Урок з біології у 6 класі " Рослинні угрупування"

Тема уроку: Сільськогосподарські рослини

Мета: сформувати знання про сільськогосподарські рослини; визначити значення покритонасінних рослин у житті людини; розкрити необхідність знань про будову та значення вивчених рослин у подальшому житті людини; розвивати вміння порівнювати та спостерігати, робити висновки та узагальнення; розвивати пам’ять, увагу, логічне мислення та уяву; виховувати бережливе ставлення до квіткових рослин своєї місцевості та планети.

Обладнання: м/м презентація, гербарні зразки зернових, бобових, олійних, технічних, овочевих, плодово-ягідних культур.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форма уроку: комбінований.

Основні форми і методи, використані під час уроку:

1. Інформаційно-рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником, «Мозковий штурм»;

б) наочний: ілюстрація, демонстрація;

2.Репродуктивний: бліц-турнір, «Так-ні», заповнення таблиці, перефразування речення;

3. Евристичний: розповіді учнів ( випереджальне навчання );

4. Проблемно-пошуковий: постановка проблемного питання, робота в творчих групах.

Міжпредметні зв ́язки:  географія.

Тип уроку:засвоєння нових знань

 Форма уроку:комбінований.

1. Організаційний момент

Привітання, перевірка  готовності учнів до уроку.

2. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опор­них знань учнів

2.1. Вписати номери тверджень у відповідний стовпчик.

1. Переважно дерева.

2. Перші насінні рослини.

3. Насінина оточена оплоднем.

4. Не тільки зародок, а й ендосперм утворюється в результаті запліднення.

5. Листки зазвичай багаторічні, шкірясті, лінійні, але є й винятки.

6. Запилення — виключно вітром.

7. Від запилення до запліднення минає кілька годин.

8. Характерне подвійне запліднення.

9. Велика різноманітність способів вегетативного розмноження.

Відповіді: голонасінні — 1, 2, 5, 6; покритонасінні — 3, 4, 7, 8, 9.

3. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Усі культурні рослини, якими сьогодні харчується людство, походять від диких видів рослин, які стародавня людина використовувала у їжу. Потім люди помітили, що ці рослини значно вигідніше вирощувати самим. Так зародилося землеробство. Момент виникнення землеробства — це корінний перелом в історії людського суспільства. Сучасні рослини і їхні плоди, які ми вживаємо в їжу, вже зовсім не ті, якими вони були тисячі років тому, коли їх уперше виявила людина. Урожай за врожаєм вона відбирала найбільш досконалі рослини, бо помітила, що їхні властивості передаються рослинам, які виросли з відібраного насіння. Так спочатку несвідомо, а потім і навмисно тисячоліттями проводився штучний відбір рослин.

Повідомлення теми, визначення разом з учнями мети і завдань уроку

 ( слайд № 1 ).

4. Вивчення нового матеріалу

План пояснення нового матеріалу

4.1. Поняття про сільськогосподарські рослини. Класифікація сільськогосподарських рослин. (Розповідь учителя,  складання опорної схеми, презентація групами результатів творчої роботи та перегляд слайдів презентації №№ 2-8).

Опорна схема

Звіт групи «Зернові культури»

Зернові культури в Україні займають 45-50 % загальної посівної площі. Перші місця за посівними площами і за значенням належить культурам, що поділяють 9 родів: пшениця, жито, тритикале, ячмінь, овес, просо, кукурудза, сорго, рис. Жито, овес, просо та інші зернові культури на землях України почали сіяти в неоліті, від VІ тисячоліття до н. Е

   В Україні площа зернових культур у сприятливі роки сягає 15,5 – 16,5 млн.га, або 45 – 50% загальної посівної площі. Найпоширенішою зерновою культурою в Україні є озима пшениця, посіви якої займають, залежно від року, 6,4 – 7,3 млн.га землі. До 90% площ її зосереджені у степовій і лісостеповій зонах і лише близько 10% — у поліській. Друге місце за площами посіву належить ярому ячменю, який в окремі роки висівають на 3,5 – 4 млн.га. Вирощують його, як і озиму пшеницю, переважно в Степу й Лісостепу. Третє місце — за зерновою кукурудзою, посівні площі якої часто перевищують 1,5 – 2 млн.га і розміщені переважно у степовій та лісостеповій зонах.

