Урок " Як розселяються рослини"

Казка

Давно це було. Напевно, ще і давні люди не населяли тоді Землю.  Жили в лісі дерева, трави, кущі. Щороку народжували вони своїх діток – насіння, плоди. Падали діточки поряд із батьками, там і проростали. Через декілька років тісно стало в лісі. Рослини-мами, рослини-дітки, рослини-онуки… Бракує всім місця в землі, тепла і світла, а поряд із лісом – луг, світлий, просторий. Почали рослини думати, як їм своїх діток відправити на луг. А е немає у плодів і насіння ніжок, не перебіжать вони на луг. Сумують рослини, а вітер їх гілки гойдає і слухає.

Слухав-слухав і запропонував: «Ви свої насінини і плоди легшими народжуйте і приробіть до них крильця, тоді я зможу вам допомогти!» Почули цю розмову тварини і не залишилися байдужими.

Сорока заскрекотала, застрибала, крильцями замахала і понесла по всьому лісі звістку:  - Увага! Увага! Рослинам необхідна допомога. Вискочила з дупла білочка: - Допоможемо. Висунула з нори свій носик мишка: - Обов’язково допоможемо пі пі пі. Навіть жучок, який був заклопотаний, почув заклик про допомогу задзижчав: - Допоможу, допоможу – жу-жу-жу.

Запропонували і звірята, і птахи, і комахи переносити зернятка на луг. Від такої радості деякі рослини аж лопнули і самостійно розповсюдили своїх діточок.

Не один рік минув, поки вітер, тварини та рослини залишилися задоволені роботою.  На лугу з’явився гарний ліс. Багато рослин відтоді кидають на вітер своїх діточок, а вітер відносить.

Узимку жене по снігу, я човники з вітрилом, насіння ялини. На декілька кілометрів спливають вони від мами-дерева. Дрібні легкі плоди берези з двома крильцями летять за вітром на 2 кілометри від матінки-берези. Плоди клена дещо важчі, їх вітер може понести тільки на 90 метрів, а в’яза – ще менше на 20 метрів.

Радіють рослини, що розв’язали  проблему з розселенням свого потомства.