Іван Драч. «Балада про соняшник» — поетичний роздум про суть мистецтва

Українська література. 11 клас. Конспект уроку. Іван Драч. «Балада про соняшник» — поетичний роздум про суть мистецтва

Іван Драч. «Балада про соняшник» — поетичний роздум про суть мистецтва

Мета: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом Івана Драча; опрацювати ідейно-художній зміст твору «Балада про соняшник»; розвивати вміння аналізувати поетичний твір, зв’язно  й грамотно викладати свої думки; виховувати почуття доброти, душевну щедрість.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет І. Драча, збірки творів поета, епіграф.

Художнику — немає скутих норм.

Він — норма сам, він сам в своєму стилі…

І. Драч

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

1. Учні виразно читають напам’ять «Два кольори» Д. Павличка.

2. Обмінюються самостійно складеними тестовими завданнями за матеріалом попереднього уроку, виконують та перевіряють роботи однокласників.

ІІІ. Актуалізація опорних знань. «Мозкова атака»

Що необхідно враховувати під час ідейно-художнього аналізу будь-якого вірша?

Для чого потрібно знати основні факти з життя письменника й особливості його поглядів, опрацьовуючи той чи інший художній твір?

Назвіть рослини-символи. З якою метою письменники використовують їх у своїй творчості?

ІV. Оголошення теми, завдань уроку.

Мотивація навчальної діяльності школярів

«Люблю повертати людину очима до сонця. Спочатку поболюють очі, зате як поліпшується зір! Світ стає дорожчим, ріднішим, відчутнішим. Люблю повертати очима до сонця мистецтва. На небі життя побачив його зразу, почав розуміти тільки недавно», — пише Іван Драч.

Особливістю поетичного світу Івана Драча є його постійний, безупинний рух, змінність, розвиток. Це поет, який не створює власних традицій, не знає самоповторів, постійно йде до недосяжних обріїв досконалості. Ніби кожного разу народжуючись знов і знов, провідна зірка його поезії прагне якомога ясніше, виразніше висвітлити драматизм людей другої половини XX ст., віднайти гармонію в круговерті страждань і перемог, відкриттів і страхів, злочинів і надій, любові й ненависті, переслідувань і визнань, чеснот і падінь, добра і зла.

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя

Іван Драч був найбільшим революціонером слова з-посеред шістдесятників, як його називали, «вічний єретик», поет, який шукав нових масштабів художнього мислення. В українській поезії він є продовжувачем традицій Михайла Коцюбинського, Павла Тичини. Творчість його опромінена активністю «повстанців сонця» — протуберанців серця. Сонце стає його символом, сонце й серце стоять поряд, виступають контекстуальними синонімами

в поетиці І. Драча:

Та не в дивацтві суть — а в здивуванні,

У вмінні всюди диво світу світлом

Осяяти: потужним світлом серця.

Поезія Драча — це насамперед поезія запитань, а не відповідей, поезія поставлених проблем, спроба докричатися до зір, достукатися до людини. Він шукає виходу, здається, знаходить, сумнівається й знову шукає. Він фіксує живе життя в кожному своєму слові. Отаким словом любові до життя є «Балада про соняшник» Івана Драча.

2. Життєвий і творчий шлях І. Драча

Матеріал для вчителя й учнів

Iван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 р. в с. Телiжинцi Тетiївського району на Київщинi. 1951 р. в районнiй газетi був надрукований його перший вiрш.

Пiсля закiнчення Тетiївської середньої школи I. Драч викладав російську мову та лiтературу в семирiчцi сусiднього села Дзвiнячого, служив у армії й у вiцi, коли iншi закiнчують вищі навчальні заклади, вступив на перший курс фiлологiчного факультету Київського унiверситету, але навчання не закiнчив, був виключений пiд тиском каральних органiв.

Влаштувався на роботу в «Лiтературну Україну».

Закiнчив дворiчнi Вищi сценарнi курси в Москвi, працював сценаристом на кiностудiї художнiх фiльмiв iм. О. Довженка, потiм у редакцiї журналу «Вiтчизна».

1961 р. I. Драч опублiкував у «Лiтературнiй газетi» драму-феєрiю «Нiж у сонцi», яка вiдразу привернула увагу критики. Протягом 1962–1988 pp. виходили його збiрки: «Соняшник» (1962), «Протуберанцi серця» (1965), «Балади буднiв» (1967), «До джерел» (1972), «Корiнь i крона» (1974), «Київське небо» (1976), «Шабля i хустина» (1981), «Драматичнi поеми» (1982), «Телiжинцi» (1985), «Чорнобильська мадонна» (1987), «Храм серця» (1988).