     Інші зернові злакові культури (жито, тритикале, овес, яра пшениця, озимий ячмінь, просо, рис, сорго) висівають в Україні на площі, яка в різні роки коливається в межах 2,5 – 3,5 млн.га. Озиме жито, тритикале і овес поширені переважно на Поліссі і в Лісостепу; озимий ячмінь — в районах Степу; просо — в усіх зонах України; кукурудза на зерно — в Степу й Лісостепу; рис і сорго — у степових районах.

   Зерно і солому багатьох зернових культур використовують як сировину у переробній промисловості. Із зерна виробляють крохмаль, спирт, пиво, декстрин, глюкозу, фітин тощо; із стебел — папір, целюлозу, деревний спирт, картон, поташ та ін. Солому й полову зернових культур і стебла кукурудзи використовують як грубі корми.

    Основне значення зернових культур полягає в тому, що вони є не тільки безпосередньо необхідними і незамінними продуктами харчування людей (хліб, крупи, макаронні, кондитерські та інші вироби), а й найважливішим фактором забезпечення людей висококалорійною їжею тваринного походження — м’ясом, салом, молоком, яйцями та іншою продукцією.

Звіт групи «Бобові рослини»

Бобові зернові — горох Pisum, квасоля Phaseolus, соя Glycine max, віка Vicia, сочевиця Lens, боби Vigna та інші, також дуже поширена група культурних рослин, що відносяться до родини бобових (Fabaceae або Leguminosae), дають зерно, багате білком (у середньому 20-40 % на суху речовину, люпин Lupinus до 61 %). У зерні деяких бобових зернових культур багато жиру, наприклад в сої до 27 %, арахісі Arachis до 52 % на суху речовину.

Зернобобові культури мають важливе значення в зерновому і кормовому балансі господарств. З усіх сільськогосподарських культур зернобобові містять найбільше білка. Зерно і зелена маса їх за вмістом білка переважає зернові культури в 2-3 рази і більше. їх білки повноцінні за амінокислотним складом і значно краще засвоюються, ніж білки зернових культур. Зернобобові дають найдешевший білок, включають у біологічний кругообіг азот повітря, що недоступний для інших культур. У складі зернових бобових близько 60 видів. Найпоширеніші культури в Україні — горох, кормові боби, люпин, квасоля, соя. Менші посівні площі займають чина, сочевиця, нут.

     Зернобобові відносяться до найстародавніших культур наземній кулі. їх вирощували ще за 7000 років до н.е. (сочевиця, горох, чина) і за 4000-6000 років до н.е. (соя, нут, кормові боби).

     Зерно цих культур використовують на харчові, кормові і технічні цілі. Із зерна виготовляють борошно, крупи, консерви та ін. Квасоля, сочевиця мають високі смакові і кулінарні якості і використовуються як харчовий продукт. Соя має універсальне використання. З неї виготовляють найрізноманітніші харчові продукти, олію, корми. Горох використовується на харчові і фуражні цілі. Інші культури головним чином використовують як цінний компонент при виробництві комбікормів.

    Зернобобовим належить особлива роль у розв'язанні білкової проблеми. Це головне джерело збалансованого за амінокислотами, найдешевшого, екологічно чистого білка За зоотехнічними нормами для повноцінної годівлі тварин вміст перетравного протеїну в одній кормовій одиниці має становити 110-120 г. Фактично є на 20-35 % менше. Дефіцит білка є основною причиною перевитрат корму, низької продуктивності в тваринництві. Зерно зернобобових культур містить 200-300 г перетравного протеїну з розрахунку на одну кормову одиницю, а зелена маса — 150-200 г. За рахунок зернобобових потреби тваринництва в протеїні задовольняються на 70-75 %. За енергетичною цінністю наближаються до ячменю, трохи поступаючись зерну кукурудзи.

