Урок з української мови "Вічне і живе Шевченкове слово"

Вічне і живе Шевченкове слово

Мета. Ознайомити учнів зі сторінками життя Тараса Шевченка

Обладнання:

викладка літератури «Шевченкові думи переживуть віки»

оформлення: плакат зоряного неба, виставка дитячих ілюстрацій

до творів Шевченка

музичне оформлення: фонограми музичних творів Шевченка

Сценка (виходить дівчинка і мати)

Дівчинка.

Мамо люба! Глянь, як сяють

Ясні зорі золоті…

Мати.

Кажуть люди:

То не зорі –

       Душі сяють то святі.

Кажуть: хто у нас на світі

Вік свій праведно прожив,

Хто умів людей любити,

Зла ніколи не робив, -

Бог того послав на небо

Ясно зіркою сіяють…

Дівчинка.

Правда, мамо, то все душі,

А не зорі там горять?

Так навчи ж мене, голубко,

Щоб і я так прожила:

Щоб добро робити вміла

І робить не вміла зла

(Мати гладить Доньку по голові.

Дитина дивиться на портрет Т. Шевченка).

Дівчинка. Мамо, а чи є на небі зірочка Тараса Григоровича Шевченка?

Мати. Думаю, дитино, ця зірочка найяскравіша, бо прожив

він нелегке і  праведне життя.

Дівчинка. Люба Матусю, розкажи мені про Шевченка.

Мати. Тоді сідай зручненько і слухай уваж ненько…

(Дівчинка сідає до класу за парту і всі уважно слухають)

Вчитель. Життя Тараса Шевченка таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це – легенда, коли б усе те діялось на перед нашими очима. Тож і хотілося почати розповідь про поета, як починаються казки.

За широкими морями, за лісами дрімучими ще й за горами кам’яними не в нашій далекій стороні був колись веселий край, розкішний, багатий, заворожений чародіями-панами. І жили  там у тяжкій чужій роботі заворожені в неволю люди. Дивитися на світ їм заборонено, говорити не дозволялося, ходили німі…

1-й учень.

                  В похилій хаті край села,

                  Над ставом, чистим і прозорим,

                  Життя Тарасику дала

                  Кріпачка – мати, вбита горем.

Вчитель. Стара хата з потемнілою солом’яною стріхою і чорним димарем. Навколо хати – квітник. А біля дверей стоїть стара гілляста верба, а за вербою – клуня, а за клунею – сад, а садом – долина,а в долині – тихий, ледь дзюркотливий струмочок, тут темної ночі, перед самим світанням, 9 березня 1814 року у селі Моринцях в хаті Григорія та Катерини Шевченків, у кріпацькій сім’ї, блиснув у вікні єдиний на село вогник: народився новий кріпак для пана, а для України – її великий співець Тарас Шевченко.

2-й учень. Батько Тараса – Григорій Іванович – був зроду козаків. Тобто прадід його і далекі предки були вільними: жили і працювали для своєї сім’ї. Григорій Іванович був людиною письменною, грамотною.

3-й учень. Мати – Катерина Бойко – походила з бідного кріпацького роду. Вона була ніжна, чутлива, роботяща жінка. Мама любила розмовляти з сином, розповідати казки, співати колискові.

4-й учень. Тарасик був третьою дитиною в сім’ї. Старші за нього були: сестричка Катруся і братик Микита, а молодші – Яринка і Йосип.

Вчитель. Минає рік. Батько й мати на панщині. Катерина сама ще дитина. Вона доглядає малого Тараса, сповиває, колихає, пісень співає, дає йому куклу, носить. (До речі, ви знаєте, що таке «кукла»?

Це не та лялька, якою ми граємось. «Кукла» - це замотаний у ганчірку розжований хліб, її давали замість соски).

Росте Тарас. Батьки – на панщині, старший брат десь пастушить, сестра на городі, а ти, Тарасе, куди хочеш – скрізь тобі шляхи одкриті: чи в садок за вишнями та яблуками, чи на леваду в бур’яни. Зайдеш у них – півдня будеш ходити, поки виберешся. І мандрує дитина по світі з ранку до вечора, дива всякі на ньому споглядає, розуму набирається.

Хлопчикові хотілося знати, чому дерева на осінь листя скидають, звідки птахи прилітають, чого сонце лягає спати, і багато-багато іншого.

А святими -  до діда. У нього святими завжди повно людей у хаті: дід Іван грамотний, і в нього є велика книжка про святих мучеників. Та Тарас любив бувати там не лише тому, що Слухав історії про життя святих. Допитливий хлопчик уважно прислухався до розмов дорослих селян про життя, слухав пісні, перекази.

Коли Тарасові виповнилося 8 років, батьки віддали його до школи, до дяка «в науку». Нудна була наука в тодішніх школах, і тяжка: вчили по незрозумілих книжках, за найменшу провину дяк карав своїх учнів різками. Проте малий Шевченко брався охоче і до цієї науки, він швидко все запам’ятовував.

Світлі дні дитинства були недовгими. Перше тяжке горе, що вразило серце малого: замучена важкою працею, померла мати. А на двадцятому році життя його спіткало нове горе: раптово,простудившись у дорозі, помер батько. Хлопчик залишився круглим сиротою, беззахисним і недоглянутим.

Одного разу, прибираючи дякову «світлицю», Тарас побачив у дяка грубий зшиток синього паперу. Роздивився, а там – пісні, вірші… Сидів над ними хлопець, мов прикипів. Школяру здаля одкривалася таємниця, як творяться на світі книжки. До жаги забажалося школяреві зробити самому таку книжечку, обмалювати візерунками і вписувати в неї ті пісні та вірші, що йому припали до вподоби. Це був перший прихований потяг до словесної творчості…

Конкурс « Чи я знаю твори Шевченка»

У якому творі…

- … соловейко в темнім гаї сонце зустрічає («Світає, край неба палає»);

- … защебетав соловейко – пішла луна гаєм («Вранці»);

- … пташечка зраділа і защебетала («Зацвіла у лузі червона калина…»);

- … у Дніпра веселочка воду позичає… («Зоре моя вечірняя…»);

- … сам Бог витає над селом (« Село! І серце одпочине…»);

- … хлопочуться качаточка поміж осокою (« Тече вода із-за гаю…»);

- … цвітуть сади, біліють хати, - а на горі стоять палати …

 (Село! І серце одпочине…»).

Інтелектуально – рухлива гра «Присідання»

Діти повинні всі встати. Вчитель говорить певне міркування, якщо міркування правильне то діти стоять на місці, якщо не правильне, то діти присідають

• Я думаю, що у вірші «Садок вишневий коло хати» описано весняну пору. (правильно)
• Я думаю, також, що там описано і осінню пору.  (не правильно)
• Доведіть правильність думки.
• (Хрущі над вишнями гудуть, плугатарі з плугами йдуть. Вишні квітнуть навесні, тоді ж і землю орють

(Значить, це – весна)

• Я думаю, що у вірші « Садок вишневий коло хати»

      описано ранкову  годину. (не правильно)

• Я думаю, описано вечірню годину. (правильно)

Підсумок уроку.

Мати.

         Важке, але світле в Тараса життя,

         А пам’ять про нього нетлінна!

          Його вільні думи ідуть в майбуття…

          Шануймо поета уклінно.

     (Діти підводяться і схиляють голови).

Дівчинка.

          Пам’ять про Шевченка

          Не вмре, не загине,

          Хай живе і квітне

          В серці України!                  

Література:

1. Білоусова Т.Г. Вшануємо Кобзаря (літературне свято для 3-х класів)// Шкільний бібліотекар. – 2014. - №3. с. 14-15
2.  Брюханова Г.В. Ушановуємо Тараса Шевченка (літературне свято- презентація творчого проекту у 2-4-х класах) // Початкове навчання та виховання. – 2014.- №6. с. 18-20
3. Іліка Л.Л. Ми чуємо тебе, Тарасе, крізь століття // Розкажіть онуку, - 2014. - №2 с.3-4
4. Сидоренко С.В. Шевченкове слово (узагальнювальний урок читання у 3-му класі) // Початкове навчання та виховання. – 2014. - №6. с. 7-12
5. Славік О.І. Вклонімося Кобзарю // Розкажіть онуку. – 2013. - №17-18. – с.15-18
6. Слюсар А. Літературні ігри // Позакласний час. – 2014. - №2. с. 79-94
7. Черепеня Л.В. Посвята Клбзарю (Виховний захід у 4-му класі) // Початкове навчання та виховання. – 2014. - №6. с. 24-29