Урок. "Юрій Яновський. Життєвий і творчий шлях письменника-романтика"

Про матеріал

Протягом уроку ознайомити учнів із творчою біографією Юрія Яновського, місцем письменника в розвитку української літератури, жанровою своєрідністю творчості; виховувати інтерес до творчості письменника; розвивати мовні компетенції учнів під час обговорення епістолярної спадщини письменника; виховувати повагу до творчості Ю.Яновського

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, урок з ІКТ супроводом

Випереджувальні завдання дають змогу відпрацювати самостійне бачення життєвого шляху учнями

Перегляд файлу

Тема. Юрій Яновський. Життєвий і творчий шлях письменника-романтика. Активна участь Ю.Яно­­в­ського у становленні українського кіно, відбиття цього у його твор­­­­чості (роман «Майстер корабля»). Особливості стилю Ю.Яно­в­сь­кого.

Мета: ознайомити учнів із творчою біографією Юрія Яновського, місцем письменника в розвитку української літератури, жанровою своєрідністю творчості; виховувати інтерес до творчості письменника; розвивати мовні компетенції учнів під час обговорення епістолярної спадщини письменника; виховувати повагу до творчості Ю.Яновського

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, урок з ІКТ супроводом

Обладнання: портрет письменника, мультимедійний додаток «Життєвий і творчий шлях письменника», виставка творів Ю. Яновського, документальної, художньої та публіцистичної літератури про письменника, епіграф, листи письменника, роздатковий матеріал

Випереджувальне завдання: хронологічна таблиця життя і творчості Ю.Яновського (підготувати  дома)

 Напис на дошці: Трапляються люди, що не полишають у пам’яті жодних згадок — були та й нема. Зате життя нас нагороджує великою кількістю

людей-зірок, які не гаснуть у нашій пам’яті, які живіть у тобі, зогрі-

вають тебе своїм теплом, своєю мудрістю. До таких світлих, неза-

бутніх людей і належить Юрій Іванович Яновський.

Матвій Талалаєвський

                                                               Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ . Мотивація навчальної діяльності.Оголошення теми й мети уроку

Слайд 1.   Юрій Яновський (1902 – 1954).

Опрацювання запису на дошці. В кінці уроку ми спробуємо довести, чому саме  такі слова про Ю.Яновського сказав Матвій Талалаєвський.

ІІІ . Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

  1. Опрацювання епіграфа  уроку

Слайд 2. Епіграф.

Сам Юрій Іванович писав: « Я входив у життя, міцно затиснувши олівець у руці, широко розплющивши очі на всі чуда світу…» І коли кажуть, що він «не те оспівував», то треба пам’ятати, що література – це не суто ідеологічний інструмент, а мистецтво слова. А в мистецтві слова Ю. Яновський був майстром першої величини, феномен. Ю. Яновський розвинув в українській прозі романтичний напрям. При цьому романтичне письмо завдало письменнику більше болю, ніж радощів. Яновський карався і мучився, і часом ламався, але був вірним своїм переконанням.

  1. Вивчення життєвого і творчого шляху письменника. (Розповідь вчителя)

Слайд 3. У листі до О. Довженка, з яким мав особливо теплі стосунки, він пише: « Годі думати, що я буду іншим. Навіть якби мене доля позбавила не половини шлунка, а руки, я й тоді писав би, як пишу, - співав би.» Саме  співом уявляється цьому майстрові слова художня творчість.

Опрацювання «Хронологічних таблиць» під час розповіді вчителя

Слайд 4. Народився 17 серпня 1902 року на хуторі Майєрово на Єлисаветградщині  (тепер село Нечаївка Компаніївського р-ну Кіровоградської обл.)  в заможній селянській родині. На екрані світлини – музей у будинку, де жила сімя Яновських.

У сімї Івана Миколайовича і Марії Мусіївни народилося 8 дітей. Юрій був первістком, тому з 5 років вважався нянькою для всіх молодших.

Слайд 5. З 1911 по 1919 рік – навчання у Єлисаветградському реальному училищі, закінчив із золотою медаллю. Саме тут проявилася його любов до книги. Почав збирати свою домашню бібліотеку, а першою книгою стала «Вечори на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя.

Слайд 6. У 1922 переїхав  до Києва, вступив на електротехнічний факультет політесу. Навчався в одній групі з майбутнім конструктором космічних кораблів Сергієм Корольовим.

У перші дні навчання Юрій довідався, що в інституті діє літературний гурток, яким керує Д. Ревуцький. Організував газету і став її редактором.

Почав уперше друкуватися під псевдонімом Георгій Ней – вірш «Море» російською мовою. (Юрій – слов’янська форма від Георгій – хлібороб). Одночасно він писав вірші й українською мовою. А також оповідання, нариси, фейлетони.

Доля не була привітною до Юрія Яновського. На початку 20-х рр.. поблизу Майєрово вбили фінагента. Слідчі це приписали дядькові Юрія Петрові. Звістка про те, що Яновський – небіж убивці, дійшла до вузу , і хлопця виключили з інституту і з комсомолу. Відсахнулася від хлопця навіть кохана дівчина Галина Москалець. Хоча пізніше слідство знайшло справжнього вбивцю, але Юрій уже ніколи, попри вісі намагання, не зміг здобути вищої освіти. Проте Києва Яновський не покинув.

Слайд 7. У лютому 1924 року у газеті «Більшовик» зявився перший друкований вірш українською мовою «Дзвін», в якому молодий письменник певною мірою наслідував раннього П. Тичину.

Слайд 8. 1925 – перша збірка оповідань “Мамутові бивні”.

