​Урок з українознавства у 4 класі з теми: «Релігійні свята в Україні»

Яйчук Марія Дмитрівна - учитель початкових класів

ЗОШ І-ІІІ ст. с. Павлівка Іваничівського району Волинської області

Спеціаліст, звання «старший вчитель»

Урок з українознавства у 4 класі з теми «Релігійні свята в Україні»

Тема. Релігійні свята в Україні

Мета: узагальнити і систематизувати знання учнів про народні свята в Україні; учити шанувати традиції, звичаї та обряди наших пращурів;  пробуджувати інтерес до культурної спадщини рідного краю; прищеплювати бажання розвивати й примножувати національні традиції своїх предків, виховувати любов до рідної землі.

Обладнання: костюми, ілюстрації, щедрівки, колядки, слайд-шоу презентації, атрибути релігійних свят (калита, різки, кутя).

Хід уроку

І. Організація початку уроку

Усі почули ми дзвінок,

він покликав на урок,

Кожний з нас приготувався

 на перерві постарався.

Зараз сядуть лиш дівчата,

а за ними і хлоп'ята.

Мозковий штурм. 

    Прекрасна пора року зима. Гарно взимку. Дивовижно прекрасно, і діти раді кожному дню. А які дива можуть траплятися, ви дізнаєтеся, розгадавши слова.

Дакипорун, килядко, рівщедки, роздідмо.

Хвилинка-цікавинка.   

• Чи знаєте ви, як називають в інших країнах Діда Мороза?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності та повідомлення теми і мети уроку

Багато свят приносить зима. Ми працювали над проектом “Свята України зимового циклу,” мета якого з'ясувати різницю між державними й релігійними святами. Щоб краще пізнати звичаї та традиції нашого народу, ми опрацьовували матеріал про народні свята в групах.

- Які свята називають державними? Назвіть такі свята. Як ми їх відзначаємо?

ІІІ. Захист проекту

Кожен з вас мав завдання – опрацювати матеріал про певне народне свято. Отже, ознайомте нас з виконаними проектами.

 1-ша група  –  “Калита”.

- Ми працювали над запитанням, що таке калита, атрибутом якого свята вона є?

Учень. Перше свято, що відзначають узимку,  – свято Андрія, або Калити, відзначають 13 грудня. Визначальна його ознака – випікання “калити” – тонкого коржа у формі бублика, прикрашеного родзинками й маком.

Учениця. Це свято на честь святого апостола Андрія Первозванного. Водночас день Андрія був у народі зимовим молодіжним святом. На Андрія дівчата зазвичай ворожили. У цей день дозволялись молодіжні бешкети, парубкам пробачали всі їх витівки.

Інсценівка

Дівчинка 1. 

Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо уже ж вечорниці

Пора починати.

Дівчинка 2

 Ось спечемо калиту, білу та пухкеньку,

Та й запросимо у гості хлопців веселеньких.

Дівчинка 3

 Щоб вони разом із нами гарно святкували,

Андрієві вечорниці піснею стрічали.

(Заходять хлопці разом говорять)

Ой, калита, калита, із чого ти вилита?

Дівчатка 

 Ой, я з жита звита, ой я сонцем налита.

Для красного цвіту, по білому світу!

У небо калиту, у небо, а ти, сонечко, підіймись.

Ми калиту чіпляємо, свою долю закликаємо.

Учень. На українських вечорницях хлопці в іграх визначали, хто поміж них найспритніший, найвеселіший. Хто перемагав, той біг обирати собі наречену.

Гра « Калита»

Учні 1-ї групи запитують:

- Коли святкували свято Андрія?

- Назвіть атрибут свята.

- Які традиції святкування ви знаєте?

2-а група  “Святий Миколай”

- Ми дізналися, що є атрибутом свята Миколая, якими є його традиції.

Учень. 19 грудня – святого Миколая Чудотворця.

Святий Миколаю,  прийди до нас з раю,

Принеси нам дари, кожному до пари.

Цукерки смачненькі, булочки пухкенькі,

Книжечок багато читати у свято.

Учениця

У ніч на 19 грудня Миколай кладе слухняним дітям під подушку або в черевичок біля порога подарунок, а дітям, які бешкетують,  – різки. (Показує)

Учень. Святий Миколай народився 280 року в Патарі, у Малій Азії. Отримавши спадок після смерті батьків, роздав його бідним. Дарунки дітям він приносив таємно.

(Звучить пісня «Святий Миколай»)

1-й учень.    

Святий приходить Миколай.

Йому молитви посилають.

Чекають діти всі малі,

Бо день святого Миколая

Найкраще свято на землі.

2-й учень.

Зустрічайте Миколая! Він вас всіх чудово знає.

Миколай з небес весь час бачить кожного із нас

3-й учень.

 Тихо все о цій порі, сяють зорі угорі.

Всі чекають виглядають Чудотворця Миколая.

Але щось він забарився, може, в небі заблудився.

4-й учень.

Святий отче Миколай!

Мою хату не минай!

Подаруй мені потіху

І торбину, повну сміху,

І здоров'я для родини,

Красну долю для Вкраїни.

5-й учень.

            В нього клопоту багато,

Бо заходить в кожну хату.

Все, що в нього в торбі є,

Чемним дітям роздає.

Учні 2-ї групи опитують інших дітей за почутим.

3-я група «Дідух»

Учень. Ми працювали над відповідями на запитання: що таке «дідух», головним атрибутом якого свята він є? Працюючи в бібліотеках, звертаючись до Інтернету і з допомогою батьків, ми зібрали цікавий матеріал. Презентуємо його у вигляді бесіди журналіста з тіткою Софією.

Журналіст:  Здрастуйте, шановна Софіє Андріївно!

Тітка Софія. Здрастуйте, Сергію.

Журналіст. Що означає слово «дідух»?

Тітка Софія. Коли я була маленькою, то пам'ятаю, як батько перед святою вечерею вносив до хати сніп із пшеницею і промовляв: «От дідух у хаті, бажаю родині веселих свят». Ставив дідух на почесному місці – на покуті під святими образами. «Дідух» (або «дідо») – сніп із пшениці.

Журналіст. Яке ваше улюблене свято?

Тітка Софія. Різдво Христове. Свято розпочинається при заході сонця з першою вечірньою зіркою. До святкового столу готують святу вечерю. А чи знають ваші глядачі, скільки страв потрібно поставити на стіл? (Діти відповідають).

Тітка Софія. Чому саме дванадцять? (На честь 12 апостолів).

Журналіст. Яка головна страва?

Тітка Софія. Кутя.

Журналіст. Як готували цю страву?

Тітка Софія. Ячмінь або пшеницю спочатку сушать на печі, змочують водою, товчуть у ступі, висушують і очищають від луски, додають мак. Кутя – страва поминок за померлими (єднання всіх членів роду – живих та померлих).

Учень. Увечері, коли на небі з'являлася перша зірка, уся родина сідала до столу. Запалювали свічки і починали святкову вечерю. Маленькі колядники вирушали в дорогу. Зірка світила їм,  щоб колядники не заблукали, не збилися з дороги, адже вони несли людям радісну звістку.

Учениця. Усе, що бажали маленькі колядники, неодмінно збувалося.

Звучить колядка «Добрий вечір», заходять колядники

1. Звізда велика дерев'яна,

Вся в позолоті, аж блищить.

Вже на підході ніч різдвяна.

У ніч таку ніхто не спить.

                             Звучить колядка «Небо і земля»

2. У день святий Різдва Христова

Бажаю щастя вам простого.

Бажаю в душах відродити

Уміння вірити, любити.

Допомагати щирим словом,

Добро творити знову й знову.

А ще нехай і хліба, й солі

Віднині буде в нас доволі!

3. Люди радійте, Христа вітайте,

Божому Сину славу віддайте.

Слава на небі Богу Святому,

На землі спокій роду людському.

Учениця. Щасливі люди пригощали колядників цукерками, горіхами, яблуками,різними солодощами.

Діти 3-ї групи запитують інших учнів за почутим.

4-та група «Меланка»

Учень. Ми з'ясували, хто така «Меланка», атрибутом якого свята є Меланка?  На Різдво діти були колядниками, а тепер вони ставали щедрівниками. Щедрувати приходила і Меланка –  хлопчик, переодягнений дівчинкою.

Звучить пісня «Старий рік минає», заходять переодягнені діти.

Учениця.

Наша Меланка малесенька,

Як конопелька тонесенька.

Пустіть Меланку до хати,

Бо у Меланки померзли п'яти.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

Учень. Разом з Меланкою ходили Циган, Ведмідь, Журавель. Вони водили козу.

Циган. Добрий вечір вам та господарям!

Ми не самі йдем, ми козу ведем.

Від хати, до хати сіру – волохату,

З довгими ногами, крутими ногами.

Коза. Я коза періста, маю років триста,

Всім у ріднім краю, урожаю бажаю! Ме-ме!

Циган. Де козуня рогом, то там жито стогом.

Де козуля ходить, там жито родить.

А в нашім сільці всі хлопці стрільці.

Встрелили козу. В саме серденько. Ух!

Ой, людоньки добрі, чи нема у вас лікаря,

Щоб козу нашу полікувати?

Зовсім вона не дише і хвостиком не колише.

Лікар. Я – лікар. Що з вашою козою трапилось? Зуби цілі. Треба козу різати!

Циган. Ой, будь ласка, подивіться ще раз!

Лікар. Ага, згадав! Треба брати дуду та бити нею козу!

Коза. М-е-е-е, м-е-е-е! (ховається)

Циган. Вгомонися, козуню! Якщо ваша ласка , то дайте мірочку гречки нашій козі на варенички. А ще кусочок сала, щоб добре скакала, а ще бубликів в'язку і пшеничний буханець. Тай на тому кінець.

Меланка. А як не донесем?

Циган. Нічого. Козу запряжемо.

Учень. Настав ранок 14 січня. Це свято Старого Нового року, або Василя.

Учениця. Маленькі посівальники оббігали всі оселі. Кожен з хлопчиків ніс рукавичку, а в ній були зернятка.

Посівальник.

Нас послав Святий Василь,

Засівати в заметіть.

Й особливий дав наказ,

Щоб засіяти і вас.

Ще й навчив казати так:

На кохання – сієм мак.

Сієм жито на добро,

А для сміху – ось пшоно.

Сію вам я і овес,

Щоб був кріпкий рід увесь.

А від заздрісних осіб

Сієм вам пшеницю-хліб.

Сію-вію посіваю,

З Новим роком вас вітаю!

Діти співають щедрівку «Ой, сивая зозуленька».

Учні 4-ї групи ставлять запитання за почутим іншим дітям.

5-та група «Водохреща»

Учениця. Наша група з'ясовувала, яке народне свято називають Йорданом. 19 січня – останнє різдвяне свято, відоме як Водохреща Господнє, на згадку про хрещення Христа у річці Йордан.

Учень. Напередодні Водохреща 18 січня готували кутю, що називали «голодною». Увесь день люди постують. На вечерю подають пісні страви: вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть ложки в одну миску, а зверху – хлібину, «щоб хліб родився». Наставало свято Водохреща. Зранку 19 січня люди йшли до церкви, а потім – до річки. У день Водохреща, або Йордана, освячували воду. Цією цілющою водою кропили двір, будинок, тварин.

1. Йордан, Йордан, вода студененька.

Пречиста Діва воду брала,

Своє дитя напувала.

Водичко-йорданичко, вмиваєш

Береги, коріння, різне каміння.

Умий і мене від гніву, ненависті й усякого лиха.

2. У небеса ми свої посилаєм благання,

Щоб колись на землі всі здійснились бажання.

І нехай стане небо хоч трохи світліше,

І нехай стануть люди хоч трохи добріші,

Й загине нехай усе зло в одну мить,

І любов запанує на цілому світі.

Перегляд відеоматеріалу щодо свят зимового циклу.

IV. Підсумок уроку.

Гра «Доповни речення»

1. Тема нашого уроку ... .

2. На уроці ми ... .

3. Всі учні працювали ... .

4. На уроці дуже сподобалося ... .

На розвиток яких здібностей, рис характеру вплинув цей урок?

Що корисного навчились на уроці?

Чи ми можемо сказати, що цей урок важливий для нас?

Список використаних джерел

1. Богдан С.К. Мовний етикет і обряд // Суспільствознавчі науки та відображення нації: 36. Наук. Праць. Кн. 3. - Луцьк, 1997. – С. 1-14.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу. - К.: Оберіг, 1991 рік. –  ч.2 –              448 с.
3. Вудвуд Л. Ф., Вудвуд І. М. Українське народознавство. З батьківської криниці. –   Донецьк : Центр підготовки абітурієнтів, 2000. –  256 с.
4. Дмитренко М. К., Дмитренко Г. К.. Уроки з народознавства. –  К., 2001р.
5. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітлені. –  К.: АТ "Обереги", 1994. – 388 с.
6. Лозко Г.С. Українське народознавство. - К., 1995. - СІ40-142.
7. Ковальчук О. В. Українське народознавство. – К.: Освіта, 1994. – 176 с.
8. Маковій Г. Затоптаний цвіт. - К.: Укр. Письменник, 1993. –  205с.
9. Пономарьов А. Українська етнографія. - К.: Либідь, 1994. –  320с.
10. Скуратівський В. Т. Білояр: Оповідання. – Тернопіль: навч. кн., 2003. – 144 с.
11. Скуратівський В. Святвечір. – К.: «Перлина», 1994. – 288 с.

12. Супруненко В. Народини. - Запоріжжя: МП “Берегиня”, 1993. –   135с.

13. Сухомлинський В. О. Сто порад вчителеві. К.: Рад. школа, 1988р. –             310 с.