Урок з української літератури у 9 класі "Григорій Сковорода. Життя і творчість філософа, просвітителя, поета".

Тема: Григорій Сковорода. Життя і творчість філософа, просвітителя, поета.

Мета: ознайомити учнів з біографією Г. Сковороди, дати загальну характеристику його поглядів на найвищі якості людини – розум, совість, працелюбність, а також на правду, справедливість, суспільний лад; розвивати в учнів чуття слова, спостережливість, уміння сприймати літературну творчість в історичному контексті; виховувати патріотизм, любов до рідної природи, пісні, долучити учнів до святкування трьохсотріччя з дня народження Г. Сковороди.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, урок-портрет.

Методично-дидактичне забезпечення: портрет Г. Сковороди, відеофільм « Обличчя відомих українців. Г.Сковорода», виставка літератури, ілюстрації, підручник, епіграф.

Перебіг уроку

І. Оргмомент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Вступне слово.

У ніч проти 7 травня цього року прямим влучанням російської ракети був знищений Національний музей Г.Сковороди під Харковом.

    -Відеоматеріал

Якщо це справді «високоточна» зброя, то виходить, що Росія завдала удару по музею і по могилі Сковороди навмисне. Навіщо? Хто ж він – Григорій Савич Сковорода? Ким був, чим займався, чим прославився? Чому він був дуже популярним серед сучасників (а його портрет у 18- 19 ст. висів майже у кожній хаті поруч з іконами, а твори переписувались і співались як народні), і чому сьогодні він у нас на устах? Чому його філософські погляди на життя актуальні і в наш час? Зрештою, чим портрет Григорія Савича заслужив місце на купюрі 500 гривень?

Відповіді на ці питання ви отримаєте сьогодні на уроці. Ми ознайомимося з його біографією, життєвими поглядами і вченням. Тим більш, що відповіді на них ви повинні знати не лише, як дев’ятикласники, що вивчають цю тему за програмою української літератури, а й як свідомі громадяни, як справжні патріоти. Адже 3 грудня, буквально через кілька днів виповнюється 300 років з дня народження нашого геніального земляка і цими днями вся Україна відзначає цю знаменну дату.

  III   Оголошення теми, завдань

Епіграф уроку:                                                    Світ ловив мене, але не спіймав.

            Г.Сковорода

Прослухавши уважно сьогоднішній урок, наприкінці ви виконаєте декілька завдань. Зокрема, ви маєте відповісти на питання: чому Сковорода заповідав на своїй могилі написати слова, що ми взяли як епіграф до уроку : « Світ ловив мене, та не піймав». А розпочнемо з перегляду відеофільму «Обличчя української історії. Г. Сковорода».

  IV  Вивчення нового матеріалу

      1 - Відеофільм.

- Ви зрозуміли, що постать Сковороди надзвичайно цікава і таємнича. Його біографія і твори приваблювали як сучасників, так і наступні покоління. Цікавий він нам і сьогодні. Деякі питання біографії Сковороди детально дослідила група наших біографів.  Звичайно, одного уроку замало, щоб охопити весь шлях геніального митця. Зараз ми довідаємось, які питання життя Сковороди зацікавили наших дослідників. Слухаємо і не забуваємо по поставлені завдання.

         2. Виступи учнів:

1. Сковорода – співак, музикант.

Сковорода – співак, музикант.

   Першу свою школу Григорій Сковорода пройшов у дяка-скрипаля, який і виявив музичне обдарування хлопчика, що мав неабиякої краси голос, тож він став першим співаком у церковному хорі. Потім, під час перебування у найвідомішій на той час вищій школі Східної Європи - Києво-Могилянській академії, юний Сковорода, вивчаючи різні науки, не залишає і музику, грає на сопілці, флейті, лірі, бандурі.

