Тема. Російська революція 1905 – 1907 рр. на території України Мета: охарактеризувати національно-визвольний рух України в роки російської революції 1905 – 1907 рр.; вплив революції на активізацію українського руху в Російській імперії; визначити наслідки діяльності українських парламентських громад в Першій та Другій Державних думах; розвивати увагу, пам'ять, мислення, навички роботи з історичними документами, вміння аналізувати та робити висновки, висловлювати власні судження; виховувати патріотичні почуття
Конспект уроку
з історії України
для 9-го класу
на тему
«Російська революція 1905 – 1907 рр. на території України»
Підготувала
учитель історії та правознавста
Комунального закладу
«Першотравнева ЗОШ І – ІІІ ступенів
Зміївської районної ради
Харківської області»
Вистороп Тетяна Василівна
2018 рік
Тема. Російська революція 1905 – 1907 рр. на території України
Мета: охарактеризувати національно-визвольний рух України в роки російської революції 1905 – 1907 рр.; вплив революції на активізацію українського руху в Російській імперії; визначити наслідки діяльності українських парламентських громад в Першій та Другій Державних думах; розвивати увагу, пам'ять, мислення, навички роботи з історичними документами, вміння аналізувати та робити висновки, висловлювати власні судження; виховувати патріотичні почуття.
Обладнання: підручник «Історія України» 9 клас (В.С. Власов),
Тип уроку: комбінований
Хід уроку
3 А Русько-українська радикальна партія (РУРП)
Б Українська національно-демократична партія (УНДП)
2 В Українська демократична партія (УДП)
4 Г Революційна українська партія (РУП)
1 Д Українська народна партія (УНП)
4 Об’єднання УДП з УРП в УДРП; (1905)
2 Створення у Львові УНДП; (1899)
3 Перейменування РУП в УСДРП; (грудень 1905 р.)
1 Створення ЗУБО. (1897)
Однією з культурних подій, у якій найактивнішу участь взяли члени РУП (ЗУБО), стало відкриття пам’ятника І. Франку (І. Котляревському) в Полтаві влітку 1903 р. Першу українську політичну партію в під російській Україні створили М. Міхновський, М. Порш та С. Петлюра (Д. Антонович, Б. Камінський, Л. Мацієвич та М. Русов). УДРП утворилася у 1905 році унаслідок об’єднання РУП (УРП) та УДП.
Помаранчева…, … Гідності; Лютнева … (Революція)
Революція – докорінний переворот, глибокі якісні зміни в житті суспільства, які призводять до ліквідації віджилого суспільного ладу й утвердження нового.
9 січня 1905 р. увійшов в історію Російської імперії як Кривав неділя. У цей день мирну багатотисячну демонстрацію робітників, які прямували до Зимового палацу, щоб передати імператорові петицію з вимогами поліпшити умови їхнього життя (введення 8-годинного робочого дня, скликання установчих зборів, установлення демократичних свобод, припинення війни), розстріляли урядові війська. Ці події спричинили хвилю обурення і протестів по всій імперії. Страйки, що прокотилися по країні зачепили і українські міста – Київ, Харків, Одесу, Катеринослав, Миколаїв.
У червні в одеському порту почалося повстання на панцернику «Князь Потьомкін-Таврійський», більшість команди якого становили українці. Серед керівників повстання були матроси Григорій Вакуленчук та Панас Матюшенко. Це став перший масовий виступ у збройних силах, перший випадок переходу військової частини на бік революції. У жовтні 1905 р. під гаслами «Геть царський уряд!» розпочався всеросійський політичний страйк. 17 жовтня 1905 р. цар Микола ІІ видав Маніфест «Про вдосконалення державного порядку…». Ним було закладено умови для створення та діяльності політичних партій. Так у жовтні 1905 р. створено Конституційно-демократичну партію (кадети) та «Союз 17 октября» (октябристи). Розпочався процес створення «Союзу російського народу». Представники «Союзу» відкрито пропагували антисемітизм, закликаючи вигнати євреїв за межі Російської імперії.
Антисемітизм – неприязнь, ворожість до євреїв і осіб єврейського походження; переслідування та дискримінація євреїв.
Членів «Союзу» називали чорносотенцями.
Чорносотенці – збірна назва для низки російських монархічних і ультра національних організацій, що виникли в Російській імперії під час революції 1905 р. виступали за збереження самодержавства.
Соціальні |
Економічні |
Політичні |
|
|
|
1. Поява масових українських періодичних видань.
2. Діяльність «Просвіт».
3. Активізація діяльності політичних партій.
«Вони по своїх статутах (уставах) мають ширити самосвідомість серед українського люду, нести освіту в народ по найдальших кутках, де живе він, а для того – видавати і ширити дешеві, корисні для людей книжки, заводити книгозбірні, влаштовувати читання й таке інше. Товариства ці повинні зробити те велике діло для свого народу тепер, що колись випало було на долю церковним братствам. Хоч обставини життя тепер і не ті, але праця їх однаково свята й велика».
«На обов’язок уряду покладаємо Ми виконання непохитної Нашої волі: 1. Дарувати населенню непорушні основи громадянської свободи на засадах дійсної недоторканності особи, свободи совісті, слова, зборів і спілок. 2. Не зупиняючи призначених виборів у Державну думу, залучити тепер же до участі в Думі, в міру можливості, відповідно до стислості терміну, що залишається до скликання Думи, ті класи населення, які нині зовсім позбавлені виборчих прав, надавши за цим подальший розвиток початку загального виборчого права у знову встановленому законодавчому порядку...»
«Газета буде... давати щоденний огляд політичного, громадського, економічного і літературного життя на Україні, в Росії та по чужих землях; поезії та оповідання, наукові фейлетони. “Громадська думка” буде стояти за рівне усім право і справжню волю особи, слова, друку, віри, зборів і спілок; оборонятиме право українського народу на своє національно-політичне життя і через те вимагатиме автономії України...»
«Партійне життя наше в Києві зовсім завмерло, бо частина членів Української демократичнорадикальної партії впірнула цілковито в легальну культурно-просвітню працю в “Просвіті”, в організацію народного університету, а друга – у працю в першій українській щоденній газеті “Громадська думка”, в місячнику “Нова Громада” та в журналі “Україна”, у який переіменувалася “Київська старина” після відсвяткування свого 25-річного ювілею» (Є. Чикаленко).