   Крім багатого на білок зерна, ці культури дають високоякісне сіно, сінаж, зелену масу, полову і солому.

   Агротехнічне значення бобових полягає в тому, що вони збагачують ґрунт цінною органічною масою і азотом, поповнюють орний шар фосфором, калієм, кальцієм, покращують структуру ґрунту і підвищують його родючість. Вони є найкращими попередниками для більшості культур сівозміни і найціннішими сидеральними добривами.

     Звіт групи  «Овочеві культури»

Овочі — соковиті органи (бруньки, стебла, пагони, листки, суцвіття, плоди, коренеплоди, корені, цибулини, стеблоплоди) трав'янистих рослин, які використовують як продукти харчування і сировину для технічної переробки У кулінарії овочі широко використовують для приготування перших і других страв. Овочі споживають у різних формах як частину основного прийому їжі, а також як закуски, соуси і гарніри до страв з птиці, м'яса, риби. За вмістом поживних речовин різні види овочів значно відрізняються, але, як правило, вони містять мало білків або жирів, та у різних пропорціях вітаміни, такі як вітамін А, вітамін К і вітамін B6, а також мікроелементи та вуглеводи. Овочі містять велику різноманітність інших сполук, деякі з яких мають антиоксидантні, антибактеріальні, протигрибкові, антивірусні та протиракові властивості. Деякі овочі також містять клітковину, яка є важливим компонентом харчування людини. Овочі містять важливі поживні речовини, необхідні для здорової шкіри і волосся. Людей, які утримуються від споживання молочних і м'ясних продуктів, і їдять тільки рослинну їжу (у тому числі овочі) називають вегетаріанцями.

     Тим не менш, овочі часто містять токсини і шкідливі речовини, такі як соланін, чаконін, ферментативні інгібітори (холінестеразу, протеазу, амілазу та ін.), ціаніди та лінамарін, щавлеву кислоту та багато інших. Залежно від концентрації цих сполук можуть знижуватися смакові якості, харчова цінність і користь для здоров'я. Кулінарна обробка може усунути або зменшити кількість шкідливих речовин.

      Гострий і гіркий смак цибулі, хріну, редьки, редиски зумовлений вмістом у них глікозидів. У великих кількостях глікозиди отруйні. Бульби картоплі, зелені томати, баклажани містять отруйний глікозид соланін, хрін — синігрин.

Овочі — основне джерело вітаміну С (капуста, картопля, перець, петрушка, зелена і ріпчаста цибуля), каротину (морква, помідори), вітамінів груп К, Е (зелені листяні овочі) і В (бобові, капуста), а також мінеральних речовин (0,2-2 %), зокрема солей калію, кальцію, натрію, фосфору, заліза.

     Овочі багаті на вуглеводи, які містяться у вигляді цукрів (цукрози, фруктози, глюкози), крохмалю, клітковини, інуліну. Вміст цукрів коливається від 0,2 до 11 %. Багато сахарози в буряках (11 %), фруктози в кавунах (5,6-11 %), глюкози в моркві, динях. Крохмаль міститься в картоплі (до 25 %), зеленому горошку (5-6,9 %), цукровій кукурудзі (4-10 %), в інших овочах його зовсім немає або є в незначних кількостях. Інулін міститься в значній кількості (до 20 %) у топінамбурі, часнику, корені цикорію.

     Високим вмістом азотистих речовин вирізняються бобові (2,4-6,5 %), капустяні (1,8-4,8 %) і шпинатні (1,5-3 %) овочі.