Слайд 9. 1926 – переїзд до Харкова, стає членом ВАПЛІТЕ. Цього ж таки року переїзд до Одеси разом із Довженком, де працює на посаді головним редактором кінофабрики.

Слайд 10. По суті, Яновський був художнім керівником  «Одеського Голівуду». Він щиро переймався проблемами нового українського мистецтва – недарма його називали «добрим генієм українського кіно». На тлі загальної маси це була особистість яскрава, неординарна. Це стало однією з причин його звільнення з посади 1927 року. За цей час через його редакційний портфель пройшли фільми “Тарас Шевченко” і “Тарас Трясило”  П. Чардиніна, “Борислав сміється” Й. Рони, “Вася-реформатор”і “Сумка дипкурєра”  О. Довженка.

Слайд 11. Повертається до Харкова. Саме тут 1928 року зявляється роман «Майстер корабля», який наробив чимало галасу серед критики, особливо партійної. Це перший великий прозовий твір письменника. У цьому творі з повною силою прозвучав гімн людській праці, людським рукам: «Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Я бачу творчі пальці – трепетні і нервові. Найбільше до вподоби - руки творців. Я люблю її – вічну людську руку, незвичайний символ, і розумію велич тої хвилини, коли друг дає руку другові і цим він передає самого себе, своє серце і розум, дихання дітей. Дві людські руки – це кільце, за яке ухопившись, можна зрушити землю».

Не обійшло щастя особистого життя Яновського. Одного разу він познайомився з актрисою театру «Березіль» Тамарою Шевченко. Невисока, граціозна, чорноока і чорнява Тамара полонила серце Яновського. Вона пізніше згадувала: «Важко сказати, що мене найбільше вразило в Юрі. Мабуть, краса, якою світився, чи може, те, що в його зовнішності було багато протиріч. Для аристократа він був трохи незграбним і якийсь сором’язливий. Аристократ, не звиклий до костюма, - це звучить дивно. Але селянським парубком, яким насправді був, його не назвеш. Скоріше за все чимось нагадував молодого вченого».

Юрій Яновський був люблячим і надійним чоловіком. До речі, все життя подружжя зверталося одне до одного на Ви, а Яновський звав Тамару Марою або Сонечком.

Слайд 12. Протягом 1926-29 рр письменник працює над романом «Чотири шаблі», який вийшов окремою книгою у 1930 році. Цей роман  - одна з найдраматичніших сторінок в історії української літератури. Півстоліття він залишався предметом найбезглуздішої критики, був вилучений з літературного процесу. Ще й після смерті Яновського писали, що він  у своєму творі, показуючи громадянську війну в Україні, подав читачеві вигаданий ним хаос, нерозбериху, відсутність спрямовуючого центру в особі партії більшовиків.

Твір складається з 7 розділів (пісень). Вони друкувалися окремими новелами в часописах. Таким чином, «Чотирма шаблями» започаткував в українській літературі новий різновид  роману – роман у новелах (пізніше будуть його «Вершники», «Тронка» О. Гончара).

Юрій Яновський переживав через критику і цькування. Пробував писати по-іншому – вийшло. На те він і талант.

Слайд 13. У 1935 році завершив роман «Вершники», але його ігнорують в Україні, він же належить пер націоналіста. Допомогли друзі – роман переклали російською мовою і видали в Росії. У Москві влаштували вечір творчості письменника. Повернулася слава, письменникові дали зелену вулицю. 1939 р нагороджений  орденом Трудового Червоного Прапора. Отримав квартиру в Києві.

Павло Тичина писав , що ця книга була «немов патентом на одержання зрілості прози української».

«Вершники» написані ідеологічно правильно, є в них і провідна роль партії, і перемога червоного прапора, і героїзм комуністів. Роман був даниною  свого часу, але, на відміну від подібних творів, усе-таки талановитою.

Насамперед «Вершники» були своєрідним компромісом із самим собою, способом реабілітувати себе перед офіційною критикою, виправити помилки «Чотирьох шабель», за які його було розіп’ято. Роман цей зявився своєчасно. Уже були  арештовані М. Куліш, В. Підмогильний, Є.Плужник, М. Зеров, розстріляний Г. Косинка…. Хто знає, що чекало на Яновського.

Слайд 14. 1941-1945 – Уфа, головний редактор журналу «Українська література».

Війна залишила тяжкий осад у душі письменника, адже в окупованій Україні залишилися його сестри. На основі реальних подій Яновський пише роман «Дві сестри й полковник». Пізніше назву змінив на більш романтичну «Жива вода».

1947 – твір був завершений. У скороченому варіанті він друкувався у журналі «Дніпро», прозвучав по радіо. Цей роман обговорювали на пленумі Спілки письменників України. Несподівано посипались негативні рецензії. Автора звинуватили в буржуазному націоналізмі. Твір розгромили вщент. Каганович обізвав роман контрреволюційним, а Яновського – петлюрівцем.

Для митця настали страшні часи. Йому зменшили грошове забезпечення удвічі,а потім зовсім скасували. Розпорядилися знищити 200 000 примірників «Живої води», а збитки примусили оплатити Яновського. Від письменника вимагали усних і письмових покаянних виступів.

Матеріальні нестатки так притисли сім’ю, що Яновський майже повністю продав свою бібліотеку, віддав у комісійний магазин костюм, друкарську машинку. Його ніде не друкували. У своєму щоденнику писав, що на пленумі «поховали його  «Живу воду» на метрів десять під воду».

Але йому цей твір був надто дорогим, тому Яновський зробив понад 200 вставлень до роману, дав назву «Мир». Цей твір було надруковано після смерті письменника.

