Урок з трудового навчання "Художнє плетіння.Виготовлення виробів з лози".

Трудове навчання               

ТЕМА.Художнє плетіння.Виготовлення виробів з лози

МЕТА:ознайомити учнів з виникненням художнього плетіння,зокрем:лозоплетіння,його видами та територіями розповсюдження;розвивати спостережливість,навички відбору основного;виховувати любов до витворів мистецтва та шанобливе ставлення до них.

ОБЛАДНАННЯ:різні вироби лозоплетіння;малюнки та фотографії  виробів з  лози.

                                    ХІД  уроку

І.ОРГМОМЕНТ

ІІ.ОЗНАЙОМЛЕННЯ  З  ТЕМОЮ ЗАНЯТТЯ

1. Вступ.
   
   Плетіння--одне з найдавніших ремесел. Воно виникло, як і кераміка, раніше, ніж обробка дерева, металу, які потребували відповідних знарядь виробництва. Його сліди знайдені археологами. До наших днів збереглися багаточисельні свідоцтва про плетені предмети першої необхідності з античної епохи.
   
   Віками нагромаджувались технічні прийоми обробки матеріалу для плетіння, уміння використовувати його практичні можливості та художні особливості.

2. ІСТОРІЯ
   
   Найбільшого розквіту в багатьох країнах світу досягло мистецтво виготовлення плетених виробів в другій половині ХlХ і початку ХХ століть.
   
   На вишукані меблі, кошики інші предмети домашнього побуту виконані з обкореної лози, пофарбовані барвниками, а інколи і позолочені, з`явився такий попит, що в Франції в провінції Шампань для посадки лози розкорчовувались навіть виноградники.

3.ЛОЗОПЛЕТІННЯ НА УКРАЇНІ

Цим ремеслом почали займатись багато людей і навіть відкривали спеціальні школи.

В 90-х роках ХlХ століття лозоплетіння широко розвивалося і на Україні, зокрема в Корсунь-Шевченківському. На Чернігівщині збудували лозоплетільний завод.

В теперішній час далеко за межами України відома продукція Чернігівської фабрики лозових виробів. Підтримують і розвивають традиції промислового лозоплетіння Боромленська фабрика “Лоза” на Сумщині.

Великобагачанська фабрика “Веснянка” на Полтавщині, Корсунь-Шевченківська фабрика “Корсунчанка” на Чернігівщині, Ратковська фабрика “Веснянка” на Волині, завод “Маяк” на Хмельниччині, Хустська фабрика “Нарциз” на Закарпатті та багато інших.

ІІІ.ОСНОВНА ЧАСТИНА

Залежно від матеріалу, художнє плетіння поділяють на лозоплетіння, рогозоплетіння та плетіння соломкою.

Лоза – найпоширеніший природній матеріал, який завдяки своїй міцності і зручності в роботі став основою для виготовлення різноманітних побутових виробів великих і малих форм.

Розділ 1.

Лозоплетіння в житті людини.

Історія розвитку лозоплетіння.

Плетіння з природніх матеріалів , як припускають чимало дослідників належить до первісних виробів, і мабуть випереджує ткацтво та виготовлення керамічного посуду. Але якщо археологія, поки що не дає матеріалу, щоб підтвердити першість плетіння, то етнографія деяких народів Австралії, Південно –Східної Азії, Африки та Америки засвідчує наявність плетіння при відсутності ткацтва. Логічні міркування над цією гіпотезою приводять до висновку, навивання та плетіння простіші, бо не потребують попередньої обробки сировини й особливого устаткування а тому мали виникнути найшвидше.

Найдовші археологічні пам`ятки плетіння – залишки мішків, кошиків, тарілок для хліба, накривок для кошиків і глиняного посуду знайдено в Єгипті, Месопотамії, Балканах, у Великобританії, Швеції та інших, і датуються V-IV тис. до. н. е. В неоліті практично виникли всі основні техніки плетіння: спіральна, полотняна (пряме христовидне плетіння), каркасна, стрічкова, тощо. Здебільшого для плетіння (спірального, полотняного) використовували м`які матеріали: солома , шувар, папірус, очерет, та інші.

Як вже зазначалося, існують підстави вважати, що керамічний посуд спочатку у деяких країнах виготовляли на плетеній основі, тобто кошики для водонепроникнення обліплювали глиною. Під час випалу плетений каркас згорав, а черепок набував необхідної міцності.

У наступні епохи бронзи та заліза плетіння не набувало принципово нових технічних досягнень. Майже всі техніки були вже відомі, й на долю наступних поколінь залишилося тільки їх відшліфувати, дбаючи про різноманітність і досконалість конструкції виробів. В Античних країнах для плетіння частіше використовували прути дерев та кущів, їх коріння та інші матеріали. Тому тут особливо поширилася каркасна техніка плетіння а кошики різноманітного призначення і форми стали основними типологічними напрямами плетеного виробництва.

Деякі предмети з лози Античних міст Північного Причорномор`я за археологічними даними близькі формою і технікою виготовлення до виробів українського лозоплетіння ХVIII –поч. ХХ ст; що засвідчує традиційність ремесла і вікову спадкоємність культури.

Плетення продовжувалось розвиватись у колишніх ремеслах колоніях. Плетені вироби відносились до предметів першої необхідності і виготовляли їх спеціальні майстри кошикарі, плетільники рибальських споряджень та інші.

З вербової лози плели кошики і дитячі колиски, клітки для птахів і вулики.

Плетені вироби багатьох народів позначені національною своєрідністю, використання місцевих матеріалів, улюблених технік плетіння, виготовлення відповідних типів речей. Однак через слабку тривкість природних матеріалів плетені предмети з цих віддалених часів до нас не дійшли. Існують лише різні опосередкові свідчення їх широкого застосування.
Мода на плетені вироби збереглася у продовж всього середньовіччя.

РОЗДІЛ 2.

Плетіння, лозоплетіння

Плетіння – одне з найдавніших занять людини. Плетені вироби з природних матеріалів супроводжують людину з тих незапам’ятних часів до сьогоднішнього дня. А коли ж виникло плетіння? Адже це один з найдавніших видів народної творчості. Чимало дослідників припускають, що плетіння з природних матеріалів належить до первісних виробництв і, очевидно, випереджає ткацтво та виготовлення керамічного посуду. Археологія поки не дає матеріалу, що підтверджує першість плетіння, але етнографія деяких відомих народів Австралії, Південно-Східної Азії, Америки свідчить про наявність плетіння при відсутності ткацтва. Логічні міркування над цією гіпотезою приводять до висновку, навивання та плетіння простіші, бо не потребують попередньої обробки сировини й особливого устаткування а тому мали виникнути раніше. Як сировину для плетіння використовували лозу, кору певних дерев, насамперед молодої липи (лико) та берези (береста, луб), верболіз, хвойну та дубову скіпку, коріння ялини, сосни тощо. Із дранки — тонких фанероподібних дощечок, які відщеплювали від товстих колод, ретельно обстругували і розпарювали у печі, гнули короби для сівби — сійники. З вужчих і тонших смужок дранки, дуба, лика плели різноманітні кошелі та кошики (напр., солом'яники на Чернігівщині). Останні часто робили із лози з корою. Способом плетіння виконували стіни клунь, хлівів та кошар, живоплоти тощо. З лози та інших матеріалів плели рибальське знаряддя.

Майстра, що виготовляв кошики, так і звали - кошикар. Лозоплетінням займалися як чоловіки, так і жінки.В ашому регіоні особливо славиться цим заняттям село Іза.

РОЗДІЛ 3.

Доповіді учнів.

ВИСНОВОК

Плетіння із пластичних прутів дало пізніше поштовх ткацтву. Людина віднайшла більш еластичні волокна і по тій схемі, як і плетіння з лози, почала виготовляти ткані речі. Адже в ткацтві техніки як і в плетінні.

Є всі підстави вважати, що керамічний посуд у деяких країнах виготовляли спочатку на плетеній основі. Тобто спочатку плели кошик або якусь іншу місткість, для водонепроникнення його обліплювали глиною. Під час випалу плетений каркас згорав, а черепок набував необхідної міцності. На жаль на Україні не збереглося такого типу керамічного посуду, тому лиш судимо із інших країн