16 вересня о 18:00Вебінар: Робота з дітьми, що мають синдром Дауна: цікаво про важливе

Урок з української літератури .10 клас

Про матеріал
• розширити й закріпити в учнів поняття про художній образ; учити аналізувати образи; удосконалювати навички роботи в групах; розвивати вміння роботи з текстом твору; • виховувати почуття прекрасного, прагнення до творчої самореалізації особистості.
Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Леся Українка „ Лісова пісня”.

Історична основа твору.Образи драми – феєрії. Неоромантичне утвердження духовоно – естетичної сутності людини, її творчих можливостей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

. 

Тема уроку: Леся Українка „ Лісова пісня”.

Історична основа твору.Образи драми – феєрії. Неоромантичне утвердження духовоно – естетичної сутності людини, її творчих можливостей.

 

Мета уроку:

  • розширити й закріпити в учнів поняття про художній образ; учити аналізувати образи; удосконалювати навички роботи в групах; розвивати вміння роботи з текстом твору;
  • виховувати почуття прекрасного, прагнення до творчої самореалізації особистості.

 

Обладнання: сучасні технічні засоби ( ноутбук, проектор), ілюстрації до драми – феєрії „ Лісова пісня”, кадри з кінострічки режисера Віктора Івченка  „ Лісова пісня. Мавка” ( 1961 р.), фотогалерея краєвидів Волині та Полісся, фотографії Лесі Українки, текст драми – феєрії „Лісова пісня”.

Тип уроку : урок – дослідження.

(Клас поділено на групи, які заздалегідь готують матеріал на запропановані проблемні питання до змісту твору)

 

Сильніше за любов злоба горить,
Сильніше за красу вражає бридь,
Але життя росте лишень з любові.
Лишень краса людей навчає жить!
Д. Павличко

 

Перебіг уроку

 

І. Організація класу.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку. 

ІІІ. Актуалізація опорних знань та навичок учнів.

  • Вступне слово вчителя

 

„ Сторононько рідна! Коханий мій краю!” – так лагідно, із любов’ю Леся Українка писала про свій рідний край, про казковий край Волині, де промайнуло її дитинство, де дитячі фантазії переносили її в незвичайний світ рідного Полісся. Колодяжне - чарівний куточок Волині, заквітчаний красою довколишньої природи, освітлений чистотою джерел, був справжньою криницею творчих і життєвих сил славетної Лесі Українки. З Колодяжним пов'язано цілих 15 років її недовгого, але яскравого життя. Тут Леся Українка жила і плідно працювала з деякими перервами від 1882 до 1907 року. Тут вона написала близько 80 літературних творів, займалася перекладами, записала 156 народних пісень, багато повір'їв та казок.

 

 

                     Прощай, Волинь! прощай, рідний куточок!

Мене від тебе доленька жене,

Немов од дерева одірваний листочок…

І мчить залізний велетень мене.

Передо мною килими чудові

Натура стеле – темнії луги,

Славути красної бори соснові

І Случі рідної веселі береги.

Снується краєвидів плетениця,

Розтопленим сріблом блищать річки, –

То ж матінка-натура чарівниця

Розмотує свої стобарвнії нитки.

 

      Неповторність чарівної Волині, її легенди, звичаї Леся Українка увічнила в своєму безсмертному творі - драмі-фієрії "Лісова пісня". ( Протягом вступного слова вчителя демонструється фільм „ Леся Українка і Волинь”)

 

ІV. Сприйняття навчального матеріалу

  • Перша група дослідників

 

Історія написання драми – феєрії „ Лісова пісня”

 

