золотого урожаю

                    Знов до нас прийшла пора.

                                                                          О. Бродський

 

III. Спостереження за картинами природи.

1. Бесіда за запитаннями

- Скільки синів було в осені?

- А зараз який місяць?

- Чому він так називається?

- Який це період осені?
- Які стали дні, а які - ночі?
- Яке повітря?

- Яке небо?

- Чи є на ньому хмарки?

- А чому так швидко вони мчать?

- Підсумуймо ваші відповіді, оберімо головне й скажімо, як же починається осінь? ( узагальнення відповідей дітей)

2. Слово учителя:

 - У класі працює довідкове бюро. Члени цього бюро приготували повідомлення про осінні  місяці та їх походження.

1-й учень. Назва першого місяця осені пов'язана з вересом - рослиною, дуже поширеною на Поліссі. Верес - цінний медонос.

2-й учень. Українська назва другого осіннього місяця не потребує будь-яких пояснень. Дерева одягаються в золоте вбрання.

3-й учень. Назва останнього місяця означає, що в цю пору з дерев опадає останнє листя.

IV.  Хто фарбує дерева?

- Отже, ми з’ясували з вами, що за одну з ознак осені є відповідає місяць жовтень - пожовкле листя. А хто ж фарбує дерева? Поміркуймо!

Повідомлення

Учень 3. Природну зелену речовину — хлорофіл — рослина виробляє під дією сонячного тепла й світла. Восени світла й тепла менше, тому листя змінює колір: виступають барвники, що влітку були сховані.

Досліди

Учитель. Перевіримо, як змінює листочок свій  колір, одразу чи поступово. Назбираємо pізногo осіннього листя i з'ясуємо.

А тепер заплющте oчi й випустіть листочки на землю. Чи почули

ви їx падіння?

- Пожовкле листя легко підкоряється вітpy й iз шелестом опадає на землю, мов казкові птахи. Це ми можемо побачити лише, у жовтні, листопаді.  А зараз, у вересні, листя здебільшого ще міцно тримається на деревах. Та крім  звуків листопаду осінь має інші звуки. Давайте послухаємо їх!

V. Осінь – прощання з рідним краєм

Це цікаво

   З приходом осені припинили концерт цвіркуни. З першими холодами гине більшість метеликів. Деякі ж забираються у щілини дерев, огорож, будинків і там зимують. У теплі краї відлітають птахи: дрібні – великими зграями, качки – шеренгами, гуси – вервечкою, а журавлі – довжелезним кутом, або ключем. А є такі, які мігрують на південь восени і весною повертаються пішки. Це дрохви – прекрасні бігуни.

4. Бесіда за запитаннями

- Чи знаєте ви, що роблять пташки восени?

- А що таке вирій?

- Які пташки відлітають у теплі краї?

- Чому вони відлітають?

- Діти, а чи важко перелітати птахам?
5. Підсумок учителя.

- Багато їх у дорозі гине. Лише найсильніші повертаються до нас навесні.

- Чи  доводилося   вам   спостерігати   як  летять   журавлі? (Журавлі   летять  ключем. Попереду летить ватажок.)

Хто знає вірш про журавля?

Облітав журавель

 Облітав журавель

Сто морів, сто земель,

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив

Ми спитали журавля:

- Де найкращая  земля?

- Журавель відповідає:

- Краще рідної - немає!

- А чи з радістю вони покидають рідні краї? ( Ні)

Там, на чужині, і тепло, і корму багато, але вони сумують за рідним краєм, не виводять там пташок.

- А які птахи до нас повертаються з півночі?

VI. Спостереження за деревами.

• Подумайте і скажіть, де ж взялися дерева на шкільному подвір'ї?

•       Яку користь приносять дерева?
•       Що виготовляють з дерев?
•       Упізнайте з якого дерева ця гілочка?
•       Так ,це дуб. А що цікавого ви знаєте про дуб?

( відповіді учнів)

VII. Обговоримо казку

Наукова казна «Дубове листя»

      Жила-була дівчинка Наталка. Дуже любила вона лісом блукати. Якщо лягти під старим дубом чи берізкою i заплющити очі, через деякий час обов'язково почуєш,  що дерева лопочутъ  майже по-людсъкому, неначе навперебій  розповідають одне одному пошепки якісь історії.

    Та незабаром набігла осінь, прилетіли з-за далекого cipoгo поля i накинулись на ліс злi, холодні  вiтpи.

    Листя на деревах пожовкло, почервоніло i нечутно осипалось з верховіть.

