Урок з музичної літератури на тему: "Мирослав Скорик - огляд творчості"

Мирослав Скорик – огляд творчості6 клас Урок 22

Мирослав Михайлович Скорик( 1938 -2020) Один із найвидатніших сучас-них українських композиторів – класиків, диригент, піаніст, викладач, Народний артист України, Герой України. Його музика постійно виконується не лише в Україні, а й в країнах Європи, США, Канади, Австралії. Часто виступає як піаніст і диригент з виконанням власних творів. В своїй музиці Скорик використовує фольклор, зокрема, карпатський, салонну музику, джаз.

опера “Мойсей”, балети “Каменярі”, “Повернення Батерфляй”, кантати “Весна”, “Людина”, “Гамалія”, 4 симфонічні поеми, “Гуцульський триптих” для оркестру, 3 концерти для фортепіано з оркестром, 4 скрипічних концерти, 1 віолончельний концерт, камерно-інструментальні, фортепіанні, вокальні твори, Літургія, Реквієм, естрадні пісні, музика до 40 кіно-фільмів, театральних вистав, численні теоретичні праці. У творчій спадщині митця є твори найрізноманітніших жанрів:

Біографічні відомості Народився майбутній композитор 13 липня 1938 року у Львові в інте-лігентній родині. Його двоюрідною бабусею була відома оперна співачка Соломія Крушельницька. Навчався у Львівській музичній школі-десятирічці. У 1948 році родину Скориків було репресовано і вислано до Сибіру. Там, в Анджеро-Судженську Кемеровської області, Скорик вчиться гри на фортепіано в учениці С. Рахманінова Валентини Канторової і гри на скрипці у Володимира Панасюка.

У 1960-1964 роках навчається в аспірантурі Московської консерваторії в класі Дмитра Кабалевського. У 1964 році створює музику до кінофільму Сергія Параджанова “Тіні забутих предків”. У 1963-1966 роках викладає композицію у Львівській консерваторії, а з 1966 до кінця 80-х – у Київській консерваторії. В його класі навчалися такі відомі композитори як Євген Станкович, Олег Ківа, Іван Карабиць, Ганна Гаврилець та ін. З 1955 по 1960 роки навчається у Львівській консерваторії в Станіслава Людкевича, Романа Сімовича та Адама Солтиса. У 1963 році організовує ВІА “Веселі скрипки”, для якого пише естрадні пісні.

У 90-ті роки працює у США та Австралії. З кінця 90-х очолює кафедру композиції у Київській Національній музичній академії ім. П. Чайковського, бере активну участь в організації фестивалів “Київ-Мюзик-Фест”, гастролює за кордоном.

Періодизація творчості У творчості Мирослава Скорика можна виділити декілька періодів: ранній (1955-1964), неофольклорний (1965-1972), неокласичний (1973-1978), неоромантичний (1982-1983),полістилістичний (1986-1998), постмодерний.

“Нова фольклорна хвиля”У неофольклорний період, або період “нової фольк-лорної хвилі” компози-тором були написані такі твори: “Гуцульський триптих” для симфонічного оркестру, цикл п’єс для фортепіано “З дитячого альбому”, Партита №1 для струнного оркестру, поема-балет “Каменярі”, Концерт №1 для скрипки з оркестром, Партита №2 для камерного оркестру, “Карпатський концерт” для великого симфонічного оркестру.

“Гуцульський триптих”Історія створення На початку 60-х років відомий режисер Сергій Параджанов приїхав до Львова, щоби знайти композитора, який напише музику до його нового кінофільму «Тіні забутих предків», за однойменною повістю Михайла Коцюбинського. Завітавши на радіо та прослухавши музику кількох митців, він обрав з-поміж усіх наймолодшого – 25-річного композитора Мирослава Скорика.

