Урок з презентацією «Формування компетентного читача на уроках зарубіжної літератури засобами кіночитання»

 «Формування компетентного читача на уроках зарубіжної літератури засобами кіночитання»

(підготувала вчитель зарубіжної літератури Криворізького навчально-виховного комплексу № 128 Щербанюк О.В.)

 Дуже багато говориться сьогодні про те, що у сучасної молоді значно знизився інтерес до читання книг. Це дійсно так, і кому, як не нам, вчителям-словесникам, це відомо.

 Звичайно, читання потребує усамітнення і безмовності, навіть тиші, а життя сучасного підлітка супроводжують нові ритми, звуки і насичені інформаційні потоки. Не залишається часу на «занурення» у текст, на обдумування прочитаного. На перший план виходить кіно. 

 Цей вид мистецтва займає особливе місце в житті школярів, тому вчителю-словеснику нічого не залишається, як все більше і більше застосовувати кіноверсії на своїх уроках. Але саме вчитель-словесник, як ніхто інший, розуміє, що  кіно – це абсолютно інший вид мистецтва і прийоми впливу на глядача зовсім інші, ніж вплив слова на свідомість читача.

 Кінематограф пропонує нам достатньо багатий вибір екранізацій літературних творів, що вивчаються в самих різних класах.

  В оновленій програмі з курсу зарубіжна література, за якою ми з вами працюємо,

окремо виділено культурологічну лінію, вона втілена у відповідній рубриці програми

«Література і культура» (ЛК), що супроводжує кожний розділ.

  У цій рубриці  розкрито  зв’язки літератури з іншими видами мистецтва і конкретно рекомендується обговорити з учнями  утілення літературних творів у живописі, музиці, кіно тощо. На мій погляд, це ще й сприяє інтеграції навчальних занять, якій наразі теж приділяється велика увага.

 Досвід показує, що використання фільмів на уроках літератури якісно змінює відношення школярів до класичної літератури. Фільми оживляють книги, захоплюють, навчають думати, спостерігати. Слова книги наче оживають у них на очах, особливо якщо вчитель грамотно керує цим процесом.

 Прийомів подачі екранізації на уроці не так вже й багато. І у кожного з них своя методична задача.

 Серед таких прийомів можу назвати такі:  використання окремих сцен, фрагментів для ілюстрації конкретних  пунктів аналізу художнього твору.

 Або використання декількох фрагментів, головною метою показу яких є створення проблемної ситуації на уроці і виконання відповідних завдань, таких, наприклад, як пряме співставлення відеофрагменту і тексту твору з вказанням відмінностей, можливих причин цих відмінностей.

 Це може бути також пошук відповідей на питання, що прозвучали у відеофрагменті, або обговорення причин використання тих чи інших кінематографічних прийомів для розкриття літературних образів (крупний план, деталі, музичне оформлення і таке інше).

  Аналіз епізоду. Його краще, на мій погляд, починати із з’ясування того, що залишилось за кадром, чи можна погодитись з рішенням режисера? Важливо, щоб учні,  знайшовши розбіжності, могли проговорити, чим вони зумовлені ( Яку мету ставив письменник? А яку режисер?).

    Особливо активні «кінокритики» - молодші школярі, тому що їхньому вікові притаманна змагальність («Хто краще знає текст?») і бажання погратися, розважитися. Така форма роботи знімає психологічну напругу на уроці та створює атмосферу успіху.                              Старші учні теж з задоволенням виконують такі співставлення, думаю, тому, що їм цікаво побути в ролі критиків.

 З інтересом виконують діти завдання щодо розташування відеофрагментів в логічному порядку, що відповідає  тексту, або пошук відсутнього фрагменту в тексті.

 Прийом порівняння художніх засобів зображення героя і кіногероя в ключовому епізоді дозволяє учням краще зрозуміти сам образ, надати якісну його характеристику.

 З задоволенням ставляться мої учні до пропозиції «озвучити» окремі сцени або віднайти відповідний відеоряд, монолог або діалог.

 Так чи інакше підсумком подібної роботи завжди є повернення до тексту і уважна робота з ним. Тож, на мою думку, можна об’єднати всі ці методичні прийоми загальною назвою «кіночитання».

 Наведу приклади застосування таких прийомів на уроці під час порівняння повісті В.Короленка «Сліпий музикант» та фільму за мотивами твору режисерки  Тетяни Лукашевич.

 Досить цікавою є для моїх учнів  «Кіновікторина «Як ви знаєте героїв твору?».

Учні першої групи виразно читають літературний портрет персонажа повісті, учасники другої називають героя; якщо відповідь правильна, на інтерактивній дошці з’являється зображення кіногероя.

/Демонстрація слайдів кіновікторини на інтерактивній дошці/

 Слайди № 4, 5  -     дядько Максим.

 Слайди № 6, 7 -      маленький Петрик

 Слайди № 8,9  -      Ганна Михайлівна, мама Петруся

 Слайди № 10, 11 –  конюх Йохим

 Слайди № 12, 13 -   Евеліна

 Слайди № 14, 15 -  Петро Попельський (дорослий)

При обговоренні кожного героя, ми порівнюємо кожного з них за певним алгоритмом:

• Чи таким ви уявляли собі цього героя, коли читали повість?
• Чи співпадає ваше бачення з рішенням режисера? З баченням автора?
• Чи вірно, на вашу думку, режисер відобразив задумку автора?
• Які поради ви дали б режисеру фільма?

 Інші прийоми, зокрема, порівння  окремих епізодів повісті і фільму, обговорення процесів візуалізації, обговорення можливостей варіативного сприйняття тесту літературного твору,  хочу показати вам  у фрагментах уроку, їх я і  пропоную зараз вашій увазі.

/Перегляд фрагментів уроку/

Фрагмент уроку.

 1. Порівняння початку повісті і початку фільма.

 2. Роль дядька Максима в житті хлопчика.

 3. Роль музики. Йохим.

 4. Українська народна пісня. (Патріотизм).

 5. Символіка кольорів.

 6. Домашнє завдання.

 7. Епілог.

Завершення виступу

 Аналізуючи повість В. Короленка «Сліпий музикант», кожен з вчителів може вибрати багато різних фрагментів для співставлення.  Їх достатньо і в фільмі, і в повісті.             

 Разом з учнями ми робимо висновок :

 Кінофільм Тетяни Лукашевич «Сліпий музикант» створений на основі повісті Володимира Короленка, а певні розбіжності обумовлені тими завданнями, які намагалися вирішити автори.

 Вже після того, як учні здобудуть навички такої роботи в класі, на уроці, я можу задавати їм і домашні завдання для самостійного дослідження.

 Досвід показує, що використання прийомів кіночитання на уроках літератури - це цілком дієвий вид роботи, який дозволяє оптимізувати навчання, зробити його захоплюючим, реалізуючим потреби творчого самовиражання учнів.

 Він вдало доповнює традиційні засоби вирішення задач літературної освіти і, на мій погляд, гармонічно вписується в сучасну систему нових вимог до освіти і дозволяє формувати навички критичного мислення школярів на всіх ступенях навчання.

 Головне, що більшість учнів після перегляду фільму беруться за читання книг, адже все-таки головним на уроці літератури залишається слово.

(Презентація додається)