Останній за життя Йосипа Сталіна ХІХ з'їзд КПРС (з 5 жовтня по 14 жовтня 1952 року). Рішення ХІХ з’їзду КПРС: Назва ВКП(б) була змінена на КПРС. В Україні комуністична партія отримала назву КПУ. Затвердження нового п'ятирічного плану розвитку СРСР на 1951-1955 рр. Головне завдання: наздогнати і перегнати провідні капіталістичні держави за всіма показниками. Рішення цього з’їзду готували нову хвилю репресій, спрямованих проти вищого та середнього партійного керівництва СРСР та союзних республік. Виступ Й. Сталіна на ХІХ з'їзді КПРС Мандат учасника XIX з’їзду КПРС
На з’їзді було проголошено курс «на розгорнуте будівництво комуністичного суспільства» - можливість побудови комунізму в СРСР навіть в умовах капіталістичного оточення. Забезпечити раціональну організацію виробничих сил, безперервне зростання всього суспільного виробництва з переважним розвитком виробництва засобів виробництва; Шляхом поступових переходів підняти колгоспну власність до рівня загальнонародної, а товарний обіг поступово замінити системою продуктообміну з метою охопити ним всю продукцію суспільного виробництва; Домогтися такого культурного росту суспільства, яке б забезпечило всім членам суспільства всебічний розвиток їх фізичних і розумових здібностей.
На посаду Першого секретаря КПРС претендували Микита Хрущов (у союзі з Георгієм Маленковим) та Лаврентій Берія. Республіканська партійна верхівка була на боці М. Хрущова. 26 червня 1953 року Л. Берію було заарештовано за звинуваченням у шпигунстві та змові з метою захоплення влади, згодом розстріляно за вироком суду.
Причини «відлиги» Розгортання науково-технічної революції вимагало змін у розвиткові радянського суспільства. «Змагання двох систем» потребувало нових темпів і прискорення економічного розвитку на базі науково-технічного прогресу, підвищення життєвих стандартів. Слід було скоротити розрив у відставанні від західних держав. Необхідність реальніше підійти до соціально-економічних проблем, вивести промисловість і сільське господарство з кризи. Треба було змінити політичний курс «на загострення класової боротьби», а з цим курсом і припинити масові репресії. Належало частково лібералізувати громадянське і культурне життя. Прагнення частини партійно-державної еліти усунути від влади зверхників сталінської епохи. Боротьба за владу між прихильниками М. Хрущова та «сталіністами» у верхах.
Децентралізація і розширення повноважень УРСР Призначення на керівні посади представників місцевих кадрів На посаду першого секретаря ЦК КПУ вперше призначено українця Олексія Кириченка На 1 червня 1954 р: у ЦК КПУ українців було 72 %; у Верховній Раді – 75 %; серед директорів великих підприємств – 51 %. В 1958 р. українці становили 60 % членів КПУ.
Зростання ролі і кількості українців у партійно-державному апараті супроводжувалося перебудовую і вдосконаленням самого апарату У міністерствах, відомствах та органах управління на місцях протягом 1955 - 1956 років було ліквідовано 4 867 структурних підрозділів, організацій та установ. Скорочено 92,5 тис. посад адміністративно-управлінського апарату. Розширювались права місцевих органів влади. Припинились масові репресії. Розпочався обережний процес реабілітації репресованих у 30 - 40-х роках і повернення депортованих.
1954 р. — УРСР стала членом постійної комісії ООН у питаннях науки, освіти і культури (ЮНЕСКО). 1957 р. — відкрито постійне представництво УРСР при ООН. УРСР брала участь у роботі Міжнародного бюро освіти (МБО), наслідком чого стало рішення ЮНЕСКО про відзначення 150-річчя від дня народження Т. Г Шевченка. 1957 р. — Україну прийнято до Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Україна підтримувала тісне економічне співробітництво з країнами Ради економічної взаємодопомоги. Надавала країнам Азії, Африки, Латинської Америки, що звільнилися з-під колоніального гніту, значну економічну підтримку. За участю делегації УРСР в ЮНЕСКО було підготовлено рішення про: - мирне використання ядерної енергії; - заборону пропаганди війни засобами масової інформації; - захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту; - ліквідацію неписьменності.
Адміністративно–територіальні зміни в Україні Січень 1954 р. – утворення Черкаської області. Перейменування м. Проскурів на Хмельницький і перенесення сюди обласного центру з м. Кам’янець-Подільський. 19 лютого 1954 р. – передача Кримського півострова УРСР. 1954 р. – ліквідація Ізмаїльської області та включення її до складу Одеської області. 1958 р. – повернення Ворошиловградській області попередньої назви Луганська область. 1959 р. – Дрогобицьку область включено до складу Львівської області. 1961 р. – на зміну Сталінській області з’явилась Донецька область. 1962 р. – перейменування Станіславської області на Івано-Франківську у зв’язку з перейменуванням самого міста.
Побудовано понад 500 великих підприємств, 27 мартенівських печей, 21 прокатний, трубопрокатний та трубозварювальний цех. Виплавляння сталі збільшилося вдвічі, алюмінію – в 3,7 рази, чавуну – на 81 %, прокату – на 96 %. Збудовано Каховську ГЕС (1952-1955 рр.), а до кінця десятиліття ще ряд електростанцій. Вироблення електроенергії збільшилося в 1,9 рази. Процес розвитку вугільної, нафтової і газової промисловості. У 1951-1958 рр. були побудовано 263 шахти. Почалося будівництво газопроводу Шебелинка - Острозьк на Харківщині.
Сільське господарство Залишалося найслабшою ланкою радянської економіки. Рівень зростання продукції за період 1949-1952 рр. складав лише 10% (у промисловості 230%). З 1953 р. розпочалися реформи. Розпочалася компанія з укрупнення колгоспів (ще у 1950 році їх кількість скоротилася на 42% - всього 19 295 господарств). Колгоспники почали отримувати паспорти (без обмежень паспорти почали видавати лише з 1974 року). Валова продукція сільського господарства протягом 1954-1958 рр., порівняно з попередньою п'ятирічкою, зросла на 35,5%.
Освоєння цілинних і перелогових земель у районах Казахстану, Сибіру, Уралу й частково Північного Кавказу (згідно постанови лютнево-березневого пленуму ЦК КПРС 1954 р.) 22 лютого 1954 р. на цілину було відправлено першу групу українських механізаторів. Загалом за 1954-1956 рр. на постійну роботу в цілинні райони виїхало 80 тис. осіб. А до 1961 р. туди передали 90 тис. тракторів і сільськогосподарських машин, виготовлених на українських підприємствах.
Одним із найбільш дефіцитних товарів був хліб. Проблемою було придбання одягу та промислових товарів. Недоступними для переважної більшості населення були предмети побутової техніки (фотоапарати, радіоприймачі, телевізори, магнітофони, пральні машини, холодильники), а також автомобілі.