Як згодом згадував сам автор, при зустрічі режисер йому сказав: «Я хочу, чтобы вы написали для меня гениальную музыку!» Спочатку Мирослав Михайлович відмовився від такої пропозиції, однак згодом все ж зважився на цей крок! Результатом співпраці та знайомства із багатогранною музичною культурою жителів карпатського регіону стала геніальна музика до кінофільму, наповнена звуками гірських струмків, тисячолітніх лісів, вітрів, що «мандрують» від гори до гори, тембрами дримб, трембіт, флояр, сопілок-денцівок, а також народних голосінь… У ній простежуються дві драматургічні магістральні лінії сюжету повісті: тема любові та смерті. Ця робота була надзвичайно важливою для автора, тож через деякий час композитор сформував із найяскравіших епізодів музики до кінофільму «Гуцульський триптих» для оркестру (1965).

Перший варіант назви – "Гуцульська симфонієта", під нею твір записаний на платівку. Трохи пізніше для уточнення задуму автор вибирає форму триптиху: три самостійні завершені картини за сюжетом літературного джерела. Перед нами рідкісний зразок злиття музики з оригінальною, "архаїчною" режисурою фільму. Твір може здатися витонченою стилізацією – настільки терпкий і неповторний не лише по колориту, а й по манері виконання. Ніби чуєш народний спів та інструментальне музикування, записане композитором "з натури".

Музичний твір увібрав у себе три основні образи-символи. Перший – тема дитинства Івана та Марічки (у фільмі вона з’являється в епізодах-ремінісценціях дитинства героїв, котрі своєю сліпучою радістю створюють яскравий контраст „сьогоденню”). Другий образ-символ – тема кохання Івана та Марічки (епізод зустрічі героїв і сцена смерті Марічки). Третій образ-символ – танок і смерть Івана (епізоди видіння Івана, блукання його в горах, танок із лісовим духом (чугайстром) і загибель).

Опис твору. Складається триптих із трьох частин: «Дитинство» «Іван та Марічка» «Смерть Івана»

“Гуцульський триптих”Розбір за частинами Перший триптих – це тема дитинства Івана та Марічки. У фільмі вона з’являється в епізодах-ремінісценціях дитинства героїв, котрі своєю сліпучою радістю створюють яскравий контраст „сьогоденню”.   Темп частини – Vivace (дуже швидко). Основа тематизму – коломийка як засіб втілення образів молодості та надії.

“Гуцульський триптих”Розбір за частинами Другий триптих «Іван і Марічка», який написана у тричас-тинній формі, висвітлює найліричніші сторінки повісті. Ком­позитор створює вишукану імпресіоністичну картину стану зако­ханості молодих героїв. Темп – Allegretto. У першому розділі тричастинної форми звучить широка, ніж­на, витончена мелодія. За своїми жанровими ознаками вона нага­дує ноктюрн («нічну пісню»). Ніжні почуття Івана й Марічки зли­ваються в неосяжній єдності з природою. Це одна з найкращих мелодій композитора. Гучні заклики карпатського рога порушує ліричний настрій (середній розділ). Це полонина скликає своїх пастухів-вівчарів. Гордо линуть звуки в горах, але гіркою тугою відлунюють у серцях Івана й Марічки. Для них — це розлука до осені. У музиці віднов­люється картина сумного й ніжного прощального дуету (заключ­ний розділ).

“Гуцульський триптих”Розбір за частинами Третій триптих м «Смерть Івана» – це образ-символ. Спочатку йде танець головного героя, а далі – його смерть . Тут проходять епізоди видіння Івана, блукання його в горах, танок із лісовим духом (чугайстром) і загибель. Це трагічна розв’язка. Темп частини – Andante.

«Гуцульський триптих» М. Скорика – рідкісний зразок злиття музики з оригінальною, „архаїчною” режисурою фільму. Твір може здатися витонченою стилізацією – настільки терпкий і неповторимий не лише за колоритом, а й за манерою виконання. Ніби чуєш народний спів та інструментальне музикування, записане композитором „з натури”.