Урок з Всесвітньої історії 9 клас (підручник Гісема) Тема заняття: §5 «Наполеонівські війни та їх наслідки».

ПЛАН-КОНСПЕКТ

уроку

студента Карпенка Артема Миколайовича

____ групи _______

Тема заняття: §5 «Наполеонівські війни та їх наслідки».

Консультації:  

                            1. Учитель  школи ______________________

                                                                      дата, підпис

                            2. Методист практики ___________________

                                                                            дата, підпис

Предмет: Всесвітня історія

Клас: дев’ятий

Провів: Карпенко Артем Миколайович

Тема: Наполеонівські війни та їх наслідки.

Мета: розпізнавати на карті напрямки походів Наполеона І й територіальні зміни, пов'язані з наполеонівськими війнами та рішеннями Віденського конгресу; характеризувати події Французької революції, наполеонівські війни та їхні наслідки; пояснювати причини краху наполеонівської імперії; причини і наслідки політичних і соціально-економічних змін у Франції від 1789 до 1815 р.; називати хронологічні межі й періодизацію Французької революції, час існування імперії Наполеона І; дату Віденського конгресу й утворення Священного союзу; пояснювати і застосовувати поняття: «конституційна монархія», «термідоріанці», «громадянські права», «імперія», «консульство»; «Кодекс Наполеона», «Сто днів», «Священний союз».

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник «Всесвітня історія» 9 клас (автор Гісем), атлас, настінна карта, ілюстративний матеріал, електронна презентація.

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть:

• Аналізувати  життя французів часів Консульства й Імперії, характер наполеонівських війн, їх вплив на життя і долю народів Європи;
• Пояснювати  суть політики континентальної блокади, причини краху наполеонівської імперії, характер, спрямованість і наслідки рішень Віденського конгресу;
• Давати  характеристику визначній  особистості цього періоду: Наполеону Бонапарту;
• отримати задоволення від плідної роботи та високі оцінки.

Хід уроку:

1. Організація класу.

1.1. Повідомлення теми і мети заняття.

Доброго дня, сьогодні ми з Вами поговоримо про період правління Наполеона Бонапарта у Франції, проаналізуємо тогочасні політичні реалії, зробимо висновки щодо негативних та позитивних факторів тогочасних подій на теренах усієї Європи.

1.2.  Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні ми зібралися на цьому уроці для того, щоб поговорити про людину, чиє ім'я ось вже 200 років бентежить  розуми.       

      Швидко пробігають дні за днями, і кожен прожитий день стає
іс­торією. Хто ж творить історію? Чому одні люди, прийшовши на світ Божий, скромно проживають життя і непомітно відходять у Вічність, а інші залишаються у пам'яті нащадків не лише на роки, а й на цілі століття. Сьогодні ми поведемо мову про одного з таких історичних діячів Франції, що вплинув не лише на долю французького народу, а й Європи і навіть світу - Наполеон Бо­напарта. Постараємось зрозу­міти його внутрішній світ, його плани і засоби їх досягнень.  З'ясуємо, ким же він був для французького народу і народів Європи. При­гадаємо обставини, що склалися у Франції на час приходу до влади Наполе­она.

2. Актуалізація опорних знань.

Шановні, Вам подається цитата Йоганна Вольфґанґа фон Ґете, якій ви повинні надати пояснення.

Німецький поет, прозаїк, драматург, мислитель і натураліст Йоганн Вольфґанґ фон Ґете (1749-1832) про перший день французької революції: «З цього починається нова ера в історії світу...»

Завдання: Дайте оцінку цим словам та охарактеризуйте позицію німецького мислителя.

3. Основна частина.

3.1. Вивчення нового матеріалу.

Прихід до влади Наполеона Бонапарта 1799 р.

26 жовтня 1795 р. в результаті перевороту до влади прийшла Директорія та Законодавчий корпус. Однак рівень життя населення погіршився ще більше. Багато коштів витрачали на зовнішні війни.

9 листопада 1799 р. в результаті чергового державного перевороту до влади прийшов Наполеон Бонапарт, як один із трьох консулів. Все це було законодавчо закріплено 24 грудня 1799 р. новою (четвертою) Конституцією.