Слайд 15. Юрій Яновський  - талановитий драматург. Свою драматичну діяльність розпочав ще в Одесі. Після цього з-під його пера виходять багато п’єс.

16 лютого 1954 року на сцені Київського театру імені Лесі Українки відбулася прем’єра п’єси «Дочка прокурора». П’єса пройшла при повному аншлазі. Публіка кричала: «Автора!» актори вивели за руки Яновського,а він стояв усміхнений і щасливий. Скоро після прем’єри йшли вони удвох із дружиною до головного режисера на гостину. По дорозі Юрію Івановичу стало погано. Кілька днів боролися лікарі за його життя.

Слайд 16. 25 лютого 1954 року помер у лікарні через неправильний діагноз. Професор вважав, що у нього інфаркт, а виявилося, що стався прорив виразки шлунка. Яновського треба було негайно везти на операційний стіл, а лікар приписав спокій, наказав лежати.

Хочу додати, що Юрій Яновський з дитинства багато хворів, переніс 6 тяжких операцій – 6 разів був на грані смерті. Звідси його палке життєлюбство, нестримний потяг краси -  його романтика вітаїзму.

У його автобіографії від 2 грудня 1925 року читаємо: «До безуму люблю степ. Думаю прожити ще 10 років. Кожний свій день устаю з бажанням їхати за море і за сині обрії. Лягаю теж із цим. Люблю багато ходити. Всі мої бажання скеровані на: як би побачити більше світу! Мандри мене тягнуть».

Слайд 17. О. Довженко, з  яким доля теж жорстоко обійшлася, запише в щоденнику: «Нещасливий мій друг. Скільки й памятаю я, весь час мучився, страждав і фізично, і душевно. Все життя його було скорботне. Навіть писати перед смертю почав по-руськи, очевидно, з огиди до обвинувачень у націоналізмі, з огиди до дурнів безперечних, злих гайдуків і карєристів. Чоловік талановитий, чесний, тонкий, ображений до краю життям…»

Ображений у житті, він і по смерті був ображений. Поховали його спочатку десь у глухому закутку Байкового кладовища. А коли в кінці 50-х Хрущову захотілося покласти квіти на могилу письменника (вони особисто були знайомі під час війни), то могила за одну ніч була перенесена на центральну алею кладовища. І в такий спосіб перемогла справедливість: Яновський посів своє посмертне місце поруч із найвидатнішими постатями національної культури. А був він серед них і за життя.

Про які факти з життя письменника я не сказала. (доповнення учнів)

3. Створення портфоліо письменника (групова робота)

При народженні: Яновський Юрій Іванович.

Псевдоніми, криптоніми: Юрій Ней, Юрі Юрченко.

Дата народження: 27 серпня 1902 р.

Місце народження: хутір Майєрове, Кіровоградська область.

Дата смерті: 25 лютого 1954 р. (51 рік).

Місце смерті: Київ.

Національність: українець.

Громадянство: СРСР.

Мова творів: українська, російська.

Рід діяльності: прозаїк, поет.

Роки активності: 1922–1954 рр.

Напрям: неоромантизм, соціалістичний реалізм.

Жанр: новела, роман, оповідання, повість, вірш.

 

4. Хронологічний диктант. (індивідуальна робота)

1. Ю.Яновський народився у:

    а)1989        б)1902           в)1906

2. Перший прозовий твір «А потім німці тікали» був опубліковано у:

    а)1919       б)1924           в)1932

3. Було опубліковано перший вірш російською мовою:

    а)1921       б)1924           в)1942

4. Роман «Чотири шаблі» побачив світ у:

    а)1910        б)1905          в)1930

5. Збірка віршів «Прекрасна Ут» вийшла у:

     а)1928       б)1935           в)1916

6. Ю.Яновський вступив до Київського політехнічного інституту у:

     а)1934       б)1922           в)1918

7. «Майстер корабля» було опубліковано у:

     а)1930       б)1928           в)1920

8. Вийшла окремим виданням п’єса «Завойовники»:

     а)1932       б)1945           в)1913

9. Побачила світ збірка «Кров землі»:

     а)1930       б)1928           в)1927

10. Перша публікація роману «Вершники» відбулася у:

     а)1935       б)1945            в)1926

11. Книга «Київські оповідання» була визнана Державною премією СРСР у:     а)1934       б)1948            в)1953

12. Ю.Яновського не стало у:

     а)1954       б)1947           в)1963

Відповіді:

( Хронологічний диктант)

 

  1. Б
  2. Б
  3. А
  4. В
  5. А
  6. Б
  7. Б
  8. А
  9. В
  10. А
  11. Б
  12. А

 5. Закріплення матеріалу

Ми знаємо Ю.Яновського по його творам. Кожен письменник вкладає частинку себе в свої творіння. Але так як розкривається вин в своїх листах, ніде не знайдеш.

Листи – це епістолярний жанр літератури. Він не менш цінний , ніж самі твори письменника.

Перед вами лежать листи Юрія Яновського до різних людей, різними мовами, на різноманітну тематику. Розберіть їх. Згрупуйте :

  • Мова листів
  • Адресат
  • Тематика
  • Як вони характеризують письменника. Наведіть приклади.

ІV. Підсумок уроку

Так чому М.Талалаєвський назвав Ю.Яновського «світлою, незабутньою людиною» ?

 «…У Яновського вийшло у світ багато творів, але писав він

протягом свого життя одну книгу — книгу мудрого великого

Буття» (Микола Строковський).

- Оцінювання роботи учнів

      V. Домашнє завдання

1. Прочитати новели з роману «Вершники» - «Подвійне коло» і «Шаланда в морі». 2. Виписати висловлювання відомих людей про роман «Вершники».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток  1.  (Листи Ю.Яновського)

 До Т. Ю. ЯНОВСЬКОЇ

16 версня 1942 р. Москва

                                                                              Москва. 16.IX.1942р.

Дорога Тамара !

Я вже послав Вам листа i кiлька телеграм. 11 i 12Х нас одвiдували Шура i Ванда, сидiли гуртом усі приїжджi i було мило, а костюми вiйськовi новi. Сьогоднi мають приїхати Мікола, Малишко i Первомайський. Приїхав сюди Шуйський, Литвин, Старченко, Коротченко всі, кого чекали в Уфі. Вчора у нас сидів вечір Фадєєз, гарно i тихо; Рильський спiвав. Я переселився в 904, бо вiльних не було,— тут живе Крушельницький, дві ночi вже ночуємо разом, сьогоднi вiн виїздить. Їх переводять до Фергани, а ми тут всi хочемо обов`язково залучити їх до нас в Уфу, будемо добиватися, сам Крушельницький хоче. От було б добре! Я йому читав.
Вечiр буде 20.IХ. Послав Вам облiгації, яка виграла. Одержіть грошi.
Цiлую Вас

                                                                                                                    Ваш Юр.

 

 

 

 

 

 

 

 

До Л.А. Озерова

22 грудня 1942р. Уфа

                                                              Уфа, 22.ХІІ.42

Уважаемый т. Озеров!

Все собирался в Москву на пленум, потому и не отвечал письменно все думал встретиться лично. Но сейчас стало известно, что пленум Союза писателей будет в Уфе 6.І— посему отвечаю на Ваше письмо хоть с опозданием. Вы, вероятно, уже получили «Укр. лiт» № , 7—8, а также мою книжку -  я их послал с неделю тому назад. Собираемся к пленуму выпустить след. номер журнала с В/статьей о Тычине,— как удастся - не знаю. На ком Вы остановились -— в смысле паписания статьи для нас? Поскорее сообщите. Мне Рыбак не передавал В/просьбы о присылке био-библиографич. данных о себе. Неужели Вы не можете придумать мне подходящую биографию?! Валяйте пускай американцы чихают от восторга. В качестве выходного пункта представляю Вам такие исчерпывающие данные: родился в г. Елисаветграде Херсонской губ. 27 авг. (н. ст.) 1902 года! Книги главные: «Кровь земли», «Прекрасная Ут», «Мастер кора6ля» (ром.), «Четыре сабли» (ром), «Всадники» (ром), «Краткие истории», «Генерал Макодзьоба», пьесы: «Завоеватели», «Дума про британку», «Потомки», «Новый Ревизор», «Ляля», «Сын династии». В переводе книги мои выходили в Москве, Минске, Баку, Ереване, Тбилиси, Львове, Вене, Праге, Париже.
Бувайте здоровi, пишіть.
                                                                                                                                                                       Ваш Ю.Яновський

 

 

 

 

До В. В. ВИШНЕВСЬКОГО

25 лютого 1948 р. Київ

                                             Киев, 25 февр. 1948              

Дорогой Всеволод!

Очень приятно было получить Ваше письмо, сердечно благодарю за память и желаю Вам счастья. В свою очередь с любовью поздравляю Вас с днем 30 годовщины Советской Армии и флота! И подаю Вам товарищ каперанг, рапорт о том, что есть еще порох В пороховницах, еще не гнутся козаки!
Кроме книги, о которой Вы знаете, я надеюсь вскоре закончить новую -— листов на 12. Мечтаю побывать в Москве,— уже два года как мы с вами вернулись из Нюрнберга, с тех пор в Москве не был. А она всегда служит мне эликсиром бодрости, вдохновляющей силой, бальзамом для души. Честное слово, это не для красного словца! Я мог бы на эту тему писать целый вечер.
Надеюсь побывать в Москве в течение ближайшего месяца, тогда все Вам расскажу о моей жизни и прочем. Трудно даже поверить, что возможно то, что мне пришлось пережить. В общем надеюсь похитить у Вас пару часов для изложения моих творческих дел.
С удовольствием встречаю Вашу фамилию в газетах, но надеюсь, что все эти важные и нужные дела оставляют Вам времячко для творчества? Я ведь помню Вашу работоспособность и записную книжку, которую Вы не оставляли ни на минуту. Жду от Вас и ничуть не сомневаюсь в том, что она будет— КНИГА! Я верю в Вас, дорогой Всеволод! Привет Вашей жене. Привет товарищам из «Знамени». Низкий поклон.

                   До встречи!                                                         Ваш Ю.Яновский

 

 

 

 

До В.В. ВИШНЕВСКОГО

22 травня 1948 р. Київ                                       

                                                   Киев. 22 мая 1948

Дорогой Всеволод!

Во-первых, сейчас отсылаю в «Знамя» новеллы, полученные мной вчера. Все, что мог, сделал. Имя героини в рассказе «О, филология» изменил по Вашему совету... Сумка мальчика оставлена без писем, которые ушли к адресату, и многое другое. Отредактировано хорошо, любовно,— то, что я получил.
Во-вторых,— громаднющая признательность за наметку на 7 номер.  Это, было бы замечательно. И для меня важно. И постараюсь в дальнейшем оправдать Ваши заботы. В-третьих,— многое для себя извлек из мыслей, Возникших у Вас при чтении моих рассказов, думаю, что будет польза. Телефонное Ваше письмо содержит формулу, по-моему, блестящую. Поскольку Вы ее не помните переписываю для Вас, автора:
«Современный писатель должен быть суровым критиком прошлого, беспощадным и искренним изобразителем настоящего и романтиком будущего» Это—здорово и верно. И лаконично.
Получали ли мое письмо (авиа), посланное неделю тому назад непосредственно в Барвиху? Жму руку и желаю всяческого здоровья, бодрости, творческого горения. 
Ваш Ю. Яновский
Прошу Вас уже в верстке еще раз посмотреть, чтобы было хорошо. Чувствую особую ответственность перед читателем.

 

 

 

 

До Т.Ю. Яновської

3 грудня 1935 р. Москва

                                                     Москва. 3.ХІІ. 1935р.

Аж ось коли я відчув, що я в моді… Цiлi дні кудись ходжу, знайомлюсь, вислухую компліменти, бачу захоплені обличчя. Вечiр мiй (28.Х1) пройшов дуже добре, бу.ло до 200 чол. (це велика цифра по тутешніх звичаях)... 7.ХІІ буде вечiр на одному дуже вiдповiдальному заводi, є запрошення зробити вечір в Моск. Буд. Черв. Армія і в Ленiнградi, Я вирiшив останнi два виступи зробити iншим разом — може, пiд час пленуму, який буде в сiчні. Мене вже вводять до правління (Харкiвсъкого і Всеукраїнського), видали чл. квиток (якого у мене не було). Маю надiю, що тут мене пiдтримають i матерiально — зараз погоджується якась сума видачi. Це мені допоможе засісти за п`єсу. В редакцiї «3намя» менi сказали, що грошей вони дадуть, щоб я собi обов`язково пошив зимове пальто. Є розмови про те, щоб «Вершникiв» поставити в кіно. Завтра або пiслязавтра пiду до видавництва (є провозицiї аж з двох) — про видання книги мовою чесъкою, а також iншими мовами. Ходимо з Смоличем по театрах у вечерi. І.ХП були – «Пиковая дама», 2.ХІІ - театр Завадського — «Школа неплательщиков, сьогоднi буди в МХАТ-2 — «Испанский священник, завтра вдень генералка в МХАТ-2 – «Мольба о жизни», увечері в Камерному — «Адриенна Лекуврер», 5.ХІІ вдень у вахтанговцiв — «Далекое», 6.ХІІ у Мейєрхольда — «Горе уму». Як бачите, страшна загрузка, Завтра буду знайомитись з Таїровим i Залеським (МХАТ-2), кличуть познайомитись із театру Мейєрхольда.
Живемо з Смоличем в гост. «Гранд-отель, насилу нам знайшли номер - це тут неможлива річ. До цього жили у 3енкевичів, страшнувато було, бо троє в них лежало в грипi, у декого — велика температура. Зенкевичi прекрасно ставились, турбуються, годують дієтним. Перевіряю з Пав. Болеславовичем його переклад «Майст. кор.»(зробив бiля половини).
Тут з 11.ХІІ буде всесоюзна сценарно-тематична нарада, мене хотять за всяку цiну залишити на нiй. Та я не залишусь, бо почуваю, що треба якнайшвидше стати за роботу. Ше Сенченко мені казав, що хоче влаштувати мій вечiр у Киеві в театрi. Сюда до 28.ХI було на мое iм`я прислано 2 телеграми вітальних, і їх читали ва вечорі. Одна з Києва - пiдписана 30 письменниками, а друга з Харкова - 10. Стенограму вечора i телеграми привезу.
Дуже радий, що у Вас багато роботи i буде ще бiльше...
Пишіть менi на Зенкевичiв. якi Вас вiтають. Коли не застану в Харковi, поїду до Кірова. Думаю виїхати 8-го, коли дiстану квитка, а то на день пiзніше.
Цілую Вас, і дуже мені хочеться, щоб Ви були тут зі мною. Мрiємо з Зенкевичами поїхати з Вами навеснi до Ленiнграда.

                                           Вже скучив Ваш Ю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 3 ЛИСТА ДО ДРУЖИНІ

8 вересня 1937 р. Москва

8.IХ.1937 р., Москва

Учора був у Таїрова: вдень і ввечері. Вдень я його знайомив з тими змiнами в п’єсi, які я зробив. Прийняв добре. Просить тiльки, щоб Книш в ост. сценi поговоран з Несвятипаскою. Детально говоритемемо сьогоднi.
Учора увечерi були... в Камерному, сидiли години три, розмовляли з реперткомами. Був голова Моск. обл. реперткому i представник «Главреперткому». Казав представник Головреперткому: «Мы пьесу выпустили и разрешили, но для Камерного надо еще поработать, так как мы очень боимся, пьеса трудная, от того, кто и как будет играть, зависит судьба вещи в даже политич. Окраска». Словом, багато зауважень до Таїрова, а до мене — iще чiткiше пiдкреслитв, що Мамай — бiльшовик, а республіка — це самоціль, дати, може, якусь інтродукцiю до п`єси, де сказати про iсторiю й географiю i т. д. Отже, сьогоднi, завтра й пiслязавтра сiдаємо за роботу. Ці вечори... будемо гуртом читати фрази за фразою і на місці ж вирішувати щоб дійти до остаточн. тексту. Про Ленiнград i не думаю — послан телегр. Вільнеру з проханням ‚приїхати сюди. 
Намiтили з реперткомами зустрiтися 11.ІХ з тим, щоб вони ще раз прочитали п`єсу, поговорити про деталі, показати їм оформлення (художникам послав телеграму, щоб обов’язково були тут 10.ІХ — виторгував для них два днi) Починаю відчувати, що працюю з Камерним – всіза нього бояться, якби не провалив п`єсу. Це мені й на руку, бо я не менше боявся і боюсь, а гуртом якось покращимо.


 

 

 

 

ЛИСТIВКА ДО МАТЕРI

28 грудня 1943р. Москва

                                                                      Москва 28.ХІІ.43р.

Дорога мамо!

Щось од вас досi немає листа? Вже минуло 2 мiсяцi, як ми у вас були. Як живете? Як їсте? Чи е чим топити? Чи допомагають вам? Микола Платонович мав з Харкова прислати вам одежi,— чи одержали? Тая написала Вам листи i теж не має вiдповiдi. Як здоров`я? Вже скоро, мабуть, переїдемо до Києва, тодi легше буде зустрiтися. Колi дже написали? Повторюю його адресу: полевая почта 37276-С, Н. И. Японскому.
Вувайте всi здоровi, пишiть.
Тамара вiтає.

                                   Цілую Юр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До Т.Ю.ЯНОВСЬКОЇ

18 листопада 1945р.Москва

                                          Дорога Тамара!

Надсилаю Вам рецензiю на улюбленого автора, а позавчора (15/ХІ) була в газ. «Труд» ще краща —
Д. Заславського. Ще є правда в свiтi! - Халтурщикам так і треба.
Ще прохання —не забути передплатити газети й журнали на 1946 рiк — попросить Гринька, щоб були всi, що в мене є, і ще журнали «Октябрь», «Ленінград» та газети «Комсомольская правда» i «Київська правда».
Ми живемо а Галаном в одному номерi i ще не знаємо, коли їдемо. Оформляються документи i з’ясовуються терміни. Сьогоднi четвертий день я в Москвi. Коли ближчих двох днiв не вилетимо, то я Вам подзвоню увечерi. Три днi пробігали по рiзних установах i ще й Москви не бачили. Всього Уде чоловік сорок, кажуть. Здається, дорога буде до Берліна через Кенігсберг, а потім машинами до Нюрнберга – чотири години їзди.

Ну, бувайте здорові й щасливі. Цілую Вас                                                                     Ваш Ю.

 До Т.Ю. ЯНОВСЬКОЇ

6 листопада 1943 р. Гоголів

Дорога Тамаро!

Годину тому нам подзвонили…, що Київ повністю наш. Зараз їдемо туди. Вчора тiльки сюди прилетiли з Харкова — я, Бажан i Довженко. Ночували у т. Гапочки.
Почуваю себе добро, здоровий. Бажаю щастя й здоров`я.

 Ваш Юр.

 

До В. В. ВИШНЕВСКОГО

4 листолада 1949 р. Київ

Дорогой Всеволод!

Поздравляю Вас с праздником Великого Октября желаю больших и прекрасных успехов в Ваших делах.
Пьесу уже перевел, сдал УЗАПу  для Комитета . Предполагают, что после праздников театр начнет работу над пьесой. Гнат IОра поехал в Москву посмотрит, как пойдет в Малом. Это хитрый мужичок, спешить не будет.
В Харькове, говорят комитетчики, ставили пьесу театр им. Шевченко лучший театр на Украине. Они смогут сделать, пожалуй, лучше, чем в Малом. Им должны из Киева послать мой перевод. Но, на всякий случай, не мешало бы, чтобы Вы телеграфировали в Харьков худруку Крушельницкому о Вашем желании, чтобы они ставили по моему переводу. -
Говорил с журналом «Вiтчизна». Предлагал им пьесу для декабрьского номера. Согласились. Если не обманут— пьесу вручу журналу после утверждения нашим реперткомом. (Утверждает все переводы!) Где печатается пьеса в Москве и когда? Черкните для сведения.
Недостающую страницу получил вовремя. Кроме этого, не было списка действующих лиц, я взял на себя смелость выбрал их из текста. Ввиду того, что перевод делался срочно, я прошу театр Франка позволить мне помочь им в процессе усвоения ролей устранить шероховатости, если их услышит ухо, утрясти фразу. И кроме этого — быть глазом автора чтобы не дать нахомутать в тексте, в характеристиках. Если Вы это мое намерение благословляете, то так и сделаю.
Название: «Незабутній 1919-й».
Пьеса прекрасная. Идейно напряженная, - романтически приподнятая. Очень трудная для постановки. Малограмотный режиссер может сбиться на детективную трактовку. Небрежный режиссер выпятит «моряцкий» жаргон и жест. А это должно быть едва ощущающимся фоном столкновения чистых и благородных страстей. Словом, тьху, тьху, тьху, чтоб не сглазить...
Работаю, дышится хорошо, подробно поговорим при встрече в Москве и в Киеве. Хочется написать что-нибудь хорошее, оправдать присуждённую мне премию.
Напишите, как пройдет показ Комитету.
Желаю успеха! Привет Софье Касьяновые.                           Ваш Ю. Яновский                                  

До ОСТАПА ВИШНІ

 18 листопада 1949 Р- Київ

ОСТАПУ ВИШНІ в день LХ-рiччя
Нехай цвiте вишневе древо
Узимку, навеснi, пiд осiнь,—

Нам Ваша усмiвика вишнева
Багато радостей приносить!
Гай-гай, яке то кучеряве
Було русяве Ваше листя!
Якi дуплети кучерявi
Колись над «Пiпером» велися!
Тепер зостався стiл письмовий,
Перо системи «Остап Вишня»,
Кохана виразка шлункова
Та спогад спогаду про крижня...
Живи, коханий ювiляре,
Примножуй славу — горду й пишну!
Ви — смiху й гумору до пари,
Ви —укрсатири Г0Л0ВВИШНЯ!

18.ХІ.1949 Київ                                                                Ю.Я.

 

 

 

До Т.Й. СТАХ

16 сiчня I 943 р. Уфа
                                  Шановна Тетяна Осипівна!
Передаю вам новелу «Заповiт». Прошу її перекласти i дати до рос. радiо, а також до «Правди» (тов. Iллiчову) або до «Известий». Укр. текст можна дати тiльки до укр. радіо (коли вiн сподобається).
На початку лютого сподiваюсь бути в Москвi. Бажаю успiхiв.

 Привіт. Ю. Яновський

До Т.І. ЯНОВСЬКОЇ

27 березая 1943 р. Уфа

Дорога Тая!

Нас дуже засмутило, що Саша грався з кислотою i обпалив собi обличчя. Могло бути таке нещастя, що й не вилiз би. Радимо обслiдувати всi мця, куды Сашко може дістатися, і поприбирать все небезпечне.
Од Колi теж мав листа, написаного в кiнцi лютого. Вiн пише, що ти його забуваєш i мало пишеш. Будемо сподiватися, що й від Дуда швидко вже прийде звiстка i все буде гаразд.
Мама з Льолею, певно, десь на селі, бо в мiстi вони не виживуть, в селi трохи легше. Хочеться вiрити, що ми iх знайдемо незабаром. Все залежатиме од того, як швидко Червона Армiя пожене фрiцiв з України.
П. Тичину призначають Наркомом освiти УРСР, а Бажана — заступником голови Раднаркому по культурi. Це дуже добре, що люди культури будуть керувати вiдновленням її на Рад. Українi.
Привiт. Цiлуємо.                        Твій Юр.

 

 

 

 

До Л.А. ОЗЕРОВА

14 квiтня 1943 р. Уфа


     Дорогой тов. Озеров!


Посылаю Вам журнал «Укр. лiтер.» 13—14. Думаю, что к маю выйдет следующий номер. Сдаем еще «более следующий». Что слышно с Вашей статьей и статьями о западной прозе? Не удалось ли Вам достать для меня мои книги, список которых я Вам передал? Я не думаю, что это возможно так скоро, но, может быть, почин уже есть? Главные: «Чотири шаблi», «Потомки», «Дума про Британку», «Прекрасна Ут» (с предисловием).
Прошу написать мне Ваши замечания к данному номеру журнала. Все время собираюсь в Москву, но тяжелые (если не сказать невозможные) условия поездки не по силам мне. Все-таки надежды не теряю.
На днях в Москву едут: Рыльский, Рыбак Приласкайте товарищей, создайте условия. Я здорово расклеился, лечусь и никак не влезу в человеч. норму.
Шлю привет.                       Ваш Ю.Я.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До Т. Ю. ЯНОВСЬКОЇ

1 листопада 1943 р. Харкiв


          Дорога Тамара!


Ви, певно, вже одержали мого листа, якого я передав через Копила. Вiн Вам обіцяв розпопiсти, як ми всі їздили по Укранi, як жили тижнів два пiд Києвом, умивалися в Днiпрi, в Пслi. Бачили Київ, але досi не пощастило більше. Як ми заїздили до мами, якi вони були страшнi з Льолею коло спаленої школи, босi а мама варила картошку в печi, яка залишилась вiд будинку. Мама так плакала голосно, що я нiколи за все життя не чув від неї. Тепер у них зима буде забезпечена, їм ще дадуть (з розпорядження N.N.) одежi, їсти у них хватить свого, та ще є корова. Якби Ви бачили, що робилося, коли ми вдруге заїхали всi разом…
Живемо вдвох з Миколою, їмо дуже добро (привозять додому), я так поправився, що Горська була аж здивована. Тут ще життя не налагоджене, але сподiваються, що на кiнець листопаца буде трамвай по двох лiнiях, свiтло по квартирах тролейбус на вокзал, вода. Ми бачили Чернiгiв, Полтаву— Харкiв пiсля них виглядає як зовсiм цiле місто, навiть малопошкоджене. В Полтавi вигорiв увесь центр тiльки стiни стоять. Посилаю фото — це нас зняв Рюмін у Гапочки (вiн стоїть злiва), коли ми писали рiзнi документи. Це було швидко по приїздi, я не встиг поправитись ще.
Певно, що до Нового року нам доведеться переїздити до Харкова, тут буде видiлено кiлька квартир з опаленням i освiтленням. А коли Київ буде дуже зруйнований, то в Харковi житимемо й довше.
Як у Вас з грiшми? У мене було 2 тис.— 1 тис. я дав мамі, 200 крб.— Горськiй на лампу, у мене є 300 крб., та думаю, що хватить. Коли Вам треба буде грошей — звернiться до Акад[емії наук] та журналу, менi належить вже за 2 мiсяцi. Думаю, що скоро буду дома, точно знаю сам коли.
Ну, цiлую Вас. Пишiть на адресу Миколи (на конвертi).

 ДО Л. Б. ЗЕНКЕВИЧА

14 березня 1933 р. Харків

Уважаемый Павел Болеславович!


Получил Ваше письмо, а также извещение от изд-ва (копию его прилагаю). В корне с ним не согласен но сила не на моей стороне. Думаю, что мне надо появиться перед русским читателем с новой книгой, и «зменить» «Чеб. саб.» я смогу, очевидно, только книгой «Всадники». Кончу ее, вероятно, только к лету – трудно очень работать. И я попрошу Вас позвоните в изд-во и передать им такой мой план. Как Ви думаете - надо ли им написать письмо, кроме этого, или достаточно того, что ві им скажете? И передацте еще, что я буду в апреле мае в Москве и зайду в изд-во.
Сейчас никак не получается поездка в Москву. На днях хочу съездить на неделю в Донбасс — для книги. Живем трудно, несытно, но бодрости не теряем.
Привет Вашим.                                               Ваш Ю.Яновский

 

До П.Б. ЗЕНКЕВИЧА

12 квітня 1933р. Харків

Уважаемый Павел Болеславович!

Получил сегодня Ваше спешное. Вчера отослал заказным «Адаменко», которого не сокращал— изложил там, почему. Сегодня ложусь на несколько дней в больницу. Будут мучить и определять, что у меня за болезнь. А потом — придется лечить. Жалко, что прерывается на некот. время работа над книгой...
Привет Вашим, Говорят, что полезно взять на себя бремя трудных литературных форм, а если — трудную форму человеч. жизни?

Ваш Ю. Яновский

 

 До П.Б. ЗЕНКЕВИЧА

6 вересня 1933р. Харків

Уважаемый Павел Болеславович!

Если когда-нибудь многострадальные «Чет. саб.» увидят свет (русский), то истинным завоевателем этого будете только Вы. Настойчивость и твердость Ваша поистине удивляет.
Новый роман будет через полгода... Уже сделано листов 6. А будет до 10 листов. Название «Всадники» («Вершпики»). Работать очень трудно и тяжело. Кажется, мы с Вами обещали этот роман «Федерации»? Хотя— Вам там виднее где сделать заявку.
Как гонорар за «Адаменко»? Если оп мне полагается, то попросите их прислать мне его телеграфом.
Лето провел (в смысле поправки) неважно. Пять недель плавал по Черному морю На парусном учебном судне «Товарищ». Впечатлений много... А в Хосте обзавелся малярией. И от хины гудит голова и звенит в ушах. Очень хочется как-нибудь побывать в Москве.
Привет и лучшие пожелания.
Ваш Ю, Яновский


 

 

 

 

 

 

 

3 ЛИСТА ДО ДРУЖИНИ

29 березня 1950 р. Львiв
Живу в кімнатi з Павл. Гр. Виступи нашi користуються великим успiхом, живемо дружно, про нас турбуються. Вчора всi їздили до колгоспiв за 18—50 кiлометрiв, зустрiчали там хлібом-сiллю. Куди звiдси i коли — невiдомо. Писатиму, як тiльки буде можливiсть. Чогось менi здається, що повернемось до 10-го. Поїздка iнтересна і корисна. Я задоволений, що поїхав.

До П.Г. ТИЧИНИ

5 січня 1951 р. Київ


Дорогий Павло Григоровичу!

 
Дякую за новорічну телеграму. Бажаю Вам у Новому році цiлком позбутися цукру в аналiзах, бути здоровим i вистрибувати.
В Сталіно я жив удвох з Ушаковим i згадував Вас. Пленум пройшов добре, шкода тiльки, що погода була така, що й носа висунути iз Сталіно не можна було — дощ, болото, мряка. От давайте, лишень, поїдемо до Донбасу перед літом? Ручуся, що назбираємо стiльки тем, рим, фактiв, людей!
Ну дай же боже щоб цей рiк та подарував нам гарну поему, пiсню, баладу молодого Павла Тичини!
Бувайте зоровi.                                        Ваш Ю. Яновський
Тамара IОрївна вітає сердечно.

 

 

 

 

 

 

До О.П. БРУДСЬКОГО

22 вересня 1952 р. Київ

Шановний Олекса Павлович!

Листа Вашого одержав.
Посилаю ще два десятки фотографiй. Частина Вам, а частину роздайте. Але це ще не всi. Коли буде час,
я ще надрукую i пришлю ще iнших. Бачте, як багато я знiмав.
Коли б Вашому колгосповi та дати гарного голову люди б не потерпали сердем за народне добро, яке часто гине без пуття. Будемо сподiватися, що справи покращають, голова набереться досвiду...
Радіо ще працює? Чипосiяли вже озимину? Скiльки буряків вийшло з гектара у ланці Степи Федор[iвни]? І скiльки взагалi в колгоспi?
Будьте здорові. Ви й ГаннаФедорiвна. Привiт від Тамари Юріївни.Чи передала Вам Степа Фед. книжки? Привіт усім добрим людям.

                             З пошаною Ю.Яновський


Додаток 2

      ПОРТФОЛІО  ПИСЬМЕННИКА

 

При народженні:

Псевдоніми, криптоніми:.

Дата народження:

Місце народження:

Дата смерті:

Місце смерті:

Національність:

Громадянство:

Мова творів:

Рід діяльності:.

Роки активності:

Напрям:.

Жанр:

 

 

ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 5

НОВОКАХОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

        Урок української літератури в 11 класі

 

 

 

Юрій Яновський. Життєвий і творчий шлях письменника-романтика. Активна участь Ю.Яно­­в­ського у становленні українського кіно, відбиття цього у його твор­­­­чості (роман «Майстер корабля»). Особливості стилю Ю.Яно­в­сь­кого.

 

 

          Підготувала Веснянко Л.В.

                                                        учитель української мови     

                                                            й літератури

 

                                      2013р

 

Використані матеріали:

ttp://metodportal.net/node/6356

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Владимирова Ірина Йосипівна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
До підручника
Українська література 11 клас (Міщенко О.І.)
Додано
28 червня 2018
Переглядів
2380
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку