Урок з української мови в 1 класі. Закріплення вивченого про літеру «Ха»

Про матеріал

Матеріал містить тексти для читання, завдання для покращення швидкості та виразності читання. Цікавий для дітей - у формі гри.

Перегляд файлу

Урок з української мови в 1 класі.
Закріплення вивченого про літеру «Ха»

$C:\Users\ACER\Desktop\розробки\unnamed.png$

                                                           Підготувала вчитель початкових класів
                          Комишнянської ЗОШ
           І-ІІІ ступенів
                                Миргородського району
                         Полтавської області
                                      Пестич Галина Миколаївна

2020 р.

ТЕМА. Закріплення букви «ха». Читання тексту «Смачна дорога».

МЕТА. Закріпити вивчене про звук [x], букву «ха», формувати мовленнєві уміння учнів; розвивати навички читання вголос, вчитися передбачати події (стратегія «Передбачення»); робота з «Щоденні 5» - читання з другом. Виховувати дружелюбність, щедрість, любов до традицій українського народу.

ОБЛАДНАННЯ: лялька Христинка, каса букв, віночок, стрічки, малюнок Ховраха і Хом’яка, тексти казок В. Сухомлинського.

ХІД УРОКУ

І. Організація учнів до уроку. Емоційне налаштування.

Пролунав уже дзвінок –
Починаємо урок.

Побажання дітей на урок (Я хочу щоб…).

Діти, подивіться, хто сьогодні прийшов до нас на урок. Це дівчинка Христинка. Вона дуже хоче побувати на уроці і просить нас, щоб ми допомогли їй. У неї є лист, в якому написане її прохання.

«Любі діти! Я знаю, що ви допоможете мені. Я одягнена в український національний костюм. Але чогось я ще не одягнула. А що саме, ви дізнаєтесь, коли з цих літер складете слово. Ви – діти розумні, уважні, умієте читати і виконаєте це завдання. Ось букви.»

Н, І, В, К, О (Вінок)

Христинка буде у нас на уроці, а ми прикрасимо її віночок різнокольоровими стрічками. Але прикріпити стрічку можна лише тоді, коли ми виконаємо певне завдання.

ІІ. Мовна розминка.
Читання скоромовок.

Хитру сороку спіймати морока,

А на сорок сорок сорок морок.

У голубки-горлички

Туркотливе горлечко.

Горличка туркоче,

Горличка воркоче.

Дві ґави зранку

Гасали по ґанку.

Ґави просили

На ґанку сніданку.

Бурі бобри брід перебрели,

Забули бобри забрати торби.

Мороз Мороза водим за носа.
Ми носили воду в ситі,

Та дерева не политі.

Воду в ситі не носити,

Саду ситом не полити.

Роса росила, коса косила.
У полі просо, на просі роси.
Марина варила, а лариса солила.
Старому сому привезли солому.

Нова скоромовка:

Ніс Сміхунчик сміху міх –

Сміх розсипався на сніг.

Коричнева стрічка – символ Землі.

ІІ. Читання слів з Букваря.

Сторінка підручника 68 («Українська мова. Буквар» 1 клас, автори Большакова І. О., Пристінська М. С. 2 частина)

Жовта стрічка – символ Сонця.

ІІІ. Прочитайте текст. Яке слово пропущене? Про кого цей текст?

(Текст надрукований на дошці).

«Діти ходили до лісу. Вони назбирали повні кошики грибів. А ось гриб - … . У нього червона голівка з білими цяточками. Але брати … не треба! То отруйний гриб, хоч і гарний.»

Які отруйні гриби ви знаєте?
Які їстівні?

Зелена стрічка – символ краси і молодості.

IV. Робота над новим текстом ««Смачна» дорога».

Давайте прочитаємо текст: сторінка підручника 68 («Українська мова. Буквар» 1 клас, автори Большакова І. О., Пристінська М. С. 2 частина)

Читання про себе.
Що незвичного ви помітили? Чи є закінчення цієї історії?
Тож ще одне завдання – придумайте, що буде далі.

Голуба стрічка – символ миру.

V. Яка звукова модель відповідає відповідає якому слову.

- - о -

- о

- о =

- о -

- о

= о -

Слух хатина пальчик гайок

Рожева стрічка – символ достатку, багатства.

VI. «Щоденні 5» - читання з другом.
На вибір читання казок В. Сухомлинського

Хай будуть і Соловей, і Жук

У саду співав Соловей. Його пісня була прекрасна.
Він знав, що її люблять люди, і тому з погордою поглядав на квітучий сад, на яскраве блакитне небо, на маленьку Дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.

А поряд літав великий рогатий Жук. Літав і гув. Соловей обірвав пісню й каже з прикрістю Жукові:

— Припини гудіти. Ти заважаєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Було б краще, якби тебе, Жука, взагалі не було.
Жук з гідністю відповів:

— Ні, Соловею, без мене, Жука, світ не обійдеться. Як і без тебе, Солов’я.

— Оце так мудрість! — розсміявся Соловей. — Отже, й ти потрібний у світі? Ось запитаємо у Дівчинки, вона скаже, без кого світ збідніє, без тебе, чи без мене.

Полетіли Соловей і Жук до Дівчинки, питають:

— Скажи, Дівчинко, кого треба залишити в світі — Солов’я чи Жука?

— Хай будуть і Соловей, і Жук,— відповіла Дівчинка. І, подумавши, доала. — Як же можна без Жука.

Хліб — то праця людська

Узяв онук у хаті шматок хліба, пішов у садок і став ним спілі груші з дерева збивати.

Підходить дідусь і питає:

— Що це ти робиш, онучку?

Онук похнюпився, не насмілиться очей підвести. Знав, що робить недобре, але сподівався, що ніхто не бачитиме.

— Візьми той хліб,— звелів дідусь.

Підняв онук шматок хліба.

— Є в тебе чиста хусточка?

Витяг онук з кишені чисту хусточку.

— Загорни хліб у хусточку.

Онук загорнув.

— Так і неси цей шматок хліба до хати, поклади його поруч зі своїми книжками. Хай лежить він доти, доки ти виростеш і народяться у тебе діти. Заповідай тоді своїм дітям і внукам, що хліб — це святиня і знущатися над ним — великий гріх.

— Дякую вам за науку, дідусю,— тихо каже онук і несе шматок хліба в хусточці до хати.
Той шматок хліба він зберігав багато літ. Як виросли його два сини й стали розуміти, що таке праця і честь, він сказав їм:

— Найдорожча цінність — хліб. Його виростив ваш прадід. Бережіть і шануйте хліб,— бо то праця людська.

Хлопчик і Дзвіночок Конвалії

Прийшла весна. Із землі визирнула зелена стрілочка. Вона швидко росла, потім розділилась на два листочки.

Листочки стали великими. Між ними з’явився паросточок.

Він піднявся, прихилився до одного листочка, а рано-вранці зацвів срібний Дзвіночок. Це був Дзвіночок Конвалії. Побачив Дзвіночок Конвалії маленький Хлопчик. Його так вразила краса квіточки, що він не міг відвести від неї очей.

Хлопчик простяг руку і хотів зірвати квітку. Дзвіночок шепоче:

— Хлопчику, для чого ти хочеш мене зірвати?

— Ти мені дуже подобаєшся. Ти такий гарний.

— Добре,— сказав Дзвіночок Конвалії і тихенько зітхнув. — Зривай, але спочатку скажи, який я красивий.

Хлопчик задивився на Дзвіночок Конвалії. Квітка була прекрасна. Вона була схожа на ранкове небо і на лазурову воду ставка, і ще на щось дивовижно красиве. Хлопчик усе це почував, але словами сказати не вмів.

Він стояв біля Дзвіночка Конвалії, зачарований красою квітки.

Стояв і мовчав.

— Рости, Дзвіночку,— тихо мовив Хлопчик.

Хто найкращий майстер на землі?

Це було дуже давно. В одному селі на Україні дівчатам і жінкам захотілося показати свою майстерність.
Домовились, що в неділю усі прийдуть на сільський майдан, і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: вишитий рушник, полотно, скатертину.

І ось у неділю дівчата й жінки прийшли на майдан. Принесли безліч дивовижних речей.
У дідусів і бабусь, яким громада доручила назвати найкращих майстринь, аж очі розбіглися: так багато було талановитих жінок і дівчат.

Дружини й дочки багатіїв принесли вишиті золотом і сріблом шовкові покривала, тонкі мережані занавіски.

Але несподівано для всіх перемогла Марина — дружина бідняка. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережив, хоч усе це вміла чудово робити.
Вона привела п’ятирічного сина Петруся. А Петрусь приніс жайворонка, якого сам вирізав з дерева. Приклав Петрусь жайворонка до губів — заспівала, защебетала пташка, як жива.

Усі стояли, затамувавши подих, а над майданом, у блакитному небі, заспівав справжній, живий жайворонок, який прилетів на спів Петрусевого жайворонка.

«Той, хто творить розумну і добру людину,— найкращий майстер на землі»,— таке було рішення старих людей.

Фіолетова стрічка – символ миру.