   Одного разу у м. Глухові за дорученням імператриці Єлизавети відбувся конкурс на кращі голоси України. Цариця шалено любила музику і шукала всюди музичні таланти. Серед трьохсот претендентів був і Сковорода. Талановитий юнак переміг, підписав контракт з імператорською капелою і у грудні 1741 року переїхав до Петербургу. Непоганий початок для провінційного хлопця. Здавалося, Сковорода вхопив долю за хвіст. Щоправда, то було не зовсім солодке життя. За найдрібнішу провину юнаків били різками. Проте у вільний від музики час вони вчили французьку та італійську. (Загалом, Григорій Сковорода знав сім мов). Отримував він 25 карбованців на рік та безкоштовні харчі і житло. Житло – неабияке, бо жили у палаці. У ті часи за 5 карбованців можна було придбати невелику сільську хатину, а за три карбованці віддавали коня.

  За два роки Григорій перетвориться на уставника – художнього керівника імператорської капели. Іншими словами, він став першою музикою в оточенні імператриці. Що означає бути першим при дворі? Для порівняння, один знаний придворний бас отримав у подарунок від цариці чин генерала, маєток із сотнею кріпаків та ще річну пенсію у 1000 рублів. Навіть великий Ломоносов заробляв тоді вдвічі менше. На Сковороду чекало таке ж щастя. Але йому так набридли «Многії літа» та «Боже, царя храни», що під час подорожі з капелою до Києва він взяв і втік. Нарешті він удома.

 Сковорода повертається до Києво-Могилянської академії. Щоправда ненадовго, бо його запрошують відвідати Європу, де він подорожує, спілкується з відомими вченими, де він навчався, в тому числі і мистецтву писати музику. Та ностальгія змушує його повернутися до рідного краю.

2. Сковорода – педагог.

                                            Сковорода – педагог

Сковорода – педагог: учитель і вихователь – це тема мого дослідження.

 Із поверненням на батьківщину у 1750 році розпочався період активної педагогічної діяльності Григорія Савича. Він викладає поетику у Переяславському колегіумі. Сковорода став впроваджувати у навчальний процес новаторські ідеї. Проте нові підходи молодого вчителя викликали невдоволення керівника колегіуму. Це призвело до усунення його від роботи.

  Він стає домашнім вчителем сина поміщика Степана Томари у селі Коврай. Поміщик був справжнім диктатором, самозакоханим і жорстоким. Після п’яти років життя між Віднем і Венецією філософ перетворився на напівкріпака. Напади нудьги він долає за письмовим столом. Тут пише свої найкращі вірші, що потім увійдуть у збірку «Сад божественних пісень», а деякі з них стануть народними.

  Одного разу своєму учневі Сковорода сказав, що той мислить, як свиняча голова. За що його вигнали з роботи. Як не дивно, скоро поміщик вмовив Сковороду повернутися і продовжити навчати свого сина Василя. В особі учня Сковорода придбав друга на все життя. Згодом учень, якого Сковорода називав «свинячою головою», стане офіційним представником Російської імперії у турецького султана.

  З 1759 року для Григорія Савича розпочинається новий активний період улюбленої педагогічної праці. Його запрошують до Харківського колегіуму викладати поетику, грецьку мову, курс синтаксису. Він погоджується, прагнучи ширити науку в дусі гуманізму і просвітительства. Впроваджує власні методики викладання.

  Одне його «ноу-хау», можливо, буде особливо цікавим. Він розробив власну шкалу оцінювання. Успішні студенти оцінювалися ним такими словами “вельми гостр”, учнів, які схоплювали все на льоту, педагог називав “зверок вострий”. Якщо мова йшла про студентів відстаючих, відмітками могли стати формулювання “тупий”, “вельми тупий”, “суща безтолковщина”. Відомо, що розроблена Сковородою градація передбачала 12 показників, тому його можна сміливо називати засновником дванадцятибальної системи в оцінюванні знань учнів.