Збiрка I. Драча «Корiнь i крона» була вiдзначена Державною премією України iм. Т. Шевченка в 1976 р. У серединi 1980-х pp. поет був обраний до правлiння Київської органiзацiї Спiлки письменникiв України, далi — головою, а ще згодом — головою Народного руху України та депутатом Верховної Ради України, керував товариством «Україна», очолював Свiтовий конгрес українцiв та Конгрес української iнтелiгенцiї (КУIн).

Сьогоднi Iван Драч продовжує активну громадсько-полiтичну дiяльнiсть, є головою багатьох республіканських i міжнародних організацій, органiзатором i членом кiлькох рухiв.

3. Теорія літератури

Iван Драч назвав свiй твiр про соняшник баладою, але балада, зокрема фольклорна, — вид лiро-епiчної поезiї фантастичного, iсторико-героїчного або соцiально-побутового характеру з драматичним сюжетом. А значить, «Балада про соняшник» не вкладалася в загальноприйнятому розумiннi в рамки цього жанру, маючи ознаки то притчi, то медитацiї, то невеликої поеми.

«Балада про соняшник» — твiр незвичний. Йому притаманнi баладнi елементи фантастики (зокрема, олюднення образiв соняшника й сонця, їх «одивнення» за рахунок навмисного заземлення, спрощення), особливий драматизм (адже справжнє потрясіння переживає химерний персонаж iз зеленими руками й ногами вiд дивовижного видива — сонця на велосипедi).

4. Опрацювання ідейно-художнього змісту твору

«Балада про соняшник». Слово вчителя

Поезія — це правда душі, можливо, тому вона всім зрозуміла й доступна.

Відмінність її полягає в тому, що вона вбирає в себе інші мистецтва: прозу, музику, живопис. Бо всі вони осідають у свідомості людини, упливають на її філософію та сприйняття життя, на ідеологію й почуття, на навколишній світ. У віршах віддзеркалюються всі людські вади й бажання, почуття й думки.

Поезія змушує читати між рядками, бо в ній головне не сполучення слів, а атмосфера, якою вони оточені. Традиційним для письменства є звернення Івана Драча до розкриття важливої ролі поетичного слова в людському житті.

Для когось слово — це зброя, для когось — ледве не єдина умова збереження національної свідомості, державності, слово «поезія» святе, воно — молитва.

У творі ж «Балада про соняшник» автор порівнює поезію із сонцем. Здавалося б, звичайне і, так би мовити, буденне порівняння. Але якщо зупинитися на ньому, то можна побачити світло й тепло, які випромінюються із цих слів: сонце — єдина зірка на небесному вимірі, що створює існування на землі, поезія — зірка на небі нашої свідомості, яка творить духовне життя. Без них на землі панували б холод, темрява, пустка, безчуйність. Холод гострих слів,

темрява почуттів, духовне запустіння.

5. Виразне й осмислене читання «Балади про соняшник»

6. Аналіз твору

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: балада (модерна).

Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні.

Віршовий розмір: верлібр.

7. Робота в групах. Завдання для учнів

Назвіть образи, змальовані у творі. Охарактеризуйте їх. (В Івана Драча соняшник і сонце наділені людськими властивостями, олюднені, як у фольклорі, у народному світосприйманні, за яким довколишня дійсність трактувалася такою ж живою, як і людська, тому в Україні здавна до рослин ставилися, як до істот, наділених душею, що відбилося в багатьох легендах та піснях, а також у літературних творах. Соняшник — завезена рослина, яка відразу вписалася в український краєвид, стала квіткою національного світовідчування. Очевидно, не останню роль тут відіграла її досконала короно-подібна форма, схожа на сонячну, а також жовтий колір як невід’ємна частина національної символіки. До речі, П. Тичина, ознайомившись із текстом балади І. Драча, записав у своєму щоденнику, що жовтогаряча барва («сонце моє оранжеве») відповідає «характерові творчого сприймання світла українського народу». Водночас соняшник немовби підтверджував магічну силу сонця, постійно повертаючи до нього свою квітку, уособлюючи небесне світило на землі.

Проаналізуйте алегоричність образів соняшника й сонця в баладі І. Драча. (Алегоричні образи соняшника й сонця чітко вказують, про кого та про що йдеться — про поета й поезію, які самостверджуються на основі буденних реалій. Вони розкривають приховані можливості творчого життя за законами краси, духовного злету. Такий рух пробудженого таланту від «земного» до «небесного» здійснюється у творі І. Драча через образи соняшника, що поєднує в собі ці дві сфери: порив до високості із закоріненням у рідний ґрунт. Вибiр образiв на роль поезiї та поета є досить цiкавим. Якщо сонце — символ свiтла, тепла, чистоти, життя й цiлком пiдходить на роль поезiї, то на соняшник як образ поета вибiр випав через його національну символiку (хоча рослина й була завезена в Україну).