   "Лісова пісня", драма-казка, твір нібито найлегший для сприймання й розуміння. Написала його Леся Українка в 1911 році, коли прогресуюча хвороба забирала останні сили, а натхнення не давало спокою, кликало до творчості, неначе поспішало видобути з її серця "те, що не вмирає". Це була творчість на межі життя і смерті. Праця допомагала боротися "з виснаженням, високою температурою та іншими пригнітаючими інтелект симптомами".    "Юрба образів не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга, — отоді вже приходить демон, лютіший над всі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу як порожня торбина. Отак я писала "Лісову пісню" і все, що писала останнього часу",— розповідала, письменниця про стан, який переживала, створюючи драму-феєрію. Сама ж історія написання п'єси нерозривно пов'язана з так званим грузинським періодом життя поетеси (1908—1913). Під впливом розлуки з рідним краєм Леся Українка, не маючи змоги через хворобу відвідати дорогу її серцю Волинь, згадала свої ліси і «затужила за ними». Саме ця туга, за словами самої поетеси, і була справжнім імпульсом до створення «Лісової пісні». П'єсу написано в небачене короткі строки — за дванадцять днів липня.
Із листа Лесі Українки до сестри: «Писала я її недовго, 10-12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій».Образи драми поселилися в душі Лесі Українки ще в дитинстві. Вони прийшли до неї з волинських лісів, поліських озер та боліт, з легенд та міфів, яких наслухалася від волинян. Очевидно, "батьківщиною" "Лісової пісні" була мила її серцю Ковельщина, що подарувала їй силу-силенну дитячих вражень, хоч уперше про мавку Леся почула в Жабориці на Звягельщині.
Одна з найпам'ятніших подій дитинства — поїздка з матір'ю у Скулин до дядька Лева на прізвище Бас. Після перепочинку з дороги Косачі вирушили на урочище Нечимне неподалік від Скулина. Шість разів відвідувала Леся береги лісового озера, а дядьків небіж Ярмило, вже парубок, катав її по озеру на човні.
Спогади Ольги Косач - Кривинюк про відвідини цих місць найяскравіше розкривають джерела драми-феєрії "Лісова пісня": «Побули ми трохи в Скулині, а потім з своєю господою пішли до лісу, туди, куди дядько Лев вибрався з бидлом на літо. То було урочище Нечимне з великим лісовим бездонним, як говорили тамтешні люди, озером. 3 одного боку озера був смарагдово-зелений дерновий облудний берег, що йшов хвилями під ногами і, прориваючись, не давав приступитися до самої води, з інших боків берега були зарослі очеретом та різними хащами. Кругом озера був старий густий великий листяний ліс, з одного боку він підходив до поля, а з другого переходив у старезний сосновий бір.
У дядька Лева в Нечимному була хатина і шопа на сіно з трьома стінами і стріхою. З четвертого боку шопа була відкрита якраз у бік озера. У тій шопі на сіні ми ночували тоді саме були місячні ночі, і Леся навіть вночі мала перед очима той краєвид з "Лісової пісні", який був би найдокпаднішою декорацією до неї, коли б я була малярем та намалювала його, як пам'ятаю досі...
У дядька Лева ми пробули три дні і дві ночі, ходили геть скрізь по лісі, в бір, коло озера. Дядько Лев не палив у хаті. а клав огнище надворі... раз у раз наглядаючи свого бидла. Ходячи по лісі та коло озера, надто ж сидячи біля вогнища, почули ми багато, багато оповідань про той ліс, про озеро, про всяку "силу" лісову, водяну, польову та про їхні звичаї і відносини між собою і людьми. Коли перечитую "Лісову пісню" або дивлюся на неї на сцені, зараз мені в уяві стає Нечимне з його краєвидом, з тими людьми, що були там з нами...
Про себе письменниця казала, що має "лісову натуру", а Олена Пчілка зауважувала, що Леся добре засвоїла волинську говірку й часто використовувала її у своїй мові. Ця говірка є і в "Лісовій пісні". Вона додає драмі своєрідного волинського колориту. «Лісову пісню» вперше було надруковано в «Літературному віснику» за 1912 рік. Окремим виданням твір вийшов у 19 14 році. За життя поетеси драма не була поставлена на сцені. Вперше її поставили у 1918 році.

  • Слово вчителя

  Безмежна любов до рідного краю наскрізно відчувається вже на початку твору ( демонстрація епізоду з кінострічки „ Лісова пісня. Мавка” . Пролог).

  Леся Українка в „Лісовій пісні” склала нечуваної сили й краси „гімн вільній людині”. Для того, щоб донести до читача свій замисел, вона створила систему образів, у які вклала сво думки, поивання. Саме через образи, їх вчинки, мову проявляється неповторна індивідуальність митця. Звернемось до мовознавців: що таке художній образ? Нагадайте, будь ласка, засоби творення  образів і прийоми типізації (виступ одного з дітературознавців, другий літературознавець повідомляє про неоромантизм).

  • Одна з груп дослідників допоже нам дати відповідь на запитання: як через образ Мавки письменниця розкрила мрію про ідеальну людину, утвердила думку, що людина  - творець краси.

Друга група дослідників „ Образ Мавки”( кожен з учасників групи виступає з доповіддю)

Вчитель демонструє наступний епізод ( Зустріч Мавки і Лукаша)

  • Слово вчителя
  • Одна з груп дслідників допоже дати відповідь, які проблеми порушує поетеса через образ Лукаша?

Третя група дослідників „ Образ Лукаша” (кожен з учасників групи виступає з доповіддю)

Вчитель демонструє наступний епізод ( Кохання Мавки і Лукаша)

  • Що ж стало на заваді щирого і чистого кохання лісової царівни і людського парубка?

Вчитель демонструє наступний епізод ( мати Лукаша, Мавка і Лукаш)

  • Наступна дослідницька група розкриє питання, як письменниця розкриває в образах матері, Лукаша й Килини духовне зубожння, дисгармонію з природою.

Четверта група дослідників „ Образи мати Лукаша й Килини)

  • Слово вчителя

Леся Українка з дитинста вимріювала феєрію. До цього її спонукала любов до рідного краю, чарівний світ Полісся. Любов до краю, його дивовижної чарівності помітна в ремарці : „ Містинався дика, таємнича, але не понура, повна якоїсь ніжної, задумливої краси”. Чутлива душа, багата фантазія – усе допомагало поетесі жити і бачити тонкий світ природи. У соєму творі леся Українка поєднала два світи : світ людей і світ природи. Сіфологічні образи, які перейшли в драму з дохристиянських вірувань нашого народу, стали добрими, хоч „свавільні, люблять глазувати” й „душі не мають”, та „ серце добре” в них. 

  • Остання дослідницька група розкриє проблему людини й природи у драмі – феєрії.

П’ята група дослідників „ Світ людей і світ природи”.

 

Вчитель демонструє наступний епізод (останній монолог Мавки)

 

  • Слово вчителя

Героїня „Лісової пісні” хотіла жити в земному світі, але це приносило їй страшні муки. Легкість, радість, піднесеність, воля змінилася обов’язками, непрязню і зневагою. Так живуть люди: незліченні забобони, поганий настрій, злість, невдоволення. Ніяких високих почуттів.  Лукаш мав багату душу, здатну творити, „цвіт душі”. І саме зустріч із Мавкою рятує його душу від приземленності. За народною міфологією лісові мавки не мають душі, але Мавка Лесі Ураїнки отримала її у стражданнях. Внутрішня краса лісового духу стала красою справжньої дівчини. Кохання зробило її людиною. Лукаш умирає, але дух зберігає всі скарби. Мавка й Лукаш у своїй вічній любові залишилися разом. Краса їхніх душ стала міцнішою й розцвіла, бо об’єдналися вони в одне спільне джерело прекрасного почуття – кохання.

Слова видатного українського поета, Дмитра Павличка, які є епіграфом уроку яскраво підтверджують це:

 Сильніше за любов злоба горить,
Сильніше за красу вражає бридь,
Але життя росте лишень з любові.
Лишень краса людей навчає жить!

V. Закріплення матеріалу

 (підсумкову бесіду можна провести у формі „питання-відповідь”)

Питання :

  1. До якого літературного метода належить драма – феєрія „ Лісова пісня? ( неоромантизм, так як   реалістичне зображення пов’язано з романтизмом ( зображення міфологічних істот)
  2. Яку проблему порушує поетеса у творі? ( Лише кохання робить людину красивою, мудрою, доброю, творчою, гармонійною, що в леті за своїм щастям людина постійно б’ється зі злом, радіє і страждає, падає і піднімається, гине і воскресає, але летить і тільки – до краси.
  3. Продовжити речення: В основу „Лісової пісні” лягли спогади... (про рідний край під час перебування на лікуванні в Грузії)
  4. Продовжити речення: До світу людей належать... ( Лукаш, дядько Лев,мати Лукаша, Килина, діти Килини)
  5. Продовжити речення: Мавка втілює ідеали... (гармонійної людини, вічного людського хисту, краси, несе людству те, що не вмирає).

VІ. Оцінювання.

VІІ. Домашнє завдання.

  • Скласти питання за змістом драми – феєрії.
  • Дати відповідь на запитання, що єднає образ Мавки і Лесю Українку?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додав(-ла)
Savitskaya Viktoriya
Додано
7 серпня
Переглядів
40
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку