28 серпня о 18:00Вебінар: Методи і прийоми корекційної педагогіки, які можна використати на будь-якому уроці

Урок з української літератури в 6 класі з теми "Календарно-обрядовий цикл українців як пам’ять тисячоліть"

Про матеріал

Урок з української літератури в 6 класі з теми "Календарно-обрядовий цикл українців як пам'ять тисячоліть" сприятиме ознайомленню учнів з українською календарно-обрядовою поезією, допоможе визначити роль і місце пісні в житті народу; розвиватиме стійкий інтерес до усної народної творчості як вагомого духовного спадку народу, баченню в ній ментальних особливостей української людини; виховатиме любов і шанобливе ставлення до духовної спадщини наших пращурів, спонукатиме до прагнення засвоїти основи народної моралі й етики

Перегляд файлу

Урок з літератури в 6 класі

Тема:  Календарно-обрядовий цикл українців як пам’ять тисячоліть.

 

Мета:  ознайомити учнів з українською календарно-обрядовою поезією, визначити роль і місце пісні в житті народу; розвивати стійкий інтерес до усної народної творчості як вагомого духовного спадку народу, бачення в ній ментальних особливостей української людини; виховувати любов і пошану до духовної спадщини наших пращурів, прагнення засвоїти основи народної моралі й етики.

ТИП УРОКУ: комбінований

МЕТОДИ НАВЧАННЯ: проблемне дослідження, коментоване читання, бесіда з елементами лекції, упереджене завдання, робота в парах, інтерактивні прийоми  «Мікрофон», вправа «Гронування»

 

ОБЛАДНАННЯ:  збірки книжок із календарно-обрядовими піснями, ілюстрації до пісень; ілюстративні матеріали, аудіозаписи пісень

 

Хід уроку

                                                                                  В океані рідного народу

Відкривай духовні острови!

                               (В. Симоненко)

І.Організаційний  момент.

ІІ.  Актуалізація опорних знань учнів

1. Перевірка домашнього завдання.

    1) Колективна робота.

    Учні зачитують і коментують висловлювання великих людей про значення пісні в нашому житті.

    2) Робота в парах.

     Завдання: учні задають один одному по три питання з теми попереднього уроку і відповідають на них.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Робота з епіграфом

В океані рідного народу

Відкривай духовні острови!

                               (В. Симоненко)

 

IV. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу

1. Прослуховування  аудіозаписів зразків календарно-обрядової поезії.

2. Слово вчителя.

    Кажуть, що пісня – то душа народу. Пісня супроводжує людину в горі та в радості, у праці та під час відпочинку. І коли наші далекі пращури, змагаючись із грізними силами природи, намагалися «задобрити» злих духів і віддячити добрими діями (жертвоприношенням, танцем) звучала й пісня, як словесне вираження бажань і прагнень людей.

    Обрядові пісні українців тісно пов’язані з хліборобським календарем і поділяються на пісні літнього циклу, зимового та весняного.

    Зібрали селяни щедрий урожай з ниви – треба подякувати землі-годувальниці, попросити, щоб і наступного року був добрий ужинок; прийшов час окоту худоби – треба її пошанувати, щоб був великий і здоровий приплід; забарилася весна, ніяк не може здолати люту зиму – потрібно їй допомогти, прикликати піснями-веснянками та «жайворонками»

    Календарно-обрядові пісні виникли в сиву давнину, а з прийняттям християнства набули ще й нової тематичної спрямованості – уславлення Творця за його щедрі дари й ласку до людей.

    Що ж таке народна пісня? Запишіть визначення у свій робочий зошит.

    Народна пісня – невеликий усний віршований твір, що співається. Її автор невідомий, це колективна творчість народу.

  • Робота над змістом пісень (коментоване читання)
  • Прослуховування пісень (аудіозапис)
  • Створення інформаційного «Грона»

Про особливості народних пісень (досліджень матеріалу)

 

                  – вираження  почуттів, переживань, настроїв, роздумів;

                  – стисле повідомлення про обставини, елементи описів;

                  – висока поетичність мови;

  Пісня      – відповідність мелодій словесному тексту;

                  – віршована форма;

                  – малий обсяг;

                  – одночасне виникнення слів і мелодій;

                  – усне поширення;

                  – існування тексту й мелодій у різних варіантах.

3. Робота з таблицями.

   Завдання: узагальнити теоретичний матеріал, склавши таблиці «Види народних пісень» та «Різновиди календарно-обрядових пісень».

Види народних пісень

історичні коломийки

народні пісні

 

обрядові родинно-побутові     соціально-побутові                            

 

веснянки; колядки про родинне  трудові; козацькі;

щедрівки; зажнивні; життя; про  чумацькі; кріпацькі;

обжинкові; купальські; кохання; колискові бурлацькі;

русальні; петрівочні весільні; жартівливі рекрутські;        

                                                                                                 стрілецькі

 

 

 

Різновиди календарно-обрядових пісень

 

Літнього циклу Зимового циклу Весняного циклу

русальні  колядки веснянки

купальські щедрівки пісні-ігри (танці)

жниварські

 

 

4. Повідомлення учнів, що отримали завдання раніше

Русальні пісні

   Русальні пісні виконувалися під час обрядів, пов’язаних із «Зеленими святами» чи «клечальною неділею» (кінець травня – початок червня). За релігійним обрядом – це Трійця. Самі епітети «зелений», «клечальний» вказують на особливість цього свята – вшановувати зелений світ рослинності, яку наші предки одухотворювали. Так само, за стародавніми уявленнями, й люди посмертно могли перетворитися на рослин чи духів, які знаходили собі притулок у лісах, полях, водах. Свято називалося ще «русальним», або «мавський тиждень», під час якого ці фантастичні істоти з’являлися в селі.

   Русалок (мавок, нявок) народна фантазія наділила надзвичайною красою і підступним характером. Це структурні зеленоокі й русокосі дівчата у легкому прозорому вбранні, уквітчані водяними лілеями чи польовими квітами. Вони можуть сприяти або шкодити людині в її господарських справах; їхнє улюблене заняття – водити танки, а якщо вони побачать необережних юнака чи дівчину, то втягують їх у свої ігрища і залоскочуть до смерті. Проти них існували обереги – часник, полин, яких русалки нібито не переносили й утікали геть.

   Прикрашаючи зеленню хати й подвір’я, водячи з піснями по селу прикрашену гілочками, квітами й листям дівчину – «тополю» (у деяких місцевостях «берізку», «вербу»), наші предки вшанували рослинний світ і своїх прародичів у ньому.

   Пісні русального циклу – ліричні, повні радості життя, світла, простору, духовного здоров’я. Героїні пісень – дівчата, настрій яких співзвучний з природою, що розквітає: «Ой зросла ж я у свого таточка, кохалася в рідної мамочки – ой луги ж мої всі зелені!»

Купальські пісні

   Купальські пісні виконувалися на свята Івана Купала, яке знали в усій Європі. Стародавній смисл купальських обрядів і самої назви «Купало» остаточно не з’ясований. Але з купальських пісень зрозуміло, що це свято, яке припадає на період літнього сонцестояння (кінець червня – початок липня), славить життєдайні сили природи, найсильніші її стихії – сонце (вогонь) і воду. На високій палиці встановлювали запалене колесо або пускали його на воду. На галявині вкопували обрядове дерево, увішане дівочими віночками, потім їх пускали на воду і дивилися: в який бік вінок попливе, – там і чекатиме суджений. Біля дерева розкладали кострище, і парубки (інколи у парі з дівчатами) перестрибували через вогонь. Купальського вогню не гасили, а залишали дотлівати («Лежи, лежи, Купалочку, в червонім багаттячку»). Вважалося, що саме в купальську ніч зілля має найбільш цілющу силу і навіть на мить розквітає папороть. Хто цей цвіт побачить – буде щасливий, йому відкриються всі скарби світу.

 

 

 

Жниварські пісні

   Жнива – підсумок усієї праці хлібороба, справдження його мрій та сподівань. До початку жнив готувалися як до великого урочистого свята і водночас до тяжкої відповідальної на спеку й спрагу. У перший день жнив селяни, вдягнені в чисту одежу, урочисто вирушали до схід сонця на поле. Починала жати найкраща робітниця, сніп з першого ужинку – «воєвода» – встановлювався на покуті. Пісні, виконувані під час жнив, відбивали основні періоди праці й обрядів, з нею пов’язаних. Їх можна поділити на три групи. Перша – зажинкові пісні – ті, що величають вправних жниць, перший сніп, бажають почати роботу в добрий час, пророкують добрий урожай, аби кіп було стільки, що «сивий соколойко», ставши на поміч при складанні кіп, не спроможний був їх усі зложити, «зозулька ж кує – копойки рахує – не злічить». У власне жниварських піснях величальні мотиви дещо відступають і звучать скарги на важку працю, на жадібність господарів, які до ночі тримають голодних наймитів-женців на полі. Такі пісні мають пізніше походження.

   Третя група – пісні обжинкові, у яких переважають нотки бадьорості, оптимізму, задоволення з того приводу, що вдалося завершити найтяжчий етап хліборобського року. Останній сніп прикрашають червоною стрічкою і з піснями несуть його додому.