Розкрийте сюжет балади. (Сюжет твору доволi кумедний: живе соняшник, своєю поведiнкою вiн нагадує звичайного хлопчика, який бiгає наввипередки, рве на грушi гнилицi, купається коло млина, стрiляє горобців з рогатки тощо. Єдину вiдмiннiсть вiдзначає автор: у соняшника було шорстке зелене тiло. I одного разу пiсля купання, стрибаючи на однiй нiжцi, щоб вилити з вуха воду, вiн побачив сонце, «у червонiй сорочці навипуск, що їхало на велосипедi, обминаючи хмари у небi». I соняшник, застигши в нiмому захопленнi, просить, щоб сонце або дало покататися на велосипедi, або посадило його на раму. Хлопчина-соняшник уже ніколи не міг відвернути свою золоту голову від цього видива, від чарів, що навіки полонили його, від звіданих почувань: згадаймо, що наприкінці 50-х років ХХ ст. велосипед ще був незнаною розкішшю, до якої так хотілося долучитися кожному сільському підліткові. І тоді стає зрозумілішим і ближчим цей образ сонця-поезії, хвилинного осявання, бажання подовжити це осявання(«Дайте покататися, дядьку!»)).

Проаналізуйте кульмінаційну думку. (Ліричний сюжет зводиться до кульмінаційної думки: Поезіє, сонце моє оранжеве! / Щомиті якийсь хлопчисько / Відкриває тебе для себе, / Щоб стати навіки соняшником. На перший погляд, цей вiрш — просто весела забавка. Але своєрiдний висновок твору примушує визнати, що перед нами не потiшна оповiдка про дивнi подiї, а притча про красу й силу поезiї.                       Павловi Тичинi в «Баладi про соняшник» сподобалося, що добре вiдома в лiтературi тема обдарованостi й таланту була подана цiлком по-новому: тiльки той творець зможе вiдкрити сонце поезiї, хто, поглянувши на це сонце, навiки ним захопиться).

Охарактеризуйте художні особливості твору. (У баладі великого значення надається ритмічно-інтонаційним особливостям віршування, смисловій точності слів та словосполучень, синтаксичному паралелізмові, що властиво верлібру (вiрш без рими й розмiрiв з довiльним чергуванням рядків рiзної довжини):

В соняшника були руки і ноги,

Було тіло, шорстке і зелене,

Він бігав наввипередки з вітром,

Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці)

VІ. Узагальнення вивченого

1. Проаналізуйте епіграф уроку «Художнику — немає скутих норм. Він — норма сам, він сам в своєму стилі…».

2. У чому простежується новаторство Івана Драча? (В одному поетичному творi спостерiгається новаторство І. Драча в жанрi балади, у ритмiчно-iнтонацiйних особливостях твору й неординарному розкриттi теми.

Майстернiсть митця виявляється також в умiннi побачити по-новому тi явища й процеси життя, повз якi решта людей проходить, навiть не помiчаючи їх)

3. У стислій письмовій формі висловіть думку: «Поезія — це…».

Слово вчителя

Із появою сонця оживає соняшник і починає слідкувати за ним. Так прокидаються люди, які знайшли поезію у своєму серці.

У творі «Балада про соняшник» описане «золоте німе захоплення» поезією — недосяжним «сонцем на велосипеді» — маленького хлопчака-халамидника, що просить покататися хоч на рамі. Народжений на землі, він назавжди пов’язаний зі світилом. Тільки люди, захоплені поезією, можуть провести інших у світ, де здійснюються мрії й банальність стає незвичайністю.

«Балада про соняшник» у кожного викликає різні асоціації й почуття.

Хтось відчуває те, що відчуває кожен з нас, прокинувшись сонячного ранку вдома й знаючи, що попереду канікули. Дехто на запитання, якими кольорами розмалював би він цей твір, відповів, що тільки світлими, теплими й сяючими. Але є те, що єднає ці почуття й асоціації, — вони обов’язково позитивні, добрі, милі, адже життя прекрасне тим, що кожної миті кожен із нас має можливість відкрити для себе нову, дивовижну грань світу.

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VІІІ. Домашнє завдання

1. Окреслити творчу еволюцію І. Драча.

2. Написати відгук на «Баладу про соняшник».

3. Підготувати повідомлення про М. Вінграновського: «Життя і творча діяльність поета», Збірка інтимної лірики.