1802 року Наполеон Бонапарт став довічним консулом. Переворот 10-11 листопада 1799 р. став завершенням Французької революції.

З 18 травня 1804 року Наполеон — імператор Франції. У внутрішній політиці проводив заходи, спрямовані на зміцнення французької держави. Ліквідувавши самоуправління, запровадив систему префектів, мерів та їх підлеглих, які призначалися «згори». В економічній політиці сприяв розвиткові промисловості та торгівлі.

Для юридичного оформ­лення своєї влади Наполеон прийняв нову Конституцію: Франція залишалася республікою, але фактично вся влада перебувала в руках першого консула, тобто Бонапарта. Перший консул був головнокомандувачем армії, призначав членів усіх органів законодавчої влади. Місцеве самовряду­вання було скасовано. Департаментами керували префекти, які признача­лися першим консулом. Міністри також були підзвітні першому консулу.

Наполеон зберіг ті надбання французької революції, що були вигідні промисловцям і заможному селянству. Встановивши диктатуру особистої влади, він здобув підтримку тих, хто здобув у роки революції багатство і землю. Для зміцнення своєї влади Наполеон 1801 р. скасував відокрем­лення церкви від держави.

1804 р. Бонапарт був коронований імператором французів Напо­леоном Першим. У країні фактично було встановлено військово-бюрократич­ну монархію, що спиралася не на феодальне дворянство, а на буржуа­зію, армію, чиновників.

За Наполеона І були прийняті зведення законів — "Кодекси Наполео­на" (цивільний, комерційний і кримінальний), що мали регулювати відноси­ни у суспільстві та охороняти непорушність приватної власності. Закони були прогресивними, оскільки передбачали розвиток вільної конкуренції, сприяли піднесенню економіки Франції. У країні розпочався промисловий переворот, були упорядковані фінанси, засновано Французький банк. Ра­зом з економікою міцніла французька буржуазія.

За особистою участю Наполеона були розроблені цивільний (1804), цивільний процесуальний, торговельний (1807), кримінальний процесуальний та кримінальний (1810) кодекси.У внутрішній політиці проводив заходи, спрямовані на зміцнення французької держави. Ліквідувавши самоуправління, запровадив систему префектів, мерів та їх підлеглих, які призначалися «згори».

Економічна політика.

Економічна політика Наполеона полягала в забезпеченні першості французької промислової і фінансової буржуазії на європейському ринку. У першу чергу, цьому заважав англійський капітал, перевага якого обумовлювалася тим, що в Англії відбулась індустріальна революція. Англія одну за іншою збирала коаліції проти Франції, намагаючись залучити на свою сторону найбільші європейські держави — у першу чергу Австрію і Росію. Вона фінансувала ведення воєнних дій на континенті.

Намагаючись економічно задушити Англію, Наполеон підписав декрет про континентальну блокаду (1806 рік). Відтепер Франція і всі її союзники припиняли торговельні зносини з Англією. Європа була основним ринком збуту англійських товарів, а також колоніальних, ввезених в основному Англією, найбільшою морською державою. Континентальна блокада завдала шкоди англійській економіці. Через рік Англія переживала кризу у виробництві вовни, текстильної промисловості; відбулося падіння фунта стерлінгів. Однак блокада вдарила і по континенту. Французька промисловість не в змозі була замінити на європейському ринку англійську. Порушення торговельних зв'язків з англійськими колоніями привело до занепаду і французькі портові міста: Ла-Рошель, Марсель тощо. Населення страждало від нестачі звичних колоніальних товарів: кави, цукру.

Війни з коаліціями.

У зовнішній політиці Наполеон прагнув забезпечити військово-політичну і економічну гегемонію Франції в Європі, здобути перемогу в боротьбі з Великою Британією за світове торговельне і колоніальне панування. У ході воєн з антифранцузькими коаліціями держав (в різні періоди в коаліціях брали участь Австрія, Велика Британія, Пруссія, Росія, Швеція) французька армія під командуванням Наполеона здобула перемоги під Маренго (1800 рік), Аустерліцом (1805 рік), Єною (1806 рік), Ваграмом (1809 рік), внаслідок яких територія наполеонівської імперії охоплювала фактично всю Західну і Центральну Європу.