    Свіжі овочі містять від 70 до 90 % води. Більша частина її перебуває у вільному стані, менша (18-20 %) — у зв'язаному. Найбільша кількість води в огірках, томатах, салаті, капусті, менше її у коренеплодах і бульбоплодах.

Звіт групи  «Технічні  культури»

Технічні культури - рослини, оброблювані людиною для отримання технічної сировини. Так, наприклад, картопля, рис або кукурудза можуть вирощуватися як крахмалоноси (у тому числі для подальшої переробки в спирт), а також як овочева культура, а кукурудза і рис - зернова. Зернові рослини можуть вирощуватися як фуражна культура і т. д.

Часто виділяють наступні види технічних культур:

- прядильні культури

- луб'яні культури

- олійні культури

 - сахароноси

- фарбувальні рослини

- каучуконоси.

    Технічні культури є сировиною для промисловості: їх поділяють на волокнисті — льон-довгунець, бавовник, коноплі; олійні — соняшник, льон-кучерявець, ріпак, соя; ефіроолійні — кмин, м'ята, троянда; цукроносні — цукрові буряки.

    Основна технічна культура України — цукровий буряк. Сприятливі умови є в правобережній частині Лісостепової зони (Вінницька, Черкаська, Київська, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька, Львівська, Рівненська, Волинська, Житомирська області), а також в лівобережній (Полтавська, Сумська, Харківська, Чернігівська області). Невеликі площі посівів є в північному степу та на півдні Полісся.

    Серед технічних культур значні посівні площі має соняшник. Соняшник вирощують переважно в степовій зоні, частково – в Лісостепу. Найбільші площі посівів зосереджені в Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій, Кіровоградській та Харківській областях. Частина насіння соняшника експортується.

    Серед інших олійних культур в Україні вирощують сою в західному Лісостепу, особливо в Черкаській та Вінницькій областях.

    На півдні, переважно в Миколаївській, Херсонській, Запорізькій та Дніпропетровській областях вирощують рицину; в західних областях — ріпак; ефіроолійні культури — коріандр, м’яту, троянду, лаванду, кмин — вирощують переважно на півдні Криму, на Поділлі.

    Льон-довгунець — основна прядивна культура України. Найбільш сприятливі умови для культивування цієї рослини — поліські райони, а також передгір’я Карпат. Найбільші посівні площі знаходяться в Житомирській, Чернігівській, Київській, Рівненській, Львівській, Волинській, Івано-Франківській областях.

   До прядивних культур належить і конопля, південні сорти якої вирощуються переважно в Миколаївській, Одеській, Дніпропетровській та Черкаській областях, а середньоросійські — в Сумській, Чернігівській, Полтавській областях.

    До технічних культур належать також махорка, тютюн і хміль. Хміль вирощують на Житомирщині. Невеликі його площі є в Київській, Вінницькій, Хмельницькій, Рівненській та Волинській областях. Махорку висівають на Чернігівщині, Полтавщині, Сумщині та Черкащині. Основні посіви тютюну зосереджені в Криму, Закарпатті, Хмельницькій та Тернопільській областях, а також на Чернігівщині.

    Картопля використовується і як продовольча, і як технічна (крохмале-патокове і спиртове виробництво) та кормова культура.

   Картоплю вирощують скрізь, але найбільша концентрація її посівів спостерігається Чернігівській, Сумській, Волинській, Житомирській.

Звіт групи «Олійні   культури»

До олійних належать культури, що містять понад 15% жиру і використовуються для одержання олії. У насінні олійних культур всі вуглеводи перетворюються у високомолекулярні сполуки — жири, які після переробки використовують у харчуванні, а також для технічних і медичних потреб.

     Рослинні жири можна екстрагувати майже з 300 видів рослин. Географія олійних культур досить широка. Умовно можна виділити олійні культури, що вирощуються:

- у районах помірних широт — ріпак, льон, соняшник, соя, рицина, арахіс;

- у субтропічних — соя, маслина, тунг;

- у тропічних та субтропічних — соя, бавовник, арахіс, кунжут, рицина;

     Рослинну олію використовують у харчовій, кондитерській, консервній, маргариновій а також у лакофарбній, текстильній, шкіряній промисловості. Відходи їх переробки, макуха і шрот, а також саме зерно, є цінним концентрованим кормом для тварин. У макусі і шроті міститься понад 50 % білка, і майже всі життєво необхідні амінокислоти.

     До олійних культур відносяться соняшник, сафлор, мак, арахіс, рицина, перила, лялеманція, кунжут, ріпак, рижій, гірчиця біла і сиза (сарептська). Олію добувають з рослин, які відносяться до інших груп: це зернобобові — соя, люпин; прядивні — льон, коноплі, кенаф, бавовник. Сума жиру та білка у сої і люпину досягає 60-80 % маси насіння.

      Соняшник дає добру харчову олію, а також макуху. Соя, крім олії є джерелом білка. Олію рицини використовують у медицині, багатьох галузях промисловості. Ріпак — дешева сировина для виготовлення маргарину, якісний харчовий продукт, перспектива виробництва пального. Льон олійний потрібний для одержання з його жирів високоякісних фарб і оліфи.

Звіт групи «Плодово - ягідні  культури»

     В нашій державі вирощується багато видів плодових і ягідних культур (близько 40 видів), з різними строками цвітіння і плодоношення, різними характеристиками і якостями, плодами різних кольорів і смаків. В цих продуктах наявні у великій кількості цукри, органічні кислоти, мінеральні солі, вітаміни тощо. Плоди яблуні, вирощені у Лісостепу України містять 4,5-20% цукрів, груші — 7-12%, вишні — 8-14%, сливи — 9-18%, чорної смородини 5-8%, суниць 4,5-7,5%; органічних кислот: яблука — 0,3-1,5%, вишні — 1,5-2,5%, чорна смородина 2,7-3,4%. Деякі плодові мають велику кількість білків і жирів. У плодах і ягодах містяться різноманітні вітаміни — A, C, B1, B2, B6, P і PP. Наприклад, у плодах чорної смородини є до 350 мг% вітаміну C, в яблуках — 12-27 мг%, суницях — 35-95 мг%. Продукти садівництва споживають у свіжому вигляді і використовують як сировину для консервної та кондитерської промисловостей.

     Плодові культури поділяють на зерняткові (яблуня, груша, айва, горобина, мушмула, глід, ірга тощо), кісточкові (вишня, черешня, слива, абрикос, персик та ін.), ягідні (суниці, малина, смородина, порічки, аґрус та ін.), горіхоплідні (ліщина, волоський горіх, мигдаль, фісташка), цитрусові (апельсин, лимон, мандарин та ін.), субтропічні плодові (інжир, гранат, хурма, маслина тощо). У світовому плодівництві найбільші площі займають маслина, виноград, яблуня, слива, груша.

5. Узагальнення та систематизація знань

5.1. Гра «Хрестики — нолики» ( слайд №9).

5.2. Вправа «Добери пару»

Учитель пише на дошці поняття, а учні називають по одному слову, що його стосується. Повторювати слова не можна. Слова записуються напроти терміна, а потім один учень узагальнює їх.

Наприклад: зернівка, кукурудза, пшениця, рис, колос тощо.

6. Підбиття підсумків уроку

Технологія «Незакінчені речення»

— На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим було…

— Урок важливий, тому що…

— Мені сподобалося…

— Мені не сподобалося…

— Від наступного уроку я чекаю…

7. Домашнє завдання

7.1. Опрацювати відповідний параграф підручника, давати відповіді на питання.

7.2. Скласти кросворд « Сільськогосподарські рослини».

7.3.Підготувати повідомлення про життєві форми рослин.