  Однак своїх улюблених учнів він учив протягом усього життя. Намагаючись зробити ці уроки легкими і невимушеними. Сковорода намагається розтлумачити складні поняття дуже простими образами. Хоча б «експеримент із цвинтарем»: на тлі могил, граючи на сопілці, Сковорода вчив студентів не боятися мертвих. Боятись, за Сковородою, треба нудьги.

      За педагогічні експерименти Сковороду постійно переслідували, але ті, кому пощастило бути його учнями, стали надзвичайно успішними. Наш сучасник, дослідник літератури доби Бароко, Валерій Шевчук так говорив про Сковороду: «Він учив людину жити так, як не вчили інші, а найголовніше – сам жив так, як учив». Одного разу йому запропонували постригтися в ченці, стати священником. Це на той час гарантувало сите, багате життя, але свобода йому була дорожча. За відмову педагога-просвітителя звільнили.    Доки Сковорода був живий, учні благали його повернутися, але Григорій Савич, зі своїм посохом, пішов надто далеко… Про це наступна сторінка його життя: Сковорода – мандрівник.

3. Сковорода – мандрівник і філософ.

   Сковорода – мандрівник, філософ

   З 1769 р. Г. Сковорода вів мандрівний спосіб життя. І тривала ця мандрівка до самої смерті – більше ніж 25 років. Була вона повна пригод, оповита легендами та переказами, у ній він ніколи не розлучався із Біблією, сопілкою або флейтою і піснями. Саме в  цей час митець написав свої найвідоміші філософські твори. За життя твори його не друкувалися, а переписувалися й поширювалися усно.

   Сучасник згадує: «У крайній бідності Сковорода переходив з одного села до другого. У їжі був невибагливий, м’яса не їв, жив дуже скромно, а вважав себе багачем. Коли хтось намагався щось дарувати йому, то чув незмінну відповідь: «Віддайте біднішим від мене»».

   Жив письменник за сонцем: вставав, коли воно сходило, а коли заходило за обрій, давав спочинок натрудженому тілу. Спав по чотири години на добу. Не захотів мати власної хати і взагалі постійної домівки. В одному селі Григорій Сковорода лікував відставного майора. Поки він провідував хворого, дочка майора, красуня Олена, закохалася в ніжного поета-музику, і Григорій теж її покохав. Ішлося до весілля, вже була призначена і дата весілля, але Сковорода вагався, бо не уявляв життя без мандрів. Так і не одружився.

   Мудре слово Сковороди притягувало людей. Зайде він, бувало, у село, сяде край майдану, на цвинтарі або в когось на подвір’ї, скине торбу, дістане подругу-сопілку, заграє народної «Ой піду я лугом-долиною» - і сходяться люди. Тоді мандрівний філософ виймає книги, читає, учить. Коли ж пора гаряча й дорослі в полі, збере малят біля школи чи в хаті та й розказує казки, ним же складені, навчає читати й писати, довірливо бесідує з малечею.

  Багато цікавих історій оповідають про Григорія Савича. Одна з них пов’язана ще з однією російською царицею – Катериною другою. Слава про дивакуватого поета, філософа докотилася і до неї. Їй закортіло познайомитися з ним. Посланець імператриці зустрів філософа на краю дороги, де він грав на флейті, а навколо паслися вівці. На пропозицію поселитися у Петербурзі наш земляк відмовився. «Скажіть імператриці, - заявив Сковорода, - що я не покину України. Мені дудка і вівця дорожчі царського вінця».

Він обійшов майже всю Україну, Воронежчину, Орловщину, побував в Приазов’ї та інших місцях. Та найбільше – обходив Харківщину, був у багатьох її селах. В одному з них  - селі Іванівка (нині Сковородинівка) під Харковом і помер. Ми по праву вважаємо Сковороду нашим земляком і пишаємося цим.

         3. Думаю, на одне питання щодо епіграфу ми вже можемо дати відповідь. Отже, що вони означають?