Наполеон планував безпосередню висадку на Британські острови, але на морі Англія була сильніша. При Трафальгарі французький флот був знищений англійським під командуванням адмірала Нельсона (1805 рік). Однак місяць по тому під Аустерліцом (нині Славков, Чехія) Наполеон завдав нищівного удару об'єднаним австрійським і російським військам.

Злякавшись зростання впливу Франції, проти неї виступила Пруссія, але була швидко переможена в битві під Єною, (1806 рік), французькі війська ввійшли до Берліна. Російські війська завдали великих втрат французькій армії в битві під Ейлау (1807 рік), але програли при Фрідланді (1807 рік).

У результаті війни до складу Франції ввійшли території Бельгії, Голландії, північної Німеччини, частини Італії. На іншій частині Італії, у центрі Європи, в Іспанії (1809) були створені залежні від Наполеона королівства, де правили члени його родини. Пруссія і Австрія були змушені укласти з Францією союз. Це зробила також і Росія (Тільзитський мир, 1807 рік).

Російська кампанія.

У Росії називається ще Вітчизняною війною 1812 р., розпочалася 24 червня 1812 року, коли Велика армія Наполеона перетнула річку Німан. Офіційною політичною ідеологією кампанії було звільнити Польщу від російської загрози, з метою чого Неполеон назвав цю кампанію Другою польською війною, щоб здобути прихильність поляків та мати політичне виправдання своїм військовим діям.

Велика армія Наполеона налічувала, за різними даними, близько 600 000 особового складу, 300 000 з яких були французами, решта — поляки та німці. Російська армія налічувала в цілому 488 000 військових (в тому числі 80 000 козаків). Росіяни мали перевагу в людських ресурсах, оскільки постійно мобілізували місцеве населення до лав армії, в той час, як французи не могли мобілізувати та поповнити свої втрати свіжими силами. Армія довгими маршами просувалась західними територіями Російської імперії. Наполеон довго намагався нав'язати росіянам генеральну битву, однак російські війська уникали її, відступаючи назад. Французи виграли декілька невеликих сутичок та велику битву під Смоленськом у серпні 1812 р., Наполеон надіявся що ця битва стане вирішальною, але росіяни залишили Смоленськ спаленим та продовжили відступати. Наполеон змушений був продовжити переслідування.

Росіяни, відступаючи, застосовували тактику «спаленої землі» — спалювали міста, села, поля з врожаями. Робилося це з метою позбавити французів ресурсів, їжі, місць для розквартирування військ та відпочинку. Така тактика дуже дивувала французів, оскільки для них було незрозумілим, як можна спалювати свої міста та поля, завдавати шкоди своєму ж населенню. Але вона давала результати — французи мали великі проблеми з продовольчим забезпеченням величезного контингенту військ, невеликі групи солдатів часто вночі відряджалися у пошуках їжі, де були переслідувані та знищувані російськими загонами.

Російська армія відступала 3 місяці, дворяни були незадоволені таким ходом подій та втратою територій, і вони почали тиснути на Олександра 1, щоб той звільнив Головнокомандувача військ фельдмаршала Барклая. У результаті Барклай був звільнений з посади, на його місце назначено Михаїла Кутузова, але той продовжував відступ армії ще протягом двох тижнів.

7 вересня відбулася битва під Бородіно (бл. 100 км від Москви) між французькими та російськими військами. Битва була дуже кривавою, з французької сторони у битві взяло участь 250 000 солдатів, з яких було втрачено 70 000. Французи виграли битву, але ця перемога була тактичною і не стала переломними моментом у війні, якого так прагнув Наполеон. Російські війська продовжили відступати.

Через тиждень Наполеон вступив до Москви. Але ніхто не зустрів французьку армію, місто було пустим. Губернатор Федір Растопчин напередодні евакуював мешканців міста та спалив важливі стратегічні об'єкти міста. Наполеон надіявся, що, зайнявши Москву, він поставить крапку у війні, але перемоги в битвах не принесли йому перемоги у війні. Втрата Москви не змусила Олександра I піти на підписання миру з Наполеоном, і вони обоє розуміли, що французька армія ставала меншою та слабшою з часом. Після одного місяця у Москві, французька армія почала рухатись у напрямку Калуги, де Кутузов розмістив російську армію. Наполеон знову сподівався на вирішальну битву, але бій під Малоярославцем не став такою битвою. Російська армія знову відступила, незважаючи на те, що займала кращу позицію та мала переваги.

Війська Наполеона були виснажені, продовольчі ресурси підходили до кінця, починалась зима, солдати не мали зимового одягу, коні були на грані виснаження — всі ці обставини змусили Наполеона почати відступ. Голод, переохолодження, виснаження, постійні напади козаків та російських військ привели до великих втрат людей, до деморалізації армії Наполеона. Коли залишки Великої армії Наполеона перетнула річку Березіна (Білорусь), то вона налічувала всього 27 000 боєздатних солдатів. 380 000 солдатів було вбито, 100 000 потрапили до полону, Таким чином, кампанія тривала 6 місяців та стала переломним моментом Наполеонівських воєн.

Наполеон і Україна.

У процесі підкорення Російської імперії суттєву роль мало відіграти її відсторонення від узбережжя Чорного моря. Як один із практичних заходів, для цього планувалося створення двох нових, залежних від Франції, маріонеткових держав. Одна з них мала охопити Чернігівщину й Полтавщину, а друга — подніпровську частину Катеринославщини, Херсонщину, Таврію, Крим, а також всю долину від Донця до Дону. Козаки і кримські татари мали увійти до складу населення проголошених новоутворень з широкими правами автономії. Решту ж території України передбачалося розподілити на дві частини, з яких Правобережжя мало увійти до ВГ Варшавського, а Галичина та Волинь — до Австрії, як винагорода за воєнну допомогу у війні проти росіян.

На перших етапах участі Російської імперії в закордонній кампанії українці вкрай неохоче йшли в рекрути, під час указів з переведення ополчення у рекрути мали місце повстання для придушення котрих використовувались регулярні війська. Проте ситуація змінилась на початок франко-російської війни через безпосередню загрозу власній території. План з набору козацьких формувань та ополчення було значно перевиконано, чому сприяли як обіцянки повернення козацьких прав так і факт підтримки Наполеоном поляків — найбільші тогочасні вороги українців виступали у якості союзників французів.

Кінець імперії.

Під час воєнної кампанії 1813—1814 років армія Наполеона завдала кілька поразок військам Шостої антинаполеонівської коаліції (Австрія, Англія, Пруссія, Росія, Швеція), однак у вирішальній чотириденній Лейпцизькій битві (яку також називають «битвою народів») 1813 наполеонівські війська були переможені союзними військами. Визначною подією під час битви було те, що повністю був розбитий лише ар'єргард під командуванням маршала Макдональда. Після вступу союзницьких військ у квітні 1814 у Париж, Наполеон 6 квітня зрікся престолу. Переможці зберегли йому титул імператора і передали в управління острів Ельба.

3.2. Допоміжна таблиця “Перебіг наполеонівських війн”.

4. Закріплення знань учнів (Рефлексія).

Діти, Ви прослухали інформацію щодо періоду правління Наполеона Бонапарта і мали змогу дізнатись всі засади і основні моменти поданого періоду. Будь ласка, використовуючи підручник та набуті знання з прослуханого повідомлення, складіть і усно розкажіть: «Особливості внутрішньої та зовнішньої політики Наполеона Бонапарта». На це Вам надається 10 хвилин.

4.1. Вправа «Круглий стіл».

Діти, Вам потрібно по черзі висловити власні судження щодо питання:  “На Вашу думку, період правління Наполеона був більше позитивним, або більше негативним?”.

4.2. Підсумки уроку.

Тож, діти, Наполеонівські війни засвідчили агресивний і антинародний характер режиму Бонапарта. Ці війни були періодом тяжких випробувань для народів Європи. Авантюристичні спроби досягти світового панування призвели імперію Наполеона до краху.

5. Домашнє завдання.

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Дати відповідь на запитання і завдання до нього.

3. Підготувати реферат з обраної теми на уроці (вибирати із вчителем).

Дякую Вам за урок, до зустрічи!