    Одного разу Наталці  спала на думку не зовсім чітка, але дуже важлива iдея. Не гаючи нi хвилинки, дівчинка схопила пальто, хустину, взула материні  гумові чоботи i побігла на галявину дe pic її улюблений старий-престарий дуб.

  Вона вилізла на дуба, вийняла взяті з дому клей, нитки i заходилася  підклеювати його останні цупкі, ще дoci зелені листоч­ки. Може, ще й поживе дуб... —думала дівчинка. —Головне — листя. Якщо не відкрутить його вiтep, не поламає, не надірве черешки, воно не пожовкне.

   Тут якраз примчав вimep, полетіло, закружляло листя над галявиною, проте приклеєне — нічого, утрималосъ.

      Похитнувся, заскрипів старий дуб, i здалося дівчинці, ніби він щосъ говорить. Прислухалася Наталка i почула зовсім  чітко:

— Треба тoбi «cпасибі» сказати i «нi за що», — промовив дуб.

—Як це одночасно i «cпacu6i» i «нi за що»? — не зрозуміла дівчинка.

— А так: за роботу — спасибі.. Проте щодо роботи твоєї— тут
дякувати нi за що. Hi до чого, без кopucmi вона. Даремно ти мені листочки підклеювала. Дуб закректав, заворушився, ніби влаштовуючисъ зручніше, по-мовчав i заговорив знову:

•            Ось я все весну пригадую... Прокинувся я весною; сонечко гpiє, земля парує, на гілках пташки щебечуть — краса! А мені, між іншим, не до краси. Мені б попоїсти та напитисъ!.. Просто пересохло все всередині... Звичайно, такого рота, як у тебе, в нас, дерев, немає. Зате коріння в нас видимо-невидимо! Точніше сказати, «невидимо», бо все воно niд землею. Там-то i здобуває коріння найсмачніший напій... Весною взялося коріння за роботу, пішлі із землі  по стовбуру волога, а з нею piзні солі, розчинені у водi. Просто казкова жива вода! Тут розпростав я гілки... А на гілках, відчуваю, вже брунъки бубнявіють. Потім  тріснули брунъки, i з 'явилося гарнесенъке зелененьке листячко.
•            Увесь ліс зрадів  моїм листочкам. Танайбільше радів я сам. Адже з кожним весняним днем все силъніше хотілося  їcmu. Pocтu ж бо треба... Усе тут від чого залежитъ? Biд листків!
•            Зелений листок — одне з найбільших чудес природи. У кожному листочку живутъ дивовижні маленькі кухарики... Хоч i не такі, як у вас. Наші  кухарики — зелені. Ваші вчені називаютъ їx хлорофілом. Це зовсім кpuxiтні, невидимі оком клубочки.

— Ці манюсінькі зелені зернятка, зібравшись тисячами у кожному листку, якраз i готуютъ основну їжу і поважним деревам, i кущикам, i травинкам. Саме вони й готуютъ ту речовину, з якої побудовані  наші стовбури, сучки, гілки.

— Без вогню, як відомо, i юшки не звариш, — продовжував дуб. — Роль такого вогню на нашій зеленій кухні виконуютъ сонячні промені i будують за їx допомогою з води і повітря тверду речовину — деревину.

— Ти думаєш, чому дрова горять? Чому вони дають світлo i тепло? Тому що при горінні спіймані колись листками сонячні промені вириваютъся знову на волю.

— ... Минуло літо, промайнуло, i немає, — вів далi дуб. — Восени, сама знаєш дні коротші, сонце майже не гріє. А без тепла i світла мої кухарики вже не можуть готувати їжу...

      І ось одного разу i зрозуміли  зелені  кухарики в одному, другому, третьому листку, що робити їм  більше нічого. Зрозуміли i... розчинились. I враз листя пожовкло.

— А чому пожовкло? — подумавши, запитала Наталка.

— Тому, що крім зелених кухариків, хлорофілових зерняток, у листках дерев е ще й інші мешканці жовтого кольору. Поки жили в листках зелені  кухарики, жовтих мешканців не було видно.

Скоро все листя облетить. Та це й на краще...

•            На краще? Треба ж сказати таке!

— Наталка сердито труснула головою.

•            — Що ж ви, дерева, будете робити без кухариків , без листків? Хто вас годуватиме?

Дуб заскрипів протяжно, ніби позіхнув, i замовк.

— Я запитую, хто вас тепер годуватиме? — повторила Наталка

І ляснула рукою по стовбуру.

