Урок з української літератури. 9 клас. Література рідного краю.«В пам’ять дітям своїм, і внукам, і всьому потомству» (І.М.Турчиновський)

Навчальний предмет. Українська література. 9 клас

Розділ. Література рідного краю

Тема. «В пам’ять дітям своїм, і внукам, і всьому потомству» (І.М.Турчиновський)

Тип уроку: урок-огляд

Автор уроку: Хвостенко Тетяна Миколаївна, вчитель української мови і літератури Березанського ліцею №3

   Мета уроку: ознайомити учнів з творчістю письменників XVIII
століття, які перебували, проживали, творили на Березанщині;
зацікавити учнів історією та літературою рідного краю через особистість    поетів; розвивати навички самостійної роботи з науковою та художньою літературою, творчі здібності, вміння цікаво   представити результати творчих досліджень; виховувати національну самосвідомість, патріотизм.

   Обладнання: «Автобіографія» Іллі Турчиновського; портрети та твори Григорія Сковороди; карта Київщини; ілюстрації до художніх творів; торба «мандрівного студента»; слайди до віртуальної подорожі Іллі Турчиновського.

Епіграф: «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не вартий пошани» (М.Рильський).

Випереджувальне завдання для творчої групи: під керівництвом учителя підготувати матеріал для коротких повідомлень.

На столі рушник, колоски, як символ вільного й щасливого життя народу.

Хід  уроку

I. Організаційний момент.

II. Повідомлення теми, мети уроку, мотивація навчально-пізнавальної
діяльності.

Учитель. Сьогодні у нас незвичайний урок. Ми згадаємо історію рідного краю, розглянемо життєвий шлях Іллі Турчиновського через його творчість, пригадаємо письменників 18 ст., доля яких пов'язана з нашим містом.

                                     (Аналіз епіграфу).

III. Основна частина.

Учениця читає вірш Андрія Шевеля «Славлю тебе, земле березанська!»

Куди не глянь-від краю і до краю

Земля квітує, наче коровай.

Та на землі милішої немає,

Ніж моя мила, рідна Березань.

Веселка грає у хлібах високих,

Підморгує озерна глибочінь,

А Недра -річка чисті свої води

Несе в Дніпрову далеч-далечінь.

З глибин віків плекала свою долю.

Козацьким духом пахнеш в людях ти.

На рушнику вишиванім до болю

Червоні й чорні бачу кольори.

Вже вечір пісню заспівав останню.

Берізки заколихують до сну.

Коли прокинусь рано, на світанні.

Цю пісню щиру знову повторю.

Учитель(біля карти України). Березань... Ніжною мелодією звучить це слово, бо це назва міста, у якому нам випало щастя жити. Таких невеликих містечок на Україні сотні, але наше має особливу історію.

IV. Актуалізація знань.

Запитання для бесіди

•          Яка історія виникнення Березані?

 

•          Які легенди про заснування нашого містечка дійшли до сучасника?                 

             (Учні коротко розповідають про історію виникнення Березані.)

Учитель. З рідним краєм пов'язане життя Іллі Турчиновського, священника і намісника Березанського, письменника, який залишив у спадок «Автобіографію». Твір був вперше надрукований у 1885 році у 11 томі видання журналу «Киевская старина» під назвою «Автобиография южнорусского священика 1-й половины XVIII ст.», маючи підзаголовок «Списася мною многогрішним, Ілією Турчиновським, священником і намісником Березанським, житіє і страданіє своє в пам'ять дітям своїм, і внукам, і всьому потомству».

«Чим цікава ця особистість?» - запитаєте.

Юрій Ковалів, відомий український науковець-літературознавець, у своєму дослідженні «Література періоду бароко» назвав Іллю Турчиновського одним із зачинателів нової української літератури. Він ставить в ряд Іллю Михайловича з такими видатними особистостями 18 століття, як Феофаном Прокоповичем, Самійлом Величком, Григорієм Кониським.

Для нас, березанців, цінним є твір «Автобіографія», оскільки в ній згадується Березань 18 століття: її жителі, події, які відбувалися в цей час, наприклад, побудова другої церкви на Заріччі. Взагалі, цікаво дізнатися, яким було містечко два століття тому.

Учениця. Турчиновський Ілля Михайлович народився 20 липня 1695 року в містечку Березані на Полтавщині в родині сотника. Вчився спочатку вдома, потім у Києво-Могилянській академії.

Учитель. Московсько-шведська війна відірвала сотника Михайла Турчиновського від господарських справ. Господарство він залишив на малолітнього сина Іллю. Разом з березанською сотнею Переяславський полк під командуванням полковника Мировича під час одного із боїв у Польщі майже повністю поліг. Ілля Турчиновський згадує, що із всієї сотні його батько вцілів
один. Повернувшись додому, Михайло не лише висловив чимало докорів синові, але й добре побив невдалого юного господаря.

( Учень декламує уривок із «Автобіографії»)

Учениця. Здібний до науки, володіючи прекрасним голосом, юнак вирішив вирватися з-під домашнього гніту батьків, таємно в 1710 році залишив батька та матір і пішов «по школам волочитись».

Із «Біографії» відомо, що Ілля Турчиновський певний час вчився  в одному із найкращих на той час у Європі вищому навчальному закладі - Києво -Могилянській академії.

Але по характеру непосиді, шукачу пригод,  юнаку не по душі була ні посада церковного служки в сусідньому селі, ні хориста, ні дворового писаря у злого сотника на Чернігівщині. Разом із двома молодиками, щоб «побачити більш світу і прилучитись до навчання», вирушив він у мандри по Україні та Білорусії. Перепробував багато професій.

Учитель. На той час студенти (спудеї ) мандрували. Це відбувалося під час канікул. Подорожували з метою побачити світ, пізнати сенс людського буття. Якщо це були групи мандрівних спудеїв, то як правило їхньою метою було показати простим людям, те що вони уміють - співали, грали різноманітні маленькі вистави, показували вертеп різдвяний. І вирішив цим зайнятися і Ілля.

(Учитель розповідає про торбу мандрівного студента, демонструє речі із торбинки мандрівного студента)

(Учень читає уривки із твору. В цей час учитель демонструє фотоматеріал подорожі І. Турчиновського).

Географія подорожі. Віртуальна екскурсія

 

 

                                     

Місто Чернігів; трапезна Троїцького собору (у 18 ст. - храм Воздвиження).

                        

                          Село Сенявка; Покровська церква.

                                            

                Місто Могилів; церква Преображення Господнього.

                          

Місто Шклов; Спасо-Преображенська церква (у 18 ст. монастир Благовіщення Господнього).

                          

Місто Київ; Михайлівський золотоверхий собор-монастир( зліва дзвіниця, справа-семикупольний собор).

(Учні під час віртуальної екскурсії коментують місце перебування Турчиновського цитатами з тексту «Автобіографії»)

Учениця. Коли уважно вчитуєшся в скупі рядки «Автобіографії», то на перший погляд,  перед вами постає образ типового невдахи, якого все життя переслідують гоніння недругів, ворогів та невдачі.

 Але крізь комічно- трагічне в образі Іллі Турчиновського проглядається людина справді всебічно обдарована, глибоко віруюча, життєлюб і оптиміст. Куди б не закинула його доля, які б тяжкі випробування не випадали йому, він постійно вчився: латині, церковному співу, акторській і писарській професіям, передавав свої знання дітям.

Учитель. Дуже цікавою є та частина твору, де автор розповідає про своє повернення і проживання в Березані.

Учениця. Для нас, земляків Іллі Турчиновського, особливо цінною є та частина  «Автобіографії», яка відтворює його життя, служіння священником храму Успенія Богоматері у м. Березані у 1718-1746 роках. Ілля Михайлович пише про злу і несправедливу поміщицю березанську Забілівну Дмитращиху, її сина Василя, про їх наругу над наймитами, про безчестя, які вони творили.         …Десь на другий план відходить розповідь про війну священника із зарозумілою поміщицею Думитрашихою. А на перший план виходять достовірні дані про історію Березані і березанців, про волелюбний дух козацької вольниці, про природу і звичаї наших предків у шостому -сьомому коліні.

   Наприклад, для мене дуже вражаючими є ті факти, що дід Іллі Михайловича Стефан прожив 130 років. Що в ті часи в лісах під Березанню водились не лише вовки та зайці, але й ведмеді. Дізнаємось і про час відкриття у м. Березані другої церкви - святого Михаїла Архангела - 1719 рік.

В якійсь мірі дуже точно зрозумів і відтворив образ нашого земляка Микола Зеров у вірші «Турчиновський», написаному під час вчителювання у Баришівці у 1922 році.

(Учениця декламує вірш)

ТУРЧИНОВСЬКИЙ

 Меткий,  прудкий  і  на  пригоди  ласий, 

 Ще  юнаком  він  кинув  батьків  двір 

 І  в  світ  поплив,  у  неоглядний  вир, 

 Забувши  бурсу  і  марудні  класи. 

 

 Блукав,  співав  на  розмаїті  гласи, 

 Втішав  дяків  і  католицький  клір, 

 А  раз,  подібний  до  летючих  зір, 

 З  церковних  хор  помчав  через  баляси. 

 

 То  от  по  роках  проби  і  блукань 

 Прибився  знов  у  рідну  Березань, 

 Щоб  тут  знайти  солодощі  спокою, 

 

 Епічний  пиворіз,  герой-вагант, 

 Він  всюди  сіяв  щедрою  рукою 

 Колядку,  діалог  і  студний  кант.

 

Учитель. Рукопис автобіографії Іллі Турчиновського повністю не зберігся. Обірвався текст на тому, коли Іллю Михайловича «кують в желіза».

У передмові до публікації редакція журналу «Киевская старина» повідомляла, що за даними, одержаними від попереднього власника рукопису, який читав повний текст, Ілля Турчиновський був звільнений від суду та відновлений на своїй посаді священника і після багатьох пригод помер у похилому віці, хоча й в іншій парафії.

Про Іллю Турчиновського писав не тільки Микола Зеров. Відомий український прозаїк та публіцист Валерій Шевчук написав повість «Ілля Турчиновський». В «Автобіографії» Ілля Михайлович розповідає про події в хронологічному порядку, з постійним оскарженням перед читачами своїх пригод і бідувань, а у творі Валерія Шевчука часовий простір часто зміщується, і минулий та теперішній час переплітаються.

Як бачимо Ілля Турчиновський не байдужий був до життя і в мандрівному світі, і тоді, коли служив церкві, до проблем добра і зла. Та й мандрівка його -пізнання сенсу буття людини у світі.

Учитель. Цього року минає 302 роки від дня народження Григорія Савича Сковороди та 273 рік з часу його перебування в Березані у поміщика Якима Лукашевича, який надзвичайно гордився своїм знайомством з філософом. Нагадаю, що Сковорода є яскравим представником літературного напряму – бароко.

Учень. Майже чверть століття мандрував Григорій Савович Сковорода по Лівобережній Україні. Його звичне пристанище – селянські хати, пасіки, сади. Він був невимогливим до людських благ, але не був і аскетом. Любив природу, пісні, музику, ніколи не розлучався з флейтою. Ми знаємо Сковороду не тільки як філософа, але як і видатного педагога. Засвоївши кращі традиції Росії та Європи, він розвинув на грунті української діяльності свої педагогічні ідеї. Сковорода писав, що в кожній людині ще змалку закладені великі творчі здібності.

У 1753 р. Григорія Савича запросили в Переяславський колегіум викладати піїтику. Викладав він по-новому, що не сподобалось єпископу. Тому невдовзі Сковороду звільнили. Наступні шість років він навчав сина поміщика Томари у с. Коврай на Переяславщині. В цей час філософ і відвідує багато містечок та сіл Переяславського повіту, в тому числі і козацьке містечко Березань.

Впродовж кількох десятків років після смерті Григорія Савича хлопчики, що навчались у дяків в сільських школах, вивчали і переписували його вірші. Перечитував їх і малий кріпак Тарас Шевченко. Це підтверджує сам Кобзар у своєму творі:

Давно те діялось, ще в школі...

Таки в учителя-дяка

Гарненько вкраду п'ятака.

Бо я було трохи не голе.

Таке убоге,- та й куплю

Паперу аркуш і зроблю

Маленьку книжечку з хрестами

І візерунками, з квітками.

Кругом листочки обведу

Та й списую Сковороду

Або «Три царіє со дари».

Та й сам собі у бур'яні.

Щоб не почув хто, не побачив.

Виспівую та плачу.

У Березанському краєзнавчому музеї біля експозиції, присвяченій життю і
творчості Т.Г.Шевченка, знаходиться портрет Г.С.Сковороди. Сам Тарас
Григорович у повісті «Близнеци» описує перебування Сковороди у Березані.

(Учень зачитує уривок із повісті.)

    Учитель демонструє тематичну підбірку літератури «Світ ловив мене, та не впіймав». Проводить бесіду за ілюстраціями до творів письменника.

•   Проаналізуйте епіграф нашого уроку.
•   Чи помітили ви щось спільне у житті та творчості видатних осіб, про яких ішла мова на уроці?

 

•    Який момент уроку для вас був найціннішим ?
•    Що допоміг вам з'ясувати сьогоднішній урок?

VI. Домашнє завдання. Написати твір-роздум на тему « Краю мій, історію
твою прозору крізь життя я в серці пронесу (Ф.Дрозденко).»