Урок з всесвітньої історії у 10 класі на тему: "Вступ. Головні риси розвитку в 1900 - 1939 р.р."

УРОК  №1-2

 Тема:  Вступ. Головні риси розвитку в 1900 - 1939.

Мета: визначити, який період всесвітньої історії вивчатиметься в цьому навчальному році; скласти загальну характерис­тику народонаселення світу на початку XX ст.; охаракте­ризувати основні особливості розвитку людства в 1900–1939рр.; пояснити поняття і терміни: «історія Новітнього часу», «індустріалізація», «глобальний характер», «тоталі­таризм»; ознайомити учнів зі структурою та методичним апаратом підручника як передумовою подальшої успішної роботи на уроках і вдома; сприяти виникненню в учнів за­цікавленості до новітнього періоду всесвітньої історії, який вони розпочинають вивчати в цьому році.

Тип уроку:  вступний.

Обладнання: підручник, стінна карта «Світ на початку XXст.», атлас, ілю­стративний і дидактичний матеріал.

Основні терміни та поняття: історія Новітнього часу, індустріалізація, глобальний ха­рактер, тоталітаризм.

Основні дати:початок XXст. – 1939 р. – період новітньої історії.

Хід уроку

I.ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель знайомить учнів із загальними питаннями організації навчальної діяльності під час вивчення курсу.

II.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. ЗНАЙОМСТВО З ПІДРУЧНИКОМ.

Учитель знайомить учнів зі структурою підручника в цілому, його темами та окремими параграфами.

Розповідь учителя

На першому курсі ви продовжите вивчення курсу всесвітньої історії. Запорукою вашої успішної діяльності на уроках і вдома є вміння працювати з підручни­ком. Перед тим як розпочати роботу з підручником, необхідно познайоми­тися з його змістом та структурою. Матеріал підручника об'єднано в теми, кожна з них містить кілька параграфів, які у свою чергу, складаються з окре­мих пунктів. Дати основних подій, поняття і терміни, персоналії історич­них діячів, на які необхідно звернути особливу увагу і запам'ятати, виділені в тексті спеціальним шрифтом.

Краще засвоїти навчальний матеріал допоможуть історичні документи, ілюстрації, карти і схеми. Працюючи з параграфом, необхідно обов'язково прочитати включені до нього документи і відповісти на запитання до них. Розглядаючи ілюстрації, звертайте увагу на підписи, що пояснюють зміст зображеного. Формуванню уявлень про те, де відбувалися події і як саме вони розгорталися, допоможе історична карта. Схеми розкриють вам зв'язки між складовими історичних явищ, пояснять їхні особливості тощо.

Наприкінці кожного параграфа наводяться висновки, які визначають про­відні ідеї, розкриті в його змісті. Після них розміщені запитання й завдання, спрямовані на формування різноманітних умінь та навичок. Умовні позна­чення поряд із ними підкажуть вам, що і як необхідно виконувати.

Завершивши вивчення теми, ви зможете підсумувати її матеріал за до­помогою наведених у підручнику узагальнюючих запитань і завдань. Тесто­ві завдання до теми дозволять вам здійснити самоперевірку рівня набутих знань.

Звертайте увагу на спеціальні позначки на сторінках підручника. Вони допоможуть вам у роботі з ним на уроках і вдома.

2. НОВІТНІЙ ЧАС У ВСЕСВІТНІЙ ІСТОРІЇ.

Бесіда за запитаннями

1.  Який період всесвітньої історії ви вивчали минулого року? Назвіть його хронологічні межі.

2.  Які події нової історії, що відбулися у світі наприкінці XVIII– у XIX ст., ви вважаєте найважливішими? Поясніть свою точку зору.

3.  Які основні зміни відбулися в господарському, політичному житті, су­спільному розвитку, культурі, технічному прогресі та побуті населення провідних держав світу наприкінці XVIII– у XIXст.?

Робота з термінами і поняттями

Історія Новітнього часу – період всесвітньої історії після історії Нового часу, що охоплює події, які відбувалися у XX– на початку XXIст.

Розповідь учителя

Всесвітня історія, як ви вже знаєте, поділяється дослідниками на декілька історичних періодів – етапів політичного, соціально-економічного й куль­турного розвитку. У попередніх класах ви познайомилися з історією Старо­давнього світу, Середніх віків і Нового часу. У цьому навчальному році ви розпочнете вивчення історії Новітнього часу і дізнаєтеся про події її першого періоду від початку XX ст. до 1939 р.

(Учитель привертає увагу учнів до схеми.)

                                        Періоди всесвітньої історії

Перший період історії Новітнього часу складний і суперечливий за зміс­том, насичений багатьма широкомасштабними подіями, неоднозначними за характером явищами і процесами у світовому розвитку. Початок XXст.став часом завершення індустріалізації в провідних країнах Заходу. Цей про­цес поступово поширювався на інші країни. Досягнення в господарському розвитку сприяли поступовому підйому рівня життя населення. Здавалося, перед людством відкриваються обнадійливі перспективи. Однак у 1914–1918рр. воно опинилося у вирі подій однієї з найспустошливіших на нашій планеті війн. Ця війна набула глобального характеру і тому отримала назву Першої світової війни. Крім того, тогочасна історія людства була насичена війнами меншого масштабу і локальними конфліктами.

Робота з термінами і поняттями

Індустріалізація – процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у промисловості, і пере­творення на цій основі аграрної країни (або окремих її регіонів) на індустрі­альну.

Глобальний (від латин, «куля») – той, що стосується території всієї зем­ної кулі, всесвітній, всеохоплюючий тощо.

Тоталітаризм (від латин, «весь, цілий») – форма правління, за якої дер­жавна влада деспотично контролює всі сфери життя суспільства – економі­ку, мистецтво, приватне життя громадян тощо.

Після завершення Першої світової війни представники різних соціально-політичних сил стали формувати й пропагувати власне бачення того, яким шляхом повинен відбуватися подальший розвиток суспільства та його мо­дернізація. Зіткнення цих поглядів мали визначальний вплив на динаміку розвитку тогочасного світового співтовариства.

Особливим явищем політичного життя, характерним лише для XXст., стала поява тоталітаризму. Тоталітарним режимам, що сформувалися у ряді країн, незважаючи на багато відмінностей були притаманні певні спільні ознаки:

•  зосередження державної влади в руках певної групи (найчастіше полі­тичної партії), яка править монопольно;

•  жорстке централізоване регулювання економіки і політики, засобів ма­сової інформації, системи освіти і культури;

•  наявність однієї, чітко сформульованої панівної ідеології;

•  поглинання особистості колективом і повне підпорядкування особистих інтересів «суспільним» (фактично інтересам держави);

•  утримання контролю над суспільством за допомогою розгалуженого ре­пресивного апарату і терору;

•  культ особи лідера («вождя»).

Тоталітаризм став одним із гірких плодів доби індустріалізації, коли зна­чна частина людей повірила в можливість «планової», повністю регульованої перебудови суспільства. Коли людина, сама того не помічаючи, перетворила­ся на «коліщатко і гвинтик» виробничої та державної машини, втративши можливість самостійно приймати рішення. За своєю сутністю тоталітаризм  був протилежністю демократизму і гуманізму.

У країнах, що розвивалися демократичним шляхом, у післявоєнний пері­од відбувався процес подальшого розвитку ринкової економіки, ліберальної демократії, зміцнення громадянського суспільства і правової держави.

Важливимявищем тогочасного політичного життя стало розгортання національно-визвольних рухів. Народи, що не мали власної державності, пригнули здобути суверенітет й стати повноправними членами світового співтовариства. Під гаслами націоналізму в цей період розпадалися багато­національні імперії, утворювалися нові незалежні держави в Європі, активі­зувалися національні рухи в Азії й Африці.

Міжнародні відносини в цей період були досить напруженими. Версальсько-Вашингтонська система, сформована країнами – переможницями Першої світової війни, не змогла справедливо розв'язати проблеми післяво­єнного врегулювання відносин і запобігти виникненню нових міжнародних конфліктів.

Чимало змін відбулося також у сфері культури. У провідних країнах світу завдяки збільшенню можливостей доступу громадян до освіти зросла кількість грамотних людей. Багато відкриттів було зроблено в різних галу­зях науки. Завдяки впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки змінюється якість життя людини – звичним засобом пересування стає ав­томобіль, набуває поширення використання побутової техніки тощо. У мис­тецтві та літературі в суперечках між прибічниками реалізму і модернізму народжуються нові напрямки й течії. Чимало творів тогочасних митців здо­були загальне визнання й увійшли до скарбниці світової культури.

3. ДЕМОГРАФІЧНИЙ «ПОРТРЕТ» ЛЮДСТВА НА ПОЧАТКУ XXст.

Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника, визна­чаючи особливості демографічних процесів у світі на початку XXст. і скла­даючи таблицю «Народонаселення світу на початку XX ст.».

Учитель систематизує й уточнює результати роботи учнів, використовую­чи наведений нижче матеріал і таблиці.

Додаткова інформація

На початку XXст. народонаселення світу налічувало 1млрд 630млн осіб. Темпи зростання його кількості в новому столітті, порівняно з минулим, при­скорилися.

Кількість населення світу в 1850–1910 рр.

У тогочасній Європі, порівняно з іншими регіонами світу, природний при­ріст населення був найменшим. У складі народонаселення земної кулі міські жителі в 1900р. становили 13,6 % . Незважаючи на такий досить скромний показник кількість міст із населенням понад 1млн осіб, у порівнянні з Новим часом, зросла. У 1850р. у світі було лише два таких міста (Лондон і Париж), а на початку XXст.– уже 13.

Досить високою була міграційна активність населення. Головним ра­йоном еміграції, як і раніше, залишалася Європа, а головним районом ім­міграції – Північна Америка. Інші важливі переселенські рухи з Європи відбувалися до Північної Америки, Африки, Австралії та Нової Зеландії, із Китаю – до Південно-Східної Азії, з Індії – до Східної та Південної Аф­рики.

Населення Західної Європи в 1900р. становило 290млн осіб. Народжува­ність у більшості європейських країн становила 25–30, смертність 15–20, а природне зростання було на рівні 10–15 осіб на 1 тис. жителів. Емігра­ція з Європи в цей період стала ще більш масовою: лише в 1900–1913рр. за океан виїхало 17,5млн осіб. В окремі роки цього періоду емігрувало понад 1,5млн європейців, а в 1913р.– понад 1,8млн осіб.

Населення провідних країн світу на початку XXст.

На початку XXст. серед європейських держав перше місце за темпами урбанізації належало Великій Британії. На початку Першої світової війни міське населення тут становило 78 % . У Німеччині його кількість у цей час досягала 50 % , у Франції – 42 % . Найбільшим містом тогочасної Європи й світу був Лондон: у 1910р. його населення становило 4,5млн жителів. У Берліні проживало понад 2,7млн жителів, у Парижі – 2,7млн, у Петер­бурзі – 1,2млн, у Відні та Москві – понад 1млн осіб. Отже, на початку XXст. в Європі вже було шість міст із населенням понад 1млн жителів.

Кількість населення Сполучених Штатів Америки в цей період збільши­лася від 76,2 у 1900 р. до 92,2млн осіб у 1910р. Значну роль у цьому процесі відігравали іммігранти, з яких 9/10 приїздило до країни з Європи. У 1900–1909рр. до США прибуло 8,2млн, а в 1910–1914рр.– понад 5,1млн пере­селенців. Кількість іммігрантів на початку XXст. була найбільшою за всю історію розвитку країни. Населення міст США в цей період становило 40 % від його загальної кількості. Найбільшим містом країни був Нью-Йорк, де проживало 3,4млн жителів. Поряд із ним містами з кількістю населення понад 1млн були Чикаго (1,7млн) та Філадельфія (1,3млн).

В Азії на початку XXст. проживало 948млн осіб, що становило 58 % насе­лення Землі. Найбільшими за кількістю населення країнами регіону й світу залишалися Китай та Індія. Населення тогочасного Китаю становило близь­ко 560млн, Індії – понад 300млн осіб. У Японії в цей час жило 50млн.осіб. Кількість міського населення в країнах Азії була дуже низькою і становила 10–13 % від загальної в регіоні. На цей час в Азії вже існувало три міста з на­селенням понад 1млн осіб – Токіо (1,5млн), Калькутта (1,1млн), Шанхай (1,1млн).

На початку XXст. населення Африки становило 110млн осіб. Приріст на­селення був дуже невеликим. Основною причиною цього стало колоніальне Панування європейців, що супроводжувалося винищенням корінних жите­лі», витісненням їх на малородючі землі, експлуатацією, голодом, хворобами тощо Африка була континентом із найбільшою кількістю сільського і най­меншою – міського населення. Найбільшим її містом у цей час став Каїр, де жило 500 тис. осіб.

Населення Латинської Америки на початку XXст. становило 64млн осіб. Значну роль у темпах приросту населення, яке з 1850р. збільшилося вдвічі, відігравала імміграція з Європи. Переважна частина європейських пересе­ленців оселялася в цей час у Бразилії та Аргентині. Кількість міського на­селення в Латинській Америці була досить невеликою і становила лише 10 % під усього населення. Найбільшим містом став Буенос-Айрес, де в 1914р. жило понад 1,5млн осіб.

III.ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1.  Що таке новітня історія?

2.  Якими є хронологічні межі періоду новітньої історії, що вивчатиметься вами цього року?

3.  Що таке індустріалізація?

4.  Що таке тоталітаризм?

5.  Якою була кількість населення світу в 1900р.?

6.  Скільки міст із населенням понад 1млн осіб існувало у світі на початку XXст.?

7.  Охарактеризуйте основні зміни, що відбувалися в розвитку людства в 1900–1939 рр.

8.  Якими були характерні риси народонаселення світу на початку XXст.?

9. В «Історії Європи », написаній колективом авторів країн Європейського співтовариства, наведено точку зору, що в останні десятиліття XIXст. рівновага між провідними державами Європи порушилася і загостри­лося суперництво. Яким є ваше ставлення до цього твердження? На­ведіть факти, що підтверджують вашу думку.

IV.ПІДСУМКИ УРОКУ

На першому курсі  ви розпочнете вивчення періоду Новітнього часу у всесвіт­ній історії та ознайомитеся з подіями, що відбувалися у світі на початку XX ст.– у 1939 р.

  У всесвітньо-історичному розвитку людства в цей період співіснували творча й руйнівна основи, спроби провідних держав домогтися політич­ного та економічного панування поєднувалися з боротьбою народів за на­ціональне самовизначення, ліберальну демократію, визнання принци­пів захисту прав людини і вільний вибір форм організації суспільства.

На розташування населення в багатьох регіонах світу на початку XX ст. передусім впливали збільшення частки міського населення і зростання внутрішніх і зовнішніх міграцій.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1)  Опрацювати відповідний параграф підручника.

2)  Повторити матеріал про розвиток США, Великої Британії та Франції в останній третині XIXст.