Га? Що? — стрепенувся дуб. — Ага, хто годуватиме... А я давно в же нi їcтu, ні  пити не хочу. Мене тепер все дрімота бере. Узимку так спиться — благодать! Зимою ми, дерева, не ростемо, робити нам нічого — ніби у відпустці: тихо, спокійно... Ось i спиш...

—... А листя..., — нерозбірливо промовив дуб, — ми, дерева, caмi скидаємо. Ну їx! Якщо листя залишити — на гілки такі кучугури снігу зима понавалює, що не витримаютъ гілки, повідломлюються. Ось ми їx i того...

— А я думала, вітеp, — зітхнула дівчинка.

— Ні... Можна i без вітpy, — ліниво прошелестіло дерево. — Ми
між черешком кожного листка i гілкою, на якій він виpic, тоненький корочок нарощуємо. Листку тоді ні за що триматися, він  i падає. Ну, ти того... Біжи додому, бо спати хочеться. I запам'ятай, що я тo6i розповів.

— Я запам 'ятаю. Я весною знову сюди прийду.

А. Дитрих

Вчитель. Що нового дізналася Наталочка від свого улюбленого дуба?

6.  Слово вчителя.

- Осінь найщедріша пора року. Давайте уважно придивимося до дарунків осені, які вона доброю рукою розсипає по землі.

( Переходимо на каштанову алею)

- Знайдіть якнайбільше „ дарунків” осені - плодів, ягід, листків.
- Знайдіть на землі каштани та жолуді, порівняйте їхні форми, погладьте пальчиком ці чудові витвори природи, запам'ятайте поверхні та опишіть її словами.

7. Бесіда

- Якого кольору ці плоди?

- Якої форми каштан, а жолудь?

- Яка поверхня каштана?

- Яка поверхня жолудя?

- Осінь щедро сповнює ліси і садки своїми чудовими пахощами.

- Чим, на вашу думку, пахне осінь?

(Запахом опалого листя, грибами, яблуками , грушами.)

- А чому осінь вважають найсмачнішою порою року?

- Чим гостинно пригощає нас осіння пора?

8.Складання казки.

• Ви багато почули та побачили про осінь. Давайте складемо невелику казку про осінь.
• Я ставлю запитання, а ви даєте відповідь.
• Яка пора року завітала в наш край? Що вона зробила?
• Якими стали рослини?
  - Що роблять пташки восени?

- А чи всі дерева скидають своє вбрання?

- Про що вони думають?

- Хто може розповісти казку?

-А хто може свою скласти?

9. Гра «3 якого дерева листок?»

В учителя букет осіннього листя. Показує листок. Учні шукають дерево і підбігають до нього.

VIII. Підсумок уроку.

 Якій темі був присвячений урок?

- Що нового ви дізналися на уроці?

- То як же починається осінь? І хто вона така? Що приносить, і за що ми дякуємо?

-  А ось як написав про це В. О. Сухомлинський 

Як починається осінь

Осінь — це дочка Діда Мороза. Старша дочка, бо є ще в нього молодша доня — Весна. В Осені коси заквітчані пшеничними колосками й червоними ягідками калини. Ходить Осінь лугами, берегами. Де зітхне — там холодом війне.
        Любить Осінь ночами сидіти на березі ставка. А вранці над водою підіймається сивий туман і довго не розходиться. Оце й починається Осінь.
      Бояться Осені пташки. Як тільки побачать її ластівки, злітаються і про щось тривожно радяться. А журавлі піднімаються високо в небо й тривожно курличуть.
      Любить Осінь заходити у садки. Доторкнеться до яблуні — яблука жовтіють.

  А дятли радіють, зустрівшись із Осінню: голосно щебечуть, перелітають із місця на місце, шукають поживи на деревах. 

  Сьогодні теплий, сонячний день. Низько стоїть сонце — світить, але не дуже гріє. Сіла старша донька Діда Мороза під стогом сіна, розплітає косу, гріється. Співає пісню про срібні павутинки.  

В. Сухомлинський

 

IX. Домашнє завдання

Вчитель. Завдання для спостереження

Перевірте, чи насправді осика восени е королевою серед дерев. Як твердить наука, осикове листя набувае найрізномантнішого кольору. Воно може бути зелено – рожеве, із перламутровими переливами, лимонно – жовте, малинове, пурпурове вогненно – червоне.

         Запам’ятайте: найкраще милуватися осінніми деревами коли заходить сонце.