Відповіді учнів.( Протягом життя Сковороді надходять чимало пропозицій : стати духовною особою, зайнятися кар’єрою, посісти світські посади. Але він відмовляється від почестей, кар’єри, багатства. Бо головне для нього – свобода, воля. А все матеріальне – це неважливо).

         4. Вчення філософа.

Читати Сковороду нам цікаво і сьогодні. Чимало його влучних висловів, афоризмів і зараз є актуальними.  У цьому можете пересвідчитись самі. Ось лише деякі з відомих його афоризмів.

   -Презентація «Афоризми Сковороди».

             5. ЩАСТЯ. Кожен з нас хоче бути щасливим, але як це зробити? Кожен з нас хоче змінити своє життя, але з чого почати? Як обрати саме свою професію? (Наскільки це питання сьогодні актуальне  для вас, я думаю, всі розуміють). Ось на які питання дає відповідь Г.С. ще у 18 ст. Взагалі його вважають автором формули щастя. Що для вас щастя?

       -Відповіді учнів.

За Сковородою, щастя – це пізнати себе, тобто ті природні здібності, які закладені в кожній людині. А пізнавши, розвивати їх, займатися протягом всього життя улюбленою працею. Це і є щастя.

ПРИРОДА. Ще одна проблема, якої торкається у своїй творчості Сковорода, це життя в гармонії з природою. Він не залишався байдужим до екологічної проблематики. І хоча самого терміну «екологія», ще не існувало, він з’явився пізніше, у 19 ст., в його творах знаходимо думки про значення природи для людини, взаємовідносини між організмами, і особливо про те, як важливо людині спілкуватися з природним довкіллям.

«Не від людини, а від природи суть усього. Виховання йде від природи, що вливає в серце сім’я доброї волі. Природа блага – всьому початок, а без неї ніколи не бувало благості. Коли все будує премудра природа, чи не єдина вона і вигоює,   і навчає?»: писав Григорій Савич Сковорода.

 Уроку нам не вистачить, щоб розглянути й інші цікаві погляди Сковороди на життя. Про них ще поговоримо і протягом наступних уроків. А також розглянемо його творчість: божественні пісні, трактати, байки, листи, що завершують золоту добу українського бароко. І є надзвичайно цікавими, актуальними, філософськими. Судіть самі.

Учениця читає вірш «Всякому місті – звичай і права»

Вірш «Всякому місту — звичай і права…» за­жив великої популярності, ставши народною піснею: відомі понад п’ятдесят її варіантів. Іван Котляревський один із варіантів цієї пісні використав як арію возного в п’єсі «Наталка Полтавка».

- відео(уривок)

Це один з небагатьох творів, про які можна сказати: вони вічні і завжди популярні.

-відео.( https://www.youtube.com/watch?v=RZkEPeN4Mvw)

V Узагальнення та систематизація вивченого.

Прийшов час відповісти на питання, поставлені на початку уроку.

1. Отже, хто такий Г.С. Сковорода, ким був, чим прославився?

- Відповіді учнів (слайди)

2. Створення  « асоціативного куща »

С – скромний

К – кмітливий

О – освічений

В – вільнолюбний

О – об’єктивний

Р – розумний

О – обдарований

Д – допитливий

А – аскетичний

3.Складання сенкану

Сковорода.

Талановитий, обдарований, геніальний.

Мандрував, повчав, мріяв.

Пропагував ідеї гуманізму, просвітництва.

Філософ.

VI. Контрольно-оціночний етап.

Підбиття підсумків уроку.

Інтерактивна вправа «Незакінчене речення».

- Сьогодні на уроці…

мене найбільше вразило…

найбільше запам’яталося…

мені сподобалося…

завдяки уроку я дізналася

мене найбульш

Сковорода навчає нас…

Домашнє завдання: вивчити напам’ять вірш «Всякому місту – звичай і права».