   На вижатому полі женці залишали кілька стеблин – «бороду», зерно з них витрушували у розпушену серпами землю – на майбутній врожай. Біля «бороди», начебто дякуючи ниві, клали хлібину й ставили воду, лягали й качались по ниві, щоб повернути собі вироблену силу (відгомін стародавніх вірувань про живодайну силу землі). З останнього вижатого збіжжя, прикрашеного калиною і волошками, робили ще й вінок, його несла в село найкраща жниця як символ завершення праці. У піснях величалися роботящі руки, звучали урочисті, сповнені високої поезії порівняння: віночок, як сонце, як золото, звитий з перлів, він світить, як зірка; женці нагадують господарям про частування – вони заробили його своєю сумлінною працею.

 

Колядки та щедрівки

   Колядки та щедрівки – це важлива складова частина обряду зустрічі Нового року, який приходив у період зимового сонцевороту (з 24 грудня по 6 січня). Протягом віків обряд змінювався, але основний його зміст залишався тим самим: силою слова і обрядових дій сприяти добробутові селянської родини, виконанню побажань удачі у веденні господарства, викликати щедрість природи величальними піснями.

   Колядували хлопці, ходячи по дворах із саморобною зіркою, іноді у супроводі перевдягнених Маланки, кози, ведмедя, солдата. Якщо їх запрошували до хати, вони розігрували сценки з народної виставки, які теж за своїм змістом пророкували добробут у господарстві («Де коза ходить, там жито родить, де коза ногою, там жито копою, де коза рогом, там жито стогом»). Увечері, напередодні Нового року (за старим стилем) ходили гурти щедрувальників. Уранці ж головна роль була за посівальниками – хлопчиками, юнаками, молодими чоловіками. Вони посипали навколо себе зерном і виголошували коротенькі віршики-побажання, часто з гумористичним забарвленням.

   У колядках і щедрівках на повну силу народна фантазія, бажане видається за дійсне. Навіть звичайні побутові речі світяться золотом і сріблом, панує розважливість, розум, добро і злагода, усі заможні й веселі: господар тихий, ясний і красний, як місяць, його жона –  як сонце, діти – як зірки.

   Колядки і щедрівки часто мали «індивідуальну спрямованість» – виконувалися окремо для господаря, для господині, для хлопців, для дівчат, для вдів, для бабусь. Окрему, розважальну групу становили пісні зимового циклу жартівливого й пародійного характеру.

 

Веснянки

   Веснянки – це пісні на честь приходу весни, у різних місцевостях України їх ще називають гаївками, гагілками, ягілками, маївками.

   Навесні пробуджується природа, а з нею – надії та клопоти хліборобів. Після холодних коротких днів і довгих зимових вечорів, що минали колись у тісних хатах за роботою, при поганому освітленні, молодь діставала, нарешті, можливість вийти на залиті сонячним світлом левади, в гаї, затіяти гру, поспівати й повеселитись.

   Весну, за уявленням наших предків, приносили на крилах птахи. Тому в березні, першому весняному місяці, випікалося обрядове печиво у формі пташок; діти, співаючи, носили їх по селу, провіщаючи і закликаючи весну: «Весна, весна красна, прийди, весно, з радістю, з великою милістю!» Свято зустрічі весни приурочувалося до початку скресання криги – «коли щука хвостом розіб’є лід». А враховуючи те, що бажання дочекатись цього дня було дуже великим, у веснянках і висловлювалося нахваляння йти «полонку рубати, гагілку добувати».

   До найдавніших веснянок належать обрядові хороводи та співи, а також ігри, у яких висловлюється бажання прискорити прихід тепла, початок сівби на добрий врожай. Із цією метою дівчата імітували в танках процеси вирощування збіжжя та городини: «орали» поле, «збирали» льон, гречку, «завивали» огірочки, «саджали» грушу.

   На молодіжних весняних гулянках, під час ігор і танців, зав’язувалися знайомства, відбувалися зустрічі, говорили про майбутнє одруження. Тому в багатьох хороводних піснях звучить мотив вибору подружньої пари.

   Веснянки життєрадісні, бадьорі за настроєм, поетичні і ліричні за формою та змістом.

V. Закріплення знань, умінь та навичок  

     Інтерактивна вправа «Мікрофон»

  • Висловіть власну думку:

Чи вартий  поваги, слави у народу той, хто пропагує народну пісню?

Ви уявляєте сучасного виконавця народної пісні? Який він?

Бути справжнім співаком...

Якби я був (була) виконавцем (виконавицею) народної пісні, я б…

Народна пісня вчить нас….

 

VI. Підсумок

VII. Домашнє завдання

    Вміти розповідати про головні календарні обряди українців, розрізняти й називати види обрядових пісень. Підготувати ілюстрації до пісень

doc
Додано
27 жовтня 2018
Переглядів
161
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку